Борис Ісакович Гройсман: від токаря до впливового депутата Вінниці

Борис Ісакович Гройсман народився 22 серпня 1946 року у Вінниці в родині, яка вже п’яте покоління жила в цьому місті, і пішов з життя на початку січня 2025-го у віці 78 років. Він пройшов шлях від простого токаря на заводі до засновника одного з ключових ринків міста, а згодом — багаторічного депутата Вінницької міської ради. Батько колишнього міського голови Вінниці та прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана став символом того, як наполегливість і щира відданість рідному краю перетворюють звичайне життя на справжній внесок у розвиток громади.

Його історія — це не просто біографія успішного підприємця чи політика. Це розповідь про людину, яка в радянські часи стояв біля верстата, а в бурхливі 90-ті ризикнув і створив бізнес, що дав роботу сотням вінничан. Депутатські скликання, де він представляв інтереси звичайних людей, показали його як того, хто завжди знаходив час для кожного звернення. Навіть після завершення активної кар’єри його пам’ятають як людину, яка будувала Вінницю не словами, а конкретними справами.

Сьогодні, коли Вінниця продовжує розвиватися, ім’я Бориса Ісаковича Гройсмана нагадує про міцний фундамент, закладений поколінням, що пережило і радянську епоху, і незалежність. Його досвід особливо цінний для тих, хто тільки починає вивчати місцеву історію чи мріє про власний бізнес у регіоні.

Ранні роки та формування характеру в післявоєнній Вінниці

Вінниця середини XX століття — це місто з глибокими традиціями, де заводи пульсували життям, а вулиці зберігали дух старовинного Поділля. Борис Ісакович зростав у такому середовищі, де праця була не просто обов’язком, а способом виживання і самореалізації. Закінчивши школу №9, він уже в 16 років, у 1962-му, став токарем на Вінницькому агрегатному заводі. Руки, що звикли до металу і точності, сформували в ньому дисципліну, якої вистачило на все життя.

Служба в Радянській армії стала ще одним випробуванням, яке загартувало характер. Повернувшись, Борис Ісакович не зупинився на досягнутому і вступив до Вінницького технікуму електровакуумного приладобудування. У 1972 році він отримав спеціальність технолога електровакуумного виробництва — освіту, яка поєднувала технічні знання з практичним досвідом. Цей період життя навчив його бачити можливості там, де інші бачили лише рутину.

Далі були роки роботи майстром на Вінницькому радіоламповому заводі, а згодом — на заводі газових аналізаторів. З 1968 по 1987 рік він відповідав за виробничі процеси, де кожен день вимагав точності і відповідальності. Саме в цих цехах Борис Ісакович навчився розуміти людей праці, їхні потреби та мрії. Ця школа стала основою для майбутніх рішень, коли країна почала змінюватися.

Перехід до підприємництва: 90-ті та народження ринку «Юність»

Кінець 80-х і початок 90-х — час, коли Україна переживала кардинальні трансформації. Кооперативи, приватизація, перші кроки ринкової економіки — все це вимагало сміливості. У 1990 році Борис Ісакович очолив кооператив «Школяр». Це був не просто бізнес, а можливість дати людям роботу в складний період. Саме тут, у підлітковому віці, почав працювати його син Володимир — спочатку слюсарем, а згодом комерційним директором.

У 1994 році Гройсман заснував приватне підприємство «Юність». Ринок став одним з найбільших у Вінниці речових майданчиків, де торгували одягом, товарами широкого вжитку. Для багатьох сімей це був шанс заробити в часи, коли заводи зупинялися, а інфляція з’їдала заощадження. Під керівництвом Бориса Ісаковича «Юність» працювала стабільно, створювала робочі місця і підтримувала локальну економіку. Він залишався генеральним директором до останніх днів життя, показуючи, що справжній керівник не відходить від справ навіть у зрілому віці.

