Дмитро Володимирович Святаш народився 15 червня 1971 року в Харкові й став одним із найяскравіших прикладів того, як регіональний бізнесмен перетворюється на впливового народного депутата кількох скликань. Він пройшов шлях від інтерна в міській лікарні до співвласника потужної автомобільної корпорації АІС, а згодом — до ключової фігури в податковому комітеті Верховної Ради. Його кар’єра тісно переплітається з історією Харкова, українським автобізнесом і бурхливими політичними подіями 2000–2020-х років. Сьогодні ім’я Святаша асоціюється не лише з успіхом у торгівлі авто, а й з гучними скандалами, боргами та рішенням переховуватися в Росії після початку повномасштабного вторгнення.
Його історія демонструє, як медична освіта може стати фундаментом для зовсім іншого життя. Святаш не залишився в медицині, а швидко перейшов у комерцію, де його підприємницький хист допоміг побудувати одну з найбільших автоімпортних мереж України. Політична діяльність лише посилила вплив: п’ять скликань у парламенті, робота над податковим законодавством і активна участь у регіональних справах Харківщини. Але за цим успіхом ховаються й складні сторінки — від фінансових претензій банків до публічних заяв, які призвели до кримінальних справ.
Ранні роки та освіта: як педіатр знайшов себе в бізнесі
Харківські корені Святаша сягають повоєнних часів — сім’я жила в місті вже тоді, коли країна відновлювалася після війни. Закінчивши школу №1 у 1988 році, Дмитро обрав медичний шлях. У 1994-му він завершив Харківський медичний інститут за спеціальністю «педіатрія» й навіть пройшов інтернатуру в міській клінічній лікарні №30. Цей досвід сформував у нього дисципліну, увагу до деталей і вміння працювати з людьми — якості, які пізніше стали в пригоді в бізнесі та політиці.
Але медицина не стала справою життя. Уже в 1997 році Святаш очолив українсько-латвійське акціонерне товариство «Автоінвестбуд». Паралельно він здобував нові знання: у 2000 році став економістом, закінчивши Інститут підвищення кваліфікації кадрів важкого машинобудування, у 2001-му отримав диплом юриста в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, а в 2007-му завершив навчання в Харківському регіональному інституті державного управління при Президентові України. Така багатогранна освіта дозволила йому поєднувати практичний досвід з теоретичною базою — від податкового права до стратегічного менеджменту.
Перехід від білого халата до керма великої компанії відбувся стрімко. Святаш побачив потенціал у автомобільному ринку, який у 1990-ті тільки оживав після радянського дефіциту. Його рішення увійти в імпорт і продаж авто виявилося вдалим: корпорація АІС швидко розрослася, ставши одним із лідерів у сегменті комерційного та легкового транспорту.
Створення імперії АІС: від невеликої фірми до домінування на ринку
Корпорація «Автоінвестбуд» (АІС) стала справжньою бізнес-легендою Харкова. Святаш очолював її з 1997 по 2002 рік у різних іпостасях — президент українсько-латвійської компанії, керівник АІС, АІС-Імпорт і, нарешті, президент усієї корпорації. Під його керівництвом компанія розвивалася як ексклюзивний імпортер російських брендів — ГАЗ, УАЗ, ПАЗ, ЛіАЗ, КАВЗ, ВАЗ, КамАЗ, МАЗ, Урал. Пізніше портфель розширився: з 2005-го — Citroën, з 2007-го — SsangYong і Geely.
АІС не просто продавала машини. Вона будувала повний цикл: продаж, сервіс, логістика, навіть власні дилерські центри по всій Україні. На піку в 2000-х корпорація контролювала значну частку ринку комерційного транспорту, а Святаш разом із партнером Василем Поляковим входив до рейтингів найбагатших українців за версією журналу «Фокус» з оцінкою статків близько 200 мільйонів доларів на кожного. Бізнес приносив не лише прибуток, а й робочі місця в Харкові — регіоні, де автомобільна галузь завжди була важливою.
У 2002 році, ставши народним депутатом, Святаш відійшов від оперативного управління. У 2009-му офіційно вийшов зі складу засновників, поступово виводячи родину з власності. Це рішення багато хто пов’язував із бажанням уникнути конфлікту інтересів у парламенті. Але навіть після цього АІС залишалася пов’язаною з його ім’ям — компанія продовжувала працювати, хоча й зіткнулася з фінансовими труднощами через кризи та борги.
Політичний шлях: від мажоритарки до фракцій і ключових комітетів
Політична кар’єра Святаша почалася в 2002 році. Він переміг на мажоритарному окрузі №171 у Харкові від блоку «За Єдину Україну» як член Народно-демократичної партії. Згодом увійшов до фракції «Регіони України», а в 2005-му став членом Партії регіонів. Ця партія супроводжувала його протягом кількох скликань — IV, V, VI, VII. У 2014-му він пройшов до Верховної Ради VIII скликання вже як самовисуванець по тому ж округу, а в 2015-му долучився до фракції «Відродження».
