Ірина Григорівна Бережна увійшла в українську політику на хвилі Партії регіонів і провела в парламенті два скликання, поєднуючи нотаріальну практику, науковий ступінь у праві та роботу в комітетах з правосуддя й європейської інтеграції. Її голосування за мовний закон і пакет документів 16 січня 2014 року, а також подальші виступи на російському телебаченні зробили її однією з найбільш обговорюваних фігур регіонального крила.
Народившись у Ворошиловграді в серпні 1980-го, вона швидко пройшла шлях від стажистки нотаріуса до приватного практика, захистила дисертацію і в 27 років отримала мандат народної депутатки. Трагічна аварія в Хорватії 5 серпня 2017 року обірвала її життя в 36 років, залишивши восьмирічну доньку, а пізніші події навколо матері Олени Бережної додали цій біографії ще один шар політичного напруження.
Сьогодні, майже через дев’ять років після загибелі, її ім’я з’являється в контексті як світських зв’язків із шоубізнесом, так і судових процесів щодо родини, нагадуючи, наскільки тісно в українській політиці перепліталися особисті історії, партійна лояльність і подальші розколи.
Луганське походження і київський юридичний старт
Місто, яке тоді ще називали Ворошиловградом, подарувало їй перші роки в родині, де мати Олена Петрівна вже працювала в юриспруденції. Це середовище, за спогадами сучасників, формувало прагматичний погляд на право як інструмент і кар’єрний шлях. Після школи Ірина вступила на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і в 2002 році отримала диплом за спеціальністю «Правознавство».
Навчання в столиці відкрило доступ до стажувань: вона працювала в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку, а потім стала стажисткою нотаріуса. Уже в 19 років, за деякими біографічними зведеннями, вона спробувала себе в туристичному бізнесі, який швидко став прибутковим. Ця комбінація практичного досвіду і академічної підготовки відрізняла її від багатьох однолітків, які обирали суто партійну кар’єру без глибокого професійного фундаменту.
У 2004 році вона отримала ліцензію на нотаріальну діяльність і відкрила власну контору в Київському міському нотаріальному окрузі. Паралельно захистила дисертацію й у липні 2007-го здобула ступінь доктора філософії в галузі права за Болонською системою. Друга вища освіта — державне управління в Національній академії при Президентові — прийшла вже під час депутатства, у 2009-му. Такий темп виглядав майже як змагання з часом: молода жінка з Луганщини будувала репутацію експертки в нотаріаті й корпоративному праві саме тоді, коли Партія регіонів готувалася до наступних виборів.
Від приватної практики до мандата в Раді
До листопада 2007 року Бережна залишалася приватним нотаріусом. Її контора отримувала відзнаки, зокрема нагороду European Quality від Європейської бізнес-асоціації. Вона публікувала статті з нотаріальної практики, співпрацювала з професійними об’єднаннями і вела радіопрограму «Ваше право з Іриною Бережною» на «Радіо-Ера FM». Ця публічна присутність — від радіоефіру до участі в шоу «Танці з зірками» як офіційна нотаріуска, що підтверджувала результати голосування глядачів, — створювала образ сучасної, освіченої регіоналки.
На позачергових виборах 2007 року вона пройшла за списком Партії регіонів під номером 151. У Верховній Раді VI скликання працювала в Комітеті з питань правосуддя, очолювала підкомітет із захисту прав громадян і адаптації законодавства до міжнародних стандартів. Займалася питаннями реформування нотаріату, судової системи та корпоративного права. У 2011 році отримала звання «Заслужений юрист України». Переобрання в 2012-му відбулося вже по мажоритарному округу № 169 на Харківщині, де вона набрала 41,82 % голосів. У VII скликанні стала першою заступницею голови Комітету з питань європейської інтеграції й увійшла до спеціальної комісії з приватизації.
Саме в цей період з’явилися епізоди, які критики пізніше називали типовими для тодішньої більшості. 5 червня 2012 року її карткою проголосували за закон «Про засади державної мовної політики», відомий як закон Ківалова–Колесніченка, хоча сама вона не була зареєстрована в залі. У березні 2013-го помічники депутатів від «Свободи» зафіксували, як вона голосувала карткою Сергія Ківалова — класичне «кнопкодавство». 16 січня 2014 року підтримала пакет законів, які суспільство назвало диктаторськими. Ці голосування стали частиною її політичного портрета: лояльність фракції переважала над формальними процедурами.
