Віталій Гура став одним із символів зради на Херсонщині. Народжений у Новій Каховці, він пройшов шлях від рядового комунальника до гауляйтера окупаційної адміністрації, а згодом опинився під заочним вироком українського суду та навіть у немилості в російських силовиків. Його історія розкриває, як звичайна людина з комунальної сфери може добровільно обрати бік агресора, керувати захопленими підприємствами та зіштовхнутися з наслідками власних рішень.
Сьогодні ім’я Віталія Гури асоціюється з колабораціонізмом, численними замахами партизанів і гучним скандалом 2025 року, що коштував йому посади. Він відповідав за житлово-комунальне господарство в окупованому місті, брав участь у перерозподілі майна й представляв окупаційну владу перед місцевими. Його доля — це не просто біографія однієї людини, а віддзеркалення процесів, які відбувалися на тимчасово окупованих територіях Херсонської області.
Віталій Володимирович Гура народився 27 вересня 1978 року в Новій Каховці. Вищу освіту здобув у 2007 році в Новокаховському політехнічному інституті. До повномасштабного вторгнення працював у комунальній сфері: спочатку майстром газового господарства в «Новокаховському управлінні комунального господарства», пізніше — головним механіком у КП «Міський водоканал м. Нова Каховка». У 2020–2021 роках його призначили старостою Дніпрянського старостинського округу. Тоді ж він очолював місцеву організацію партії «Соціалісти» й навіть балотувався до Херсонської обласної ради та Новокаховської міської ради у 2015 році, проте безуспішно.
Доокупаційна кар’єра: від газовика до старости
Робота в комунальному господарстві формувала Віталія Гуру як практичного фахівця, який добре знав інфраструктуру міста. Він відповідав за газові мережі, теплопостачання, а згодом — за водоканал. Ці посади давали доступ до місцевих ресурсів і контакти з владою. У 2021 році, вже як староста Дніпрян, Гура входив до кола людей, наближених до міського голови Володимира Коваленка. Саме ця близькість до місцевої еліти зіграла роль, коли росіяни увійшли в місто.
Політична активність 2015 року показала амбіції Гури. Він представляв партію «Соціалісти», яка тоді мала певний вплив на півдні. Невдача на виборах не зупинила його — він продовжував працювати в комуналці й будувати репутацію надійного виконавця. Місцеві пам’ятають його як людину, яка розбиралася в трубах, насосах і опалювальних сезонах. Ці знання стали ключовими, коли окупанти шукали когось, хто зможе підтримувати інфраструктуру під їхнім контролем.
До лютого 2022 року Віталій Гура жив звичайним життям комунального працівника й місцевого політика середньої ланки. Ніщо не віщувало кардинальної зміни курсу. Але війна розставила все по місцях: одні пішли захищати Україну, інші — пристосовуватися до нової влади.
Колабораціонізм 2022 року: добровільний вибір посади
Після захоплення Нової Каховки російськими військами Віталій Гура одним із перших серед місцевих посадовців пішов на співпрацю. Уже в травні 2022 року його представили як заступника голови так званої Новокаховської військово-цивільної адміністрації. Тодішній гауляйтер Володимир Леонтьєв особисто рекомендував його перед керівниками комунальних підприємств. Гура взяв на себе сферу житлово-комунального господарства — саме ту, в якій він мав досвід.
Його обов’язки включали контроль за водоканалом, тепломережами, управління комунальним майном. За даними слідства, Гура брав участь у незаконному відчуженні майна комунальних установ, вимагав плани підготовки до опалювального сезону й організовував роботу підприємств під окупантами. Він також представляв окупаційну владу в судах Російської Федерації та здійснював адміністративно-господарські функції. Ці дії кваліфікували як колабораційну діяльність за ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України.
Перехід на бік окупантів став свідомим вибором. На відміну від багатьох, хто виїхав або відмовився співпрацювати, Гура залишився й активно виконував нові обов’язки. Це дозволило йому швидко піднятися: у жовтні 2023 року російська влада призначила його головою Новокаховського міського округу замість Леонтьєва. Посада давала реальну владу над ресурсами, фінансами й людьми в окупації.
Захахи партизанів і виживання під загрозою
Колабораціонізм Віталія Гури не залишився непоміченим. Уже в серпні 2022 року біля його будинку стався замах. Тоді багато ЗМІ повідомляли про його смерть, проте згодом виявилося, що це була інсценівка ФСБ для викриття замовників диверсії. Гура вижив і навіть з’явився в російських медіа, розповівши, що «вбивство» підлаштували спецслужби. У березні 2023 року стався ще один замах: вибуховий пристрій спрацював біля кафе, Гура отримав поранення, але знову залишився живим. У 2024 році дрон атакував його автомобіль.
