Податкова амністія в Україні — це завершена кампанія одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб. Вона діяла з 1 вересня 2021 року до 1 березня 2023 року на підставі Закону № 1539-IX і підрозділу 9-4 розділу XX Податкового кодексу. Людина могла розкрити майно, набуте до 1 січня 2021 року за рахунок доходів, з яких податки в Україні не сплатили або сплатили не повністю, і закрити це минуле зниженим збором.
Ставки збору становили 5 % для активів в Україні, 9 % для активів за кордоном і 2,5 % для коштів, вкладених в облігації внутрішньої державної позики. Замість звичних 18 % податку на доходи фізичних осіб держава пропонувала вузьке вікно легалізації без перевірки джерела походження — за умови, що активи не походили з корупції, тероризму, відмивання коштів чи інших виключених правопорушень. У 2026 році ця процедура не діє: нового загального закону про податкову амністію немає.
За офіційними підсумками Мінфіну, за кампанію задекларували активи на 8,8 млрд грн, сума збору до сплати склала 547,5 млн грн, а до бюджету на 1 березня 2023 року надійшло 325,9 млн грн. Очікування на старті були на порядки вищими. Для власника нерозкритих статків лишилися звичайні інструменти кодексу: уточнюючі декларації, звітність про іноземні доходи і контрольовані іноземні компанії, а не повторна амністія.
Чим спеціальне декларування відрізнялося від звичайного податку
У побуті кампанію називали податковою амністією, у кодексі — одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням. Різниця не стилістична. Звичайна декларація про майновий стан і доходи фіксує оподатковувані надходження конкретного року за ставкою 18 % ПДФО плюс військовий збір. Спеціальна декларація фіксувала самі активи, а не доходи року, і закривала податковий борг минулих періодів до 1 січня 2021 року зниженим одноразовим збором.
Об’єктом була грошова вартість майна, яке належало декларанту на праві власності, зокрема спільної часткової чи сумісної. До переліку входили валютні цінності на рахунках, нерухомість, земельні ділянки, транспорт, корпоративні права, цінні папери, майнові права, об’єкти незавершеного будівництва, банківські метали. Джерело отримання в декларації не зазначали і окремо не перевіряли лише через факт подання.
Подати документ могли фізичні особи-резиденти, самозайняті особи, а також ті, хто на момент набуття активів був резидентом України, навіть якщо до дати декларації резидентство втратив. Юридичні особи учасниками не були. Декларацію подавали в електронній формі через кабінет платника, персонально або через нотаріуса. Після сплати збору у строк держава визнавала податковий обов’язок щодо задекларованих активів виконаним і не застосовувала фінансову, адміністративну чи кримінальну відповідальність за пов’язані з цими активами порушення податкового і валютного законодавства минулих періодів.
Гарантії спрацьовували лише після повної і своєчасної сплати збору. Несплата або сплата не в повному обсязі означала, що декларацію вважають неподаною, а звільнення від відповідальності на декларанта не поширюється.
Від ухвалення закону до фінішу під час війни
Верховна Рада ухвалила Закон № 1539-IX 15 червня 2021 року. Кампанію прив’язали до логіки детінізації перед ширшим обміном податковою інформацією і кроками в межах плану BEPS: спочатку добровільне розкриття за пільговою ставкою, далі — жорсткіший контроль за невідповідністю витрат і офіційних доходів. Старт призначили на 1 вересня 2021 року, фініш — на 1 вересня 2022-го.
Повномасштабне вторгнення змінило календар, але не скасувало процедуру. У серпні 2022 року парламент продовжив строк на пів року, до 1 березня 2023 року. За даними Державної податкової служби на середину лютого 2023-го, з початку кампанії було задекларовано 6,2 млрд грн, з яких 3,92 млрд грн припали на період воєнного стану. Останні два тижні дали ще близько 2,6 млрд грн — майже третину всієї суми. Фінішний ривок типовий для амністій: частина власників чекала сигналу, що вікно справді зачиняється.