Світський блиск і хрестини в Лаврі
Політична кар’єра не ізолювала її від шоубізнесу. У 2007 році вона брала участь у «Танцях із зірками» на «1+1» — не як конкурсантка, а як юристка проєкту. Близькі стосунки зі співачкою Ані Лорак вилилися в те, що в квітні 2012 року Бережна разом із Філіпом Кіркоровим стала хрещеною матір’ю їхньої доньки Софії. Хрестини відбулися в Києво-Печерській лаврі. Для багатьох це виглядало як злиття політичного і гламурного світів, типового для епохи Януковича, коли депутати відвідували світські заходи й підтримували російськомовних артистів.
Вона дружила зі Світланою Лободою, з’являлася на російських заходах і не приховувала симпатій до певних російських діячів. Остання публікація в Instagram перед загибеллю була з Монако — з показу дизайнерки Уляни Сергеєнко. Ці деталі малюють образ жінки, яка комфортно почувалася на перетині політики, медіа та розваг, не відчуваючи потреби жорстко розділяти ці сфери.
Після Майдану: ефіри і різкі оцінки
Після Революції Гідності Бережна не балотувалася до нового парламенту. Вона називала події Майдану державним переворотом, організованим суперниками Януковича, і вважала Восьмий склад Верховної Ради незаконним, бо в голосуванні не брали участі мешканці окупованих територій. У 2015 році з’явилася в програмі «Вечір з Володимиром Соловйовим» на російському каналі, де говорила про «терористичну державу УкроІГІЛ» і блокаду Криму. Подібні заяви фіксувалися в соціальних мережах і на інших російських ефірах.
Вона критикувала обов’язковий український дубляж фільмів, називаючи наказ Міністерства культури «колосальним правовим нігілізмом», і разом із іншими регіоналами лобіювала інтереси російських дистриб’юторів. База «Миротворець» внесла її до списку осіб, чия діяльність, на думку авторів бази, суперечила національній безпеці. Ці позиції контрастували з її попередньою роботою в комітеті з євроінтеграції: формально вона займалася адаптацією законодавства до стандартів ЄС, а публічно після 2014-го виступала проти європейського курсу.
У нашій практиці аналізу політичних біографій 2010-х ми стикалися з подібними випадками, коли депутат, формально відповідальний за євроінтеграційний напрямок, після зміни влади різко змінював риторику і переходив на російські майданчики.
Аварія на трасі між Масленицею і Поседар’єм
5 серпня 2017 року, близько пів на другу ночі, автомобіль Mercedes, у якому їхали Ірина Бережна, її восьмирічна донька Даніелла і 38-річний водій — громадянин Болгарії, з’їхав із дороги між хорватськими населеними пунктами Маслениця і Поседар’є й ударився в опору. Водій і Бережна загинули на місці. Донька, яка сиділа ззаду в дитячому автокріслі й була пристебнута, отримала незначні травми й вижила. Хорватські медіа та поліція описали механіку аварії як втрату керування на звивистій ділянці.
Прощання відбулося 10 серпня в Трапезній церкві Святих Антонія і Феодосія Печерських на території Києво-Печерської лаври. Поховали її на Звіринецькому кладовищі в Києві. Згодом на могилі з’явився меморіальний комплекс із портретом у формі серця, фігурою ангела і мармуровою плитою. Дочка вижила саме завдяки автокріслу — деталь, яку часто підкреслюють у репортажах як приклад того, як базова безпека може змінити результат.
Сім’я: донька, батько і суд над матір’ю
Ірина ніколи не була одружена. Донька Даніелла народилася 5 липня 2009 року. Довгий час ім’я батька тримали в тіні. На прощанні в Лаврі медіамагнат, співзасновник телеканалу «1+1» Борис Фуксман публічно підтвердив, що є батьком дівчинки з першого дня її життя і що вона носить його прізвище. Після загибелі матері він разом із дружиною Лілією оформив опіку. Фуксман помер у жовтні 2025 року в Німеччині у віці 78 років.
