Олександр Цебрій народився 4 червня 1974 року в Умані й прожив усе життя в цьому місті, яке для нього було не просто точкою на карті, а справжньою домівкою душі. Корінний уманчанин, він пройшов шлях від приватного підприємця до міського голови, а потім — до командира кулеметного взводу в лавах ЗСУ. Його життя обірвалося 24 липня 2024 року в запеклому бою поблизу Новодонецького на Донеччині, але пам’ять про нього живе в кожному, хто знав цю людину з позивним «Мер». Посмертно йому присвоїли звання Героя України, а громада Умані визнала його почесним громадянином.
Цебрій поєднував у собі практичний хист бізнесмена, принциповість керівника й безкомпромісну любов до рідного краю. Як мер він не просто керував містом — він будував його майбутнє, боронячи інтереси місцевих жителів навіть у найскладніші часи. А коли почалася повномасштабна війна, він, уже досвідчений чоловік, пішов на фронт простим добровольцем і став одним із тих, хто зупиняв російський наступ ціною власного життя. Його історія — це приклад того, як людина може бути одночасно і мером, і воїном, і патріотом у найвищому сенсі слова.
Сьогодні, коли ми говоримо про Олександра Цебрія, перед очима постає образ енергійного, прямолінійного чоловіка, який ніколи не ховався за словами й завжди стояв на своєму. Його рішення як мера, його позиція під час пандемії та його героїзм на війні стали частиною історії не лише Умані, а й усієї України.
Ранні роки та становлення характеру
Умань 1970-х — це місто з багатою історією, де поруч жили українські традиції й вплив різних культур. Саме тут, у звичайній родині, 4 червня 1974 року народився Олександр Володимирович Цебрій. З дитинства він звик до праці й відповідальності: корінний уманчанин, він ріс серед людей, які цінували чесність і наполегливість. Після школи він обрав практичну спеціальність — у 1992 році закінчив Уманську філію Черкаського кооперативного училища.
Освіта не стала для нього формальністю. Пізніше, вже в дорослому віці, він продовжив навчання й у 2015 році здобув ступінь магістра з економіки підприємства в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. Цей крок показав його прагнення постійно розвиватися, поєднуючи практичний досвід із теоретичними знаннями.
З 1996 року Олександр Цебрій поринув у підприємництво. Спочатку невеликі проєкти, а з 2005 по 2014 рік — директорство в ТОВ «Круїз-Авто». Автобізнес вимагав не лише кмітливості, а й уміння працювати з людьми, вирішувати логістичні завдання й тримати слово. Саме тоді сформувалася його репутація надійного партнера й принципової людини, яка не боїться брати відповідальність.
Вхід у політику: від депутата до міського голови
У 2010 році Олександр Цебрій став депутатом Уманської міської ради VI скликання від Народної партії. Він очолив постійну комісію з питань розвитку виробництва, підприємництва, інвестиційної та зовнішньо-економічної політики. Ця посада дозволила йому безпосередньо впливати на економічне життя міста, підтримуючи місцеві бізнеси й створюючи умови для інвестицій.
У березні 2014 року його обрали секретарем міської ради, а вже з травня того ж року він виконував обов’язки міського голови. Цей період став випробуванням: країна переживала Революцію Гідності, а Умань потребувала стабільності. 25 жовтня 2015 року жителі міста довірили йому посаду міського голови. Він обіймав її до листопада 2020 року, ставши для багатьох символом принципового й відкритого керівництва.
Як мер Олександр Цебрій зосередився на практичних речах, які безпосередньо впливали на повсякденне життя уманчан. Він ініціював програму «Турбота» для підтримки учасників АТО та їхніх сімей — пільги на комунальні послуги, харчування для дітей, психологічна допомога. Місто виділяло значні кошти на громадський бюджет: у 2020 році переможцями стали проєкти «Особливі діти поруч» і арт-проєкт «Мальована Умань». Крім того, щороку 881 обдарований учень і їхні вчителі отримували грошові винагороди на загальну суму понад 413 тисяч гривень.
Досягнення на посаді мера Умані
Управління містом для Цебрія було не про папери й звіти, а про реальні зміни. Він активно розвивав інфраструктуру: ремонтував дороги, облаштовував парки й створював умови для туризму. Умань, відома як український Єрусалим завдяки могилі цадика Нахмана, завжди приваблювала паломників, і мер намагався зробити це джерелом розвитку, а не проблем.
Особливу увагу він приділяв соціальній сфері. Програма підтримки обдарованих дітей допомогла сотням юних уманчан реалізувати свій потенціал. Громадський бюджет став інструментом прямої демократії — жителі самі пропонували й обирали проєкти, які змінювали їхнє місто. «Особливі діти поруч» допомагав інтегрувати дітей з інвалідністю в суспільство, а «Мальована Умань» перетворювала сірі стіни на яскраві мурали, що піднімали настрій і приваблювали туристів.
