Руслан Анатолійович Черкаський — колишній заступник голови Державної митної служби України, чиє ім’я протягом трьох десятиліть тісно пов’язане з українською митницею. Народжений у Донецьку 1970 року, він пройшов шлях від рядового інспектора до однієї з ключових фігур у системі, працюючи за всіх президентів незалежної України. Останні роки його ім’я частіше згадується у контексті журналістських розслідувань про нерухомість у Дубаї, необґрунтовані активи та спроби повернутися на посаду через суд після звільнення 2023 року.
Ця історія — не просто хроніка кар’єри чиновника. Вона відображає, як працювала митна система в різні політичні епохи, які ризики несе довготривале перебування одних і тих самих людей на впливових посадах і чому питання прозорості доходів високопосадовців залишається гострим навіть під час війни.
Від Донецька до золотої медалі військового училища
Руслан Черкаський з’явився на світ 24 травня 1970 року в Донецьку — місті, яке тоді жило ритмом шахт і заводів. У сімнадцять років він уже поєднував роботу з навчанням на вечірньому відділенні Донецького індустріального технікуму. Армійська служба 1988–1989 років завершилася званням капітана запасу. У 1993-му він із золотою медаллю закінчив Донецьке вище військове училище інженерних військ та військ зв’язку, отримавши кваліфікацію соціального психолога-педагога.
Пізніше освіта розширилася: у 2001 році — магістр державного управління в Харківській філії Української академії державного управління при Президентові України, у 2007-му — магістр права в Донецькому національному університеті. Кандидатська дисертація стосувалася підвищення соціального статусу органів митної служби. Така комбінація військової дисципліни, психології та права стала фундаментом для кар’єри, яка розпочалася того ж 1993 року на посаді інспектора Донецької митниці.
Тридцять років у системі: від інспектора до заступника голови
Кар’єра Черкаського вражає стабільністю. З 1993 по 2005 рік він пройшов шлях від інспектора до керівних посад у Донецькій митниці та Донбаській регіональній митниці. У 2006–2008 роках обіймав посаду першого заступника голови Державної митної служби. Далі були робота в апараті РНБО, керівництво Енергетичною регіональною митницею, посади в податковій та Міністерстві внутрішніх справ, робота помічником народних депутатів.
Після Революції гідності він уникнув люстрації і в 2016-му повернувся в систему. У січні 2019 — травні 2020 очолював Київську митницю ДФС, згодом став заступником начальника Київської митниці. У січні 2021 року повернувся на вершину — заступником голови Державної митної служби. Саме на цій посаді його застала хвиля звільнень 2023 року.
За моїм досвідом спостереження за кадровими процесами в митниці протягом останніх років, такі «довгожителі» системи часто стають і носіями інституційної пам’яті, і вразливими точками для критики. Черкаський працював при Кучмі, Ющенку, Януковичу, Порошенку і Зеленському — це рідкісний приклад кар’єрної безперервності.
Скандали, які супроводжували кар’єру
Перші гучні звинувачення з’явилися ще 2011 року. Тоді Черкаського звільнили з посади начальника Енергетичної митниці. Перевірка виявила нестачу до бюджету близько 55 мільйонів гривень при розмитненні азербайджанської нафти. ЗМІ пов’язували його з паливними схемами того періоду.
Найбільший резонанс викликало розслідування програми «Схеми» (Суспільне / Радіо Свобода) 2024 року. Журналісти виявили, що ще у 2009–2010 роках Черкаський разом із Віталієм Кіро (фігурантом справ про виробництво сигарет з підробленими акцизними марками) придбав у Дубаї апартаменти та офісні приміщення загальною вартістю близько 25 мільйонів доларів. Дві квартири по 649 квадратних метрів у комплексі Pentominium (нині Six Senses Residences) і частка в офісному приміщенні Dubai Pearl площею 861 квадратний метр. Частина майна здавалася в оренду, частина була продана. У деклараціях ці активи або не відображалися належним чином, або вказувалися з помилками.
У 2023 році НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення. Зокрема, йшлося про «подарунок» від батька-пенсіонера на 150 тисяч доларів та вивіз цивільною партнеркою Марією Трифоновою 1 645 551 євро з України до Польщі у 2022 році. Офіційні законні активи сім’ї на той момент, за оцінкою слідства, не могли покрити таку суму. Матеріали передали до НАБУ.
