Олександр Федорович Дубовий народився 11 березня 1976 року в невеликому прикордонному місті Кілія на Одещині. Це місце, де Бессарабія зберігає свій особливий колорит — суміш українських, румунських, болгарських і гагаузьких традицій, що з ранніх років формувало в ньому гнучкість, підприємливість і здатність знаходити спільну мову з різними людьми. Шлях від випускника місцевого медичного училища до голови правління компанії, що впливає на стратегічні енергетичні проєкти країни, і водночас до засновника фонду, який евакуював тисячі людей під час повномасштабної війни, виглядає як історія про наполегливість і багатогранність.
У перші роки після школи він обрав медичний напрям — Білгород-Дністровське медичне училище, яке закінчив 1995 року за спеціальністю «лікувальна справа». Практична робота з людьми дала йому розуміння реальних потреб і вразливостей. Потім прийшла юридична освіта в Одеській юридичній академії (2002 рік). Пізніше, вже в зрілому віці, він здобув ще дві вищі освіти: спеціальність з атомної енергетики в Одеському політехнічному університеті та фінанси у Львівській комерційній академії — обидві 2011 року. Чотири різні спеціальності в чотирьох сферах — рідкісне поєднання, яке дозволило йому вільно орієнтуватися в технічних, правових, фінансових і людських аспектах складних проєктів.
Перші кроки в роботі були скромними, але послідовними. 1995–1997 роки — заступник директора будівельної фірми у Ізмаїлі. 1997–2002 — заступник директора з загальних питань у Християнському благодійному фонді «Довіра» там само. Цей період прищепив не лише управлінські навички, а й цінності допомоги ближньому, які пізніше розквітнуть у власному фонді. Далі — юридична робота в одеській компанії, потім стрімкий зліт у інвестиційних структурах Києва: перший заступник голови правління ЗАТ «Українська інвестиційна група», а 2006–2007 років — президент ЗАТ «Міжнародна інвестиційна група».
Саме тоді, 2006 року, він заснував ПрАТ «Міжнародна енергетична компанія» (МЕК). Сьогодні це не просто бізнес, а ціла екосистема підприємств з понад 85-річною історією. До неї входять Київський та Харківський науково-дослідні інститути «Енергопроект» (КІЕП та ХІЕП), Управління будівництва Хмельницької АЕС, інжинірингові та монтажні компанії. Географія проєктів охоплює Україну, Литву, Болгарію, Хорватію, Сербію, Північну Македонію та Кубу. Компанія спеціалізується на проєктному інжинірингу для ядерної, теплової енергетики та відновлюваних джерел. У час, коли енергетична безпека стала питанням національного виживання, такі структури відіграють критичну роль у підтримці та модернізації атомних станцій — основи української електроенергетики.
Політична кар’єра Олександра Дубового розгорталася паралельно. 2007 року його обрали народним депутатом VI скликання за списком Блоку Юлії Тимошенко (пізніше ВО «Батьківщина»). Він увійшов до Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Як автор і співавтор законопроєктів, працював над змінами в законодавстві про ядерну та радіаційну безпеку, виробництво теплової та електричної енергії, соціальний захист громадян і доступну освіту. 2012 року переобраний до VII скликання, де очолив підкомітет з питань законодавства про адміністративні правопорушення, організацію охорони громадського порядку та громадської безпеки в Комітеті з законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Близькість до Олександра Турчинова — однієї з ключових фігур тодішньої опозиції — визначала його позицію в turbulentні роки.
Події 2014 року стали серйозним випробуванням. Після трагедії в Одесі 2 травня Дубовий заявляв, що пропонував скасувати футбольний матч і прогнозував можливі сутички, але не зміг їх запобігти. Він рішуче спростовував звинувачення тодішнього голови ОДА Володимира Немировського в організації заворушень і згодом виграв суд про захист репутації. Цей епізод показав, наскільки заплутаними були тоді інформаційні та політичні баталії.
