13 липня 1979 року в Луганську народилася людина, яка згодом стала одним із найцікавіших голосів українського бізнесу та громадського життя. Ігор Ліскі — голова ради директорів інвестиційного холдингу EFI Group («Ефективні інвестиції»), засновник першого в Україні високотехнологічного заводу флоат-скла NovaSklo та співзасновник Українського інституту майбутнього. Його історія — це не просто досьє успішного бізнесмена. Це розповідь про те, як підприємець з окупованого нині регіону продовжує вкладати сили, кошти та віру в проєкти з доданою вартістю, які мають шанс змінити економічний ландшафт країни.
У перші роки після повномасштабного вторгнення багато хто з інвесторів зосередився на збереженні активів або переміщенні за кордон. Ліскі обрав інший шлях. Він відверто говорить про страх втратити все — досвід, який виніс із Луганська, — і водночас наполягає: без індустріальних проєктів, без власного виробництва Україна ризикує залишитися сировинним придатком навіть після перемоги. Його філософія проста і жорстка одночасно: майбутнє належить тим, хто створює реальну додану вартість тут і зараз.
Для тих, хто тільки починає цікавитися українським бізнесом, ім’я Ігоря Ліскі асоціюється з амбіційними проєктами — від меду до скла. Для досвідчених гравців ринку він цікавий як приклад людини, яка вміє поєднувати класичний інвесторський підхід із публічною позицією та стратегічним мисленням на десятиліття вперед.
Освіта та перші кроки в бізнесі
Шлях Ліскі до великого бізнесу почався з фундаментальної освіти. У 2001 році він закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля в Луганську за спеціальністю «міжнародна економіка». Через чотири роки здобув другу вищу освіту — правознавство в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Пізніше пройшов програму Executive MBA у Said Business School Оксфордського університету. Таке поєднання економіки, права та сучасного управлінського мислення дало йому інструменти для роботи в складних, часто непрозорих пострадянських умовах початку 2000-х.
Саме тоді, на початку 2000-х, Ліскі розпочав кар’єру в торгівлі металами. Це був період активної приватизації, експортних можливостей та пошуку нових ринків. Торгівля металами стала для багатьох підприємців тим «першим мільйоном», який дозволяв рухатися далі. Для Ліскі вона стала трампліном до глибшої диверсифікації.
Від металів до енергетики, вугілля та перших великих проєктів
У 2007 році Ігор Ліскі заснував групу компаній EFI Group і очолив наглядову раду. Головна ідея холдингу — консолідувати наявні активи та залучати інвестиції в перспективні напрямки. Уже в 2009 році він став одним із перших українських підприємців, які залучили канадські інвестиції у вугільні проєкти на сході України. Компанія East Coal Company, акції якої котирувалися на біржах Торонто та Лондона, увійшла до числа найбільших приватних інвесторів у гірничодобувну галузь країни.
Паралельно з’явилася Ukraine Energy Company — перша українська фірма, яка почала імпортувати європейський газ для великих промислових споживачів. У той час, коли залежність від одного постачальника була нормою, такий крок виглядав сміливим і стратегічним. Диверсифікація портфеля продовжилася: машинобудування, виробництво картону та паперу, сільське господарство, будівництво та девелопмент.
У 2014 році, коли почалася війна на сході, Ліскі запустив проєкт Beehive — найбільший в Україні завод з виробництва меду. Це був не просто агробізнес. Beehive став першим українським брендом меду в банках, який вийшов на експортні ринки ЄС, США, Канади та Японії. У момент, коли багато хто втрачав активи на окупованих територіях, з’явився проєкт, який створював нову цінність у зовсім іншій галузі.
EFI Group: холдинг, що поєднує класику та інновації
Сьогодні EFI Group об’єднує близько двадцяти підприємств. У 2019 році холдинг придбав DOC.UA — найбільший онлайн-медичний хаб України, платформу, яка допомагає пацієнтам знайти лікаря та записатися на прийом. Цей крок показав готовність інвестувати в цифровізацію та сферу здоров’я.
