Ярослав Романюк: шлях від районного судді до голови Верховного Суду України та експерта з формування конституційного правосуддя

Ярослав Михайлович Романюк народився 26 січня 1961 року в селі Гаї-Дітковецькі Бродівського району Львівської області. Це типове галицьке село з глибокими традиціями, де формувалися характер і цінності багатьох видатних українців. Саме звідси почався його довгий і наполегливий рух до вершин юридичної професії. Сьогодні Романюк — доктор юридичних наук, заслужений юрист України, колишній голова Верховного Суду України (2013–2017), а нині — адвокат, суддя у відставці, перший заступник голови наглядової ради АКБ «Індустріалбанк» та член Дорадчої групи експертів з відбору суддів Конституційного Суду України.

Його історія — це не просто кар’єрна драбина, а відображення цілої епохи становлення незалежної української держави, її судової системи та постійної боротьби за верховенство права. Від роботи вчителем у львівській школі та служби в армії до керівництва найвищою судовою інстанцією країни — шлях, що демонструє, як особиста наполегливість поєднується з викликами часу.

Ранні роки та освіта: коріння на Львівщині

Дитинство та юність Ярослава Романюка пройшли в умовах пізньорадянської дійсності. Після закінчення школи він у 1980–1981 роках працював учителем трудового навчання в середній школі № 31 міста Львова. Це був період, коли багато молодих людей шукали стабільність перед вступом до вишу. Потім — служба в армії (1981–1983), яка для багатьох його ровесників стала школою дисципліни та відповідальності.

У 1983 році Романюк вступив на юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка — одного з найсильніших правничих осередків тодішньої України. Закінчив навчання у 1988 році за спеціальністю «Правознавство». Львівський університет дав не лише фундаментальні знання, а й певний дух академічної свободи та європейської правової традиції, яка завжди була сильною в Галичині.

Після університету почалася prosecutorська практика: помічник прокурора, слідчий, старший помічник прокурора Буського району Львівської області. У ті роки прокуратура була потужною структурою з широкими повноваженнями. Робота там дозволила Романюку глибоко зануритися в кримінальне право, процесуальні тонкощі та реалії правозастосування на місцях. Це був важливий етап формування професійного світогляду — від теорії до практики щоденних рішень, що впливають на долі людей.

Шлях у суддівстві: від Бродівського району до Верховного Суду

У 1995 році Ярослав Романюк обирається суддею Бродівського районного суду Львівської області. Районний суд — це перша ланка, де громадяни безпосередньо стикаються з правосуддям. Тут вирішуються цивільні спори, сімейні справи, дрібні кримінальні провадження. Саме на цій посаді Романюк набув досвіду роботи з людьми, розуміння соціальних контекстів та вміння ухвалювати рішення під тиском обмежених ресурсів.

2003 рік приніс нове підвищення — обрання суддею Апеляційного суду Львівської області. Апеляція — це вже інший рівень відповідальності: перегляд рішень районних судів, формування єдиної практики в межах області. Тут потрібні не лише знання закону, а й здатність аналізувати помилки нижчих інстанцій та виправляти їх.

Найважливішим проривом став 2005 рік. 8 липня Ярослава Романюка обрали суддею Верховного Суду України безстроково. Верховний Суд у тодішній системі виконував функції касаційної інстанції — остаточного перегляду справ. Обрати суддею ВСУ безстроково в 44 роки — це визнання високого професіоналізму колегами. Це означало переїзд до Києва та роботу з найскладнішими правовими питаннями країни.

Підйом на вершину: перший заступник та Голова Верховного Суду

23 грудня 2011 року Романюка обрали першим заступником Голови Верховного Суду України строком на п’ять років. Ця посада вже передбачала не лише суддівську, а й значну адміністративну роботу: організацію роботи суду, розподіл справ, представництво інтересів судової влади.

17 травня 2013 року таємним голосуванням суддів Верховного Суду (28 голосів із 46) його обрали Головою Верховного Суду України. Це стало вершиною кар’єри. Обрання відбулося ще за президентства Віктора Януковича, але Романюк зберіг посаду й після Революції гідності — за в.о. президента Олександра Турчинова та президента Петра Порошенка. Така стабільність свідчить про повагу колег та вміння працювати в різних політичних умовах.

