Сергій Пашинський сьогодні очолює Національну асоціацію підприємств оборонної промисловості України. Він об’єднує виробників зброї, техніки та технологій у час, коли країна веде повномасштабну оборонну боротьбу. Його ім’я асоціюється з чотирма скликаннями Верховної Ради, виконанням обов’язків глави Адміністрації Президента у критичні місяці 2014 року та активною роботою в комітеті, що формував основи національної безпеки.
Для тих, хто тільки знайомиться з темою, Пашинський — це політик і підприємець, який пройшов шлях від сільського хлопця з Рівненщини до однієї з помітних фігур у державному управлінні та оборонній галузі. Просунуті читачі бачать у його біографії відображення складних трансформацій України: від пострадянського бізнесу через революційні події до сучасних викликів війни та промислової мобілізації. Кар’єра Пашинського демонструє, як особисті рішення перетинаються з історичними поворотами — від реформ енергетики на початку 2000-х до організації оборонного експорту сьогодні.
Ранні роки та формування характеру
Сергій Володимирович Пашинський народився 14 жовтня 1966 року в селі Зірне Березнівського району Рівненської області. Дитинство минуло в провінційному середовищі, де працьовитість і відповідальність формувалися природним чином. Він закінчив школу в Коростені, а в 1984 році вступив на історичний факультет Київського педагогічного інституту імені М. Горького — нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова.
Навчання перервала служба в Радянській армії. Після повернення Пашинський працював токарем на підприємстві «Хіммаш» у Коростені. Це був час, коли багато молодих людей шукали свій шлях у перебудовчій економіці. У 1991 році він завершив інститут за спеціальністю історик-суспільствознавець і одразу занурився в підприємницьку діяльність — торгівлю, виробництво та переробку сільськогосподарської продукції.
Таке поєднання педагогічної освіти, армійської дисципліни та раннього бізнесу створило основу для подальших рішень. Людина, яка вміла працювати руками і мислити системно, легко орієнтувалася в хаосі 1990-х. Багато хто з його ровесників залишився в регіонах, а Пашинський переїхав до столиці і почав будувати вертикаль зв’язків у банківській та енергетичній сферах.
Бізнес і перші кроки в політиці
Наприкінці 1990-х Пашинський обіймав посади в банківській системі. З 1998 по 1999 рік він був президентом ЗАТ «Торговий дім банку „Україна“». Потім — заступником голови правління «Ощадбанку». У 2000 році став радником віце-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з питань паливно-енергетичного комплексу. На цій посаді він брав участь у впровадженні реформ: запровадженні розподільчих рахунків, ліквідації бартерних схем та зростанні грошових розрахунків у галузі з 7 % до 90 %.
Ці зміни були частиною ширшої спроби вивести енергетику з тіньових потоків. Праця в команді Тимошенко дала Пашинському перший серйозний досвід взаємодії з державними механізмами та розуміння, як політичні рішення впливають на економіку. Водночас це був період накопичення контактів, які пізніше стали корисними в парламентській діяльності.
У 2006 році Пашинський вперше потрапив до Верховної Ради V скликання від блоку Юлії Тимошенко. Потім обирався до VI, VII та VIII скликань. Він пройшов шлях від опозиційного депутата до ключових посад у фракціях «Батьківщина» та «Народний фронт». Участь у Помаранчевій революції 2004 року — очолював штаб округу на Житомирщині — і в Революції гідності 2013–2014 років — як заступник керівника Штабу національного спротиву — закріпила його репутацію людини, готової до активних дій у кризові моменти.
2014 рік: тимчасова роль у центрі влади
Після втечі Віктора Януковича у лютому 2014 року країна опинилася в стані правового та управлінського вакууму. 5 березня Пашинський став виконуючим обов’язки глави Адміністрації Президента України. Ця посада тривала до 10 червня — період, коли Росія анексувала Крим, починалася антитерористична операція на сході, а нова влада формувалася буквально на ходу.
Виконання обов’язків у такі місяці вимагало оперативних рішень щодо кадрових призначень, координації силових структур та перших кроків у міжнародній підтримці. Пашинський, який до того очолював комітет з питань національної безпеки і оборони у VIII скликанні, вже мав досвід роботи з оборонною тематикою. Його роль у цей час часто залишається в тіні гучніших імен, але саме в ці тижні закладалися основи переформатування силових відомств та підготовки до довготривалої конфронтації.
Після завершення тимчасової місії Пашинський продовжив роботу як народний депутат VIII скликання від «Народного фронту». Він був заступником голови фракції та головою Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. На цій посаді став співавтором понад 200 законопроєктів, з яких близько 80 ухвалили. Більшість стосувалася реформ Збройних Сил, соціального захисту військових та посилення національної безпеки.
Після парламенту: фокус на оборонній промисловості
У 2019 році повноваження депутата припинилися. Пашинський зосередився на громадській та галузевій діяльності. З часом він очолив Національну асоціацію підприємств оборонної промисловості України (NAUDI). Асоціація об’єднує виробників озброєння, техніки та технологій, сприяє їхній координації, лобіюванню інтересів та виходу на міжнародні ринки.
У контексті повномасштабного вторгнення роль таких організацій зросла багатократно. NAUDI бере участь у міжнародних виставках — зокрема, експозиції на Eurosatory 2026 у Парижі та World Defense Show. Пашинський неодноразово підкреслював, що Україна стала світовим піонером у масовому бойовому застосуванні безпілотників та інших сучасних засобів. Асоціація допомагає підприємствам адаптуватися до воєнних потреб, знаходити партнерів та демонструвати українські розробки за кордоном.