Ще один помітний проєкт — участь у Promprylad.Renovation, унікальному соціальному інноваційному просторі в Івано-Франківську, який перетворив колишній завод на сучасний хаб для бізнесу, освіти та культури.
Але справжнім флагманом останніх років став проєкт NovaSklo — будівництво першого в Україні заводу флоат-скла в Київській області. Флоат-скло — це сучасний високоякісний листовий матеріал, який використовують у вікнах, фасадах, сонячних панелях, автомобілях та побутовій техніці. Наразі Україна імпортує практично 100 % такого скла. За словами самого Ліскі, іноді це означає доставку за 10 тисяч кілометрів і переплату близько 30 % порівняно з європейськими цінами під час відбудови житла після обстрілів.
У 2025 році NovaSklo підписала договір із японською компанією NSG Group (Nippon Sheet Glass) — одним зі світових лідерів галузі — щодо супроводу будівництва. Знайдено постачальників обладнання. Проєкт реалізується за міжнародними стандартами, з фокусом на технологічності та енергоефективності. Для України це не просто черговий завод. Це спроба закрити критичну прогалину в ланцюгу доданої вартості будівельної галузі та зменшити залежність від імпорту в умовах війни та післявоєнної відбудови.
Політичний досвід та еволюція публічної позиції
З 2010 по 2014 рік Ігор Ліскі обіймав посаду депутата Луганської міської ради. Він балотувався до Верховної Ради у 2006 році (у складі блоку «Наша Україна») та у 2012 році (від «Батьківщини», 83-й номер у списку). Політична кар’єра не стала головною, проте дала цінний досвід роботи з місцевою владою та розуміння того, як рішення на рівні міста впливають на бізнес і людей.
Сьогодні його публічна активність більше пов’язана з експертними майданчиками. Він — співзасновник Українського інституту майбутнього, аналітичного центру, який займається стратегією економічного розвитку. Регулярно виступає на Київському міжнародному економічному форумі, у проєктах «Нова країна» та на інших платформах. У 2025 році увійшов до розширеної Ради підприємців при Офісі Президента.
«Ми боїмося. Війна — це страшна історія»
У жовтні 2025 року на заході «Діалоги з NV. Бізнес і нова реальність» Ігор Ліскі озвучив те, про що багато хто думає, але рідко говорить публічно. Він чесно визнав: не зважати на ризики війни можуть тільки дурні. «Коли мені кажуть, що людина не боїться все втратити або не боїться війни, я би до неї придивився, чи все нормально в неї з ментальним здоров’ям. Тому, звичайно, ми боїмося. Війна — це страшна історія».
Особливо сильно звучать слова про Луганськ: «Я, наприклад, сам із Луганська. Я знаю, як це буває, коли ти не просто там чогось боїшся, а ти втрачаєш усе. Усе, що ти будував усе життя». Цей особистий досвід втрати рідного міста, промислового серця регіону, де він починав, став для нього потужним аргументом на користь індустріалізації.
«Якщо ми не будемо зараз будувати проєкти з доданою вартістю, індустріальні та виробничі проєкти, то говорити про майбутнє України — це буде утопія, — наголошує Ліскі. — Ми можемо говорити про банківський сектор, навіть про енергетику. Але якщо не буде індустріального розвитку, Україна дійсно зменшиться в рази. Просто не буде кому працювати, не буде де працювати, не буде доданої вартості, податків».
Він прямо говорить про втрати: багато індустріальних підприємств Сходу зникли — 40–50 %, а іноді й до 70 % металургії, енергетики, шахт. Тому нові проєкти на кшталт NovaSklo — це не романтика, а прагматична спроба відновити те, що було зруйновано, і створити те, чого ніколи не було.
