Богдан Йовичич — звичайний студент другого курсу факультету технічних наук Університету в Новому Саді, який ніколи раніше не мав проблем із законом. У серпні 2025 року його ім’я зненацька опинилося в центрі уваги всієї Сербії та вийшло на міжнародний рівень.
Його арешт після масових протестів, 13-денна голодовка в ізоляції, трагічна смерть батька та принизливе доставлення на похорон у кайданах перетворили особисту історію на дзеркало, у якому відобразилися болючі питання про права людини, межі влади та силу громадянської солідарності.
Сьогодні, коли він уже на свободі, справа Богдана Йовичича продовжує жити як один із найяскравіших прикладів того, як одна людина може ненавмисно стати каталізатором суспільних змін.
Хто такий Богдан Йовичич: звичайний студент на тлі надзвичайних обставин
Богдану Йовичичу на момент подій було 22 роки. Він навчався на другому курсі технічного факультету в Новому Саді — одному з найбільших університетських центрів Сербії. Друзі та викладачі описували його як спокійного, відповідального юнака без судимостей і навіть адміністративних порушень.
Нічого в його попередньому житті не віщувало, що саме він стане центром політичного скандалу. Родина жила звичайним життям: батько працював, мати підтримувала сина. Богдан не був активним політичним діячем — він просто прийшов на протест, як і тисячі інших студентів та містян.
Саме ця «звичайність» зробила його справу такою болісною для багатьох сербів. Коли молода людина без кримінального минулого опиняється в тюремній лікарні після голодовки, а на похорон батька її привозять у кайданах, це вже не просто юридичний казус. Це історія про те, як система може зламати людину, яка ще вчора просто ходила на пари.
Ніч 14 серпня 2025 року: протести, сутички та арешт
14 серпня 2025 року в Новому Саді відбувся один із багатьох антиурядових протестів, які тривали в Сербії вже понад рік. Приводом для хвилі невдоволення стала трагедія на залізничному вокзалі Нового Саду наприкінці 2024 року, коли обвал даху забрав життя 16 людей. Студенти та громадяни вимагали відповідальності влади.
Після акції на бульварі Визволення, вулицях Стражилівській та Косовській сталися сутички. За версією слідства, Богдан Йовичич разом із двома іншими особами нібито розбив вітрини офісу правлячої Сербської прогресивної партії (СНС) та пошкодив автомобіль.
Президент Сербії Александар Вучич особисто прокоментував арешт, заявивши, що затриманий «руйнував приміщення без жодного сорому». Богдана взяли під варту за статтею про насильницьку поведінку на публічному зібранні. Адвокати з першого дня наполягали: у підзахисного немає судимостей, ризик втечі мінімальний, а докази участі в насильстві — суперечливі.
Голодовка як останній аргумент: 13 днів опору в ізоляції
Після чотирьох тижнів у слідчому ізоляторі на Клісі суд продовжив тримання під вартою ще на 30 днів. Для Богдана це стало останньою краплею. 11–12 вересня 2025 року він оголосив голодовку.
У листі, який зачитав його тодішній адвокат Срджан Ковачевич, юнак пояснив: «Місяць у в’язниці я не піднімав напругу, сподіваючись, що мене відпустять захищатися на свободі. Оскільки такої наміру немає і мене хочуть зобразити одним із найбільших ворогів цієї країни, я вважав, що це єдиний вид боротьби, який мені залишився».
Голодовка тривала 13 днів. Стан здоров’я погіршився, і Богдана перевели до спеціалізованої тюремної лікарні Центральної в’язниці в Белграді. 23–24 вересня він припинив голодування. Влада заявляла, що перевели його «для медичного спостереження», правозахисники — що саме голодовка змусила систему відреагувати.
Трагедія, яка сколихнула країну: смерть батька та похорон у кайданах
Під час перебування Богдана під вартою помер його батько. Сина повідомили в останній момент. На похорон його доставили в наручниках на руках і кайданах на ногах «для запобігання втечі».
Цей кадр — молодий чоловік у кайданах біля могили батька — облетів сербські та регіональні медіа. Обурення було миттєвим і масовим. Адвокат Лілjana Борович назвала це «класичним прикриттям для нелюдського ставлення». Представники влади наполягали: все зроблено за інструкцією, кайдани — стандартна процедура.
Для багатьох сербів саме цей епізод став точкою неповернення. Навіть ті, хто не підтримував протести, вважали: принижувати людину на похороні батька — це вже не про безпеку, а про демонстрацію сили.
Хвиля солідарності: протести по всій Сербії та реакція світу
Справа Богдана Йовичича стала каталізатором нової хвилі протестів. Студенти перекривали Варваринський міст у Новому Саді, акції відбулися в Белграді, Ніші, Крагуєваці та інших містах.
