Богдан Торохтій народився 9 червня 1984 року в Кропивницькому — місті, де степові вітри і зернові поля формують характер людей з ранніх років. Сьогодні він — народний депутат України IX скликання, який пройшов від скромної посади юрисконсульта в регіональних держструктурах до впливової фігури у Верховній Раді. Спочатку обраний за списком «Слуги народу» під номером 105, він згодом перейшов до депутатської групи «За майбутнє» і продовжує працювати в Комітеті з питань аграрної та земельної політики. Його шлях поєднує глибокі юридичні знання з практичним досвідом у сфері державного управління та агросектору, що робить його помітним гравцем у питаннях, які безпосередньо торкаються мільйонів українців.
Для початківців, які тільки знайомляться з українською політикою, Торохтій — приклад того, як регіональний юрист може опинитися в центрі національних реформ. Для просунутих читачів його історія розкриває нюанси еволюції влади після 2019 року: від ейфорії нових облич до жорстких викликів війни, фрагментації фракцій і складних компромісів. Він не просто депутат — це людина, чиї рішення впливають на земельні відносини, антикорупційні механізми та аграрну політику країни в найскладніші часи.
Його кар’єра стартувала не з гучних обіцянок, а з тихої, методичної роботи в державних інстанціях Кіровоградщини. Саме там, серед паперів і перевірок, формувалася його експертиза, яка пізніше стала основою парламентської діяльності. Але шлях виявився не лінійним: скандали, пов’язані з родиною та певними голосуваннями, додали емоційної гостроти його публічному образу, змусивши суспільство по-новому подивитися на баланс між особистими справами і публічною відповідальністю.
Ранні роки та формування характеру в Кропивницькому
Степові краєвиди Кіровоградської області, де кожне зерно вимагає терпіння і наполегливості, стали для Богдана Торохтія першим уроком життя. Народжений у 1984 році, він ріс у родині, де батько Григорій Олександрович — пенсіонер МВС і підприємець — та мати Алла Борисівна — також підприємиця — вчили поєднувати дисципліну з практичним підходом до справ. Ці цінності проявилися вже в шкільні роки: спочатку школа №18, потім перехід до №32 у Кропивницькому, і випуск 2002 року з чітким розумінням, куди рухатися далі.
Юнацькі роки не були лише уроками і підручниками. Торохтій цікавився спортом, зокрема футболом, що додавало йому витривалості — якості, яка знадобилася в політичних баталіях. Цей період сформував у ньому стійкість до тиску і вміння знаходити рішення в складних ситуаціях, адже регіональні реалії Кіровоградщини з її аграрним ухилом вимагали не тільки теоретичних знань, а й практичного розуміння, як працює держава на місцях.
Освіта: фундамент для юридичної та управлінської кар’єри
Після школи Торохтій обрав шлях права — вступив на юридичний факультет Київського національного університету внутрішніх справ України. Спеціальність «Правознавство» дала йому не просто диплом, а інструменти для аналізу складних правових колізій. Пізніше він завершив магістратуру в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління». Ця комбінація освіти — від силових структур до адміністрування — стала унікальним фундаментом, який дозволив йому впевнено почуватися як у юридичних, так і в бюрократичних лабіринтах.
Під час навчання він уже розумів: теорія без практики — це просто слова на папері. Саме тому кожна сторінка конспектів супроводжувалася реальними спостереженнями за роботою державних органів. Цей підхід пізніше допоміг йому в парламенті, де потрібно не тільки голосувати, а й розуміти, як закон вплине на реальне життя фермера чи підприємця в аграрному регіоні.
Професійний старт: від юрисконсульта до ключових посад в агросфері
Кар’єра почалася 2007 року в ТОВ «Арт-Вега» на посаді юриста. Уже за рік Торохтій перейшов у Управління державної служби в Кіровоградській області, де спочатку працював юрисконсультом, а з 2009-го — завідувачем сектора реалізації державної політики. Він набрав максимальний бал на конкурсі, що підкреслювало його професійну підготовку. Далі — робота в Державній інспекції сільського господарства, де він очолював юридичний сектор з 2012 по 2015 рік. Саме тут сформувалося глибоке розуміння аграрного сектору, земельних відносин і державного контролю.
2017–2019 роки — юрисконсульт у філії «Одеського зернового терміналу» Державної продовольчо-зернової корпорації України. Цей досвід став мостом між регіональною практикою і великим бізнесом. Торохтій не просто перевіряв документи — він бачив, як зерно, яке вирощують на Кіровоградщині, стає частиною національного експорту. Ця експертиза пізніше зробила його цінним спеціалістом у парламентському Комітеті з питань аграрної та земельної політики.
Паралельно він заснував і керував ПП «Центр комплексної безпеки», що додало підприємницької жилки до його профілю. Такий різнобічний бекграунд рідко зустрічається серед депутатів: поєднання держслужби, інспекцій і бізнесу дало йому практичне бачення, як закони працюють (або не працюють) на місцях.
Вхід у велику політику: вибори 2019 року та перші кроки в Раді
2019 рік став переломним. Торохтій увійшов до списку «Слуги народу» під 105 номером і став народним депутатом. Для багатьох це був час надій на оновлення влади. Він почав у Комітеті з питань правової політики, де його юридичний досвід виявився як ніколи доречним. Пізніше, з жовтня 2022 року, перейшов до Комітету з питань аграрної та земельної політики — рішення, яке ідеально лягло в його попередній досвід.