Після 1 березня 2023 року підрозділ 9-4 перестав приймати нові спеціальні декларації. Розстрочені платежі за вже поданими деклараціями могли тривати, але нове розкриття за ставками 5 % і 9 % стало недоступним. У 2026 році кампанія лишається історичним епізодом кодексу, а не відкритою послугою.
Ставки збору і майно, яке закон визнав уже сплаченим
Збір рахував сам декларант від вартості активів. Базова розвилка була географічною і інструментальною: українські активи дешевші за іноземні, а кошти, переведені в державні облігації, — найдешевші.
| Ставка | Що оподатковували | Умова сплати |
|---|---|---|
| 5 % | Валютні цінності на рахунках в українських банках, права грошової вимоги до резидентів, нерухомість, транспорт, корпоративні права та інші активи в Україні | Одноразова сплата |
| 6 % | Ті самі українські активи | Трьома рівними частинами |
| 9 % | Активи, розміщені або зареєстровані за кордоном | Одноразова сплата |
| 11,5 % | Закордонні активи | Трьома рівними частинами |
| 2,5 % | Номінал ОВДП, придбаних у період кампанії до подання декларації, зі строком обігу від 365 днів без дострокового погашення | Одноразова сплата |
| 3 % | Ті самі ОВДП | Розстрочка |
Дані про ставки — підрозділ 9-4 розділу XX Податкового кодексу; підсумки надходжень — повідомлення Мінфіну за результатами кампанії.
Окремо кодекс зафіксував склад активів, щодо яких спеціальну декларацію можна було не подавати. Якщо людина не скористалася правом на декларування, джерела цих об’єктів вважали такими, з яких податки сплачено. До переліку входили квартира або квартири сукупною площею до 120 кв. м, житловий будинок або будинки до 240 кв. м, нежитловий об’єкт некомерційного призначення до 60 кв. м, земельні ділянки в межах норм безоплатної приватизації, один транспортний засіб звичайного користування та інші активи сукупною вартістю до 400 тис. грн. Саме цей блок у розмовах називали нульовою декларацією, хоча окремого бланка для нього не існувало: мовчання в межах ліміту закон прирівнював до підтвердженої сплати.
Що кампанія свідомо не приймала
Межа амністії була жорсткішою, ніж здавалося з гасла про легалізацію. Об’єктами декларування не могли бути активи, одержані внаслідок діяння з ознаками кримінального правопорушення, крім вузького кола податкових і валютних порушень, які якраз і закривала кампанія. Корупційні статті, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, тероризм і фінансування тероризму лишалися поза захистом. Якщо щодо особи вже було відкрито провадження за відповідними статтями Кримінального кодексу, спеціальна декларація гарантій не давала.
Готівку в гривні, іноземній валюті чи банківських металах не можна було задекларувати в готівковій формі. Кошти спочатку розміщували на рахунку в банку, і вже безготівковий залишок ставав об’єктом. Активи на рахунках або території Російської Федерації, а також з джерелом походження з РФ, до об’єктів не входили. Нерухомість і корпоративні права, оформлені на підставних осіб без реального переходу права власності до декларанта, процедура теж не «відбілювала»: декларували те, що належить людині, а не те, що вона фактично контролює через ланцюжок номіналів.
Ці винятки пояснюють частину слабкого результату. Власник конвертної зарплати з квартирою в межах 120 кв. м часто не мав що декларувати. Власник великої готівки мусив спочатку зайти в банк. Власник активів з сумнівним походженням розумів, що знижена ставка не перекриває кримінальний ризик.
Підсумок у цифрах на тлі очікуваних десятків мільярдів
На старті кампанії публічно звучала оцінка близько 20 млрд доларів активів, які теоретично могли вийти з тіні. Фінал виявився іншим. За повідомленням Мінфіну, з 1 вересня 2021 року до 1 березня 2023 року громадяни задекларували активи на 8,8 млрд грн. Сума збору до сплати становила 547,5 млн грн. До державного бюджету на дату завершення надійшло 325,9 млн грн, з них 235 млн грн — уже під час воєнного стану. Різниця між нарахованим і отриманим пов’язана з розстрочкою: частина зобов’язань тягнулася після фінішу кампанії.
