Шахід дрон, або Shahed-136, — це іранський дрон-камікадзе, який з осені 2022 року став одним із найпоширеніших інструментів російських ударів по українських містах, енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах. Дешевий, відносно простий у виробництві та здатний летіти сотні кілометрів, він перетворив нічне небо над Україною на зону постійної небезпеки.
Коротко кажучи, шахід дрон — це іранська крилата ракета-камікадзе з дальністю до 2000 км, швидкістю близько 150–180 км/год і бойовою частиною 40–50 кг, яку Росія запускає масово з наземних платформ і застосовує для терору проти цивільного населення та критичної інфраструктури. Далі — повна історія, технічні деталі, тактика застосування, українська протидія та те, чому цей дрон досі залишається серйозною загрозою у 2026 році.
Походження та шлях до українського неба
Шахід-136 розробили в Ірані на початку 2020-х років як відносно дешеву зброю для асиметричної війни. Назва походить від імені іранського генерала Касема Сулеймані, вбитого США у 2020 році. Дрон швидко привернув увагу Росії, яка шукала спосіб компенсувати дефіцит високоточних ракет після початкових втрат у війні проти України.
Перші партії іранських шахідів прибули до Росії навесні 2022 року. Вже у вересні того ж року почалися масові атаки на українські міста. Росія не лише імпортувала готові дрони, а й налагодила власне виробництво під назвою «Герань-2». З часом з’явилися модифіковані версії з покращеною навігацією, більшим запасом палива та посиленою бойовою частиною.
Технічні характеристики: простота, що стає силою
Шахід-136 — це невеликий літальний апарат з розмахом крил близько 2,5 метра і довжиною корпусу приблизно 3,5 метра. Він оснащений поршневим двигуном, який працює на бензині. Крейсерська швидкість становить 150–180 км/год, максимальна — до 200 км/год. Дальність польоту в базовій версії сягає 2000 км, хоча реальна дальність залежить від корисного навантаження та профілю польоту.
Навігація комбінована: інерціальна система + супутникова (GPS/ГЛОНАСС). На кінцевій ділянці дрон може використовувати оптико-електронну головку самонаведення. Бойова частина — фугасно-уламкова масою 40–50 кг. Деякі модифікації мають посилену або касетну бойову частину.
Простота конструкції — головна перевага. Дрон складається з композитних матеріалів, має мінімум складної електроніки і коштує в рази дешевше за крилаті ракети. Це дозволяє Росії запускати їх десятками і сотнями за одну атаку, перевантажуючи українську систему протиповітряної оборони.
Тактика застосування: рої, що приходять вночі
Росія зазвичай запускає шахіди групами — від кількох десятків до понад сотні за одну ніч. Дрони вилітають з території Росії, Білорусі або окупованих територій, летять низько над землею, щоб уникнути радарів, і коригують курс за допомогою супутникової навігації.
Атаки часто поєднують з крилатими ракетами та балістичними ударами. Шахіди йдуть першими або в складі змішаних хвиль, щоб виснажити українську ППО. Деякі дрони летять прямим курсом, інші — з маневрами або по складних маршрутах, щоб заплутати системи виявлення.
У 2023–2026 роках тактика еволюціонувала. Росія почала використовувати шахіди для ударів по енергетичній інфраструктурі, портах, складах і навіть по об’єктах у глибокому тилу. Дрони стали частиною стратегії «виснаження» — регулярні атаки, які змушують Україну витрачати дорогі ракети-перехоплювачі на дешеві цілі.
Українська протидія: як збивати «шахідів»
Українська система протиповітряної оборони адаптувалася до нової загрози. Спочатку основним засобом перехоплення були зенітні гармати та переносні ракетні комплекси. Згодом з’явилися сучасніші системи — Patriot, NASAMS, IRIS-T, а також вітчизняні розробки та західна допомога в електронній боротьбі.
Ефективність перехоплення зростала з часом. Якщо на початку війни збивали 30–50 % дронів, то у 2025–2026 роках у деяких атаках цей показник сягав 80–90 %. Проте повне перехоплення всіх шахідів залишається неможливим через їхню кількість і тактику роїв.
Важливу роль відіграє також цивільна оборона: системи оповіщення, укриття, швидке реагування комунальних служб після ударів. Багато міст запровадили спеціальні протоколи на випадок масованих атак дронів.
Цікаві факти про шахід дрон
- Один шахід коштує приблизно 20–30 тисяч доларів — у десятки разів дешевше за крилату ракету «Калібр» або «Іскандер».
- Дрон може летіти на висоті всього 50–100 метрів, що робить його майже невидимим для багатьох радарів до останньої хвилини.
- У 2023–2026 роках Росія запустила по Україні кілька тисяч шахідів. Точна кількість перевищує 4000 одиниць за весь період повномасштабного вторгнення.
- Українські військові та волонтери розробили спеціальні «антидронові» сітки та системи РЕБ, які ефективно збивають або глушать шахіди на підльоті до міст.
- Деякі модифікації «Герань-2» мають покращену систему наведення та більшу бойову частину — до 90 кг у окремих версіях.
- Шахіди часто запускають з мобільних платформ — звичайних вантажівок, які можуть швидко змінювати позицію і уникати удару у відповідь.
- Попри дешевизну, шахіди завдають значних економічних збитків: один вдалий удар по енергетичному об’єкту може залишити без світла сотні тисяч людей на тижні.
Шахід дрон — це не просто зброя. Це інструмент терору, розрахований на психологічний ефект і виснаження. Дешевий, масовий і відносно точний, він змушує Україну витрачати ресурси на захист, а цивільне населення — жити в постійній напрузі. Водночас українська протидія показала, що навіть таку загрозу можна стримувати, коли є сучасні системи, добре навчені фахівці та підтримка партнерів.
У 2026 році шахіди досі летять українським небом. Але з кожним місяцем їх стає все важче запускати масово, а перехоплювати — все легше. Це історія про те, як проста технологія може стати символом війни, і як народ, що захищає своє небо, вчиться перемагати навіть найдешевші, але найчисленніші загрози.