Марко Галаневич – той самий унікальний голос, що прорізав тишу світових сцен фразою “Доброго вечора, ми з України!”. Народжений 14 квітня 1981 року в маленькому селі Крушинівка на Вінниччині, він виріс серед подільських ланів і херсонських степів, де бабусині пісні на весіллях і поминках стали першим натхненням. Сьогодні, як фронтмен легендарного гурту ДахаБраха, Марко не просто співає – він творить етно-хаос, змішуючи давній фольклор з перкусійними ритмами Австралії, індійськими таблами та гуцульськими барабанами. Його шлях від філолога-студента до лауреата Шевченківської премії 2020 року – це історія про те, як село пульсує на фестивалях Glastonbury чи Roskilde.
Уявіть ритм дарбуки, що б’ється, наче серце України під час туру по 33 країнах, і грубий гул диджериду, що нагадує степовий вітер. Марко грає на акордеоні, тромбоні, кахоні – арсенал, зібраний з усього світу, але наповнений українським мелосом. З ДахаБраха гурт об’їздив планету, записав альбоми на кшталт “Шлях” чи свіжого “Птах” 2025-го з фітом Сергія Жадана, а в 2026-му готується до північноамериканського турне. Це не просто музика – це опір, ідентичність, що лунає від Майдану до фронту.
Його життя – мозаїка з театральних підмостків Даху, де він починав монтажником, родинних таємниць про репресованого прадіда та столярних робітниць у майстерні. Марко одружений з Наталкою Бідою-Галаневич, актрисою Dakh Daughters, і разом вони вже понад два десятки років творять у вихорі мистецтва. А тепер зануримося глибше в цю бурхливу біографію, де кожен етап – як нова пісня, повна несподіваних поворотів.
Дитинство серед пісень і степів: корені на Поділлі та Херсонщині
Село Крушинівка Бершадського району Вінницької області – скромне куточок Поділля, де 14 квітня 1981-го з’явився на світ Марко Володимирович Галаневич. До трьох років малюк жив там, але доля закинула родину на Херсонщину, у глибоке село Генічеського району. Батьки-вчителі працювали в сусідньому селі, тож хлопця виховували дідусь з бабусею. Бабуся – та ще співачка! Вона виконувала весільні гуляння, відспівувала покійників, і ці мелодії, пронизані болем і радістю, оселилися в душі Марка назавжди.
Шкільні роки минули в ритмі сільського життя: футбол з однолітками, мрії про Київ як казкове місто та перші музичні експерименти. Марко згадує, як записував фольклор, цікавився чумаками – тема, що пізніше вилізла в піснях на кшталт “Чорна хмара”. Ці спогади не просто ностальгія; вони стали фундаментом для етно-хаосу ДахаБраха. Бабусині пісні оживають у сучасних аранжуваннях, ніби привиди минулого танцюють під дарбуку.
Родинні корені тягнуться глибоко: прізвище Галаневич рідкісне, і Марко жартує, що половина його носіїв в Україні – родичі. Дослідження архівів розкрили дворянське гніздо в Гайсині, священицький рід на Поділлі. Але тінь репресій – прадід Іван Анфімович, арештований 1938-го як “польський шпигун”, розстріляний, реабілітований аж 1961-го. Брат прадіда Костянтин загинув в авіакатастрофі 1945-го на Далекому Сході. Ці історії додають глибини творчості Марка – музика стає голосом предків.
Студентські роки: від філології до перших сцен
Київ зустрів Марка студентом філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спеціальність “українська мова та література”, диплом 2003 року про сучасну драматургію. Рік співав у хоровій капелі “Дніпро”, де відточив білий голос – техніку, що стала візитівкою ДахаБраха. Викладачі як Яременко чи Грицик надихали, але філологія залишилася в минулому; Марко пишається випускником, хоч і не працює за фахом.
Тут почався театральний етап. 2002-го долучився до центру сучасного мистецтва “Дах” Владислава Троїцького – спочатку монтажником декорацій, освітлювачем, звукорежисером. Пройшов усі щаблі до актора. Театр став ковальнею: тут народився гурт “Кралиця” з фольклористками Ніною Гаренецькою, Іриною Коваленко, Оленою Цибульською. Марко приєднався за покликом Троїцького, і етно-хаос зажеврів.
- Філологічний бекграунд: Допоміг у текстах пісень, розумінні фольклору, де слова – як коріння дерева.