Паралельно з політикою та бізнесом 2007 року він заснував Міжнародну благодійну організацію «Фонд Добра та Любові». Спочатку фонд допомагав соціально незахищеним верствам населення, багатодітним сім’ям, дітям-сиротам, переважно в Бессарабії. Після 2014 року, а особливо з 2022-го, робота набула іншого масштабу. Фонд евакуював майже три тисячі людей з Донецької, Луганської, Чернігівської, Сумської, Харківської та Київської областей. У Миколаєві регулярно роздавали продуктові набори понад 12 кг щотижня, пробурили 16 свердловин і встановили 17 бюветів. Медична допомога сягнула 18 лікарень — понад мільйон доларів на обладнання, швидкі допомоги та медикаменти. Був реалізований спільний проєкт з МОЗ України, урядом Нідерландів та компанією Hospitainer на 10 млн євро. Допомога сягала навіть родин захисників острова Зміїний та деокупованих територій. Дружина Світлана Дубова очолює фонд, а вся сім’я, за словами самого Дубового, бере активну участь у цій діяльності.
Сімейне життя Олександра Дубового — це п’ятеро дітей: сини Марк і Федір, доньки Олександра, Софія та Лідія. Дружина Світлана (1978 року народження) не просто підтримує, а очолює благодійний напрям. Син Марк пов’язаний з управлінням сімейним бізнесом. Така сімейна команда в українській реальності — рідкісне явище, коли бізнес, політика і благодійність переплітаються в одній системі цінностей.
Цікаві факти про Олександра Дубового
- Він має чотири вищі освіти в абсолютно різних сферах — медицина, юриспруденція, атомна енергетика та фінанси. Таке поєднання зустрічається вкрай рідко навіть серед топ-менеджерів.
- 2014 року отримав нагородну зброю Glock 17 від Міністерства внутрішніх справ України, а 2017-го — пістолет HK USP від президента Грузії Георгія Маргвелашвілі.
- З березня 2015 року очолював Всеукраїнську федерацію карате — напрям, далекий від енергетики та політики, але такий, що підкреслює різнобічність інтересів.
- 2012 року в парламенті з’явився в куртці з крокодилової шкіри, яку, за його словами, купив зі значною знижкою. Епізод став приводом для жартів і прізвиська «крокодиловий нардеп».
- Фонд «Добра та Любові» за 20 років роботи (станом на 2026 рік) допоміг сотням тисяч українців, а під час повномасштабної війни посилив діяльність у деокупованих районах та Бессарабії.
- Олександр Дубовий неодноразово вигравав суди про захист честі та гідності — зокрема проти екс-міністра Юрія Луценка (2015) та активіста, який звинувачував його в підпалі автомобіля (2018).
Були в кар’єрі й серйозні виклики. У 2020 році Вищий антикорупційний суд призначив Олександру Дубовому заставу понад 15 млн грн у справі щодо одеського заводу «Краян». Слідство вважало його організатором схеми придбання підприємства за заниженою вартістю спільно з мером Одеси Геннадієм Трухановим. Сам Дубовий заперечував причетність, заявляючи, що документи знайшли в адвокатському об’єднанні, яке йому не належить. Справа згадувалася й у пізніших публікаціях 2024 року. Поряд з цим існували й інші обвинувачення в махінаціях, рейдерських захопленнях та зловживаннях, типові для великого бізнесу та політики 2000–2010-х років в Україні. Водночас низка судових рішень на його користь у справах про наклеп свідчить, що частина публічних звинувачень не знайшла підтвердження в суді або мала політичний відтінок.
Нагороди та визнання відображають різноманітність його діяльності. Почесна грамота Кабінету Міністрів України за внесок у розвиток підприємництва, подяки та медалі від Державного департаменту з виконання покарань і Української асоціації прокурорів, орден святого Архістратига Михаїла II ступеня від Православної церкви України (2021), звання почесного громадянина Кілії та медаль «За заслуги перед містом» (2015). У 2015 році одну з вулиць у Шевченковому Кілійського району навіть перейменували на його честь.
Станом на 2025–2026 роки Олександр Дубовий зосереджений переважно на бізнесі та благодійності. Він обіймає посаду голови наглядової ради ПрАТ «Міжнародна інвестиційна група», син Марк керує частиною операцій. Фонд «Добра та Любові» продовжує системну роботу в деокупованих громадах, підтримує медичні заклади та допомагає жителям Бессарабії. Політична активність відійшла на другий план — він не балотувався до нових скликань парламенту після 2014 року.
Історія Олександра Дубового — це не лише про підйом від провінційного міста до столичних кабінетів і енергетичних проєктів національного масштабу. Це історія про людину, яка в критичні моменти для країни змогла переорієнтувати значну частину своїх ресурсів на допомогу тим, хто її потребував найбільше. У час, коли енергетична інфраструктура під ударами, а суспільство шукає опори в надійних інституціях і людях, такі постаті стають частиною ширшої картини стійкості України.