Голова податкового комітету парламенту називав 845 поданих декларацій і 8,82 млрд грн задекларованої вартості. Навіть якщо округлити до верхньої межі, це близько одного відсотка від озвученого на старті орієнтира в доларах. Середній обсяг однієї декларації при цьому був великим: 8,8 млрд грн на 845 документів — понад 10 млн грн на декларацію. Кампанія зібрала не масовий середній клас, а вузьке коло власників порівняно великих активів, готових назвати їх державі.
Війна пояснює частину провалу очікувань, але не всю. До 24 лютого 2022 року, за проміжними оцінками, було розкрито лише близько 2,3 млрд грн. Недовіра до подальшого використання даних, складність оцінки закордонного майна і неможливість задекларувати готівку без банку спрацювали раніше за ракетні удари. Мінфін у підсумковому коментарі прямо відсунув бюджетний ефект на другий план: закон описували як спробу створити цивілізовані умови оподаткування доходів громадян, а не як джерело великих надходжень.
Помилки, через які захист не виникав
Навіть ті, хто вклався у строк, нерідко втрачали ефект амністії через техніку процедури, а не через ставку.
- Готівку намагалися вписати в декларацію без попереднього зарахування на рахунок. Кодекс прямо виключав кошти в готівковій формі на дату подання, тож такий рядок не створював об’єкта декларування.
- Збір сплачували частково або з простроченням. Неповна сплата у визначений строк робила декларацію неподаною, а державні гарантії — непридатними, навіть якщо документ уже стояв у кабінеті.
- Декларували майно, оформлене на іншу особу. Спеціальна декларація підтверджує активи декларанта, а не фактичний контроль над чужим реєстром.
- Плутали ліміт «уже сплаченого» майна з дозволом не пояснювати будь-які статки. Квартира 120 кв. м не покриває другу квартиру, іноземний рахунок чи корпоративні права.
- Розраховували на амністію доходів після 1 січня 2021 року. Кампанія закривала лише активи, набуті за рахунок доходів періодів до цієї дати.
- Подавали декларацію особи, які не могли бути декларантами. Податкова не відмовляла в прийнятті, але гарантії на таку особу не поширювалися навіть після сплати збору.
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли власник кількох об’єктів комерційної нерухомості встиг подати спеціальну декларацію в лютому 2023 року, але переказав збір двома платежами з розривом після граничного строку. Формально рядок у кабінеті був, юридично — звільнення від відповідальності за минулі періоди не виникло, і довелося збирати докази походження кожного об’єкта окремо, вже без пільгової ставки.
Питання, які лишаються після закриття вікна
Після 1 березня 2023 року запити змістилися з «як подати» на «що тепер вважається закритим».
Чи діє податкова амністія у 2026 році? Ні. Одноразове спеціальне декларування завершилося 1 березня 2023 року. Нового загального закону, який відкрив би ті самі ставки для старих активів, немає.
Чи треба було подавати порожню декларацію, якщо майно вкладається в ліміти? Ні. Для квартири до 120 кв. м, будинку до 240 кв. м, одного автомобіля та інших активів до 400 тис. грн мовчання в межах пункту 10 підрозділу 9-4 прирівнювалося до сплачених податків. Окремий нульовий бланк не подавали.
Чи захищає стара спеціальна декларація від питань банку сьогодні? Так, у межах задекларованих і повністю оплачених активів. Довідка про сплату збору підтверджує виконання податкового обов’язку щодо цих об’єктів. Вона не пояснює доходи, отримані після 1 січня 2021 року, і не замінює фінансовий моніторинг операцій, які банк бачить зараз.
Чи з’явиться окрема амністія для криптоактивів? Станом на 2026 рік загального чинного режиму податкової амністії для віртуальних активів немає. Проєкт щодо оподаткування віртуальних активів проходив перше читання, але не став законом і не відкрив кампанії на кшталт 2021–2023 років. Операції з криптоактивами оцінюють за загальними нормами кодексу.
