Ігор Насалик: шлях від прикарпатського бізнесмена до міністра енергетики України

Ігор Насалик — це постать, яка міцно вплелася в українську політику та енергетику. Народжений у 1962 році, він пройшов шлях від звичайного водія в Рогатині до керівника одного з найскладніших міністерств країни. Тричі очолював Калуш, тричі обирався народним депутатом і майже три з половиною роки керував енергетичною галуззю в уряді. Його рішення часто ставали предметом гострих дискусій, але саме вони формували обличчя української енергетики в критичний період.

Сьогодні, у 2026 році, ім’я Ігоря Насалика асоціюється не лише з реформами та скандалами, а й із військовою службою в лавах ЗСУ. Людина з фізичною дисципліною бодібілдера та інженерним мисленням опинилася в епіцентрі подій, які визначають майбутнє країни. Для початківців у політиці це приклад, як бізнес-інтуїція переходить у державне управління. Для просунутих читачів — глибокий аналіз впливу на енергетичну безпеку та локальний розвиток Прикарпаття.

Насалик ніколи не був типовим політиком. Його кар’єра поєднує технічну освіту, підприємницький хист і тверду позицію в питаннях, де інші вагаються. Від підкомітетів з нафтової промисловості в парламенті до прямих переговорів про енергетичні потоки — він завжди діяв практично, без зайвої помпезності.

Ранні роки та освіта: коріння, що формують характер

25 листопада 1962 року в Олександрії Кіровоградської області народився хлопець, чиє життя згодом міцно пов’яжеться з Прикарпаттям. Дитинство Ігоря Насалика пройшло в Рогатині Івано-Франківської області — місці, де промислові традиції перепліталися з сільським спокоєм. Саме тут заклалися основи його характеру: працьовитість, практичність і вміння знаходити рішення в складних умовах.

Після школи юнак обрав технічний шлях. У 1980 році вступив на фізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Перерва на армійську службу з 1985 по 1987 рік лише загартувала його. У 1989 році він завершив навчання як інженер оптоелектронних систем — спеціальність, яка вимагала точності, аналітичного мислення та вміння працювати з передовими на той час технологіями.

Перші кроки в дорослому житті були далекими від політики. Насалик працював водієм у Рогатинському АТП, потім — провідним спеціалістом у Центрі мікроелектроніки в Ульяновську. Ці роки навчили його реальної економіки: як управляти ресурсами, мотивувати людей і виживати в умовах перебудови. Саме тоді сформувалося розуміння, що успіх залежить не від гучних слів, а від конкретних дій.

Бізнес-кар’єра: від радника до президента корпорацій

На початку 90-х Ігор Насалик занурився в підприємництво. Спочатку радник директора з економічних питань у львівській фірмі «Корона», потім — у рогатинському «Сапфірі». У 1995–1997 роках очолив промислово-виробничу корпорацію «Техноінвестцентр», а згодом — «Техно-Центр». Це були часи, коли бізнес в Україні робив перші кроки в умовах дикої приватизації та економічної нестабільності.

Його компанії займалися виробництвом, імпортом та інвестиціями. Насалик показав себе як людина, яка вміє поєднувати технічні знання з комерційною хваткою. Цей період став фундаментом для майбутньої політичної кар’єри: він навчився бачити проблеми не як перешкоди, а як можливості для зростання. Багато хто з його колег по бізнесу досі згадують його як жорсткого, але справедливого керівника, який завжди тримав слово.

Міський голова Калуша: три терміни реальних змін

У 2006 році Ігор Насалик уперше став міським головою Калуша. Переобрання у 2010-му та продовження повноважень зробили його триразовим лідером громади. За ці роки місто суттєво змінилося. Комунальна сфера отримала нове дихання: модернізація мереж, залучення інвестицій, покращення інфраструктури. Насалик акцентував увагу на практичних речах — від ремонту доріг до підтримки місцевих підприємств.

Його стиль управління був прямим і результативним. Калуш став прикладом того, як мер може поєднувати місцеві інтереси з національними. Саме тут проявилася його здатність знаходити компроміси та відстоювати позицію громади в Києві. Багато калушан згадують ті роки як період стабільності та розвитку, коли місто не просто виживало, а рухалося вперед.