Звільнення 2023 року і боротьба за повернення
24 березня 2023 року Кабінет Міністрів звільнив Руслана Черкаського з посади заступника голови Держмитслужби. Формально — через дисциплінарні порушення. Фактично — на тлі масових кадрових чисток у митниці та податковій після низки скандалів із контрабандою зерна, сигарет і палива.
Черкаський одразу подав позов до Київського окружного адміністративного суду з вимогою визнати звільнення незаконним і поновити на посаді з виплатою зарплати за весь період. Слухання тривали у 2024–2025 роках. У серпні 2025-го суд знову призначав розгляд справи. Станом на 2026 рік процес триває, адвокати наполягають на процедурних порушеннях під час звільнення.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли подібні судові баталії навколо високопосадовців затягувалися на роки, створюючи правову невизначеність і для самої служби, і для суспільства.
Оточення, сім’я та спосіб життя
Офіційно Черкаський одружений, має трьох дітей. Публічна увага зосереджена переважно на цивільній партнерці Марії Трифоновій — лікарці естетичної медицини. Її клініка продовжує працювати, попри арешт частини майна. Родичі фігурували в публікаціях у зв’язку з придбанням елітних автомобілів (Porsche Cayenne, Range Rover Sport) уже після початку розслідувань.
Брат Валерій, за даними журналістів, у певний період працював у структурах на окупованій території Донеччини. Сам Черкаський у деклараціях зазначав квартиру в Києві та невеликі активи, які різко контрастували з виявленою нерухомістю в ОАЕ.
Поширені помилки в сприйнятті цієї історії
- Вважати, що один чиновник «контролював усю митницю». Система завжди була багаторівневою. Черкаський був впливовою фігурою, але не єдиним гравцем.
- Сприймати всі звинувачення як доведені факти. Журналістські розслідування та висновки НАЗК — це підстави для розслідування, а не вироки суду.
- Ігнорувати контекст різних політичних епох. Кар’єра будувалася в умовах, коли «свої люди» на митниці були нормою для багатьох політичних команд.
- Зводити все лише до особистих збагачень. Питання глибше: як довготривале перебування одних кадрів впливає на прозорість митних процедур і надходження до бюджету.
Питання, які найчастіше ставлять про Руслана Черкаського
Чи було йому офіційно повідомлено про підозру?
Станом на доступну інформацію 2026 року НАБУ відкрило провадження за ознаками незаконного збагачення, але публічних повідомлень про вручення підозри саме Черкаському як про підозрюваного в конкретній справі не зафіксовано в відкритих джерелах у тому ж обсязі, що й матеріали НАЗК.
Чому його не звільнили раніше?
Питання, яке ставили народні депутати ще у 2022–2023 роках. Відповіді варіювалися від посилань на політичну «кришу» до аргументів про необхідність досвідчених кадрів у критичний період.
Що з майном у Дубаї зараз?
Частина об’єктів продана або здається в оренду. Детальний статус активів після 2024 року в публічному доступі обмежений.
Чи може він повернутися на державну службу?
Адміністративний суд може скасувати розпорядження про звільнення. Однак навіть у разі поновлення подальша служба залежатиме від нових перевірок і політичних рішень.
Що ця історія говорить про митницю загалом
Митниця залишається одним із найбільш чутливих органів з точки зору корупційних ризиків. Мільярди гривень податків, контроль за імпортом критичних товарів під час війни, боротьба з контрабандою — усе це вимагає як професіоналізму, так і прозорості. Довготривале перебування одних і тих самих людей на керівних посадах створює і переваги (досвід), і ризики (закритість системи).
Черкаський став символом саме цієї дилеми. Його кар’єра демонструє, як можна залишатися в системі тридцять років, переживаючи революції, зміни влади і війни. Водночас розслідування навколо його активів показують, чому суспільство вимагає жорсткіших механізмів контролю за доходами високопосадовців — від електронного декларування до моніторингу способу життя та міжнародного обміну даними про нерухомість.
Поки судові процеси тривають, а журналістські розслідування продовжують з’являтися, ім’я Руслана Черкаського залишається маркером дискусії про те, якою має бути сучасна українська митниця: професійною, але очищеною від тіньових схем минулого.