Вітольд Фокін: перший прем’єр незалежної України

Вітольд Павлович Фокін, народжений у маленькому селі на сході України, став першим прем’єр-міністром незалежної держави в ті бурхливі 1991–1992 роки, коли країна ковзала з руїн Радянського Союзу до невідомого майбутнього. Цей чоловік, шахтар за походженням, підписант Біловезьких угод про розпад СРСР, керував урядом під час економічного хаосу, запровадивши перші купони як прототип гривні. Його кар’єра – від вугільних дільниць Донбасу до кабінету на Грушевського – сповнена драматичних поворотів, а життя завершилося 20 березня 2025 року у віці 92 років у Києві.

Фокін не просто чиновник: він символ переходу епох, коли радянські плани змішувалися з мріями про суверенітет. Критики звинувачували його в проросійських симпатіях, особливо після скандалу в Тристоронній контактній групі 2020-го, але прихильники бачили в ньому прагматика, який намагався врятувати економіку від колапсу. Його поетичний переказ “Руслана і Людмили” Пушкіна додає образу несподіваної лірики – немов вугільний пласт ховає коштовний камінь.

Ця постать викликає суперечки й досі: від героїв ранньої незалежності до “сепаратиста” в очах патріотів. Розберемося в деталях його шляху, спираючись на хронологію подій і ключові рішення, які змінили Україну.

Раннє життя: з учительської родини до шахтарських глибин

25 жовтня 1932 року в селі Новомиколаївка (тоді Дніпропетровська область, нині Запорізька) у родині простих учителів з’явився на світ Вітольд Фокін. Батьки прищепили сину любов до знань, але реалії повоєнної України штовхнули його в інженерну стезю. У 1954-му він закінчив гірничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту (сьогодні НТУ “Дніпровська політехніка”) за спеціальністю “розробка родовищ корисних копалин”. Ця освіта стала фундаментом кар’єри, адже Фокін одразу поринув у вугільну промисловість Луганщини – серце радянської важкої індустрії.

З серпня 1954-го молодий фахівець працював помічником начальника дільниці на шахті “Центральна-Боківська” в Боково-Антрациті. Швидко рвався вгору: став начальником дільниці, заступником головного інженера, а згодом головним інженером шахти №32-32 біс. До 1963-го очолював шахтоуправління тресту “Боковоантрацит”. Уявіть: пил, темрява, ритм забійок – тут Фокін навчився дисципліни й відповідальності, які згодом принесли йому міністерські крісла.

Ці роки загартували характер. Фокін приєднався до КПРС у 1967-му, що відкрило двері до вищих ешелонів. Звідти він перейшов керувати комбінатами “Донбасантрацит”, “Первомайськвугілля”, “Ворошиловградвугілля” та “Свердловантрацит”. Кожен трест – це тисячі робітників, мільйони тонн вугілля, плани п’ятирок. Фокін став майстром виконання норм, але вже мріяв про ширший горизонт.

Сходження в апараті: від Донбасу до Держплану УРСР

У вересні 1971-го Фокін ступив на державний щабель – начальник відділу Держплану УРСР. Це був стрибок від шахт до стратегічного планування всієї республіки. За вісім років він виріс до заступника голови, а в 1979-му – першого заступника. З липня 1987-го – заступник голови Ради Міністрів УРСР і голова Держплану, з серпня 1990-го – голова Держкомітету з економіки.

• 1976–1981: член Ревізійної комісії КПУ – перші партійні звання.
• 1981–1991: член ЦК КПУ, з 1990-го – ЦК КПРС.
• Депутат ВР УРСР 10–11 скликань, ВР СРСР 11-го та народний депутат СРСР.

Ці посади робили Фокіна архітектором радянської економіки України. Він розподіляв ресурси, боровся з дефіцитом, готував ґрунт для перебудови Горбачова. Кандидат технічних наук і професор, Фокін поєднував практику з теорією. Його стиль – прагматичний, без ілюзій про швидкі дива. Коли в 1990-му Масол пішов, Фокін став виконуючим обов’язки голови Ради Міністрів УРСР – 23 жовтня того року.

