Антоніо Таяні народився 4 серпня 1953 року в Римі й за сім десятиліть пройшов шлях, який рідко кому вдається повторити в європейській політиці. Сьогодні він — віцепрем’єр-міністр Італії та міністр закордонних справ і міжнародного співробітництва в уряді Джорджі Мелоні. Його кар’єра поєднує журналістський досвід у гарячих точках, багаторічну роботу в інституціях Європейського Союзу та лідерство в партії Forza Italia після смерті Сільвіо Берлусконі. Для українців Таяні цікавий не лише як високопосадовець впливової країни ЄС, а й як політик, який отримав орден князя Ярослава Мудрого III ступеня за підтримку суверенітету України та активно бере участь у дипломатичних зусиллях щодо європейської інтеграції нашої держави.
Його історія — це розповідь про людину, яка ніколи не втрачала зв’язку з реальним життям: від репортажів із Лівану та Сомалі до переговорів у Брюсселі та Києві. Таяні не просто обіймав посади — він формував правила, які впливають на мільйони людей: від прав пасажирів авіарейсів до підтримки малого бізнесу в Європі.
Ранні роки та журналістська стезя: коріння, що сформувало характер
Дитинство Антоніо Таяні пройшло в класичному римському середовищі. Батько — офіцер італійської армії, мати викладала грецьку та латинську мови. Таке поєднання дисципліни та гуманітарної культури позначилося на всьому подальшому житті. Він закінчив класичний ліцей Torquato Tasso, а згодом юридичний факультет Університету Ла Сапієнца в Римі. Паралельно пройшов курс протиповітряної оборони та служив офіцером ППО на радіолокаційній базі в Сан-Джованні-Театіно.
У 1980 році Таяні став професійним журналістом. Спочатку — парламентський репортер, потім ведучий новин на радіо RAI GR1, а з 1983 року — керівник римської редакції газети Il Giornale, де десять років працював пліч-о-пліч з легендарним Інтро Монтанеллі. Саме Монтанеллі, відомий своєю незалежністю та гострим пером, став для молодого Таяні важливим орієнтиром. Репортер їздив у гарячі точки: Ліван часів громадянської війни, Радянський Союз епохи перебудови, Сомалі. Ці поїздки навчили його бачити політику не з кабінетів, а з вулиць і окопів.
Такий досвід зробив Таяні політиком, який розуміє ціну слів і ціну життя. Коли пізніше він говорив про європейську оборону чи допомогу Україні, за його словами стояли не абстрактні теорії, а реальні спогади про зруйновані міста та людські долі.
Політичне пробудження: від монархічних ідей до заснування Forza Italia
У юності Таяні був активістом Молодіжного монархічного фронту — організації, що виступала за повернення династії Савойї (заборона на їхнє перебування в Італії була знята лише 2002 року). Це не завадило йому стати одним із засновників партії Forza Italia у 1994 році. Того ж року його обрали депутатом Європейського парламенту від Центральної Італії. Він очолив делегацію партії в ЄП і залишався на цій посаді до 2008 року.
Паралельно Таяні виконував роль речника прем’єр-міністра Сільвіо Берлусконі в першому уряді. У 2001 році він навіть балотувався на посаду мера Риму від правоцентристської коаліції, проте програв. Ці поразки та перемоги навчили його стратегії та вмінню працювати в команді. З 2002 року він — віцеголова Європейської народної партії (EPP), однієї з найвпливовіших політичних сил континенту.
Європейська кар’єра: від комісара до президента Європарламенту
У травні 2008 року Таяні став європейським комісаром з питань транспорту (до лютого 2010-го), а потім — комісаром з питань промисловості та підприємництва (до липня 2014-го). Обидві посади він обіймав як віцепрезидент Європейської комісії. Це був період, коли ЄС шукав способи вийти з фінансової кризи та відновити промисловість.
Серед його ключових ініціатив:
- Директива про прострочені платежі (Late Payments Directive), яка захистила малі та середні підприємства від багатомісячних затримок оплати від великих клієнтів. Для тисяч європейських компаній це означало порятунок ліквідності та робочих місць.
- План дій CARS 2020 для автомобільної промисловості — фокус на енергоефективності, альтернативних видах палива та інноваціях.
- Кампанія проти контрафактної продукції та посилення ринкового нагляду.
- Ініціатива «50 000 туристів» для розвитку міжконтинентального туризму в низький сезон.
У 2014 році Таяні повернувся до Європарламенту як перший віцепрезидент, а 17 січня 2017 року його обрали президентом Європейського парламенту — першим італійцем на цій посаді після Еміліо Коломбо (1977–1979). Він організував серію «Дебатів про майбутнє Європи» за участі 18 глав держав та урядів, провів конференції з міграції, цифровізації, культурної спадщини. У перших словах після обрання присвятив мандат жертвам землетрусу в Італії 2016 року. Пізніше передав 30 000 євро премії «Карлос V» муніципалітетам, що постраждали від стихії.
Його стиль керівництва відрізнявся прагненням зробити Європарламент ближчим до громадян — не лише через дебати, а й через конкретні кроки: підтримку спільної європейської оборони, активізацію ролі ЄС в Африці та Латинській Америці.