З 9 жовтня 2014 по 19 січня 2018 року Романюк був членом Ради національної безпеки і оборони України. Участь у РНБО під час початку війни на сході та анексії Криму давала судовій владі голос у питаннях національної безпеки. Це був період, коли судова система змушена була адаптуватися до воєнного стану, нових загроз та необхідності захищати права громадян в екстремальних умовах.

Виклики часу: судова реформа та події 2017 року

Період 2016–2017 років став переломним для українського правосуддя. Після Революції гідності суспільство вимагало глибокої судової реформи — очищення від корупції, політичного впливу та старих практик. Було створено Вищу кваліфікаційну комісію суддів та Громадську раду доброчесності, яка отримала право давати висновки щодо кандидатів.

8 травня 2017 року Громадська рада доброчесності винесла висновок про невідповідність Ярослава Романюка критеріям доброчесності та професійної етики. Серед підстав зазначалися ухвалення свавільних рішень у минулому (зокрема, приклад участі в розгляді справи, пов’язаної з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» 2007 року, де, на думку ради, висновки національного суду були спотворені), питання щодо антикорупційних критеріїв, а також позиція щодо «законів 16 січня» 2014 року та ставлення до судової реформи.

Романюк вирішив не продовжувати участь у конкурсі на посаду судді нового Верховного Суду та подав заяву про відставку. Вища рада правосуддя звільнила його з посади голови 14 грудня 2017 року. Ця історія стала символом напруги між досвідченими суддями старої формації та новою системою, що прагнула радикального оновлення. Прихильники реформи бачили в таких висновках інструмент очищення, критики — ризик втрати інституційної пам’яті та професіоналізму. Сам Романюк не мав кримінальних проваджень чи доведених фактів корупції, але публічна оцінка доброчесності суттєво вплинула на його репутацію в той період.

Новий етап: адвокат, банківський наглядач та експерт з відбору суддів Конституційного Суду

Після відставки Ярослав Романюк не залишив правову сферу. Він став адвокатом та суддею у відставці. Згодом обійняв посаду першого заступника голови наглядової ради АКБ «Індустріалбанк» та представника акціонера банку (Акціонерне товариство «Експрес Бетайлігунген АГ»). Банківська сфера потребує глибокого розуміння корпоративного права, ризиків та регуляторних вимог — досвід судді вищої інстанції тут виявився надзвичайно цінним.

Найцікавішим поворотом стало призначення 18 вересня 2023 року членом першого складу Дорадчої групи експертів щодо оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України (за квотою Ради суддів України). Ця група оцінює моральні якості та професійну компетентність кандидатів на найвищий конституційний орган. Романюк, який сам пройшов через жорстку публічну перевірку, тепер бере участь у формуванні нового покоління суддів КСУ. Це своєрідне повернення до витоків — від захисту прав людини в конкретних справах до впливу на якість усього конституційного правосуддя країни.

Згідно з інформацією з ccu.gov.ua, Романюк активно бере участь у засіданнях групи, розробці методології оцінювання та співбесідах з кандидатами. У 2024–2025 роках група продовжила роботу з відбору суддів, що має критичне значення для зміцнення незалежності Конституційного Суду та європейської інтеграції України.

Цікаві факти про Ярослава Романюка

Ось кілька яскравих деталей, які роблять біографію Ярослава Романюка особливо багатогранною та показовою для розуміння шляху українського правника.

