Богдан Йосипович Копитко, відомий у колах як «Копито», — це людина, чиє життя нагадує гострий роман про виживання: від радянського десантника з кримінальним минулим до власника одного з найбільших українських виробників морозива «Лімо» та президента футбольних клубів. Його шлях пролягає через хаос 90-х, жорстку конкуренцію, перехід до легального бізнесу та драматичний замах 2016 року, під час якого загинули троє охоронців. Сьогодні, у 2025–2026 роках, він залишається активним гравцем львівської економіки та спорту, а його компанії продовжують розвиватися навіть у воєнний час.
Коротка відповідь на головне питання: Богдан Копитко (нар. 1964) — львівський підприємець, бенефіціар ПРАТ «Львівський холодокомбінат» (ТМ «Лімо»), президент ПФК «Львів» та колишній президент «Вереса», який у 1990-х мав кримінальне минуле, а в 2016 році пережив жорстокий замах на життя. Його історія — це приклад трансформації від «авторитета» до легального магната, який інвестує в молочну промисловість, будівництво та футбол.
Від Старого Села до десантних військ: формування характеру
Богдан Йосипович Копитко народився 1964 року в селі Старе Село Пустомитівського району Львівської області. Родина жила працею на землі, і саме тут, серед галицьких пагорбів та міцних родинних зв’язків, сформувався той «залізний характер», який допоміг вистояти в найгірші часи. Дитинство припало на пізньорадянський період — з його стабільністю, але й першими ознаками майбутніх змін. Хлопець рано пізнав самостійність: допомога батькам чергувалася з іграми у футбол на сільській галявині.
Після школи він обрав шлях десантника радянської армії. Служба в повітряно-десантних військах загартувала його дисципліною, марш-кидками, стрибками з парашутом та братством. Повернувшись наприкінці 80-х, Копитко зіткнувся з розпадом Союзу, інфляцією, зупиненими заводами та хаосом вулиць. Саме тоді він увійшов у кримінальні кола львівської «братви». Спочатку — член групи Ореста Завінського («Завіні»), а після вбивства останнього 21 червня 1994 року — створив власну команду. Прізвисько «Копито» прижилося завдяки твердій ході лідера та, можливо, походженню від прізвища. Судимість за групову бійку під час служби стала одним зі шрамів тієї епохи виживання.
Харизма та лояльність до друзів дитинства допомогли йому не просто вижити в бурхливих 90-х, а й стати помітною фігурою. Багато хто з того часу відзначає: Копитко завжди робив ставку на перевірених людей і дотримувався певних «норм» у злодійському світі.
Перехід до «білого» бізнесу: від криміналу до молочної імперії
Наприкінці 90-х, приблизно 1996–1997 років, Богдан Копитко зробив рішучий крок — повністю переключився на легальний бізнес. Це був акт сміливості в часи, коли межа між «чорним» і «білим» часто стиралася. Перші фірми з’явилися як гриби після дощу: ТзОВ «Горгани», «Глобус» (торгівля та послуги). Але ключовим активом став ПАТ «Львівський холодокомбінат» — підприємство з переробки молока, засноване ще 1942 року.
Сьогодні це один із лідерів української молочної галузі. Під торговою маркою «Лімо» виробляється понад 110 видів продукції: ріжки, ескімо, вафельні стаканчики, брикетне морозиво, фруктовий лід, торти та рулети. Річний обсяг — близько 13 тисяч тонн морозива. Компанія пройшла сертифікацію ISO 9001 та 22000, експортує продукцію навіть до Бразилії (станом на 2025 рік) і працевлаштовує 400 осіб (у сезон — до тисячі). Копитко — кінцевий бенефіціар з часткою близько 69 %.
Імперія не обмежується морозивом. До активів входять ПАТ «Дрогобицький молочний завод», будівельні та транспортні компанії, а також об’єкти нерухомості у Львові. Компанії регулярно виграють тендери на мільйони гривень. Син Юрій Богданович Копитко активно долучається до управління — він голова наглядової ради «Львівського холодокомбінату» та продовжує сімейні традиції.
Футбол як покликання: від спонсора до президента клубів
Футбол для Копитка — не просто хобі, а справжнє покликання. З 2015 року «Львівський холодокомбінат» спонсорував ФК «Верес» (Рівне). У 2018-му Богдан Йосипович став співзасновником і президентом клубу. Під його керівництвом «Верес» піднявся в Українську Прем’єр-лігу, а згодом повернувся до Рівного.