Освіта та наука як питання виживання
Окрема і дуже важлива тема для Ліскі — реформа освіти та науки. У жовтні 2025 року на дискусії проєкту «Нова країна» він заявив: реформа освіти має корелюватися з економічною стратегією держави на найближчі 15–20 років і впроваджуватися негайно. «Сьогодні зміни в освіті і науці — це питання нашого виживання. Без фундаментальної науки не буде сучасної зброї».
Він критикує підхід, коли об’єднання університетів відбувається лише через «поганого ректора» чи брак фінансування. Натомість пропонує будувати 3–5 успішних університетів як рольові моделі, де випускники вже знатимуть, де працюватимуть. Бізнес, на його думку, має стати реальним замовником освіти — не просто давати стипендії, а формулювати, яких фахівців потребуватиме промисловість через 10–15 років.
«Я хочу розуміти, як я можу впливати на те, щоб випускники приносили користь мені як підприємцю, — пояснює він. — Поки підприємець або приватний сектор не побачить себе реальним замовником цієї кооперації, її не буде». Як приклад наводить власний досвід: будуючи склозавод, довелося шукати профільних інженерів по всьому світу.
Ліскі бачить Україну майбутнього як технологічно розвинену країну на кшталт Ізраїлю — маленьку, але сильну завдяки власним технологіям та виробництву. «Звідки взялася Кремнієва долина? Це напрацювання військового сектора. Звідки взявся інноваційний Ізраїль? Це в першу чергу стратегія виживання, виробництво зброї». Він переконаний: військові інновації, які народжуються сьогодні на фронті, мають стати фундаментом для цивільної економіки, науки та освіти.
Цікаві факти про Ігоря Ліскі
- З Луганська до Оксфорда. Народжений у промисловому Луганську, він здобув Executive MBA у престижній Said Business School Оксфордського університету — один із небагатьох українських бізнесменів з таким досвідом.
- Перший канадський інвестор у вугілля сходу. У 2009 році одним із перших залучив канадські інвестиції у вугільні проєкти, створивши East Coal Company з лістингом на біржах Торонто та Лондона.
- Медовий гігант посеред війни. У 2014 році, коли багато хто втрачав активи на сході, запустив Beehive — найбільший завод меду в Україні з експортом на чотири континенти.
- Цифрова медицина в портфелі. У 2019 році придбав DOC.UA — найбільший онлайн-медичний сервіс України, демонструючи інтерес до технологій та охорони здоров’я.
- Особиста ціна війни. Публічно визнає, що знає, «як це — втратити все, що будував усе життя», через долю рідного Луганська.
- Скло замість імпорту. Його NovaSklo має на меті покласти край 100-відсотковій залежності України від імпортного флоат-скла, яке іноді везуть за десять тисяч кілометрів.
- Бізнес як замовник освіти. Наполягає, що підприємці повинні не просто фінансувати стипендії, а стати реальними замовниками освітніх програм на 15–20 років уперед.
Сучасний етап: між ризиками та можливостями
Станом на 2025–2026 роки Ігор Ліскі продовжує розвивати NovaSklo, бере участь у формуванні політики через Раду підприємців та публічно обговорює, як поєднати військові інновації з цивільною економікою. Його холдинг залишається активним гравцем у промисловості, медицині та цифрових сервісах.
Те, що він робить, виходить за межі звичайного бізнесу. Це спроба довести, що навіть у найскладніших умовах можна будувати проєкти, які працюють на десятиліття вперед. Проєкти, де скло, мед, технології та освіта стають частинами однієї великої картини — сильної, самодостатньої України, яка не просто виживає, а створює нову цінність.
Його слова про те, що «ми боїмося, але продовжуємо будувати», звучать не як гасло, а як робочий принцип людини, яка вже втрачала все і вирішила, що єдине правильне рішення — створювати нове. Для України, яка шукає моделі відновлення, такий підхід може стати однією з найважливіших історій найближчих років.