Юлія Володимирівна Льовочкіна народилася 17 лютого 1977 року в Києві. Вона обіймала посаду народної депутатки України чотирьох скликань — з листопада 2007-го по грудень 2022 року. Її політична траєкторія пролягла через Партії регіонів, Опозиційний блок та Опозиційну платформу — За життя. Сестра впливового державного діяча Сергія Льовочкіна, вона поєднувала досвід у фінансах із роботою в комітетах Верховної Ради та Парламентській асамблеї Ради Європи.
Перші кроки в публічному житті Юлія Льовочкіна зробила не в мітингах чи партійних осередках, а в банківських кабінетах. Після здобуття юридичної освіти в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка 1999 року вона вирушила до Канади. Там 2000-го закінчила економічний факультет Університету Манітоби. Це поєднання правничої та економічної підготовки дало їй інструменти для аналізу складних фінансових потоків і законодавчих механізмів — навички, які згодом стали в пригоді в парламентській роботі.
Повернувшись в Україну, вона обіймала посади фінансової аналітикині в Credit Suisse First Boston Україна, комерційному банку НРБ-Україна, ТАС-Інвестбанку та Місто Банку. З 2006 по 2007 рік очолювала наглядову раду Миколаївського комбінату хлібопродуктів. Цей період сформував її як фахівчиню, яка розуміла, як працюють інвестиції, цінні папери та корпоративне управління в перехідній економіці.
У листопаді 2007 року Юлія Льовочкіна увійшла до Верховної Ради VI скликання за списком Партії регіонів під номером 105. Партія на той момент формувала більшість і визначала порядок денний країни. Вона очолила підкомітет з цивільного, господарського та адміністративного судочинства в Комітеті з питань правосуддя, а також увійшла до Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. Робота в цих структурах дозволила їй глибше зануритися в законодавчі процеси, що стосувалися власності та судової реформи.
2012 рік приніс нове випробування — мажоритарні вибори в одномандатному окрузі № 6 Автономної Республіки Крим. Юлія Льовочкіна здобула перемогу з понад 60 відсотками голосів. Це був період відносної стабільності перед подіями 2013–2014 років. Обрання від Криму додало їй регіонального виміру: вона представляла територію, яка невдовзі опинилася в центрі геополітичної кризи. У VII скликанні вона продовжила роботу в парламентських комітетах, зберігаючи фокус на правових та економічних питаннях.
Після Революції Гідності та зміни влади 2014 року політичний ландшафт кардинально змінився. Юлія Льовочкіна вийшла з фракції Партії регіонів і приєдналася до Опозиційного блоку. На позачергових виборах того ж року вона посіла 16-те місце у списку нової політичної сили. VIII скликання стало для неї часом адаптації до опозиційної ролі. Паралельно на особистому рівні сталася важлива подія: 10 червня 2014 року народилася її друга донька.
Міжнародний вимір кар’єри Юлії Льовочкіної розкрився в Парламентській асамблеї Ради Європи. 2015 року її призначили першою заступницею голови української делегації в ПАРЄ. Пізніше вона увійшла до Моніторингового комітету та Бюро групи соціалістів. У цих ролях вона брала участь у дебатах про ситуацію в Україні, Криму та на сході країни. Деякі її виступи стосувалися необхідності діалогу та уникнення «стіни» між Україною та Росією. Критики розцінювали такі позиції як надто м’які щодо агресора, тоді як прихильники вбачали в них спробу зберегти канали комунікації.
