Валентина Іванівна Данішевська народилася 23 березня 1957 року в Запоріжжі — місті з потужною промисловою історією, де питання права часто перетиналися з реаліями планової економіки та перших ринкових перетворень. Її кар’єра охоплює майже півстоліття трансформацій української судової системи: від роботи в арбітражних структурах пізнього СРСР до керівництва оновленим Верховним Судом у незалежній Україні. Вона стала першою жінкою на посаді голови Верховного Суду, обіймаючи її з 30 листопада 2017 року по 30 листопада 2021 року, і залишила помітний слід у дискусіях про незалежність суддів, якість судових рішень та впровадження реформ.
Її обрання суддями нового Верховного Суду символізувало надії на оновлення системи після подій 2014 року. Данішевська мала за плечима досвід розгляду корпоративних спорів, справ про банкрутство та оскарження актів органів влади ще в арбітражному суді Запорізької області. Цей практичний багаж поєднувався з роботою в комерційному праві та міжнародним навчанням, що робило її кандидатуру особливо релевантною для Касаційного господарського суду — одного з ключових підрозділів реформованого Верховного Суду.
Ранні роки та початок професійного шляху в Запоріжжі
Дитинство та юність Валентини Данішевської припали на період стабільності та одночасно прихованих змін у радянській системі. Вона розпочала трудову діяльність ще 1975 року, поєднуючи роботу з навчанням. У 1977–1983 роках здобула вищу юридичну освіту на заочній формі в Одеському державному університеті імені І. І. Мечникова за спеціальністю «правознавство». Заочна форма вимагала самодисципліни та вміння розподіляти час між роботою та студіями — навичка, яка згодом стала в пригоді в напруженому суддівському графіку.
У 1987 році її призначили на посаду в арбітражній структурі Управління торгівлі Запорізького облвиконкому. Цей період — кінець 1980-х — початок 1990-х — був часом, коли арбітражні органи розглядали спори між державними підприємствами, а правові механізми поступово адаптувалися до нових економічних реалій. З 1992 року Данішевська працювала арбітром, а згодом суддею Арбітражного суду Запорізької області. Вона розглядала справи про оскарження рішень державних органів, корпоративні конфлікти та перші хвилі банкрутств. Цей досвід дав їй глибоке розуміння того, як правові норми працюють на практиці в умовах переходу від планової до ринкової економіки.
Міжнародний досвід, робота в комерційному праві та повернення до судової системи
Після майже десяти років суддівської роботи в Запоріжжі Валентина Данішевська у 2001 році перейшла на посаду директора Центру комерційного права в проєкті компанії Deloitte в Україні. Це був свідомий крок у бік експертної та консультативної діяльності. З 2006 року вона очолила однойменну благодійну організацію «Центр комерційного права», засновану раніше. Паралельно з 2003 року вона мала право займатися адвокатською діяльністю.
Міжнародне підвищення кваліфікації стало важливою частиною її професійного зростання. У жовтні 1998 року вона пройшла навчання в Суддівській академії у Вустрау (Німеччина). У квітні–травні 2002 року — в Міжнародному інституті права у Вашингтоні (США). Ці програми дали їй змогу порівняти українські правові механізми з європейськими та американськими підходами до вирішення комерційних спорів, банкрутства та корпоративного права.
З 2009 року Данішевська обіймала посаду судді постійного третейського суду при Асоціації українських банків. У 2015 році її обрали до складу громадської ради при Міністерстві юстиції України. Ці ролі дозволили їй залишатися в правовому полі, впливати на формування політики та водночас зберігати незалежність від державної суддівської вертикалі того періоду.
Судова реформа 2016 року та обрання до нового Верховного Суду
Після Революції гідності Україна розпочала масштабну судову реформу. Одним із її ключових елементів стало створення нового Верховного Суду замість старої структури. Законодавство передбачало відкритий конкурс, участь Громадської ради доброчесності, яка могла блокувати кандидатури з сумнівною репутацією, а також жорсткі вимоги до стажу, кваліфікації та моральних якостей.
Валентина Данішевська успішно пройшла цей відбір і стала суддею Касаційного господарського суду Верховного Суду. Її профіль — досвід арбітражного судді, експерта з комерційного права та учасниці реформаторських процесів — відповідав потребам нового суду, який мав формувати єдину судову практику у господарських спорах. Касаційний господарський суд розглядає найбільш складні економічні справи, де рішення впливають на інвестиційний клімат, права бізнесу та виконання контрактів.
Обрання головою Верховного Суду 30 листопада 2017 року
На першому пленарному засіданні новоствореного Верховного Суду судді таємним голосуванням обирали голову. Валентина Данішевська отримала 67 голосів зі 111, випередивши інших кандидатів. Це стало історичним моментом: вперше жінка очолила найвищий судовий орган країни. Обрання суддями, а не призначення ззовні, підкреслювало внутрішню легітимність нової інституції.
Як голова Верховного Суду Данішевська автоматично ставала членом Вищої ради правосуддя на період повноважень. Її чотирирічний термін (2017–2021) припав на період активного становлення нового суду, пошуку балансу між незалежністю та підзвітністю, а також на виклики політичного тиску та суспільних очікувань.
Чотири роки керівництва: захист незалежності суддів та акцент на якості рішень
Під час головування Валентина Данішевська неодноразово публічно наголошувала на загрозах судовій незалежності. У інтерв’ю закордонним медіа вона звертала увагу на законодавчі ініціативи, які, на її думку, могли послабити гарантії для суддів. Вона виступала за нульову толерантність до неналежної поведінки суддів, водночас застерігаючи від поспішних дисциплінарних процедур без належних процесуальних гарантій.