У Раді Торохтій брав участь у розробці та голосуванні за десятки законопроектів. Його голос часто звучав у питаннях, пов’язаних із земельною реформою, підтримкою фермерів і адаптацією законодавства під воєнні реалії. Для початківців важливо зрозуміти: робота депутата — це не тільки трибуна, а й щоденна рутина в комітетах, де формуються закони, які потім впливають на цілі галузі економіки.
Робота в парламенті: ключові рішення та вплив на аграрну політику
Перехід до аграрного комітету став логічним продовженням кар’єри. Торохтій активно працював над питаннями земельних відносин, експорту зерна та підтримки сільгоспвиробників у умовах війни. Його досвід у зерновому терміналі допомагав бачити проблеми не з кабінету, а з поля. Він брав участь у тимчасових слідчих комісіях, де розглядалися питання прав дітей та інших соціальних аспектів.
Серед помітних голосувань — підтримка законопроекту №5655 щодо містобудівної реформи та №12414 у 2025 році, який викликав гострі дискусії щодо незалежності антикорупційних органів. Ці рішення стали предметом обговорень: для одних вони — прагматичний компроміс, для інших — ризик для верховенства права. Торохтій завжди пояснював свої позиції через призму регіональних інтересів Кіровоградщини, де аграрний сектор — основа економіки.
Після виключення з фракції «Слуга народу» в серпні 2023 року він увійшов до групи «За майбутнє» в грудні того ж року. Цей крок відображав ширші тенденції в українській політиці: фрагментацію і пошук нових платформ для ефективної роботи. Незважаючи на зміни, він зберігав фокус на аграрних питаннях, продовжуючи впливати на законодавство, яке стосується землі, фермерства та продовольчої безпеки.
Особисте життя: родина як опора та джерело викликів
Родина Торохтія — це не просто фон, а важлива частина його історії. У 2021 році він одружився з Аліною Віталіївною Левченко, донькою відомого футбольного тренера Віталія Левченка. У подружжя дві доньки: Олександра (2014 року народження) і Катерина (2020). Батьки депутата — успішні підприємці, що створило міцний фундамент для сімейного життя.
Особисті моменти часто перепліталися з публічними викликами. Поїздки за кордон під час воєнного стану, нерухомість дружини в Болгарії та інші деталі родинного життя стали предметом журналістських розслідувань. Для Торохтія це було випробуванням: як поєднати роль батька і чоловіка з вимогами депутатського мандата. Він неодноразово наголошував, що сімейні справи не повинні затінювати професійну діяльність, але реальність політики часто диктує свої правила.
Скандали та публічний образ: уроки і контекст
Жодна політична кар’єра в сучасній Україні не обходиться без гострих моментів. Торохтій опинився в центрі розслідувань щодо поїздок за кордон у 2022 році, придбання нерухомості родиною в Болгарії та неточностей у деклараціях (зокрема, у 2025 році НАЗК зафіксувало розбіжності на 2,7 мільйона гривень). Автопарк на ім’я дружини, коштовності та інші деталі додали емоційного забарвлення його образу.
Ці історії підкреслюють ширшу проблему: як депутати балансують між особистими правами і суспільними очікуваннями під час війни. Торохтій реагував на критику, наголошуючи на законності дій, але кожен такий епізод змушував суспільство задуматися про стандарти прозорості. Для просунутих читачів це приклад, як особисті обставини можуть впливати на політичну репутацію і навіть на фракційну динаміку.
Цікаві факти про Богдана Торохтія
- Футбольна пристрасть у юності. У шкільні роки Торохтій активно займався футболом, що розвинуло в ньому командний дух і витривалість — якості, які, за словами близьких, допомагають у напружених парламентських переговорах.
- Максимальний бал на держконкурсі. Під час працевлаштування в Управлінні державної служби він переміг з найкращим результатом серед усіх кандидатів, що рідко трапляється в бюрократичній системі.
- Зерновий експерт у парламенті. Досвід на Одеському зерновому терміналі зробив його одним із небагатьох депутатів, хто по-справжньому розуміє логістику експорту українського зерна від поля до порту.
- Зміна фракцій як стратегія. Перехід до групи «За майбутнє» у 2023 році врятував цю групу від розпаду і дозволив Торохтію зберегти вплив на аграрні питання без жорсткої партійної дисципліни.
- Багатодітний батько в політиці. Маючи двох доньок різного віку, він неодноразово підкреслював важливість сімейних цінностей, навіть коли журналісти фокусувалися на інших аспектах його життя.
Ці деталі роблять портрет Торохтія об’ємнішим: за цифрами декларацій і голосуваннями стоїть жива людина з регіональним корінням і реальними викликами.
Його історія продовжує розвиватися. У 2025–2026 роках Торохтій залишається активним учасником парламентських процесів, де аграрна політика набуває нового значення в умовах відновлення країни. Кожен крок — від регіонального юриста до національного депутата — демонструє, як поєднання освіти, досвіду і наполегливості може формувати не лише кар’єру, а й вплив на майбутнє України. А реальні історії, скандали та перемоги додають цій біографії тієї глибини, яка робить її не просто сухими фактами, а живою частиною сучасної української політики.