Ігор Тинний уже понад десятиліття будує мережу невеликих електростанцій по всій країні — від міні-ГЕС на річках до сонячних станцій зі системами зберігання енергії. Його підхід нагадує стратегію «ларьочника»: замість однієї гігантської системи — десятки незалежних об’єктів, які важче знищити і легше відновити. У час, коли російські удари руйнують централізовану енергетику, такі рішення стають не просто бізнесом, а питанням виживання.
Ігор Тинний — український підприємець, засновник енергетичного холдингу IVT Group (раніше «Гідроенергоінвест-Акванова»), співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики. Він керує десятками об’єктів зеленої генерації, займається переробкою відходів у Києві та має активи в ресторанному бізнесі. Його публічні виступи та колонки часто критикують застарілі підходи до енергетики та пропонують конкретні шляхи до децентралізації.
Шлях від економіста до енергетичного підприємця
Народився Ігор Тинний 22 лютого 1975 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «економіка». У 2001–2005 роках працював позаштатним радником прем’єр-міністра України, де отримав досвід роботи з державними механізмами та розуміння масштабних економічних процесів.
Після державної служби повернувся в приватний сектор. У 2008 році заснував енергетичний холдинг, який почав з малих гідроелектростанцій. З часом портфель розширився: сонячні станції, біомасові та біогазові проєкти, системи зберігання енергії (BESS). Сьогодні IVT Group контролює близько 50 різних об’єктів генерації. Частина з них — міні-ГЕС, які працюють на малих річках, інші — сонячні парки з акумуляторами, що дозволяють видавати енергію навіть уночі.
Паралельно Тинний розвинув бізнес у сфері поводження з відходами. Його компанії збирають значну частку сміття в столиці та експлуатують полігони. Це не випадковість: переробка відходів у біогаз або електроенергію стає логічним продовженням енергетичної стратегії.
Філософія «ларьочника» та децентралізація
Тинний часто порівнює свою стратегію з роботою дрібного підприємця, який відкриває багато маленьких точок замість однієї великої. У енергетиці це означає розподілену генерацію: десятки невеликих станцій замість кількох гігантських ТЕС чи АЕС. Такий підхід робить систему стійкішою до обстрілів — знищити одну малу ГЕС чи сонячну станцію значно простіше відновити, ніж відбудувати величезну ТЕС.
У публічних виступах він наголошує: централізована радянська модель енергетики, яку Україна успадкувала, вичерпала себе. Війна лише прискорила цей процес. Замість будівництва нових великих потужностей, які легко вразити, потрібно інвестувати в маневрову генерацію, відновлювані джерела та системи зберігання. Він критикує спроби повернутися до старих схем і закликає до «партизанської» енергетики — коли кожен регіон, підприємство чи навіть будинок частково забезпечує себе сам.
Його компанія інвестувала в газопоршневі установки, які швидко запускаються і можуть працювати на різних видах палива. Це дає гнучкість у кризові періоди. Окремо Тинний згадує про біомасову станцію, яка працювала навіть в окупації, переробляючи лушпиння соняшника на енергію.
Бізнес-портфель та диверсифікація
Окрім енергетики, Тинний має активи в переробці відходів («Профпереробка» та «Київспецтранс») та ресторанному бізнесі. Серед закладів — «Монтеччі і Капулетті» на Печерську, «Прага» на ВДНГ, Marlin в Ocean Plaza. Перед повномасштабним вторгненням він придбав історичну будівлю — кесон на Оболоні — і інвестує в її відновлення.
Диверсифікація — свідома стратегія. Енергетика залежить від погоди та регуляцій, відходи — від міських контрактів, ресторани — від споживчого попиту. Такий підхід дозволяє бізнесу залишатися стійким навіть у найскладніші часи.
Тинний також активно інвестує в нові технології: системи зберігання енергії, які згладжують пікові навантаження, та проєкти з виробництва енергії з відходів. Він вважає, що Україна має шанс стати прикладом для інших країн у переході до децентралізованої моделі, особливо коли централізована інфраструктура зазнає постійних атак.
Погляди на майбутнє енергетики України
У численних інтерв’ю та колонках Тинний повторює: Україна або змінює підхід до енергетики прямо зараз, або програє війну на виснаження. Він пропонує конкретні кроки: прискорене будівництво маневрових потужностей, спрощення регуляцій для малого та середнього бізнесу в енергетиці, розвиток систем зберігання та розподіленої генерації.
Він критикує корупцію та неефективність у державних компаніях, закликає до прозорості та залучення приватного капіталу. На його думку, держава повинна створювати умови, а не конкурувати з бізнесом у будівництві великих об’єктів.
Особливу увагу Тинний приділяє людському фактору. Він часто говорить про відповідальність підприємців перед країною та про те, що бізнес має бути не тільки прибутковим, а й корисним для суспільства. Під час війни його компанії продовжували працювати, а сам він активно коментує ситуацію, намагаючись впливати на державну політику.
Цікаві факти про Ігоря Тинного
Ігор Тинний відвідав 114 країн світу і вважає, що саме подорожі дали йому розуміння, як різні суспільства вирішують енергетичні та екологічні виклики.
- Стратегія «ларьочника» — це не просто метафора. Тинний свідомо будує портфель з десятків невеликих об’єктів, щоб система була стійкою до точкових ударів.
- Біомасова станція в окупації продовжувала працювати навіть після того, як територія потрапила під контроль ворога — приклад того, як розподілена генерація рятує ситуацію.
- Ресторанний бізнес — це не просто хобі. Заклади Тинного часто стають майданчиками для неформальних зустрічей бізнес-спільноти та обговорення енергетичних питань.
- Інвестиції в історію — придбання кесону на Оболоні показує інтерес до збереження архітектурної спадщини та поєднання її з сучасними технологіями.
- Публічна позиція — Тинний не уникає гострої критики влади та олігархічних схем у енергетиці, навіть коли це може впливати на його бізнес.
- Екологічний вектор — окрім енергетики, він активно розвиває переробку відходів, вважаючи це частиною замкнутого циклу сталого розвитку.
Ці деталі показують багатогранність людини, яка поєднує бізнес, публічну діяльність та особисті цінності. Багато хто з його однодумців відзначає, що Тинний не просто говорить про зміни — він їх втілює на практиці через свої проєкти.
Як бізнес Тинного впливає на повсякденне життя українців
Малі гідроелектростанції та сонячні станції IVT Group постачають електроенергію в мережу, зменшуючи дефіцит у критичні періоди. Системи зберігання енергії допомагають згладжувати пікові навантаження, що особливо важливо взимку. Переробка відходів у Києві не тільки зменшує обсяги сміття на полігонах, а й генерує додаткову енергію.
Для підприємців та громад Тинний часто виступає як експерт, який ділиться досвідом будівництва розподіленої генерації. Його рекомендації допомагають іншим компаніям та громадам запускати власні проєкти — від сонячних панелей на дахах до біогазових установок на фермах.
У довгостроковій перспективі такий підхід може зробити Україну менш залежною від імпорту енергоносіїв та більш стійкою до зовнішніх загроз. Тинний неодноразово наголошував: перемога у війні неможлива без надійної енергетики, а надійна енергетика — це не тільки великі станції, а й тисячі маленьких, розкиданих по всій території.
Ігор Тинний продовжує активно коментувати енергетичну ситуацію, інвестувати в нові проєкти та відстоювати ідею децентралізації. Його історія — це приклад того, як бізнес може стати інструментом не тільки прибутку, а й національної безпеки та сталого розвитку. У часи, коли стара система руйнується, саме такі підприємці прокладають шлях до нової, більш гнучкої та надійної моделі.