  • Від учителя до судді Верховного Суду. Перша офіційна робота — вчитель трудового навчання у львівській школі. Цей досвід роботи з підлітками, ймовірно, сформував навички пояснювати складні речі доступно та працювати з різними характерами — якості, корисні для судді.
  • Армійська школа характеру. Служба в радянській армії на початку 1980-х стала для багатьох майбутніх юристів тимчасовим «відволіканням», але також дала дисципліну та розуміння ієрархії, які пізніше допомагали в суддівській кар’єрі.
  • Молодий суддя ВСУ. Обрання суддею Верховного Суду безстроково у 44 роки — рідкісне досягнення для того часу. Це свідчило про визнання колегами та високий рівень професійної підготовки.
  • Стабільність у бурхливі часи. Зберіг посаду голови ВСУ під час зміни трьох президентів (Янукович, Турчинов, Порошенко) та початку війни на сході. Це вимагає неабиякої гнучкості та вміння залишатися над політичними баталіями.
  • Участь у РНБО. Як член Ради національної безпеки і оборони під час 2014–2018 років, мав безпосередній вплив на обговорення питань, що стосувалися правосуддя в умовах гібридної війни.
  • Цитата про Європейський суд. У 2016 році, будучи головою ВСУ, Романюк публічно зазначив, що Україна залишається лідером за кількістю звернень громадян до ЄСПЛ, але більшість цих заяв визнаються неприйнятними. Це підкреслювало проблему якості національного правосуддя та необхідність реформ.
  • Повне коло в системі правосуддя. Від районного судді до голови ВСУ, а потім — до участі у відборі суддів Конституційного Суду. Така траєкторія дозволяє йому поєднувати глибоке розуміння «зсередини» з новими стандартами доброчесності.

Ці факти показують не лише кар’єрні віхи, а й людський вимір: як людина з провінції, яка починала з учительської дошки та армійських казарм, змогла вплинути на формування правових стандартів цілої країни.

Хронологія ключових етапів кар’єри Ярослава Романюка

Щоб краще зрозуміти послідовність і логіку професійного зростання, варто поглянути на основні віхи в структурованому вигляді. Ця хронологія демонструє, як кожен етап ставав фундаментом для наступного.

РікПодія / Посада
1980–1981Учитель трудового навчання, СШ № 31, м. Львів
1981–1983Служба в армії
1988Закінчення юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка
1995Суддя Бродівського районного суду Львівської області
2003Суддя Апеляційного суду Львівської області
2005Суддя Верховного Суду України (безстроково)
2011Перший заступник Голови Верховного Суду України
2013–2017Голова Верховного Суду України
2014–2018Член Ради національної безпеки і оборони України
2023–дониніЧлен Дорадчої групи експертів з відбору суддів КСУ; перший заступник голови наглядової ради «Індустріалбанк»

Ця таблиця ілюструє чітку, послідовну траєкторію, де кожен новий рівень відповідав за ширше коло відповідальності та впливу на правову систему країни.

Вплив на українське правосуддя та сучасне значення

Кар’єра Ярослава Романюка збігається з найскладнішими етапами новітньої історії України: становленням незалежності, економічними кризами 1990-х, Помаранчевою революцією, Революцією гідності, початком війни та активним курсом на європейську інтеграцію. Верховний Суд під його головуванням змушений був реагувати на нові виклики — від захисту прав військовослужбовців до розгляду справ, пов’язаних з окупацією територій.

Його нинішня участь у відборі суддів Конституційного Суду має особливе значення. Конституційний Суд — це «арбітр» конституційності законів, захисник Основного Закону. Якість його суддів напряму впливає на те, чи зможе Україна ефективно захищати права громадян, виконувати зобов’язання перед ЄС та Радою Європи. Досвід людини, яка пройшла всі щаблі суддівської системи, дозволяє Дорадчій групі бачити не лише формальні критерії, а й реальні виклики, з якими стикаються судді на практиці.

Сьогодні, коли Україна продовжує реформувати правосуддя в умовах воєнного стану та готує нові етапи інтеграції з європейськими правовими стандартами, такі фігури, як Ярослав Романюк, стають містком між досвідом минулого та вимогами майбутнього. Його шлях показує, що навіть у найгостріші моменти критики та змін можливо залишатися в правовій сфері та продовжувати впливати на її розвиток — не з позиції влади, а з позиції експерта та наставника нового покоління суддів.

Ця історія залишається відкритою: попереду нові рішення Дорадчої групи, нові справи в адвокатській практиці та нові виклики для української правової системи, в якій Романюк продовжує відігравати свою роль.