Юрій Іванович Костенко народився 12 червня 1951 року в селищі Нова Ободівка Вінницької області і став одним із тих, хто буквально творив українську державність у найкритичніші моменти. Інженер-технолог за фахом, кандидат технічних наук, він пройшов шлях від лабораторії Інституту електрозварювання імені Патона до кабінету міністра охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки. Його ім’я асоціюється з двома ключовими процесами: становленням екологічної політики незалежної України та складним, суперечливим рішенням про ядерне роззброєння в 1990-х.
Як один із засновників Народного Руху України, п’ятиразовий народний депутат і лідер Української Народної Партії, Костенко не просто займав посади — він формував концепції національної безпеки, підписував міжнародні угоди і пізніше аналізував їх наслідки в книзі, яка вийшла далеко за межі України. Сьогодні, у 2026 році, його коментарі про Будапештський меморандум і втрату ядерного потенціалу звучать особливо гостро на тлі повномасштабної війни.
Його історія — це не суха хронологія дат, а живе свідчення того, як технічна освіта, альпіністська витривалість і глибока національна свідомість переплітаються в одній людині, здатній впливати на долю країни.
Ранні роки, освіта та науковий старт
Дитинство Юрія Костенка пройшло в типовому радянському селищі, де батько працював інженером на цукровому заводі, а мати — вчителькою. Ця атмосфера практичної праці і освіти заклала фундамент для майбутньої кар’єри. У 1973 році він закінчив Запорізький машинобудівний інститут за спеціальністю інженер-технолог зварювального виробництва. Уже тоді проявлявся його технічний хист: молодий спеціаліст швидко занурився в наукову роботу.
З 1973 по 1990 рік Костенко працював у Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України — від інженера і молодшого наукового співробітника до наукового працівника лабораторії нових технологічних процесів. У 1985 році він завершив аспірантуру, а в 1986-му захистив кандидатську дисертацію «Плазмова обробка металів». Понад 35 наукових робіт і низка авторських винаходів — це не просто рядки в резюме. Вони відображали практичний підхід: як зробити технології ефективнішими, безпечнішими і сучаснішими.
Паралельно з наукою розвивалося захоплення, яке загартовувало характер. Майстер спорту з альпінізму, він піднявся на вершини Хан-Тенгрі та піку Леніна, очолював республіканський комітет зі спелеотуризму. У 1988 році брав участь у рятувальних роботах після землетрусу в Спітаку (Вірменія), за що отримав Почесну грамоту Київського міськвиконкому. Ці випробування сформували в ньому риси, необхідні для політики: витривалість, швидке прийняття рішень у кризових ситуаціях і вміння працювати в команді.
Пробудження до політики: Народний Рух і перші кроки в парламенті
Кінець 1980-х став для України періодом національного пробудження, і Юрій Костенко опинився в самому центрі подій. У 1989 році він став одним із засновників Народного Руху України, очолив Київську крайову організацію, а згодом обіймав посаду заступника голови НРУ. Рух для нього був не просто партією — це був порив до свободи, де технічна точність інженера поєднувалася з емоційним запалом патріота.
У 1990 році Костенка обрали народним депутатом України першого скликання. Він увійшов до Народної Ради — опозиційної демократичної меншості, яка активно протидіяла комуністичній системі. Як заступник голови тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування причин Чорнобильської катастрофи, він докопався до правди: реактор вибухнув через конструктивні недоліки, а не лише через помилки персоналу. Цей досвід став для нього уроком — екологія та ядерна безпека не можуть бути другорядними питаннями.
Пізніше, у 1991–1992 роках, він керував спеціальною депутатською групою з підготовки до ратифікації Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СТАРТ-1) і був одним із авторів першої Концепції національної безпеки України. Голосував проти поспішного ядерного роззброєння, вважаючи, що Україна має вести переговори з позиції сили. Ці рішення закладали основу його майбутньої міністерської роботи.
На чолі міністерства: екологічні реформи та ядерна безпека
З жовтня 1992 року Юрій Костенко обійняв посаду міністра охорони навколишнього природного середовища України, а з липня 1995-го — міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Цей період став часом інтенсивних реформ. Під його керівництвом Україна розробила і ухвалила понад 30 законів та урядових рішень у сфері екології та ядерної політики. Він ініціював створення Міжнародного фонду для фінансування робіт на Чорнобильській АЕС, підписав Меморандум з «Великою сімкою» щодо закриття станції та забезпечив надходження близько 10 мільярдів доларів.
Костенко представляв Україну в Раді керуючих МАГАТЕ, підписав Конвенцію про безпеку поводження з радіоактивними відходами у Відні. На переговорах щодо глобальних змін клімату в Кіото він відстоював право України на торгівлю квотами на викиди парникових газів — потенціал у 8 мільярдів доларів. Його підхід був системним: поєднання наукової точності з політичною волею. Міністерство під його керівництвом запровадило механізми плати за використання природних ресурсів, посилило контроль за забрудненнями та запустило адміністративну реформу.