Чи запускали непрямі методи одразу після амністії? На старті кампанії Мінфін говорив, що після вікна декларування контроль за витратами торкнеться не масового платника з невеликими накопиченнями, а тих, чиї активи явно не сходяться з офіційними доходами. Повноцінний запуск непрямих методів у тому вигляді, якого чекали у 2021 році, війна відсунула. Натомість посилилися міжнародний обмін, звітність контрольованих іноземних компаній і увага банків до походження коштів.
Що лишилося власнику, який вікно пропустив
Окремого механізму легалізації старих активів за 5 % після 1 березня 2023 року немає. Далі працюють звичайні норми кодексу, і вони дорожчі за амністійний збір.
Іноземний дохід декларують у річній декларації про майновий стан і доходи зі ставкою 18 % ПДФО і військовим збором, із зарахуванням податку, сплаченого за кордоном, якщо є договір про уникнення подвійного оподаткування і підтвердні документи. Пропуск строку не стирає обов’язок: уточнююча декларація зменшує штрафні наслідки порівняно з донарахуванням під час перевірки, але не повертає ставку 9 %.
Контрольована іноземна компанія вимагає повідомлення про набуття контролю і щорічного звіту. Скоригований прибуток КІК оподатковується в Україні, якщо не спрацьовують винятки кодексу. На час воєнного стану і ще шість місяців після нього частину штрафів за несвоєчасні звіти пом’якшено, якщо платник виправився сам. Це не амністія капіталу, а відстрочка санкцій за звітність.
Готівка, яку не встигли покласти на рахунок до березня 2023-го, сьогодні не має пільгового маршруту. Банк за законом про фінансовий моніторинг запитує походження коштів при зарахуванні великої суми. Відповідь «це старі заощадження» без документів, декларації чи спеціального збору створює ризик відмови в обслуговуванні, а не автоматичний штраф від податкової. Для покупки нерухомості чи автомобіля розрив між офіційним доходом і ціною угоди лишається видимим і для нотаріуса, і для банку.
Пропуск кампанії не означає, що будь-який статок автоматично стає порушенням. Ліміти пункту 10 підрозділу 9-4 і далі відмежовують звичайне житло та невеликі активи від майна, щодо якого питання про джерело може поставити і банк, і податкова.
Коли вистачить власного розбору, а коли потрібен фахівець
Межа проходить не за сумою на рахунку, а за кількістю юрисдикцій і якістю документів.
- Звірити житло з лімітами: сукупна площа квартир до 120 кв. м, будинків до 240 кв. м, нежитлового об’єкта до 60 кв. м, одне авто, інші активи до 400 тис. грн на дату завершення кампанії.
- Відділити доходи до 1 січня 2021 року від пізніших. Амністія закривала лише перші, і то якщо декларацію подали й оплатили.
- Перевірити, чи є іноземні рахунки, брокери, частки в компаніях за кордоном. Для них потрібна річна декларація і, за наявності контролю, звіт КІК.
- Зібрати підтвердження походження для сум, які плануєте внести в банк або витратити на реєстроване майно: договори, декларації, довідки про сплату податків, документи про спадщину чи дарування.
- Не спиратися на чужу спеціальну декларацію родича. Гарантії персональні й діють лише щодо активів декларанта.
Самостійно зазвичай закривають ситуацію з однією українською квартирою в межах ліміту, зарплатою через роботодавця і без іноземних рахунків. До податкового консультанта або юриста варто йти, якщо є компанія за кордоном, кілька об’єктів нерухомості понад ліміти, готівка, яку потрібно пояснити банку, або вже надійшов запит податкової про джерела. Уточнююча декларація, подана без оцінки строків давності і без перевірки, чи не було вже розпочато контроль, іноді фіксує борг, якого можна було уникнути іншим маршрутом.
За моїм досвідом розбору таких справ після закриття кампанії, найдорожчою виявляється не ставка 18 %, а відсутність первинних документів на активи десятирічної давнини. Спадщина і договір купівлі-продажу закривають питання швидше, ніж будь-яка пільгова ставка, якої вже немає. Там, де документів немає, а актив реєстрований, розмова з банком і з податковою йде паралельно, і готувати її краще до першого великого платежу, а не після блокування рахунку.