Олександр Курсик народився 1 жовтня 1985 року в маленькому селі Срібне на Рівненщині в родині військовослужбовця. Цей факт визначив багато в його характері: дисципліну, патріотизм і готовність служити. До 40 років він встиг стати відомим журналістом, тричі депутатом Рівненської міської ради, засновником медіа-проектів і активним громадським діячем. У лютому 2026 року, після тяжкої хвороби, він пішов із життя, залишивши дружину Євгенію та трьох дітей. Але його справи, ініціативи та приклад продовжують жити в Рівному і далеко за його межами.
Курсик не просто писав новини чи голосував у сесійній залі. Він створював реальні зміни: від міні-бібліотек у телефонних будках до благодійних акцій для військових. Його шлях поєднував мікрофон, депутатський мандат і автомат. Для початківців, які тільки знайомляться з постаттю, це історія людини, що завжди обирала дію замість слів. Для просунутих читачів — це глибокий портрет патріота, який у мирний час будував громаду, а в воєнний — захищав її зброєю.
Його кар’єра стартувала в 2005 році на радіо «Край». Тоді молодий кореспондент уже відчував, як слово може рухати людей. Пізніше він працював на «Рівне-1», став власним кореспондентом ТСН на «1+1» і викладав журналістику в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті. Кожен етап додавав йому досвіду, гостроти погляду і вміння бачити за фактами людські долі.
Ранні роки та шлях до журналістики
Дитинство в селі Срібне Радивилівського району заклало фундамент. Батько-військовий навчив сина відповідальності та любові до України. Після школи Олександр вступив до Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука в Рівному на факультет масової комунікації. У 2008 році отримав диплом магістра журналістики, а в 2011-му — ще одну вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства» в Національному університеті водного господарства та природокористування.
Паралельно з навчанням він уже працював. З 2005 по 2006 рік вів новини на радіо «Край» Рівненської обласної телерадіокомпанії. Голос молодого ведучого звучав у ефірі, розповідаючи про місцеві події. Потім перейшов на телекомпанію «Рівне-1», де став не тільки журналістом, а й редактором програми «На часі». Позаштатно співпрацював з «НТН» і «Інтер». Ці роки сформували в ньому вміння швидко реагувати, знаходити сенс у хаосі новин і говорити з людьми щиро.
У 2007–2008 роках Курсик працював помічником народного депутата Юрія Прокопчука. Тоді ж склав присягу держслужбовця і отримав сьомий ранг. Цей досвід дав розуміння, як працює влада зсередини, і підготував до подальшої політичної діяльності.
Журналістська кар’єра: від репортера до стратега
З 2008 по 2015 рік Олександр був штатним кореспондентом ТСН на каналі «1+1» у Рівненській області. Його репортажі бачила вся країна. Він розповідав про проблеми регіону, перемоги людей і труднощі щоденного життя. У 2012 році разом з однодумцями заснував інформаційно-розважальний портал ЧаРівне.info — сайт, який швидко став одним із найпопулярніших у Рівному.
З 2015 року Курсик обіймав посаду директора з стратегічного розвитку ТРК «РИТМ». Там він не тільки керував, а й вів програму «PROполітику» на «РИТМ FM». Викладав журналістику в рідному університеті, передаючи студентам практичні навички. Його підхід до професії був живим: він вчив не просто писати, а відчувати історію, шукати правду і не боятися незручних питань.
У 2018 році відкрив Рівненський медіа-центр. Це стало справжнім хабом для преси: прес-конференції, брифінги, круглі столи. Завдяки йому журналісти отримали зручний простір для роботи, а громада — прозорий доступ до інформації.
Політична діяльність у Рівненській міській раді
У 2010 році Олександра обрали депутатом Рівненської міської ради VI скликання по мажоритарному округу №14 від «Батьківщини». З січня 2013-го він очолив фракцію ВО «Батьківщина» в раді. У 2015 році його переобрали по округу №21 вже у VII скликанні. Він входив до постійної комісії з питань захисту прав людини, законності, правопорядку та місцевого самоврядування.
Як депутат Курсик щорічно звітував перед виборцями. Він не обмежувався засіданнями — активно працював на окрузі, вирішував проблеми благоустрою, інфраструктури та соціальних питань. Його стиль був прямим і дієвим: якщо бачив проблему, одразу шукав рішення.
Громадські ініціативи: реальні зміни для людей
Олександр Курсик ніколи не чекав, поки хтось щось зробить. У 2013 році він облаштував найменші бібліотеки в Україні — у старих телефонних будках парку імені Тараса Шевченка в Рівному. Книги стояли просто неба, а люди брали їх і повертали. Це був простий, але геніальний спосіб зробити читання доступним.