Ці кроки не були популярними в усіх колах — радянська інерція ще давалася взнаки. Але саме завдяки їм Україна почала рухатися в європейському напрямку екологічної політики, хоч і з багатьма труднощами.
Ядерне роззброєння України: роль, переговори та уроки
Найважливіша сторінка в біографії Юрія Костенка — це його безпосередня участь у процесі ядерного роззброєння. Як керівник парламентської комісії з ядерної політики та ядерної безпеки, він очолював українську делегацію на переговорах з Росією в 1992 році. Україна успадкувала від СРСР третій за потужністю ядерний арсенал світу, і рішення про його передачу стало одним із найскладніших у новітній історії.
Костенко завжди підкреслював: роззброєння мало бути поетапним і взаємовигідним. Він підготував стратегію, опубліковану в «Голосі України» в 1992 році. Однак реальність виявилася жорсткішою. Пізніше в інтерв’ю та книзі він аналізував, як Будапештський меморандум (підписаний у 1994 році) писався переважно в Москві і не містив реальних гарантій безпеки. Його позиція — це не заперечення фактів, а глибокий розбір помилок, які коштували Україні стратегічної переваги.
У 2015 році вийшла його монографія «Історія ядерного роззброєння України», перевидана англійською Гарвардським університетом у 2020 році. Книга стала не просто хронікою — це аналіз політичної боротьби, закритих засідань Верховної Ради та наслідків для національної безпеки. Сьогодні, під час війни, його думки про те, як Україна «втрачала ядерну зброю», набувають нового звучання і допомагають зрозуміти корені сучасних загроз.
Партійне лідерство в Українській Народній Партії
Після розколу в Народному Русі в 1999 році Юрій Костенко очолив Український Народний Рух, який у 2003-му перейменували на Українську Народну Партію. Він залишався її головою до 2012 року, а в червні 2021-го знову був обраний на цю посаду. Під його керівництвом УНП брала участь у блоках «Наша Україна», підтримувала Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року.
Як депутат у кількох скликаннях (зокрема, від блоку «Наша Україна — Народна самооборона» в 2007–2012 роках) Костенко працював у комітетах з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та безпеки. Він відстоював інтереси малого бізнесу, брав участь у роботі ПАРЄ та продовжував впливати на енергетичну стратегію держави.
Його лідерство в партії завжди поєднувало національно-демократичні цінності з прагматичним підходом до економіки та безпеки. Навіть після паузи в 2012–2021 роках Костенко залишався активним коментатором, публікуючи статті та беручи участь в дискусіях.
Сучасна діяльність та спадщина
Сьогодні Юрій Костенко продовжує активно коментувати події, особливо теми енергетичної безпеки, ядерних ризиків і європейської інтеграції. Його досвід 1990-х стає основою для аналізу сучасних викликів — від відновлення після війни до захисту довкілля в умовах російської агресії. Як голова УНП він підтримує партійні ініціативи, спрямовані на зміцнення національної ідентичності та економічної незалежності.
Його спадщина — це не тільки закони та посади, а й приклад того, як інженерний розум може служити державі. Реформи, започатковані ним, продовжують впливати на екологічне законодавство, а книга про роззброєння залишається обов’язковим читанням для тих, хто вивчає історію української дипломатії.
Цікаві факти про Юрія Костенка
- Альпіністські вершини: Піднявся на два семитисячники — Хан-Тенгрі та пік Леніна. На вершині Ак-Су в 1988 році маршрут 6-ї категорії складності названо його ім’ям. Це не просто хобі, а школа дисципліни, яка допомогла в політичних переговорах.
- Рятувальник у Спітаку: У грудні 1988 року брав участь у міжнародних рятувальних роботах після землетрусу в Вірменії. Досвід, який навчив цінувати людське життя понад усе.
- Наукові винаходи: Автор понад 35 наукових робіт і кількох патентів у сфері плазмової обробки металів. Технічний бекграунд дозволив йому глибоко розуміти ядерні технології.
- Сімейні корені: Син Ростислав народився в 1980 році і став спеціалістом з міжнародної інформації. Дружина Ірина — журналістка, яка завжди підтримувала його в складні періоди.
- Книга, що вийшла на міжнародний рівень: Монографія «Історія ядерного роззброєння України» перекладена англійською і доступна в бібліотеках Гарварда та на Amazon. Це рідкісний випадок, коли український політик видає фундаментальну працю за кордоном.
- Кандидат у президенти: Балотувався в 1999 та 2010 роках, фінішував 12-м у 2010-му серед 18 кандидатів. Навіть без перемоги його кампанії привертали увагу до питань безпеки.
Ці факти показують багатогранність людини, яка поєднує науку, спорт і політику в єдине ціле.
Юрій Костенко ніколи не шукав легких шляхів. Його кар’єра — це постійний баланс між ідеалами незалежності та реаліями міжнародної політики. У часи, коли Україна знову бореться за своє майбутнє, досвід такого діяча нагадує: справжня безпека починається з чесного аналізу минулого і сміливих рішень у сьогоденні. Його внесок продовжує жити в законах, книгах і дискусіях, які формують Україну завтрашнього дня.