Людмила Миколаївна Волкова обіймає посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з червня 2023 року. Її призначення Вищою радою правосуддя стало частиною процесу оновлення органу, відповідального за відбір, кваліфікаційне оцінювання та формування суддівського корпусу. У країні, де якість правосуддя безпосередньо впливає на довіру громадян до держави, особливо в умовах воєнного стану та європейської інтеграції, такі фігури відіграють ключову роль.
ВККС — це постійно діючий орган судоустрою, який проводить конкурси на посади суддів, оцінює їхню професійну діяльність, перевіряє доброчесність та вирішує питання про дисциплінарну відповідальність. Для пересічного громадянина це означає, що від рішень комісії залежить, наскільки компетентним і незалежним буде суддя, який розглядатиме позов про пенсію, сімейну справу, земельний спір чи адміністративне правопорушення. Для юристів і суддів — це механізм, що задає стандарти професії на роки вперед.
Шлях Волкової до цієї посади поєднує державну службу, суддівську практику, наукову роботу та досвід у приватному секторі. Більше п’ятнадцяти років вона присвятила системі правосуддя, пройшовши етапи від адміністративної роботи в територіальних органах до членства в ключових самоврядних суддівських структурах.
Ранні кроки в державній службі та формування практичного досвіду
Кар’єра Людмили Волкової починалася в державному секторі. Вона працювала на підприємстві Міністерства оборони України, де отримала перше уявлення про особливості роботи в умовах жорсткої регламентації та відповідальності за державні ресурси. Згодом перейшла до територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, де очолювала підрозділи.
Цей період дав їй глибоке розуміння «внутрішньої кухні» судової системи: як організовується документообіг, забезпечується матеріально-технічна база судів, вирішуються кадрові та господарські питання. Саме тут формувалося бачення, що ефективне правосуддя неможливе без якісного адміністративного забезпечення.
Наступним етапом стали посади помічника судді та судді Харківського окружного адміністративного суду. Адміністративні суди розглядають спори між громадянами чи юридичними особами та органами влади. Це один із найбільш «чутливих» сегментів судочинства, де суддя часто виступає арбітром між приватним інтересом і державною владою. Практика в такому суді вимагає не лише знання норм, а й уміння аналізувати дії посадовців, оцінювати докази адміністративного характеру та ухвалювати рішення, що впливають на реалізацію прав людини в повсякденному житті.
Науковий доробок як основа системного мислення
Паралельно з практичною роботою Людмила Волкова займалася наукою. У 2019–2020 роках вона захистила дисертацію на здобуття ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». Тема — «Адміністративно-правове забезпечення діяльності органів правосуддя в Україні».
У роботі вона дослідила поняття та сутність адміністративно-правового забезпечення судової системи, адміністративно-правовий статус органів правосуддя, принципи такого забезпечення, особливості публічного адміністрування судоустрою, адвокатури та прокуратури. Окремий акцент зроблено на громадському контролі та міжнародному досвіді.
Ця наукова праця не залишилася абстрактною теорією. Вона безпосередньо пов’язана з практичними завданнями, які нині вирішує ВККС: як забезпечити незалежність суддів через адміністративні механізми, як організувати їхню професійну підготовку та оцінювання, як впроваджувати стандарти, що відповідають європейським вимогам. Для людини, яка пізніше стала членом комісії з відбору суддів, такий науковий фундамент дає можливість дивитися на процеси не лише через призму конкретної справи, а й системно.
Діяльність у Раді суддів України: випробування реформами
У 2015–2018 роках Волкова входила до складу Ради суддів України — органу суддівського самоврядування. Це був період активних змін у судовій системі після Революції Гідності: ухвалення нових процесуальних кодексів, створення нових судів, запуск кваліфікаційного оцінювання суддів, реформування суддівського самоврядування.
Саме в цей час вона брала участь у роботі однієї з комісій Ради суддів, яка проводила перевірку організаційної діяльності Апеляційного суду Черкаської області. Перевірка відбувалася на тлі конфлікту між головою суду та суддею-викривачем, де йшлося про можливий тиск на ухвалення судового рішення. Комісія зосередилася на організаційних питаннях — відпустках, відповідях на запити, кадрових аспектах. Висновки комісії викликали неоднозначну реакцію частини громадськості та активістів, які очікували більш рішучої позиції на захист судді, що повідомляв про порушення.
Волкова пізніше пояснювала, що комісія діяла в межах своїх повноважень, які не включали перевірку втручання в автоматизовану систему документообігу судів (це було предметом окремого кримінального провадження). Вона наголошувала, що брала участь у роботі групи, а не діяла одноосібно. Цей епізод ілюструє складність суддівського самоврядування: баланс між захистом інституцій і підтримкою окремих суддів, між формальними процедурами та реальними викликами незалежності.