У 2018–2019 роках політичні сили перегрупувалися. Юлія Льовочкіна увійшла до Опозиційної платформи — За життя і 2019-го стала народною депутаткою IX скликання під номером 21 у списку партії. Вона обійняла посаду заступниці голови Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. У цьому скликанні вона продовжила роботу в ПАРЄ та брала участь у голосуваннях, що стосувалися зовнішньополітичного курсу. Зокрема, 2018 року голосувала проти законопроєкту про забезпечення державного суверенітету над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
30 листопада 2022 року Юлія Льовочкіна подала заяву про складання депутатських повноважень «у зв’язку із сімейними обставинами». Верховна Рада підтримала це рішення вже наступного дня — 1 грудня. Таким чином завершилася її 15-річна парламентська кар’єра. За даними моніторингових організацій, невдовзі після початку повномасштабного вторгнення вона виїхала за кордон і певний час перебувала у Франції. Подальше публічне життя політикні стало менш помітним.
Особисте життя Юлії Льовочкіної переплелося з політичними віхами. Від першого шлюбу з Арсенієм Новіковим у неї є син і донька. З Андрієм Вінграновським народила доньку 2014 року та близнюків-синів 7 квітня 2016-го. Сімейні зв’язки — зокрема з братом Сергієм Льовочкіним, який обіймав посаду глави Адміністрації Президента за часів Віктора Януковича — завжди привертали увагу публіки та журналістів.
Бізнес-інтереси родини неодноразово ставали предметом розслідувань. Юлія Льовочкіна згадувалася як власниця банку «Кліринговий дім». За різними даними, її ім’я асоціювалося з десятками офшорних компаній, частина з яких не була задекларована в установленому порядку. 2014 року правоохоронні органи розслідували приватизацію острова в смт Козин на Київщині. Сім’я також фігурувала в матеріалах щодо можливого розкрадання коштів державного інвестиційного проєкту «Олімпійська надія». Сама Юлія Льовочкіна 2020 року виступила однією з ініціаторок звернення до Конституційного Суду щодо окремих положень антикорупційного законодавства — рішення суду тоді скасувало відповідальність за недостовірне декларування.
Політична спадщина Юлії Льовочкіної залишається предметом дискусій. Для одних вона — приклад жінки, яка тривалий час утримувалася на високих посадах у чоловічому світі української політики. Для інших — символ певного політичного вектора, що орієнтувався на діалог з Росією та критикував постмайданну владу. Її голосування в ПАРЄ, підтримка окремих законодавчих ініціатив та бізнес-зв’язки створюють багатошаровий портрет, який не вкладається в прості оцінки.
Цікаві факти про Юлію Льовочкіну
- Вона чотири рази поспіль обиралася до Верховної Ради — унікальний стаж для представниці опозиційних сил того періоду.
- 2012 року перемогла на мажоритарному окрузі в Криму з результатом понад 60 % — за два роки до анексії півострова.
- Здобула юридичну освіту в Україні та економічну — в Канаді, поєднавши східноєвропейський і північноамериканський досвід.
- Донька народилася в червні 2014-го, а близнюки — у квітні 2016-го, в період найгостріших політичних потрясінь.
- Працювала в Моніторинговому комітеті ПАРЄ саме тоді, коли організація розглядала питання членства Росії та ситуації на окупованих територіях.
- Склала мандат наприкінці 2022 року після 15 років безперервної парламентської діяльності.
- Її брат Сергій Льовочкін тривалий час вважався одним із найвпливовіших політиків часів президентства Віктора Януковича.
Юлія Льовочкіна не залишила після себе гучних авторських законопроєктів, які б кардинально змінили країну. Натомість вона стала частиною довгої політичної епохи — від домінування Партії регіонів до постреволюційного переформатування опозиції та повномасштабної війни. Її рішення, голосування та публічні кроки відображають вибір багатьох людей того часу: балансувати між особистими інтересами, сімейними зв’язками, регіональною ідентичністю та вимогами моменту.
Сьогодні, коли активна парламентська фаза її життя завершилася, Юлія Льовочкіна залишається фігурою, чия біографія допомагає краще зрозуміти механізми української політики 2007–2022 років. Це історія про те, як освіта, бізнес-досвід і родинні зв’язки формували траєкторію людини в системі, що постійно змінювалася під тиском внутрішніх і зовнішніх обставин.