Ірина Суслова постає перед нами як людина, чия енергія та наполегливість перетворили особисту жагу до справедливості на системну роботу в найскладніших сферах — гендерній рівності та захисті прав дитини під час війни. Народжена 5 серпня 1988 року в Житомирі, вона з ранніх років демонструвала характер, який не терпить байдужості. Батько, який втратив зір, коли доньці не було й року, став для неї прикладом внутрішньої сили: він сам ремонтував техніку, організовував відпочинок дітям і прищеплював відчуття відповідальності за тих, хто слабший. Саме ця атмосфера сформувала Ірину, яка ще в садочку заступалася за однолітків, а вдома — за молодшу сестру.
Шлях до політики виявився не запланованим. Дівчина, яку всі пророкували в адвокати, обрала економіку. У 2011 році вона закінчила Університет Державної податкової служби України. Паралельно з навчанням почала працювати помічницею-консультанткою народного депутата Олени Бондаренко. Цей досвід дав перше розуміння механізмів влади та реальних проблем людей. У 2014-му, вже маючи за плечима управлінський досвід (директорка редакції газети «Західне передмістя Києва»), Ірина Суслова увійшла до списку партії «Самопоміч» на дострокових виборах і посіла шосте місце. Молодій, енергійній жінці з Майдану довірили представляти інтереси мільйонів.
Парламентська робота швидко показала її фокус. Очоливши підкомітет з питань гендерної рівності та недискримінації в Комітеті з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, Суслова взялася за теми, які десятиліттями залишалися на узбіччі. Однією з перших ініціатив стала робоча група з комплексних змін до законодавства про рівність жінок і чоловіків. Вона ініціювала кампанію «Жінка може все!», спрямовану проти наказу МОЗ № 256 — документа радянської епохи, що забороняв жінкам низку професій. У січні 2018 року наказ скасували. Це був не просто юридичний акт, а символічний прорив: тисячі жінок отримали доступ до робіт, які раніше вважалися «не для них».
Ще один важливий законопроєкт — № 6109 — стосувався служби жінок в армії. Документ усував дискримінаційні норми щодо контрактів, скасовував обмеження на звільнення та встановлював рівні обов’язки. У грудні 2017 року його ухвалили в першому читанні. Для України, яка вже тоді формувала нову армію, це означало не лише рівність, а й ефективніше використання людського потенціалу. Суслова також провела парламентські слухання щодо захисту жінок з вразливих груп — вперше з трибуни Верховної Ради заговорили про системні проблеми, які раніше замовчували.
За каденцію вона зареєструвала 195 законопроєктів та постанов, 31 з яких ухвалили. Паралельно Ірина Суслова стала співзасновницею Громадської організації «Люстраційний комітет України» та членкинею правління «Громадського руху Разом». У 2016 році видання Kyiv Post включило її до списку Top 30 Under 30 як законодавчиню. У грудні того ж року вона перейшла до фракції Блоку Петра Порошенка після періоду позафракційності, спричиненого виключенням із «Самопомочі» за голосування за призначення Віктора Шокіна генеральним прокурором та пропуски фракційних зборів. Сама Суслова пояснювала, що членство в «Самопомочі» було формальним — її делегувала партія «Воля».
Після завершення депутатських повноважень у 2019 році робота не зупинилася. Ірина Суслова стала радницею голови парламентського комітету з прав людини, деокупації та реінтеграції. З 2020 року очолила Жіночий рух «За майбутнє» — платформу, що об’єднує жінок різних регіонів та професій для захисту прав і реалізації проєктів. У травні 2023 року її призначили Представницею Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань прав дитини. Нова роль розкрилася в умовах повномасштабної війни.
Робота з дітьми, викраденими Росією, стала одним із пріоритетів. Суслова неодноразово наголошувала на системній політиці знищення української ідентичності дітей на окупованих територіях та в Росії — політиці, що має ознаки геноциду. Офіс Омбудсмана розробив алгоритми пошуку, верифікації та повернення дітей, а також комплексної реінтеграції. Представниця брала участь у зустрічах з дипломатами Франції, Польщі, віцепрезиденткою Європейської комісії, представниками ЮНІСЕФ. На семінарах Європейської мережі омбудсманів з прав дітей (ENOC) вона порушувала питання альтернативної опіки та дітей, батьки яких перебувають у полоні чи за кордоном.
Моніторингові візити до закладів закритого типу виявили серйозні проблеми. У 2024 році перевірки спеціальних шкіл на Львівщині та Тернопільщині показали порушення прав дітей — від неналежних умов до можливих випадків насильства. У деяких випадках довелося залучати правоохоронні органи. Суслова підкреслює: заклади закритого типу роблять дітей особливо вразливими, а війна лише загострила ці ризики. Вона активно просуває ідею пріоритету сімейних форм виховання над інституційною опікою.