Парламентська діяльність: експертиза в енергетичній сфері

Ще до мерства Насалик уже мав досвід у Верховній Раді. Народний депутат III скликання (1998–2002) очолював підкомітет з питань нафтової промисловості. У IV скликанні (2002–2006) продовжив роботу в тому ж напрямку, змінюючи фракції, але зберігаючи фокус на паливно-енергетичному комплексі.

У VIII скликанні (2014–2016) від Блоку Петра Порошенка він став заступником голови профільного комітету. Саме тоді його знання енергетики стали особливо затребуваними. Насалик глибоко занурився в питання диверсифікації джерел, ядерної безпеки та ринку електроенергії. Його парламентська робота стала містком до міністерського крісла.

Міністр енергетики та вугільної промисловості: реформи серед бурі

14 квітня 2016 року Ігор Насалик очолив Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Період 2016–2019 років став для нього справжнім випробуванням. Україна переживала складний етап: залежність від імпорту, старіння інфраструктури та геополітичні виклики. Насалик активно просував реформи ринку електроенергії, модернізацію шахт і розвиток альтернативних джерел.

Одним із найгостріших питань стала торгівля з тимчасово окупованими територіями. Міністр відстоював позицію обміну товарами, наголошуючи, що це не підтримка окупантів, а спосіб забезпечити енергобаланс країни. Він брав участь у звільненні полонених і намагався мінімізувати збитки для бюджету. Водночас критики звинувачували його в недостатній жорсткості щодо олігархічних впливів.

Його команда працювала над зменшенням залежності від російських ресурсів, інтеграцією з європейським ринком і стабілізацією «Енергоатому». Насалик часто повторював, що енергетика — це не лише бізнес, а й питання національної безпеки. Його підхід поєднував технічну експертизу з політичною волею, хоча й не завжди знаходив розуміння в суспільстві.

Скандали та судові справи: реалії політики

Політична кар’єра Ігоря Насалика не обійшлася без гострих моментів. У 2019 році йому повідомили про підозру в недостовірному декларуванні — йшлося про незадекларовані фінансові зобов’язання. Пізніше, у 2023 році, Державне бюро розслідувань висунуло обвинувачення в зловживанні службовим становищем. За версією слідства, рішення міністерства призвели до збитків бюджету на понад 1,5 мільярда гривень через угоди, вигідні окремим бізнес-групам.

У березні 2025 року справу передали до Вищого антикорупційного суду. Насалик категорично заперечує звинувачення, називаючи їх політичним тиском. Процес триває, і кожне рішення суду матиме значення не лише для нього, а й для розуміння корупційних ризиків в енергетиці. Ці події показують, наскільки тонкою є межа між реформами та звинуваченнями в українській політиці.

Військова служба та сучасне життя

З перших днів повномасштабного вторгнення 2022 року Ігор Насалик став до лав ЗСУ. Сержант 80-ї окремої десантно-штурмової бригади воював на півдні України. Поранення ноги, кілька операцій, довга реабілітація — все це не зупинило його. У 2023 році він повернувся на службу, демонструючи приклад для багатьох.

Сьогодні, у свої 63 роки, Насалик продовжує служити. Це не просто жест — це продовження його принципу: бути корисним країні в найскладніші часи. Його дружина Гюзель, сини Максим і Ігор, брат Сергій (нині мер Рогатина) підтримують його вибір.

Ігор Насалик продовжує бути активним у громадському житті. Його досвід — це не лише сторінки біографії, а й урок для тих, хто хоче розуміти, як працює українська енергетика та місцева влада. У світі, де політики часто змінюють позиції, він залишається людиною з чіткими принципами: працювати на результат, незалежно від посади.

Його історія ще не завершена. Кожен новий крок — чи то на фронті, чи то в суді — додає нових барв до портрета. Для тих, хто вивчає українську політику, Насалик стає прикладом того, як поєднати технічний розум, підприємницьку жилку та громадянську позицію в одній людині.