З 2019 року він — президент ПФК «Львів». Клуб бореться в Першій лізі з амбіціями на повернення до еліти. Особливу увагу приділяють юнацькій академії на стадіоні «Скіф» — там виховують понад сотню юних талантів, роблячи акцент на локальних гравцях. Інвестиції в спорт сягають мільйонів гривень і допомагають зберігати львівський футбольний дух навіть у складні часи.
Замах 2016 року: день, який міг стати останнім
29 серпня 2016 року в Старому Селі пролунав вибух, що сколихнув усю Україну. Кортеж Богдана Копитка атакували: під асфальт заклали протитанкові міни, а потім обстріляли з автоматичної зброї та гранатометів. Вибухнув джип з охоронцями. Загинули троє чоловіків — Роман Савка, Віталій Статутяк та Андрій Стецишин. Ще один охоронець, Сергій Москалюк, отримав важкі поранення. Сам Копитко їхав в іншій машині і вцілів.
Слідство встановило: замовник — Дмитро Гаврилюк, який діяв за вказівкою вищих «кримінальних авторитетів». Мотив — боротьба за сфери впливу, ймовірно, конфлікт з іншим львівським «авторитетом» Володимиром Дідухом («Вова Морда»). Виконавці отримали аванс 600 тисяч гривень, загальна «вартість» замовлення оцінювалася в 2,6 мільйона.
У березні 2024 року Шевченківський районний суд Львова виніс вирок: організатору Дмитру Гаврилюку — довічне ув’язнення, двом виконавцям (Станіславу Монте та Івану Кольцову) — по 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Апеляційний суд 14 березня 2025 року залишив вирок без змін. Інших підозрюваних мобілізували до ЗСУ, і провадження проти них зупинили.
Копитко особисто оплатив похорони загиблих охоронців. Після замаху він посилив охорону та зосередився на бізнесі й сім’ї.
Цікаві факти про Богдана Копитка
За лаштунками життя львівського бізнесмена ховається стільки деталей, що навіть його найближчі знайомі не все знають.
- Прізвисько «Копито» прижилося ще в 90-х і стало символом твердої, рішучої ходьби лідера, який не відступає.
- У 2005 році ходили чутки про подарунок БМВ М6 сину тодішнього президента Віктора Ющенка — Андрію. Сам Андрій Ющенко стверджував, що просто орендує авто в приятеля.
- Після замаху 2016 року Копитко не зламався — навпаки, посилив безпеку та продовжив розвивати бізнес. У 2025 році «Лімо» вийшов на ринок Бразилії.
- Він активно інвестує в молодь: юнацька академія ПФК «Львів» виховує понад 100 гравців, багато з яких вже грають у професійних командах.
- Родина — його фортеця. Після смерті дружини 2014 року син Юрій став ключовою фігурою в управлінні «Львівським холодокомбінатом».
- Копитко — один із небагатьох «авторитетів» 90-х, хто повністю легалізувався та створив успішний легальний бізнес, який працює й у 2026 році.
Ці деталі показують, наскільки багатогранною є особистість людини, яка поєднує жорстке минуле з сучасними досягненнями.
Особисте життя та спадщина
Богдан Копитко одружений був двічі. Перший шлюб не витримав випробувань 90-х. Друга дружина померла 2014 року — це була одна з найболючіших втрат. Має сина Юрія та доньку. Родина живе в Старому Селі, де Копитко зберігає зв’язок з корінням.
Сьогодні, у 2025–2026 роках, він залишається впливовою фігурою львівського бізнесу та спорту. Його компанії продовжують працювати, експортувати продукцію та створювати робочі місця. Футбольні клуби під його керівництвом борються за місце під сонцем.
Богдан Копитко — це не просто бізнесмен з минулим. Це людина, яка пройшла через вогонь 90-х, пережила замах і продовжує будувати. Його історія нагадує: навіть у найтемніші часи можна зробити вибір на користь легальності та розвитку. Спадщина «Копита» живе в кожній пачці морозива «Лімо», на футбольних полях та в спогадах тих, хто знав його в різні періоди життя.