Його підприємницький шлях ілюструє, як людина з заводським минулим змогла адаптуватися до нових реалій. Без корупційних схем, а завдяки чесній праці та розумінню ринку Борис Ісакович побудував справу, яка пережила кризи і лишилася частиною вінницької ідентичності. Сьогодні багато хто згадує «Юність» як місце, де починали свій шлях численні підприємці міста.

Депутатська діяльність: голос громади в міській раді

Політична кар’єра Бориса Ісаковича розпочалася в 2002 році. Він тричі обирався депутатом Вінницької міської ради — у 2002–2006 роках по округу №30, у 2010–2015 по округу №13 і в 2015–2020 від партії «Вінницька Європейська Стратегія» по мажоритарці №50. Кожне скликання він проводив не в кабінеті, а серед людей: організовував прийоми, розглядав звернення, шукав рішення для конкретних проблем.

Як депутат він завжди акцентував на практичних питаннях — благоустрій дворів, підтримка освіти, допомога ветеранам і молодим сім’ям. Його підхід був простим і людським: слухати, розуміти, діяти. Навіть критики відзначали, що Гройсман не уникав складних тем і завжди стояв на боці громади. У 2017 році виконавчий комітет міської ради відзначив його премією за значний внесок у розвиток міста та активну участь у вихованні підростаючого покоління.

Ця діяльність тісно перепліталася з його бізнес-досвідом. Він знав, як працює реальна економіка, і міг аргументовано відстоювати інтереси підприємців у сесійній залі. Його присутність у раді робила політику ближчою до повсякденних потреб вінничан.

Сім’я та особисті цінності: основа для успіху сина

Борис Ісакович і його дружина Жанна Ізраїлівна виховали сина Володимира в дусі праці та відповідальності. Володимир Борисович, народжений у 1978 році, з ранніх років долучався до сімейних справ. Саме батько показав йому, що успіх приходить через щоденну роботу, а не через короткі шляхи. Ці уроки стали фундаментом для кар’єри Володимира — від бізнесу до посади мера і прем’єр-міністра.

Сім’я Гройсманів завжди була міцною опорою. Навіть у складні часи вони підтримували одне одного, а Борис Ісакович залишався для сина не просто батьком, а другом і порадником. Після смерті батька Володимир Гройсман написав щирі слова: «Мій Батько, мій Друг. Дякую тобі за все. Люблю тебе. Спочивай з миром».

Така родинна теплота і спільні цінності допомогли виростити не тільки успішного політика, а й людину, яка продовжує справу розвитку рідного міста. Борис Ісакович передав сину любов до Вінниці і вміння бачити в кожному мешканці частину великої спільноти.

Внесок у розвиток Вінниці та спадщина

Борис Ісакович Гройсман не просто жив у Вінниці — він її будував. Його ринок «Юність» став частиною економічного пульсу міста в 90-ті. Як депутат він допомагав вирішувати локальні проблеми, від ремонту доріг до підтримки соціальних ініціатив. Його робота сприяла тому, що Вінниця поступово перетворювалася на сучасне, комфортне місто.

Навіть після завершення депутатських повноважень він залишався активним учасником громадського життя. Його приклад надихає молодих підприємців і політиків: починай з малого, працюй чесно, думай про людей. У часи, коли багато хто шукає легких рішень, історія Гройсмана нагадує про силу стійкості та щирості.

Його життя показує, як один чоловік може вплинути на місто, на родину і на ціле покоління. Від токарного верстата до сесійної зали — шлях, сповнений щоденної праці і щирої любові до рідної Вінниці. Борис Ісакович залишив не тільки бізнес і політичну спадщину, а й приклад того, як жити чесно і корисно для інших.

Сьогодні, коли Вінниця продовжує свій розвиток, пам’ять про нього живе в кожному, хто цінує корені і прагне будувати майбутнє. Його історія — це нагадування, що справжні зміни починаються з людей, які готові взяти відповідальність на себе.