Особисте життя Ірини Суслової залишається досить закритим, проте відомо, що у листопаді 2021 року, у 33 роки, вона народила сина. Народження дитини збіглося з активним періодом громадської діяльності — типова ситуація для багатьох українських жінок, які поєднують материнство з боротьбою за зміни. Батько Ірини, незрячий з раннього дитинства доньки, став головним джерелом натхнення: саме він навчив її не проходити повз чужий біль і вірити в можливість справедливості навіть у найтемніші часи.
Цікаві факти про Ірину Суслову
- У 2016 році увійшла до рейтингу Kyiv Post Top 30 Under 30 саме як законодавчиня — рідкісне визнання для молодого депутата.
- Співзасновниця «Люстраційного комітету України» — організації, що займалася питаннями очищення влади після Революції гідності.
- Авторка публікацій з парламентської етики та гендерної рівності, зокрема у співавторстві з міжнародними експертами.
- З дитинства постійно захищала слабших; батьки та оточення пророкували їй кар’єру адвоката.
- У 2021 році народила сина, ставши матір’ю під час активної роботи над жіночими та дитячими правами.
- Провела низку моніторингових візитів до спецшкіл, які призвели до втручання правоохоронців у випадках порушень прав дітей.
- Активно співпрацює з європейськими омбудсманами з прав дитини в межах мережі ENOC, представляючи український досвід захисту дітей під час війни.
Глибше занурення в legislative роботу показує послідовність. Суслова не просто реєструвала законопроєкти — вона створювала робочі групи, проводила слухання та публічні кампанії. Це важливо для розуміння: в українському парламенті успіх часто залежить не лише від тексту документа, а й від уміння об’єднати різні фракції та громадськість. Її публікації про участь жінок у політиці та гендерну рівність як цивілізаційний вибір України досі актуальні — особливо зараз, коли країна прагне до європейської інтеграції.
Робота з дітьми в умовах війни виявила ще один вимір особистості Ірини Суслової. Вона не обмежується кабінетною аналітикою. Візити до інтернатів, зустрічі з дітьми, які повернулися з депортації, участь у міжнародних переговорах — усе це вимагає емоційної стійкості. У розмовах з педагогами та правозахисниками вона часто наводить реальні кейси, показуючи, як порушення прав дитини в закритому закладі можуть залишитися непоміченими роками, якщо ніхто не втрутиться.
Для початківців важливо зрозуміти простий факт: гендерна рівність та права дитини — це не абстрактні гасла. Коли жінка отримує рівні можливості служити в армії чи працювати за фахом, суспільство виграє від повного використання талантів. Коли дитина з інтернату потрапляє в сім’ю або отримує якісну підтримку, ймовірність повторення травми зменшується в рази. Ірина Суслова саме в цих площинах працює системно вже понад десятиліття.
Для просунутих читачів цікаво простежити еволюцію підходів. Від парламентських ініціатив 2015–2019 років, зосереджених на законодавчих змінах, до практичної роботи 2023–2025 років з моніторингу та міжнародної координації. Війна прискорила процеси: те, що раніше обговорювалося роками, стало нагальним. Питання депортованих дітей, альтернативної опіки, правової обізнаності школярів з міжнародного гуманітарного права — усе це тепер вимагає швидких, але виважених рішень.
Стиль роботи Ірини Суслової завжди поєднував жорсткість у відстоюванні принципів та готовність до діалогу. Вона не боялася конфліктів у фракціях, коли йшлося про цінності. Водночас активно співпрацювала з громадським сектором — правозахисними організаціями, експертами, міжнародними партнерами. Саме така комбінація дозволяє досягати результатів у системі, де одні лише декларації швидко забуваються.
Сьогодні, коли Україна продовжує захищати своїх дітей від наслідків агресії, досвід Ірини Суслової набуває особливого значення. Її шлях — від помічниці депутата з Житомира до Представниці Омбудсмана з прав дитини — демонструє, як особиста історія resilієнсу перетворюється на інституційну силу. Кожна нова моніторингова поїздка, кожна зустріч з дипломатами, кожна публічна заява про необхідність сімейного виховання — це цеглинки у фундаменті, на якому майбутні покоління будуватимуть країну, де права дитини та гендерна рівність будуть не мрією, а нормою.
Життя Ірини Суслової триває в постійному русі. Нові виклики — чи то вдосконалення механізмів повернення дітей, чи то посилення контролю за закладами опіки, чи то просвітницька робота з педагогами — вимагають такої ж енергії, яку вона вкладала з перших днів у політиці. І саме ця послідовність робить її постать однією з найбільш помітних у сучасному українському правозахисті.