Валентина Григорівна Гінзбург — українська лікарка, науковиця і багаторічна очільниця Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації. Народилася 10 березня 1964 року в селищі Софіївка на Дніпропетровщині, вона пройшла шлях від інтернівки в звичайній міській лікарні до докторки медичних наук і людини, яка протягом восьми років керувала системою охорони здоров’я столиці в найважчі часи — під час пандемії COVID-19 і повномасштабної війни. Її ім’я асоціюється з реорганізацією мережі київських лікарень, розвитком перинатальної допомоги, служби крові та реабілітації поранених. У жовтні 2025 року вона залишила посаду у зв’язку з виходом на пенсію, залишивши по собі і відчутні результати, і чимало суперечок.
Сьогодні, у 2026 році, історія Валентини Гінзбург виглядає як класичний приклад того, як клінічний досвід, наукова робота й адміністративна жорсткість можуть переплестися в одну довгу кар’єру. Від маленького промислового селища до кабінету в КМДА — це не просто вертикальний рух. Це історія про те, як одна людина намагалася перебудувати складну систему, де кожне рішення торкається тисяч життів.
Дитинство в Софіївці та перші кроки в медицині
Софіївка кінця 1960-х — типова промислово-сільська територія Дніпропетровщини, де ритм життя задавали рудники й заводи. Саме тут 10 березня 1964 року народилася майбутня очільниця столичної медицини. Батьки виховували доньку в атмосфері практичності й відповідальності, що згодом стало її фірмовим стилем управління.
У 1987 році Валентина Гінзбург закінчила Дніпропетровський медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа». Перші кроки в професії зробила в Міській клінічній лікарні № 1 Дніпропетровська — спочатку як лікар-інтерн із терапії, а потім як акушер-гінеколог. Робота в жіночій консультації лікарні № 7 дала їй розуміння, наскільки сильно організація процесу впливає на результат лікування. Вона швидко зрозуміла: одних лікарських рук замало, потрібна система.
Уже в 2000-х роках Гінзбург перейшла від чистої клініки до управління. Вона стала головним акушером-гінекологом області, потім заступницею начальника управління охорони здоров’я, а згодом і директоркою Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Саме в цей період вона почала впроваджувати регіоналізацію перинатальної допомоги — створення міжрайонних центрів, де могли рятувати недоношених дітей із критично низькою вагою.
Наукова кар’єра: від кандидатської до докторської
Паралельно з адміністративною роботою Валентина Гінзбург будувала науковий шлях. У 2006 році вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Наукове обґрунтування ведення жінок зі звичною втратою плоду, профілактика перинатальних ушкоджень з метою збереження репродуктивного здоров’я». Робота була присвячена складним випадкам невиношування, пов’язаним з антифосфоліпідним синдромом, гіперандрогенією та хронічними запаленнями. Її протоколи пізніше використовували в кількох клініках області.
У 2007 році вона здобула ступінь магістра державного управління. А в 2015-му захистила докторську дисертацію «Медико-соціальне обґрунтування інтегрованої системи організації перинатальної допомоги в умовах модернізації системи охорони здоров’я». Саме ця робота стала науковим фундаментом її подальших реформ. За даними Енциклопедії Сучасної України, її наукова діяльність завжди була спрямована на розвиток перинатальної допомоги та впровадження інтегрованих моделей медичних послуг.
У 2008 році Валентина Гінзбург отримала звання Заслуженого лікаря України, а в 2013-му — орден княгині Ольги III ступеня. Ці нагороди фіксували не лише клінічний, а й організаційний внесок.
Переїзд до Києва та вісім років на чолі столичної медицини
У 2017 році Валентина Гінзбург приїхала до столиці. Спочатку вона обійняла посаду заступниці директора Департаменту охорони здоров’я КМДА, а вже 23 жовтня того ж року стала його директоркою. Перед нею стояло завдання адаптувати київську мережу лікарень до нової моделі фінансування через Національну службу здоров’я України.
За вісім років під її керівництвом відбулася масштабна реорганізація. Понад півсотні закладів об’єднали в потужні надкластерні лікарні. 17-та лікарня увійшла до складу 12-ї, пологові будинки інтегрували зі спеціалізованими центрами. Критики часто називали ці кроки «закриттям», але сама Гінзбург у пізніших інтерв’ю наголошувала: слабкі заклади з величезними боргами просто не вижили б самостійно. Об’єднання дозволило зберегти спеціалізовані відділення й отримати фінансову автономію.
Окремо розвивали службу крові. У 2018 році створили Київський міський центр крові та мережу з 29 банків у лікарнях. Під час війни ці запаси стали критично важливими. Трансплантологія також зробила крок уперед: у 2023 році з’явився єдиний центр, де виконують пересадки серця, кісткового мозку та стовбурових клітин.