Прем’єрство в епіцентрі кризи: уряд Фокіна 1990–1992

14 листопада 1990-го Верховна Рада затвердила Фокіна головою Ради Міністрів УРСР. З 18 квітня 1991-го – прем’єр УРСР, а після Акта проголошення незалежності 24 серпня – перший прем’єр України до 1 жовтня 1992-го. Економіка стогнала: гіперінфляція, дефіцит, розпад Союзу. Фокін оголосив перехід до ринку, запровадивши в листопаді 1990-го купони – “радянські гривні” для розподілу товарів разом із рублями.

Його уряд спробував реформи: узгоджена економічна політика з Росією та Білоруссю (1991), стимулювання підприємництва, приватизація. Але хаос перемагав – ВВП впав на 20%, інфляція сягнула 2000%. Фокін пропонував тісні зв’язки з РФ, протиставляючи швидкому розриву рублевої зони. Отримував пропозицію від Горбачова очолити уряд СРСР – відмовився, лишившись вірним Україні.

Посада	Період	Ключові події
В.о. голови РМ УРСР	23.10.1990 – 14.11.1990	Запуск купонів
Голова РМ / Прем’єр	14.11.1990 – 01.10.1992	Біловезькі угоди, реформи

Джерела даних: uk.wikipedia.org, rada.gov.ua. Ця таблиця ілюструє перехідний характер уряду – від радянського до українського.

Біловезькі угоди: підпис під розпадом імперії

8 грудня 1991-го у Вискулях Фокін разом із Кравчуком і Шушкевичем підписав угоди про припинення СРСР і створення СНД. Після смерті Бурбуліса в 2022-му Фокін став останнім живим підписантом. Це рішення розірвало ланцюги Москви, але й запустило економічний шторм. Фокін згадував: не уявляв реформ без Росії. Його прагматизм рятував промисловість, але дратував націоналістів.

Відставка, депутатство та наукова робота

1 жовтня 1992-го парламент відправив у відставку уряд Фокіна через економічні невдачі. Народний депутат 1-го скликання (1991–1994) від Дарницького округу Києва, не входив у фракції. З 1993-го – науковець в Інституті світової економіки НАН України. Президент Міжнародного фонду зв’язків з РФ, член Вищої економічної ради при президентові (1997–2001), з 1999-го – Луганського земляцтва в Києві (почесний президент).

Повернення в 2020: ТКГ і гучний скандал

18 серпня 2020-го 87-річний Фокін став першим заступником глави делегації в Тристоронній контактній групі по Донбасу. Мотив – допомогти Батьківщині. Але заява “не бачу доказів війни РФ з Україною, воюють найманці” вибухнула скандалом. Виступав за амністію бойовикам, вибори в ОРДЛО. 31 серпня – у базу “Миротворець”, 30 вересня – указ Зеленського про звільнення.

1. Заперечення агресії РФ.
2. Пропозиція спецстатусу Донбасу.
3. Критика Ющенка та Порошенка за декомунізацію.

Ці слова розділили суспільство: для когось зрада, для інших – пошук миру. Навіть після ракетного удару по будинку 27 березня 2022-го (Фокін був у Молдові) позиції не змінилися.

Поетичний вимір: від шахт до “Руслана і Людмили”

Хто б подумав: суворий технократ – поет! З дитинства писав вірші, мріяв про філологію. У 2015-му видав переказ-переклад поеми Пушкіна “Руслан і Людмила” українською – не дослівний, а поетичний, з збереженням стилю. Книга стала подією: Фокін оживив казку для нового покоління, довівши, що душа гірника глибша за вугільний пласт. Презентації, рецензії – це його спадок поза політикою.

Сім’я: опора та продовження роду

Одружений з Тамілою Григорівною. Син Ігор – бізнесмен і поет, дочка Наталя. Онука Марія Фокіна (MASHA FOKINA) – співачка в США, повідомила про смерть діда. Правнуки Олег та Олексій. Родина – тиха гавань серед бур політики. Фокін жив на Кіровоградщині, але Київ став домом.

Останні роки, смерть і поховання

Помер 20 березня 2025-го в Києві від природних причин. Онука написала: “Дідусь”. Похований 23 березня на Байковому кладовищі (ділянка 46) поруч з дружиною. Спадщина суперечлива: герой переходу чи символ компромісів? Його уроки – про баланс між прагматизмом і принципами – актуальні й у 2026-му.

Його шлях нагадує вугільну жилу: темний зовні, але з іскрами геніальності всередині. Події 1990-х формували сучасну Україну, а погляди Фокіна провокують дискусії досі – про мир, реформи, ідентичність.