Перехід до приватної практики та повернення до публічної ролі
У лютому 2018 року Людмила Волкова звільнилася з посади судді Харківського окружного адміністративного суду за власним бажанням. Після цього вона працювала юристом та адвокатом, зокрема в міжнародних юридичних компаніях. Такий досвід розширив її погляд: зсередини судової системи вона побачила, як працюють правники «назовні» — у взаємодії з клієнтами, у міжнародному контексті, з урахуванням іноземних стандартів.
У 2023 році Вища рада правосуддя призначила її членом ВККС. Це рішення ухвалювалося в період, коли комісія потребувала оновлення для продовження масового відбору суддів та кваліфікаційного оцінювання. Волкова стала членом Другої палати та Другої колегії Комісії, а також бере участь у робочих групах, що координують окремі напрями діяльності.
Принципи та підходи в роботі ВККС
У своїй діяльності Людмила Волкова керується принципом верховенства права та переконана, що найвища цінність — людська гідність. Для членів ВККС це не абстрактні слова. Під час співбесід з кандидатами на посади суддів, оцінки результатів кваліфікаційного оцінювання чи розгляду дисциплінарних справ саме ці орієнтири допомагають ухвалювати рішення: чи здатна людина не лише знати закони, а й захищати гідність учасників процесу, зберігати незалежність навіть під тиском, ухвалювати рішення, які відповідають стандартам справедливості.
Робота в колегії передбачає аналіз великих обсягів інформації: досьє кандидатів, результатів тестування, матеріалів перевірок доброчесності, висновків Громадської ради доброчесності. Кожен член комісії голосує за результатами обговорення. У 2024 році спостерігачі відзначали, що Волкова іноді опинялася в меншості при голосуванні з певних питань, зокрема щодо звільнення окремих суддів. Для частини експертного середовища це свідчення послідовної позиції щодо суддівської незалежності; для інших — предмет для аналізу конкретних мотивів.
Цікаві факти про Людмилу Миколаївну Волкову
1. Унікальне поєднання досвіду. Вона — одна з небагатьох членів ВККС, яка має досвід одночасно судді, працівника судової адміністрації, адвоката міжнародних компаній та науковця. Це дозволяє їй бачити проблеми судової системи з різних боків. 2. Дисертація, що «працює» на практиці. Тема її кандидатської роботи 2020 року безпосередньо стосується адміністративного забезпечення діяльності органів правосуддя — саме тих механізмів, які ВККС частково впливає через стандарти відбору та оцінювання суддів. 3. Участь у ключовому періоді реформ. Членство в Раді суддів України у 2015–2018 роках збіглося з ухваленням нових кодексів та запуском масштабного кваліфікаційного оцінювання суддів — процесів, що визначили обличчя сучасної судової системи. 4. Принцип як компас. У публічних матеріалах вона неодноразово підкреслює: верховенство права та людська гідність — не просто слова, а критерії, якими варто перевіряти кожне рішення в системі правосуддя. 5. Міжнародний вимір. Досвід роботи в міжнародних юридичних компаніях дає їй можливість порівнювати українські процедури з кращими європейськими практиками — особливо актуально в контексті виконання рекомендацій Венеціанської комісії та вимог ЄС. 6. Активна колегіальна робота. Як член Другої колегії вона бере участь у розгляді конкретних питань відбору та оцінювання суддів, а також у робочих групах, що розробляють методичні підходи комісії. 7. Харківський «якір». Значна частина її професійного становлення пов’язана з Харківщиною — регіоном із потужною юридичною школою та складною історією судових реформ. Це додає практичного розуміння регіональних особливостей роботи судів.
Чому шлях однієї людини важливий для всієї системи
Кар’єра Людмили Волкової показує, як українські правники будують свій професійний шлях у період глибоких трансформацій. Від роботи в судовій адміністрації до суддівської мантії, від наукового дослідження проблем адміністрування правосуддя до участі в органах, що ці проблеми вирішують на практиці, — усе це створює унікальну перспективу.
Для початківців, які тільки цікавляться темою судової реформи, її приклад демонструє, що ВККС — це не абстрактна структура, а команда людей з конкретним досвідом, які щодня впливають на те, хто саме вершить правосуддя в Україні. Для просунутих читачів — юристів, суддів, аналітиків — цікаво простежити, як поєднання практичного, наукового та міжнародного досвіду може впливати на стандарти оцінювання суддів, підходи до доброчесності та баланс між незалежністю та відповідальністю.
У 2026 році Вища кваліфікаційна комісія суддів продовжує активну роботу: проводяться співбесіди, оцінювання, формуються нові суддівські кадри. Участь у цих процесах людей із різним, але глибоким досвідом, таких як Людмила Миколаївна Волкова, визначає, наскільки судова система України зможе відповідати викликам сьогодення та очікуванням суспільства.