Микола Федорович Круць народився 1 лютого 1952 року в селі Вікно Городенківського району Івано-Франківської області. Його шлях — це класичний приклад українського самородка, який почав з важкої фізичної праці на виробництві й зумів не просто піднятися кар’єрними сходами, а й перетворити регіональне підприємство на одного з флагманів національної цементної галузі. Сьогодні він очолює ПрАТ «Івано-Франківськцемент» — підприємство, що випускає сотні найменувань будівельних матеріалів, критично важливих для інфраструктури та відбудови країни.
У 1970-ті роки, коли більшість його однолітків шукали легших шляхів, Круць обрав цементне виробництво — галузь, де кожен день вимірюється тоннами пилу, гарячим повітрям печей і відповідальністю за якість продукції, від якої залежить міцність мостів, доріг і будинків. Він не просто «зробив кар’єру». Він вибудував її цеглина за цеглиною, буквально й метафорично.
Дитинство, школа та перші уроки працьовитості
Село Вікно в середині минулого століття було типовим прикарпатським поселенням з колгоспами, невеликими майстернями та сильними родинними зв’язками. Батько Миколи працював токарем, мати — в колгоспі. Саме там, у повсякденній важкій праці, майбутній промисловець засвоїв головне: результат приходить тільки через системну, чесну роботу.
Закінчивши в 1967 році Вікнянську восьмирічну школу, хлопець не зупинився. У 1971 році він отримав диплом Чернівецького індустріального технікуму за спеціальністю «механічне обладнання промисловості будівельних матеріалів». Це була не випадковість — технікум давав саме ті знання, які одразу можна було застосувати на реальному виробництві.
Перші кроки в цементній галузі: від слюсаря до начальника цеху
Після технікуму Круць почав працювати слюсарем-ремонтником на Миколаївському цементно-гірничому комбінаті. Два роки в іншому регіоні стали для нього справжньою школою життя: віддалене підприємство, складне обладнання, необхідність швидко розбиратися в поломках і знаходити рішення на місці.
У 1974 році він повернувся на Івано-Франківщину — на Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат. Тут розпочався його стрімкий професійний ріст:
- оператор-налагоджувальник;
- інженер-механік;
- заступник керівника цеху;
- з 1980 року — керівник найбільшого шиферного цеху підприємства.
Кожен етап вимагав не лише технічних знань, а й уміння працювати з людьми, організовувати процес, відповідати за безпеку та якість. Саме в шиферному цеху Круць досконало опанував виробництво азбестоцементних листів — тоді це була масова покрівля для сільських і міських будинків по всій Україні.
У 1979 році, вже працюючи на комбінаті, він закінчив хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту, отримавши кваліфікацію інженера-механіка. Навчання без відриву від виробництва — це не просто диплом. Це доказ того, що він поєднував теорію з практикою щодня.
1988 рік: обраний директором трудовим колективом
Переломним став 1988 рік. На хвилі демократизації та перебудови працівники комбінату обрали Миколу Круця директором підприємства. Це був не кабінетний призначенець, а людина, яку знали в цехах, з якою разом ремонтували обладнання ночами і вирішували виробничі проблеми. Така довіра колективу — рідкісна і дуже цінна в промисловості.
З 1988 по 1999 рік він керував підприємством як директор. У 1999 році, після реорганізації у ВАТ «Івано-Франківськцемент», його обрали головою правління. Цю посаду він обіймає й сьогодні — вже понад чверть століття.
«Івано-Франківськцемент» під керівництвом Круця: масштаб і модернізація
Під його керівництвом підприємство перетворилося з регіонального виробника шиферу на багатопрофільний промисловий комплекс. На 2017 рік завод випустив 2,4 млн тонн цементу — один з найвищих показників в Україні.
Асортимент продукції вражає:
- портландцемент М400 та М500 різних типів;
- шлакопортландцемент;
- спеціальні цементи (дорожній, тампонажний, пуцолановий);
- гіпсові в’яжучі та медичні бинти;
- сухі будівельні суміші;
- безазбестові волокнистоцементні та фіброцементні покрівельні листи;
- плоскі шиферні листи;
- понад 250 найменувань залізобетонних виробів.
30 травня 2018 року на підприємстві запустили третю технологічну лінію потужністю 1,5 млн тонн цементу на рік. Це завершило перехід на сучасний «сухий» спосіб виробництва.
Сухий спосіб — це не просто нова технологія. У старому «мокрому» методі сировину змішували з великою кількістю води, а потім доводилося витрачати величезну енергію на її випаровування в печі. Сухий метод передбачає попереднє сушіння та помел сировини, що скорочує споживання палива майже вдвічі, зменшує викиди та підвищує ефективність. Для України, яка постійно стикається з енергетичними викликами, такий перехід має стратегічне значення.