Його обирали п’ять разів поспіль — рідкісний випадок для мажоритарника в Московському районі Харкова. У парламенті Святаш зосередився на податковій та митній політиці. Він входив до відповідного комітету, очолював підкомітети з питань оподаткування небанківських фінансових установ, фондового ринку та вдосконалення Податкового кодексу. Його робота торкалася тисяч підприємців: від спрощення митних процедур до регулювання акцизів на авто. Багато хто з бізнесу в автосекторі відчував вплив цих рішень безпосередньо.
16 січня 2014 року Святаш голосував за так звані «диктаторські закони», що стало одним із найгостріших моментів його політичної біографії. Пізніше, під час подій Революції Гідності, він потрапив у скандал через перехоплення активістами Самооборони Євромайдану. Ці події підкреслили його про-російську позицію, яка проявилася й у публічних заявах.
Депутатська діяльність: реальні проєкти та вплив на економіку
У Верховній Раді Святаш не обмежувався лише голосуваннями. Він ініціював і підтримував законопроєкти, пов’язані з податковим адмініструванням, митним контролем і підтримкою регіонального бізнесу. Як голова підкомітету він працював над удосконаленням норм для малого та середнього підприємництва, зокрема в автосекторі. Його досвід у бізнесі дозволяв бачити проблеми «зсередини» — від надмірного бюрократизму до необхідності захисту національного виробника.
Громадська діяльність доповнювала парламентську. У 2001–2002 роках Святаш став ініціатором благодійного фонду «Пересвіт» і почесним президентом однойменного спортивного клубу в Харкові. Клуб розвивав самбо, дзюдо, карате та інші види спорту для тисяч дітей. Фонд допомагав школам, організовував олімпіади — це була реальна підтримка молоді в рідному місті.
Сім’я та особисте життя: за лаштунками публічності
Святаш завжди підкреслював, що його корені — в Харкові. Він одружений з Анжелікою Левонівною Святаш (Погосян). У шлюбі народилися сини Дмитро (2015 року) та Лев (2017 року). Раніше згадувалася перша дружина Ніна, яка працювала в АІС. Сім’я Святаша жила в Харкові, де діти відвідували місцеві садочки та школи. У деклараціях фігурувала нерухомість — квартира в Латвії, будинок відпочинку в Зарічному, садовий будинок у Харкові.
Особисті інтереси Дмитра включали джазову музику, колекціонування вин, сноуборд, гірські лижі та гольф. Ці захоплення показували людину, яка за межами політики та бізнесу шукала баланс і задоволення.
Скандали, борги та судові історії: темна сторона успіху
Бізнес АІС зіткнувся з серйозними фінансовими претензіями. У 2012 році борги перед банками сягали близько 250 мільйонів доларів. Податкова служба вимагала 680 мільйонів гривень. Найгучніша справа — кредит від «УкрСиббанку» на понад 50 мільйонів доларів, виданий ще в 2007 році. Слідство стверджувало, що Святаш організував неповернення коштів, що призвело до шахрайства на суму понад 2,2 мільярда гривень.
У 2019 році йому оголосили підозру в шахрайстві та підробці документів. Святаш опинився в розшуку. У 2014 році його публічні пости в соцмережах з антизахідними та українофобськими заявами викликали обурення. Під час повномасштабного вторгнення 2022 року він, за даними СБУ, виправдовував агресію Росії та розглядався як потенційний керівник окупаційної адміністрації на Харківщині.
У червні 2024 року Печерський районний суд Києва заочно засудив його до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Активи були арештовані ще раніше, частина передана в АРМА. Святаш перебуває в Росії.
Сучасний етап: життя в еміграції та уроки кар’єри
Після 2019 року Святаш не повернувся в українську політику. Його мандат закінчився, а подальші події поставили крапку в кар’єрі в Україні. Сьогодні його історія слугує прикладом того, як регіональний успіх може зіткнутися з геополітичними реаліями. Для харків’ян він залишиться фігурою, яка формувала економіку міста в 2000-х, але й символом розколу, який приніс війна.
Цікаві факти про Дмитра Святаша
– Медична освіта допомогла йому в бізнесі: увага до деталей і турбота про «пацієнта» (клієнта) стали основою сервісу в АІС.
– Спортивний клуб «Пересвіт» виховав понад 5000 дітей у Харкові — це один із найбільших внесків у регіональний спорт серед політиків-бізнесменів.
– У 2008 році разом із партнером увійшов до топ-100 найбагатших українців, але вже через кілька років почав виводити родину з бізнесу.
– Його декларації за 2018 рік вражали колекцією годинників Breguet, Rolex, Panerai та ювелірними виробами Graff і Cartier.
– Навіть у розпал скандалів Святаш підкреслював: «Я завжди жив і живу в Харкові» — слова, які тепер звучать іронічно на тлі втечі.
Його шлях показує, наскільки тісно в Україні переплелися бізнес, політика та особисті амбіції. Дмитро Святаш залишив слід у харківській економіці, парламентській роботі та суспільних дискусіях. Чи повернеться він колись — питання, яке залишається відкритим. Але його історія вже стала частиною сучасної української реальності, де успіх часто йде пліч-о-пліч із викликами.