Мати Олена Бережна, юристка і голова громадської організації, у березні 2022 року була затримана в Києві. Слідство встановило, що вона готувала матеріали для постійного представника Росії при ООН Василя Небензі — лист, у якому йшлося про підтримку українцями «спеціальної військової операції». У грудні 2024 року Солом’янський суд Києва засудив її до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна за державну зраду (частина 1 статті 111 Кримінального кодексу). Згодом, під час апеляції, запобіжний захід змінили на заставу в 302 тисячі гривень, і вона вийшла з СІЗО. Ці події 2024–2025 років знову вивели прізвище Бережних у публічний простір.
| Рік | Подія | Контекст |
|---|---|---|
| 1980 | Народження в Ворошиловграді | Родина юристки |
| 2002–2007 | Диплом, нотаріат, PhD | Приватна практика і наука |
| 2007–2012 | Депутатка VI скликання | Комітет правосуддя, список ПР № 151 |
| 2012–2014 | Депутатка VII скликання | Округ 169, комітет євроінтеграції |
| 2014 | Голосування за закони 16 січня | Пакет, пізніше частково скасований |
| 2017 | Загибель у Хорватії | ДТП, донька вижила |
| 2024 | Вирок матері | 14 років за держзраду |
Дані зібрані з офіційних біографій Верховної Ради, матеріалів українських і хорватських медіа та судових повідомлень прокуратури.
Поширені міфи, які не витримують перевірки
- Міф про «нез’ясовану» аварію. Хорватська поліція і місцеві видання описали втрату керування й удар у стовп. Жодних офіційних повідомлень про кримінальне розслідування замаху не з’являлося.
- Міф, що вона завжди була безпартійною. На момент виборів 2007 року формально безпартійна, але пройшла за списком Партії регіонів; у VII скликанні вже була членом партії.
- Міф про повну відсутність у залі під час мовного закону. Карткою проголосували, хоча реєстрації не було — це класичний приклад кнопкодавства, зафіксований і в інших епізодах.
- Міф, що донька отримала тяжкі травми. Вона сиділа в автокріслі й пристебнута, травми були незначними; батько пізніше підтвердив, що здоров’я не викликає занепокоєння.
- Міф про те, що мати була «просто активісткою». Суд визнав конкретні дії — підготовку матеріалів для російського представника в ООН у лютому 2022 року.
Ці викривлення часто виникають через змішування різних періодів її біографії або через емоційне сприйняття післямайданної риторики.
Питання, які виникають найчастіше
Чи голосувала вона особисто за диктаторські закони? Так, 16 січня 2014 року підтримала пакет, який суттєво обмежував права громадян. Пізніше частину цих норм скасували.
Хто виховує доньку зараз? Після загибелі матері опіку оформив батько Борис Фуксман. Він публічно визнав батьківство ще на похороні.
Чому її вносили до бази «Миротворець»? Через публічні антиукраїнські заяви, виступи на російському телебаченні та лобіювання російського дубляжу.
Чи займалася вона наукою після депутатства? До входу в парламент захистила дисертацію і публікувала роботи з нотаріату. Після 2014-го основна активність змістилася в публічні заяви й громадські ініціативи.
Де можна знайти офіційні дані про її мандат? На архівних сторінках Верховної Ради для VI і VII скликань вказані комітети, дати повноважень і виборчий округ.
Що залишилося від тієї епохи
Біографія Ірини Бережної ілюструє, як у 2000–2010-х роках молода юристка з регіонального центру могла швидко увійти в парламент через партійний список, поєднуючи професійну компетентність із фракційною дисципліною. Її голосування, світські зв’язки і подальша риторика після 2014 року показують розрив між формальною роботою в євроінтеграційному комітеті й публічними позиціями. Доля доньки, визнання батьківства медіамагнатом і судовий процес над матір’ю в 2024 році продовжують тримати цю історію в полі уваги навіть через роки після аварії на хорватській трасі. Кожен новий документ — чи то архівне відео з сесійної зали, чи судове рішення — додає штрих до портрета, який так і не став однозначним.