Його стиль керівництва відзначався прозорістю й принципністю. Він не боявся складних рішень і завжди ставив інтереси громади понад усе. Саме тому уманчани пам’ятають його не як чиновника, а як людину, яка справді любила своє місто.
Принципова позиція під час пандемії 2020 року
Серпень-вересень 2020 року став одним із найскладніших випробувань для Цебрія як мера. Масове паломництво хасидів до могили цадика Нахмана на тлі пандемії COVID-19 загрожувало здоров’ю тисяч уманчан. Олександр Цебрій зайняв жорстку й послідовну позицію: він заявляв про готовність встановити блокпости, щоб не допустити в’їзду великої кількості паломників, і навіть протестував біля Офісу Президента.
Ця позиція викликала резонанс на національному рівні. Для когось вона виглядала надто категоричною, але для жителів Умані це був захист рідного міста. Цебрій не шукав популярності — він діяв у інтересах здоров’я людей. Цей епізод яскраво показав його характер: принциповість, готовність іти проти течії й брати відповідальність на себе.
Тоді ж він долучився до політичної партії «Пропозиція» і планував балотуватися на посаду мера на місцевих виборах 2020 року. Однак місцева територіальна виборча комісія зняла його з реєстрації. Незважаючи на це, його вплив на громаду залишався сильним.
Війна: від мера до командира кулеметного взводу
24 лютого 2022 року, о десятій годині ранку, Олександр Цебрій стояв у черзі до військкомату. Він не вагався жодної хвилини. З перших днів повномасштабного вторгнення колишній мер став рядовим захисником. Спочатку — територіальна оборона, а потім — 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського.
Він служив молодшим сержантом, командиром кулеметного взводу, кулеметником і штурмовиком. Позивний «Мер» швидко прижився — колеги поважали в ньому колишнього керівника, який не втратив людяності. Олександр купував дрони та спорядження за власні кошти, формував штурмові групи й особисто йшов у бій. У березні 2024 року головнокомандувач Олександр Сирський особисто вручив йому орден «За мужність» III ступеня — за захоплення російського штурмовика в полон.
24 липня 2024 року під час штурму ворожих позицій біля Новодонецького Цебрій загинув. Його взвод зупинив просування окупантів і знищив значну кількість ворогів. Завдяки таким, як він, українська земля залишалася українською.
Нагороди та вшанування пам’яті
Посмертно, 5 грудня 2024 року, Президент України Володимир Зеленський присвоїв Олександру Цебрію звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Раніше він отримав орден «За мужність» III ступеня, Почесний хрест «Честь і слава» та медаль «За сумлінну службу». У березні 2025 року Уманська міська рада одноголосно надала йому звання почесного громадянина громади.
Поховали Героя 27 липня 2024 року на Алеї Героїв у Софіївській Слобідці в Умані — з військовими почестями, під звуки оркестру й зі сльозами тисяч уманчан. Сьогодні його пам’ять вшановують меморіальними дошками, турнірами з міні-футболу «Mayor’s Cup», велопробігами та петиціями про перейменування вулиць.
Цікаві факти про Олександра Цебрія
- Ще до політики він заснував громадську організацію автовласників «Умань» і був членом «Рідної Умані» — завжди стояв на боці простих людей.
- Його стиль керівництва описували словами «принциповість, відкритість і виваженість» — рідкісна комбінація для українського чиновника.
- На фронті він не просто командував — особисто брав участь у штурмах і рятував побратимів, залишаючись «мером» навіть у пеклі війни.
- У 2020 році його рішення щодо паломництва хасидів стало одним із найгучніших проявів локального патріотизму в Україні.
- Після смерті рідні та побратими згадують його як людину слова, яка запалювала своєю енергією й ніколи не здавався.
Ці факти роблять його історію не просто біографією, а живим прикладом того, як один чоловік може змінити багато.
Спадщина: чому Олександр Цебрій залишається з нами
Його шлях — від бізнесмена до мера, від мера до воїна — показує, що справжній лідер не боїться змінюватися й завжди обирає служіння. Умань сьогодні інша завдяки його проєктам: яскравіші мурали, сильніша громада, живі традиції підтримки слабших. А на фронті його приклад надихає тисяч воїнів, які продовжують справу, за яку він віддав життя.
Олександр Цебрій не просто загинув за Україну — він жив для неї щодня. Його енергія, принципи й любов до рідного міста стали частиною національного характеру. Кожного разу, коли уманчанин проходить повз Алею Героїв або згадує «Мера», він розуміє: такі люди не вмирають. Вони залишаються в серцях і в діях тих, хто йде далі.
Його історія ще довго буде надихати молодь, політиків і воїнів. Бо справжній герой — це не той, хто шукав слави, а той, хто просто робив свою справу чесно й до кінця.