Ці події підкреслюють напружену атмосферу в окупованому місті. Партизанський рух «Атеш» та інші групи активно протидіяли колаборантам. Гура став мішенню саме через свою видиму роль у підтримці окупаційного режиму. Кожне виживання лише зміцнювало його позиції в очах росіян, але водночас робило життя в постійному страху.
Під час цих інцидентів Гура продовжував працювати. Він публічно обіцяв відновлення Каховської ГЕС після підриву, хоча реальних результатів не було. Його діяльність обмежувалася поточним управлінням комунальними службами в умовах війни та санкцій.
Скандал 2025 року та падіння в очах окупантів
У квітні-травні 2025 року Віталій Гура потрапив у гучний скандал. Під час запису привітання до 9 травня в Парку слави Нової Каховки він, стоячи біля меморіалу, з гучним сміхом і нецензурною лайкою вигукнув: «Здорово, бл…! Де бабло, нахуй?». Відео розлетілося мережею й викликало обурення навіть серед проросійських жителів. Російські силовики затримали його, помістили в СІЗО в Чонгарі й порушили справу за ч. 3 ст. 354.1 КК РФ — осквернення символів військової слави. Додатково його звинувачували в розкраданні коштів.
Після звільнення Гура записав вибачення, стверджуючи, що відео зняли рік тому й воно було «несерйозним жартом». Проте реакція була швидкою: губернатор Херсонської області Володимир Сальдо звільнив його з посади в травні 2025 року. Членство в партії «Єдина Росія» призупинили. Сторінку Гури на офіційному сайті окупаційної влади видалили. Цей епізод показав, що навіть лояльні колаборанти можуть швидко втратити довіру через необережну поведінку.
Паралельно в Україні 30 квітня 2025 року Херсонський суд заочно виніс вирок: 9 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати посади 14 років. Вирок набуває чинності з моменту затримання. На той момент Гура ще формально обіймав посаду в окупації.
Цікаві факти про Віталія Гуру
- Інсценівка смерті 2022 року. Замість реального замаху ФСБ організувала «вбивство», щоб викрити українських спецслужби. Гура пізніше сам підтвердив це в інтерв’ю.
- Три замахи за три роки. Від стрілянини до вибуху й дрона — партизани не давали спокою. Кожного разу він виживав, але отримував поранення.
- Сімейна історія з ВВВ. У відео Гура згадував, що дід і прадід воювали й мали нагороди. Це робить його матюки біля меморіалу ще цинічнішими.
- Telegram-канал окупантів. Під його іменем вів офіційний канал, де публікував «новини» для місцевих і фото з подій.
- Перехід від «Соціалістів» до «Єдиної Росії». З української лівої партії — до російської владної. Політична гнучкість без принципів.
Вплив на громаду Нової Каховки
Під керівництвом Віталія Гури комунальне господарство міста працювало в умовах окупації. Він організовував опалювальні сезони, розподіляв ресурси й контролював підприємства. Для частини жителів це означало стабільність — світло, вода, тепло. Для іншої — це була співпраця з ворогом, яка легітимізувала окупацію. Гура брав участь у репресіях проти незгодних голів громад і допомагав окупантам у перерозподілі майна.
Його діяльність ускладнювала життя тим, хто залишався вірним Україні. Багато комунальних працівників опинилися перед вибором: працювати під новим керівництвом чи втратити роботу. Гура став обличчям тієї частини місцевої еліти, яка обрала комфорт і владу замість опору.
Скандал 2025 року підірвав довіру навіть серед проросійських кіл. Петиції місцевих до Сальдо з вимогою звільнення показали, що терпіння вичерпалося. Гура перетворився на фігуру, яка дратує всіх сторін: українці бачать у ньому зрадника, росіяни — ненадійного виконавця.
Правові наслідки та поточний статус
Українська влада системно переслідує колаборантів. Підозри СБУ Гура отримав ще в 2022 році, а заочний вирок 2025-го став логічним продовженням. Конфіскація майна й заборона на посади роблять повернення до нормального життя в Україні неможливим. На окупованій території його звільнення означало кінець кар’єри в адміністрації.
Станом на 2026 рік Віталій Гура перебуває в тіні. Після арешту й вибачень він зник з публічного простору. Його Telegram-канал припинив активність. Доля колишнього гауляйтера залишається невизначеною: чи продовжить він співпрацю на нижчих посадах, чи остаточно втратить довіру окупантів.
Історія Гури ілюструє, як колабораціонізм приносить короткострокові вигоди, але в довгостроковій перспективі веде до ізоляції. Від комунального фахівця до фігури під слідством обох сторін — такий шлях обрав Віталій Гура, і наслідки його вибору відчувають тисячі жителів Нової Каховки.