Він співорганізував перший у місті фестиваль шашлику з алеєю мрій, де паперові журавлики символізували бажання. Започаткував обласний турнір з мініфутболу «Кубок депутата Олександра Курсика». У 2014 році провів благодійний матч за участі легенд київського «Динамо» — зібрали 30 тисяч гривень для українських військових.
Разом з дружиною запустив сімейний проект «Пузата мама» — підтримка вагітних і пропаганда здорового батьківства. З 2015 року організовував загальноміську молитву за мир і купання в ополонці на Водохреща на озері Басів Кут. У 2017-му — першу дитячу дискотеку з благодійним збором для хворих дітей.
Перед Великоднем щороку возив паски військовим АТО та жителям прифронтових сіл. У 2019-му організував акцію «Ангели пам’яті» разом з Анжелікою Рудницькою для вшанування Героїв Небесної Сотні. Того ж року домігся змін у шкільному харчуванні за рецептами Євгена Клопотенка. Ініціював встановлення дорожніх дзеркал на небезпечних перехрестях для безпеки водіїв і пішоходів.
Кожна ініціатива несла тепло і практичну користь. Він поєднував креативність з турботою, показуючи, що навіть один активний громадянин здатен зрушити гори.
Військова служба: від добровольця до капітана
Ще в 2016 році Курсик став членом підрозділу цивільно-військового співробітництва в Попасній на Луганщині. У 2022-му, з перших днів повномасштабного вторгнення, організував територіальну оборону в Рівному, а потім мобілізувався до 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Служив командиром взводу, пізніше роти. Брав участь у боях на Донеччині та Харківщині. Проходив шлях від молодшого лейтенанта до капітана. Отримав медаль «За військову службу Україні». Був контужений, але повертався в стрій. Навіть на фронті залишався лідером — мотивував побратимів, організовував побут і підтримував дух.
Його військовий досвід став продовженням журналістської чесності та депутатської відповідальності. Він захищав Україну так само щиро, як колись розповідав про її проблеми.
Особисте життя та родина
Олександр був люблячим чоловіком і батьком. Разом з Євгенією вони виховували трьох дітей. Родина завжди підтримувала його ініціативи, а проект «Пузата мама» народився від їхнього спільного досвіду батьківства. Дружина часто згадувала, як він надихався сім’єю і ніколи не здавався.
Навіть у найважчі моменти війни Олександр знаходив час для близьких. Його життя було прикладом балансу між громадською діяльністю і домашнім теплом.
Цікаві факти з життя Олександра Курсика
- У 2013 році створив міні-бібліотеки в телефонних будках — проєкт, який став візитівкою Рівного і надихнув інші міста.
- Започаткував турнір з мініфутболу, який об’єднував десятки команд і виховував командний дух у молоді.
- Організував благодійний матч з легендами «Динамо» і зібрав кошти саме тоді, коли військові найбільше потребували підтримки.
- Щороку перед Великоднем особисто возив паски на передову — традиція, яка давала бійцям відчуття дому.
- Домігся впровадження рецептів Клопотенка в шкільні їдальні Рівного, покращивши харчування тисяч дітей.
- Мав чимало нагород: медаль «За жертовність і любов до України», орден «За заслуги» від Спілки учасників АТО, благословення від Помісної Православної Церкви.
- Навіть на фронті продовжував думати про громаду — ділився досвідом і мріяв про мирне майбутнє Рівного.
Ці факти не просто цікаві — вони показують людину, яка жила повним життям і завжди знаходила спосіб допомогти іншим. Його ініціативи жили роками, навіть коли сам автор уже був на фронті.
Смерть Олександра Курсика 26 лютого 2026 року стала болючою втратою для всієї Рівненщини. Він боровся за життя майже два тижні після інсульту, але хвороба виявилася сильнішою. Рівне прощалося з ним як з героєм — тисячі людей прийшли віддати шану.
Його спадщина — не тільки в назвах вулиць чи меморіальних дошках. Вона в кожній дитині, яка взяла книжку з міні-бібліотеки, в кожному військовому, який отримав паску на Великдень, у кожному рішенні міської ради, яке покращило життя громади. Олександр Курсик показав, що справжній патріотизм — це щоденна робота, сміливість і любов до людей.
Його історія продовжується в тих, кого він надихнув. У Рівному, в Україні, в серцях тих, хто пам’ятає. І сьогодні, коли ми говоримо про нього, стає зрозуміло: такі люди не йдуть — вони залишаються в наших вчинках і мріях про кращу країну.
(Джерело фактів: uk.wikipedia.org; Рівненська міська рада)