- Хор “Дніпро”: Навчив чистого вокалу, без вібрато, що ідеально пасує до автентики.
- Театр як старт: Навчив імпровізації, сценічної харизми – Марко став фронтменом не випадково.
Цей період – перехід від теорії до практики. Марко ще редагував тексти, але сцена кликала сильніше. А дружина Наталка Біда, актриса “Даху” та Dakh Daughters, з’явилася саме тут – бурхливе кохання, що триває понад 22 роки, стало опорою в хаосі гастролей.
ДахаБраха: революція етно-хаосу на світових сценах
2004 рік – дебют ДахаБраха на Помаранчевому Майдані. Гурт супроводжував вистави Троїцького, як “Україна містична” чи “Сни покинутих доріг”. Стиль “етно-хаос” – мікс українського фольклору, world music, перкусії: високі овечі шапки (ідея Тетяни Василенко), білий голос дівчат, грубий вокал Марка. Він – єдиний чоловік, фронтмен, мультиінструменталіст.
Альбоми летять один за одним. Дебют “На добраніч” 2006-го – сирий етнос. “Ягудки”, “На межі”, “Light” 2010-го з продюсером Юрієм Хусточкою. “Хмелева project” 2012-го з PortMone в Польщі. “Шлях” приніс Шевченківську 2020-го, “Alambari” 2020-го – під час пандемії. А 25 грудня 2025-го – “Птах”, 14 треків: “Vesilna”, “9 nedilechok”, “Kozak (redux)”, фіт з Жаданом у титульній. Обкладинка – робота Марка, символ свободи й повернення додому. Джерело: dakhabrakha.com.ua.
| Альбом | Рік | Особливості |
|---|---|---|
| На добраніч | 2006 | Дебют, фольклоризм |
| Light | 2010 | Міжнародний продакшн |
| Шлях | 2016 | Шевченківська премія |
| Alambari | 2020 | Пандемійний реліз |
| Птах | 2025 | Фіт Жадан, 14 треків |
Дані з uk.wikipedia.org. Тури – легенда: 100 концертів за 150 днів в США, фестивалі Womad, Sziget, Pohoda 2025-го. Саундтреки: “Земля” Довженка 2012-го, “Мавка. Лісова пісня” 2023-го. Підтримка ЗСУ: донати “Повернись живим” понад 1 млн грн 2023-го, концерти для ССО 2025-го.
OY Sound System, акторство та інші грані
Паралельно – OY Sound System, де Марко фронтмен, етно-електроніка з братом Тарасом. Акторство: ролі в “Даху”, кіно-проби (не пройшов, але не журиться). Дизайн: обкладинки альбомів, ескізи кліпів. Столярство – хобі п’ять років, меблі ручної роботи, інтерв’ю Гільдії столярів №77 у лютому 2026-го. Фотографія: щоденники турів до вторгнення.
- OY: Експерименти з дабуком і techno.
- Актор: Від “Макбета” в “Даху” з Наталкою.
- Хобі: Столярка як медитація між гастролями.
Ці грані роблять Марка цілісним – не лише співак, а творець усього циклу.
Цікаві факти про Марко Галаневича
Ви не повірите, але… Марко вегетаріанець, фанат “Паразитів” і подкастів Калитко. Записував фольклор у експедиціях, мріяв про контрабас. Під час турів слухає Бакмана й Домонтовича. Прадід – дворянин Агафій, можливе балканське коріння. У 2018-му підтримував Сенцова на фестивалі. А його фраза “Доброго вечора…” стала гімном українців за кордоном!
Війна та сучасність: тури 2026-го і спадщина
Повномасштабне вторгнення змінило все: концерти для армії, без фото, фокус на корисності. Тури – 30-й по США в 2026-му: 24 лютого La Jolla, 25-го Madison, 27-го Fairfield. Подкаст Chicken Kyiv 6 лютого 2026-го про самобутність української музики. “Птах” – символ повернення, з треками як “Trypilske techno” чи “Ptakh”.
Марко доводить: українська – не лише сільська, а вулканічна, глобальна. Гурт відмовився від РФ, піднімає прапор, донатить саперам. Його музика – як чумацький шлях: через хаос до світла. А родина з Наталкою – як якір у штормі гастролей. Марко Галаневич продовжує пульсувати – на сценах, у серцях, у ритмі бубнів, що не змовкають.