Гасла «Зірви кайдани», «Відпусти Богдана» лунали на студентських блокадах факультетів. До вимог приєдналися фермери, які теж мали затриманих, і звичайні громадяни.
Європейська демократична партія та низка правозахисних організацій заявили, що Богдана тримають не через загрозу суспільству, а через страх перед його мужністю. Заяву до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі було прийнято до розгляду, хоча тимчасові заходи (звільнення) суд не застосував.
Шлях до свободи: судові баталії, електронний браслет і скасування домашнього арешту
13 жовтня 2025 року суддя попереднього слідства скасував тримання під вартою. Замість нього Богдану призначили заборону покидати квартиру з електронним моніторингом строком на три місяці. Він залишив тюремну лікарню і повернувся додому.
Апеляцію на це рішення подали, але 26 грудня 2025 року домашній арешт повністю скасували. Після майже чотирьох з половиною місяців обмежень Богдан Йовичич отримав можливість захищатися на свободі. Його адвокат Лілjana Борович підтвердила: підзахисний і двоє інших обвинувачених постануть перед судом за звинуваченням у насильницькій поведінці на публічному зібранні.
Сам Богдан після звільнення опублікував коротке звернення. Він подякував друзям, Фонду Алека Кавчича, студентам, викладачам, громадянам і незалежним медіа за підтримку. «Ваша підтримка для мене означала все, і я ніколи цього не забуду». Після цього він попросив медіа поважати його бажання і більше не звертатися по коментарі.
Поширені міфи та помилки навколо справи Богдана Йовичича
Міф 1: «Він небезпечний злочинець, який влаштував погром». Насправді Богдан не мав жодної судимості, навіть за дрібні правопорушення. Обвинувачення стосується конкретного епізоду під час масових заворушень, а не систематичної злочинної діяльності.
Міф 2: «Кайдани на похоронах — це нормально, так роблять з усіма». Правозахисники та адвокати наголошують: для особи без судимостей і ризику втечі таке ставлення є надмірним і принизливим. Подібні випадки рідкісні навіть у практиці сербських в’язниць.
Міф 3: «Голодовка — це шантаж і маніпуляція». Для самого Богдана це був останній доступний інструмент після місяця марного очікування на зміну запобіжного заходу. Голодовка тривала лише 13 днів і завершилася після переведення до лікарні.
Міф 4: «Він сам винен, бо пішов на протест». Право на мирні зібрання гарантоване Конституцією Сербії та міжнародними зобов’язаннями країни. Участь у протесті не робить людину автоматично винною в насильстві.
Питання та відповіді: що найчастіше запитують про справу Йовичича
Чи Богдан Йовичич уже повністю на свободі? Так, з 26 грудня 2025 року домашній арешт скасовано. Він захищається на свободі, але справа ще не закрита — попереду судовий розгляд.
Чому саме його так жорстоко тримали? Адвокати вважають, що справа набула політичного забарвлення. Богдан став символом студентського спротиву, і влада, на думку правозахисників, хотіла показати жорсткість.
Чи були інші арешти під час тих протестів? Так, у Новому Саді затримали кількох осіб. Справа Богдана набула найбільшого розголосу через голодовку та інцидент на похоронах батька.
Що сталося з Європейським судом з прав людини? Заяву прийняли до розгляду, але тимчасові заходи (негайне звільнення) не застосували. Справа триває.
Чи є паралелі з іншими справами в регіоні? Так, у кількох балканських країнах за останні роки фіксували жорстке ставлення до учасників протестів, особливо студентів та молодих активістів. Справа Йовичича стала одним із найгучніших прикладів 2025 року.
Що розповідає ця історія про сучасну Сербію та громадянське суспільство
Справа Богдана Йовичича — не лише про одного студента. Вона про те, як у країні з тривалою історією студентських і громадянських протестів навіть «звичайна» людина може стати дзеркалом системних проблем.
Голодовка, кайдани на похоронах, хвиля солідарності — усе це показало, що суспільство ще здатне обурюватися і об’єднуватися. Одночасно це продемонструвало, наскільки тонкою може бути межа між «підозрюваним» і «ворогом держави» в очах частини владного апарату.
Для України та інших країн регіону історія Йовичича звучить як нагадування: студентські голоси часто стають першими, хто наважується сказати «досить». А реакція влади на ці голоси багато говорить про справжній стан демократії та поваги до гідності людини.
Богдан Йовичич уже не дає інтерв’ю. Він попросив залишити його в спокої. Але історія, яку він прожив восени та взимку 2025 року, продовжує жити — у пам’яті тих, хто вийшов на вулиці з вимогою «зірвати кайдани», і в тих, хто тепер інакше дивиться на ціну громадянської позиції.
Це не історія про героя чи злочинця. Це історія про те, як навіть у найтемніші моменти одна людина може змусити цілу країну замислитися над тим, якою ціною дається свобода і гідність.