Цей етап кар’єри показує еволюцію від парламентської роботи до практичної промислової дипломатії. Коли держава потребує швидкого нарощування виробництва, саме галузеві об’єднання беруть на себе частину координаційної функції між бізнесом і владою.
Суперечливі моменти та правові аспекти
Будь-яка тривала політична кар’єра супроводжується суперечками. Пашинський не виняток. У 2002 році його затримали за обвинуваченнями, які пізніше визнали сфальшованими; у 2004 році звинувачення зняли. У 2014 році Росія внесла його до санкційного списку. Були епізоди з бійкою в сесійній залі 2016 року, стріляниною в новорічну ніч 2016–2017 років (справу закрили у 2021 році, Пашинського виправдали, потерпілому виплатили компенсацію).
У 2024–2026 роках Пашинський опинився в центрі антикорупційного розслідування щодо реалізації арештованих нафтопродуктів, пов’язаних з бізнесменом Сергієм Курченком. Справа виділена в окреме провадження. У січні 2025 року його підозрювали у привласненні конфіскованих ресурсів на суму близько 817 млн грн (за деякими оцінками — до 1 млрд грн збитків). Вищий антикорупційний суд обирав запобіжний заход у вигляді тримання під вартою з можливістю застави 272,5 млн грн. Після внесення повної застави підприємствами-членами NAUDI Пашинський вийшов на свободу.
У червні 2026 року він уклав угоду про визнання винуватості у частині обвинувачень (зокрема за статтями, що стосуються створення злочинної організації та зловживання владою). Остаточне рішення щодо затвердження угоди мав ухвалити суд. Паралельно Пашинський відкидав окремі публічні звинувачення, наприклад щодо компанії Fire Point та сумнівних контрактів з Міноборони. Такі ситуації типові для української політики воєнного часу, де перетинаються бізнес-інтереси, державні закупівлі та антикорупційний тиск.
Важливо розрізняти публічні звинувачення, слідчі дії та остаточні судові рішення. Станом на середину 2026 року Пашинський залишається на посаді голови NAUDI, а асоціація продовжує активну роботу з підтримки оборонного сектору.
Цікаві факти про Сергія Пашинського
- У 2014 році Пашинський отримав від МВС відзнаку «Вогнепальна зброя» — спочатку пістолет Glock 19, а пізніше гвинтівку «Форт-224». Такі нагороди видавали за особистий внесок у захист держави в перші місяці після Революції гідності.
- У 2017 році він заснував Благодійний фонд Сергія Пашинського, який допомагав військовим, малозабезпеченим родинам та проводив акції з висадки лісу й створення меморіалів. Фонд працював до 2019 року.
- Син Антона Пашинського у 2022 році призначили заступником генерального директора конструкторського бюро «Луч». До того Антон працював у «Спецтехноекспорті» та був добровольцем Нацгвардії. Це приклад сімейної залученості до оборонної тематики.
- Пашинський — один з небагатьох політиків, хто пройшов шлях від радника з енергетики в уряді Тимошенко до голови оборонного комітету та галузевої асоціації. Така траєкторія рідкісна навіть для української еліти.
- У 2026 році делегація NAUDI за його участі презентувала українські розробки на паризькій виставці Eurosatory — одній з найбільших оборонних платформ Європи. Це частина системної роботи з просування вітчизняного ОПК на глобальному рівні.
Ці деталі показують багатогранність особистості: від нагород за конкретні дії в 2014 році до системної роботи з благодійності та сімейної спадкоємності в оборонній сфері. Вони доповнюють офіційну біографію і допомагають зрозуміти мотиви людини, яка десятиліттями залишалася в центрі подій.
Вплив на оборонну політику та промисловість сьогодні
Робота Пашинського в комітеті безпеки залишила помітний слід у законодавстві. Багато ухвалених тоді норм стосувалися модернізації Збройних Сил, соціальних гарантій для військових та процедур закупівель. Сьогодні, коли Україна масово виробляє дрони, ракети та бронетехніку, ці рішення виглядають як частина фундаменту, на якому будується сучасний оборонно-промисловий комплекс.
Очолюючи NAUDI, він сприяє тому, щоб українські підприємства не просто виконували державне замовлення, а й виходили на експорт, знаходили партнерів та інтегрувалися в європейські ланцюги постачання. Участь у міжнародних виставках 2025–2026 років — це не лише презентація продукції, а й спроба змінити сприйняття України з «країни, що просить зброю» на «країну, що пропонує технології».
Для початківців важливо зрозуміти: оборонна промисловість — це не тільки танки та гармати. Це складна екосистема з інженерами, логістами, юристами та маркетологами. Пашинський, маючи досвід і в бізнесі, і в політиці, опинився на перетині цих сфер саме тоді, коли держава потребувала таких містків найбільше.
Для просунутих читачів цікавіше інше: як одна людина може впливати на баланс між державним контролем і ринковою свободою в оборонній галузі, як уникати конфліктів інтересів у воєнний час і як галузеві асоціації стають інструментом «м’якої сили» на міжнародній арені. Його поточна діяльність — це практичний приклад того, як досвід кризового менеджменту 2014 року трансформується в системну роботу з посилення обороноздатності країни у 2026 році.
Кар’єра Сергія Пашинського продовжує розвиватися в реальному часі. Кожен новий контракт українських підприємств на закордонних виставках, кожне ухвалене рішення щодо виробництва дронів чи бронетехніки — це частково і результат зусиль людей, які десятиліттями працювали над тим, щоб Україна мала власну промислову базу для захисту. Розмова про таких постатей — це завжди розмова про вибір, відповідальність і здатність залишатися дієвим навіть у найскладніші періоди історії країни.