Особливу увагу Данішевська приділяла підвищенню кваліфікації суддів. У своєму мотиваційному листі під час участі в конкурсі вона писала: «Жодна реформа не відбудеться, якщо її не сприйме суспільство та не усвідомлять на професійному рівні судді». Вона спостерігала, як навіть добре написані закони можуть давати неочікувані результати через неправильне тлумачення. Тому акцент на навчанні та глибокому розумінні реформаторських ідей став одним із лейтмотивів її діяльності.
У 2018–2019 роках вона брала участь у міжнародних зустрічах та візитах, представляючи українське правосуддя перед іноземними партнерами. У 2021 році, напередодні завершення повноважень, вона попереджала, що благородні цілі судової реформи можуть бути нівельовані, якщо не забезпечити стабільність і професійність системи.
Особисті переконання та філософія правосуддя
Валентина Данішевська неодноразово згадувала про «відчуття справедливості, наділене Господом». У публічних виступах вона поєднувала професійний досвід із духовним виміром відповідальності судді. Для неї суддівська робота — це не лише застосування норм, а й служіння ідеї справедливості, яка має бути зрозумілою суспільству.
Вона ділила свою кар’єру до Верховного Суду на три етапи: захист прав підприємств у суді, вирішення спорів як суддя та робота над правовими реформами в економічній сфері. Ця тріада відображає еволюцію від практичного юриста до стратега реформ. Данішевська вважала, що судді мають бути не просто виконавцями законів, а свідомими учасниками їхнього впровадження.
Відставка у 2021 році та подальші події
8 жовтня 2021 року Валентина Данішевська оголосила про завершення суддівської кар’єри. Вона не висувала кандидатуру на новий чотирирічний строк голови, але допрацювала до кінця терміну. 30 листопада 2021 року Вища рада правосуддя звільнила її з посади судді Касаційного господарського суду у зв’язку із заявою про відставку.
Згідно з електронною декларацією за 2021 рік, у рік відставки вона отримала близько 4,5 млн грн заробітної плати у Верховному Суді та понад 1,1 млн грн вихідної допомоги. Після відставки Данішевська вийшла на пенсію.
У серпні 2025 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за фактами можливого неправомірного коригування суддівського стажу для виходу у відставку та отримання відповідних виплат. Слідство розглядає питання включення до стажу періоду роботи в арбітражній структурі 1987–1992 років. Провадження стосується статей про службове підроблення та розкрадання. Станом на середину 2026 року розслідування триває, Данішевська статусу підозрюваної в публічних джерелах не отримувала, а її позиція з приводу висунутих тверджень publicly не деталізувалася. Вища рада правосуддя на момент звільнення фіксувала стаж понад 20 років на підставі поданих документів.
Цікаві факти про Данішевську Валентину Іванівну
- Валентина Данішевська — перша жінка в історії України, яка очолила Верховний Суд. Її обрання 30 листопада 2017 року суддями нового суду стало символом гендерного прориву в одній із найконсервативніших гілок влади.
- Її професійний шлях унікальний поєднанням: суддя арбітражного суду → директор центру комерційного права та благодійної організації → суддя третейського суду → член громадської ради Мін’юсту → суддя Касаційного господарського суду та голова Верховного Суду. Такого «зигзагу» між державною службою, експертною роботою та бізнес-правом в українській суддівській еліті майже не зустрічалося.
- Данішевська проходила підвищення кваліфікації в Суддівській академії Німеччини (1998) та Міжнародному інституті права у Вашингтоні (2002). Цей досвід вона активно використовувала, коли говорила про необхідність глибокого розуміння реформ суддями.
- У мотиваційному листі вона підкреслювала: судді часто неправильно тлумачать навіть «сучасні та правильні закони», через що реформи можуть нівелюватися. Ця думка стала однією з центральних у її публічній позиції.
- Під час головування вона неодноразово зустрічалася з міжнародними партнерами (Німеччина, Литва, Велика Британія) та брала участь у формуванні позиції українського правосуддя щодо європейських стандартів незалежності суддів.
- Вона публічно заявляла про «нульову толерантність» до неналежної поведінки суддів, водночас захищаючи процесуальні гарантії для самих суддів від поспішних покарань.
«Я маю значний суддівський досвід, наділена Господом відчуттям справедливості, та є носієм ідеології багатьох реформ…» — ці слова Валентини Данішевської з мотиваційного листа розкривають її внутрішню мотивацію краще за будь-які посади.
Шлях Валентини Іванівни Данішевської — це історія людини, яка поєднала глибоке знання господарського права з прагненням до системних змін. Її рішення не висуватися на другий термін голови Верховного Суду, публічні застереження щодо загроз незалежності та акцент на професійній підготовці суддів залишаються частиною дискусії про те, якою має бути судова влада в Україні. Навіть після відставки її ім’я продовжує фігурувати в контексті реформ та викликів, з якими стикається українське правосуддя на шляху до європейських стандартів.
Сьогодні, аналізуючи її кар’єру, можна побачити, наскільки складним є баланс між особистим досвідом судді, вимогами часу та очікуваннями суспільства. Данішевська належить до того покоління юристів, яке пережило і радянську систему, і перші роки незалежності, і сучасні реформаторські зусилля. Її внесок — не лише в конкретних рішеннях чи посадах, а в самій постановці питань про те, як зробити правосуддя справді справедливим і зрозумілим для людей.