Політична діяльність: бізнес і влада в реаліях України
Паралельно з промисловою кар’єрою Круць активно займався політикою. У 2002 році його обрали народним депутатом України 4-го скликання по мажоритарному округу №85 в Івано-Франківській області від блоку «Наша Україна».
Він працював у складі фракції «Наша Україна», а пізніше — «Наша Україна — Народна Самооборона». У 5-му та 6-му скликаннях обіймав посаду члена Комітету Верховної Ради з питань транспорту і зв’язку. Це було логічно: важка промисловість безпосередньо залежить від логістики, залізниць, автомобільних доріг та портів.
Круць витримав тиск на бізнес у період «пізнього кучмізму» і залишився вірним своїм політичним орієнтирам. У 2006 році його розглядали як можливого кандидата на посаду мера Івано-Франківська. У 2007 році він керував виборчим штабом блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» в області.
У 2012 році балотувався як самовисуванець по округу №84, але не пройшов. Проте його досвід парламентської роботи та глибоке розуміння промисловості зробили його помітною фігурою в регіональному бізнес-середовищі. Сьогодні він також бере участь у роботі Ради з питань підтримки підприємництва при Президентові України (з 2025 року).
Нагороди та визнання
Повний кавалер ордена «За заслуги» — це визнання, яке отримують одиниці. Микола Круць має всі три ступені: III (1997), II (2001) та I (2006).
Повний перелік основних нагород:
| Рік | Нагорода / Звання |
|---|---|
| 1996 | Заслужений працівник промисловості України |
| 1997 | Орден «За заслуги» III ступеня |
| 2001 | Орден «За заслуги» II ступеня |
| 2006 | Орден «За заслуги» I ступеня |
| 1986 | Медаль «За трудову доблесть» |
| 2009 | Лицарський хрест ордена Святого Сильвестра (папський орден) |
| 2011, 2016 | Ювілейні медалі «20 років» та «25 років незалежності України» |
Ці нагороди — не просто відзнаки. Вони відображають і виробничі досягнення, і громадську позицію, і внесок у розвиток регіону.
Винаходи та технічна творчість
Круць — автор 15 винаходів та власник кількох патентів на корисні моделі. Один з його винаходів — «Спеціальний цемент» — був визнаний одним з найкращих на першому Всеукраїнському конкурсі «Винахід року 2000».
Він неодноразово ставав лауреатом обласного конкурсу «Техтворчість Прикарпаття», отримував звання «Кращий Галицький кмітливець», нагороди «Золота фортуна» та «Галицький лицар». Це не кабінетні досягнення — це практичні рішення, які впроваджувалися на виробництві і покращували якість продукції чи ефективність процесів.
Цікаві факти про Миколу Круця
1. У 74 роки він досі активно очолює велике промислове підприємство — рідкісний приклад довголіття в керівництві українською промисловістю.
2. Має папський орден Святого Сильвестра — це визнання не лише виробничих, а й гуманітарних та благодійних зусиль.
3. Був обраний директором трудовим колективом у 1988 році — в епоху, коли такі вибори справді відображали довіру робітників, а не формальність.
4. Підприємство під його керівництвом одним з перших в Україні масштабно перейшло на сучасний сухий спосіб виробництва цементу, що відповідає європейським стандартам енергоефективності.
5. У 2020 році планувалося присвоєння йому звання почесного громадянина Івано-Франківська — визнання на рівні міста, де він живе і працює десятиліттями.
Спадщина та значення для сучасної України
Продукція «Івано-Франківськцементу» — це не абстрактні цифри. Це цемент для відновлення мостів і доріг, покрівельні матеріали для нових дахів над головами людей, залізобетонні конструкції для промислових і цивільних об’єктів. У час відбудови країни роль таких підприємств важко переоцінити.
Круць ніколи не відокремлював бізнес від реальності країни. Він пройшов через приватизацію 1990-х, політичні бурі 2000-х, модернізацію 2010-х і продовжує працювати в умовах воєнного часу. Його приклад показує, що українська промисловість може бути сучасною, ефективною та орієнтованою на довгостроковий результат — якщо нею керують люди, які розуміють виробництво зсередини.
Сьогодні, коли Україна активно відбудовується, досвід таких лідерів, як Микола Федорович Круць, набуває особливого значення. Вони не просто зберігають виробництво — вони створюють фундамент, на якому тримається економічна стійкість держави.