Випробування пандемією та війною
2020–2022 роки стали справжнім стрес-тестом для будь-якого керівника охорони здоров’я. Київська медицина під керівництвом Валентини Гінзбург щодня збирала дані про заповненість ліжок, перерозподіляла маршрути пацієнтів і координувала вакцинацію. Вона неодноразово наголошувала, що приїжджала до лікарень без попередження — перевіряла наявність ліків, стан обладнання, роботу персоналу.
Після 24 лютого 2022 року система перейшла в режим 24/7. Лікарні приймали поранених, створювали маршрути для переселенців, розвивали паліативну допомогу й реабілітацію. У Пущі-Водиці з’явився великий реабілітаційний центр на 350 ліжок. У лікарнях відкривали нові відділення: травми ока, реконструктивно-пластичної хірургії, інтервенційної радіології. Скринінгові програми з раннього виявлення раку молочної залози та шийки матки отримали сучасне обладнання в кожному консультативно-діагностичному центрі.
За оцінками самої Гінзбург, у перші тижні великої війни з міста виїхали близько половини медичних працівників. Система вистояла завдяки тим, хто залишився, і швидким управлінським рішенням.
Цікаві факти з кар’єри Валентини Гінзбург
Ось кілька деталей, які рідко потрапляють у короткі біографії, але добре характеризують її стиль і шлях.
- Вона свідомо обрала 13 жовтня 2025 року як останній робочий день, бо вважає тринадцять своєю улюбленою цифрою і хотіла завершити ключові міські програми перед контрактуванням з НСЗУ на 2026 рік.
- Під час роботи в Дніпропетровській області впроваджувала регіоналізацію перинатальної допомоги, створюючи міжрайонні центри, здатні рятувати дітей із вагою від 500 грамів.
- У Києві регулярно проводила позапланові візити до лікарень без попередження керівництва закладів — перевіряла реальний стан справ, а не паперові звіти.
- Після відставки в інтерв’ю підкреслювала, що ніколи не вважала лікарню «бізнесом» у класичному розумінні, але наполягала: заклад має бути фінансово відповідальним, інакше він не виживе.
- Входить до Почесної ради громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».
Ці деталі показують людину, яка поєднувала жорсткий контроль із довгостроковим баченням системи.
Суперечки, критика та відставка
Кар’єра Валентини Гінзбург ніколи не була гладкою. Ще в Дніпропетровській області навколо неї виникали скандали. У 2014 році її затримали за підозрою у зловживанні службовим становищем — слідство вважало, що вона тиснула на головних лікарів, щоб забезпечити високий відсоток голосів за Партію регіонів на виборах 2012 року. Кримінальне провадження закрили в лютому 2015 року. Існували також звинувачення, пов’язані з високою смертністю немовлят у одному з пологових відділень Кам’янського, але вони не мали судових наслідків для неї особисто.
У Києві критика накопичувалася роками. Навесні 2025 року столичні медики зібрали петицію з вимогою звільнити Гінзбург. У документі йшлося про психологічний тиск, неповагу й знущання. Петиція набрала необхідні 6000 підписів, але міський голова Віталій Кличко її не підтримав. Окремі депутати Київради також публічно вимагали її відставки через окремі закупівлі й стиль управління.
9 жовтня 2025 року Валентина Гінзбург сама оголосила про звільнення з трибуни Київради. Вона назвала причиною вихід на пенсію й підкреслила, що рішення було свідомим і самостійним. Останнім робочим днем стало 13 жовтня. Після відставки вона дала кілька інтерв’ю, у яких захищала свої реформи й наголошувала: «Як би ви зреагували, якби в дитячому відділенні використовували ліки з простроченим терміном?»
Спадщина, яку важко оцінити однозначно
Оцінити вісім років Валентини Гінзбург на посаді можна по-різному залежно від точки зору. З одного боку — реорганізована мережа лікарень, розвинена служба крові, нові відділення, що рятували життя під час війни, впроваджені скринінгові програми. З іншого — накопичене невдоволення частини медичної спільноти, звинувачення в жорсткому стилі керівництва й старі тіні з дніпропетровського періоду.
Сама вона після відставки говорила, що залишає систему сильнішою, ніж знайшла. Чи так це насправді — покаже час. Київська медицина 2026 року вже працює з новим керівництвом, але багато процесів, запущених у 2017–2025 роках, продовжують впливати на повсякденну роботу лікарень.
Історія Валентини Гінзбург — це історія людини, яка ніколи не ховалася за м’якими формулюваннями. Вона приходила в лікарні без попередження, вимагала результатів і платила за це репутацією. У системі охорони здоров’я, де кожна помилка вимірюється людськими долями, такий підхід завжди викликає і повагу, і спротив одночасно.