Щоб краще зрозуміти масштаб його європейської кар’єри, розглянемо основні посади в хронологічному порядку.
| Період | Посада | Ключовий внесок |
|---|---|---|
| 1994–2008 | Депутат Європейського парламенту | Учасник Конвенту про майбутнє Європи, робота над проєктом Конституції ЄС |
| 2008–2010 | Єврокомісар з транспорту, віцепрезидент ЄК | Захист прав пасажирів авіації, розвиток транс’європейських мереж |
| 2010–2014 | Єврокомісар з промисловості та підприємництва, віцепрезидент ЄК | Реіндустріалізація Європи, директива про прострочені платежі, підтримка МСП |
| 2014–2017 | Перший віцепрезидент Європейського парламенту | Відповідальність за безпеку, міжконфесійний діалог, Будинок європейської історії |
| 2017–2019 | Президент Європейського парламенту | «Дебати про майбутнє Європи», 12 великих конференцій, фокус на спільній обороні |
| З 2022 | Віцепрем’єр-міністр та міністр закордонних справ Італії | Формування зовнішньої політики в уряді Мелоні, підтримка України, реформа МЗС |
Повернення до національної політики та лідерство у Forza Italia
Після завершення мандату в Європарламенті Таяні у 2022 році обрали депутатом Палати депутатів Італії. 22 жовтня того ж року президент Серджо Маттарелла призначив його віцепрем’єр-міністром та міністром закордонних справ у коаліційному уряді Джорджі Мелоні. Після смерті Берлусконі в червні 2023 року Таяні 15 липня одностайно обрали національним секретарем (лідером) партії Forza Italia.
На цій посаді він поєднує дві складні ролі: залишається проєвропейським центристом всередині правоцентристського уряду та захищає національні інтереси Італії на міжнародній арені. У 2025–2026 роках Таяні представив реформу Міністерства закордонних справ (Farnesina), яка набула чинності з 1 січня 2026 року. Реформа спрямована на спрощення процедур, цифровізацію та посилення підтримки італійських громадян і бізнесу за кордоном.
Антоніо Таяні та Україна: підтримка європейського шляху з прагматичним підходом
Таяні неодноразово підкреслював підтримку повноправного членства України в Європейському Союзі. У травні 2026 року він заявив, що Італія виступає за повне членство України, однак необхідно прокласти шлях до цієї мети разом із країнами Західних Балкан. Італія готова робити більше, дотримуючись європейських правил. Він зустрічався з президентом Володимиром Зеленським, проводив зустрічі з італійськими компаніями, що працюють в Україні, та брав участь у конференціях з відновлення України.
У вересні 2023 року Таяні отримав орден князя Ярослава Мудрого III ступеня — високу нагороду України за особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва та підтримку суверенітету нашої держави. Це не формальний жест, а визнання послідовної позиції італійського політика.
Водночас Таяні демонструє прагматизм: у 2025 році він зазначав, що війна в Україні навряд чи завершиться того року, та висловлював обережність щодо участі в окремих програмах закупівель зброї під час активних мирних переговорів. Такий підхід відображає баланс між солідарністю з Україною та реаліями італійської та європейської політики.
Особисте життя та людський вимір
Таяні одружений з Брунеттою Ореккьо з 1989 року, має двох дітей. Він вільно володіє англійською, французькою та іспанською мовами. Католик, активний волонтер понад 20 років — допомагає молодим людям з наркотичною залежністю в організації «Comunità in Dialogo» в Трівільяно (провінція Фрозіноне). З 2018 року перераховує свою пенсію колишнього віцепрезидента Єврокомісії саме цій організації.
Під час пандемії COVID-19 у 2020 році передав свою депутатську винагороду місту Фонді, яке сильно постраждало. У 2019 році, отримавши премію «Карлос V», віддав 30 000 євро муніципалітетам, що постраждали від землетрусу 2016 року. Колишню перехідну допомогу віцепрезидента Єврокомісії (близько 468 000 євро) він свідомо відмовився отримувати, вважаючи це проявом солідарності в складні часи.
Цікаві факти про Антоніо Таяні
1. У 2015 році в іспанському місті Хіхон на його честь назвали вулицю — за зусилля щодо збереження робочих місць на заводі Tenneco (210 робочих місць врятовано).
2. Відмовився від перехідної допомоги віцепрезидента Єврокомісії на суму близько 468 000 євро як «моральний вибір» у складні для європейців часи.
3. Понад 20 років волонтерить з молодими людьми, які борються з наркотичною залежністю, і перераховує їм свою пенсію.
4. Отримав орден князя Ярослава Мудрого III ступеня від України у 2023 році за підтримку суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.
5. Як спеціальний кореспондент працював у Лівані, Радянському Союзі та Сомалі — реальні репортажі з зон конфліктів сформували його погляд на зовнішню політику.
6. У 2017 році, ставши президентом Європарламенту, першу промову присвятив жертвам землетрусу в Італії 2016 року.
7. У 2020 році під час пандемії передав депутатську винагороду місту Фонді, яке сильно постраждало від COVID-19.
8. У 2025–2026 роках ініціював масштабну реформу італійського МЗС, яка спрощує роботу з громадянами та бізнесом і набула чинності з січня 2026 року.
9. Вільно володіє чотирма мовами (італійська, англійська, французька, іспанська) — рідкісна для італійських політиків його покоління комбінація.
10. У 2018 році Європейська єврейська спільнота посадила на його честь ліс із 18 дерев в Ізраїлі як символ міжконфесійного діалогу та боротьби з антисемітизмом.
Ці факти розкривають не лише кар’єрні досягнення, а й людину з принципами, яка не забуває про солідарність навіть на найвищих посадах.
Антоніо Таяні продовжує активно діяти на міжнародній арені — від зустрічей з лідерами ЄС та НАТО до просування італійських економічних інтересів та підтримки європейського вектору України. Його шлях показує, як журналістський досвід, європейська відповідальність і національна відданість можуть поєднуватися в одній людині, формуючи стиль дипломатії, який одночасно реалістичний і ціннісно орієнтований.