Анатолій Михайлович Дейнека народився 4 жовтня 1967 року в селі Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області. У 1992 році він закінчив Львівський лісотехнічний інститут за спеціальністю «Лісове і садово-паркове господарство» й одразу почав працювати помічником лісничого в Крукеницькому лісництві Самбірського держлісгоспу. З того часу його життя нерозривно пов’язане з українськими лісами — спочатку на практичній ниві, а згодом на рівні стратегічного керівництва та наукових розробок.
Сьогодні Дейнека — начальник Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, доктор економічних наук, професор Національного лісотехнічного університету України, академік Лісівничої академії наук України та депутат Львівської обласної ради. Його кар’єра триває понад тридцять років і охоплює всі рівні лісової галузі: від роботи в конкретному лісництві до формування регіональної та впливу на національну політику.
Ключова ідея, яку він послідовно втілює, — поєднання економічної ефективності лісового господарства з екологічною сталістю. Цей підхід став основою його докторської дисертації 2010 року «Методологія управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах» та монографії «Лісове господарство: еколого-економічні засади розвитку» (2009).
Ранні роки та перші кроки в професії
Село Хотешів на Волині в 1960–1970-х роках — це типова сільська місцевість, де ліс і поле визначали ритм життя. Дитина, яка зростала серед таких пейзажів, природно вбирала розуміння цінності природних ресурсів. Після школи Анатолій обрав Львівський лісотехнічний інститут — один із найавторитетніших закладів для майбутніх лісівників. 1992 рік, коли він отримав диплом інженера лісового господарства, став часом глибоких змін: незалежна Україна лише починала перебудовувати систему управління лісами, а економічна криза торкнулася й галузі.
Перша посада — помічник лісничого — дала практичну школу. Потрібно було не просто «рахувати дерева», а вчитися вести облік, планувати рубки з урахуванням природного відновлення, боротися з шкідниками та пожежами, працювати з місцевими громадами. З 1993 по 1998 рік Дейнека пройшов шлях від лісничого Рудківського лісництва до лісничого Липниківського лісництва Львівського державного лісомисливського господарства. Ці роки сформували його як фахівця, який розуміє реалії «зсередини» — як важко поєднувати план з вирубки з вимогами охорони природи, коли фінансування обмежене, а техніка застаріла.
Кар’єрне зростання: від директора об’єднання до керівника регіонального управління
1998–1999 роки — заступник генерального директора державного лісомисливського господарського об’єднання «Львівліс». Уже за рік Дейнека очолив це об’єднання і керував ним до 2004 року. «Львівліс» об’єднував низку підприємств, і на цій посаді проявилися його управлінські здібності: організація роботи в умовах ринку, пошук балансу між державними інтересами та потребами підприємств, розвиток переробки деревини.
2004–2005 роки стали періодом роботи в системі контролю — начальник державної інспекції з охорони, захисту та відтворення лісів у Львівській області, згодом заступник начальника держуправління екології. Цей досвід ви виявився надзвичайно цінним: розуміння механізмів нагляду допомогло пізніше уникати помилок при стратегічному плануванні. З 2005 по 2007 рік він очолював Львівське обласне управління лісового господарства, а з липня 2007 року — Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства.
У грудні 2022 року, після реформи галузі та створення єдиного державного підприємства «Ліси України», структура управління змінилася. Анатолій Михайлович став начальником Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, зберігаючи відповідальність за значну територію західного регіону. (дані з сайту uk.wikipedia.org та профілю на lvivoblrada.gov.ua)
| Період | Посада | Ключові напрямки роботи |
|---|---|---|
| 1992–1993 | Помічник лісничого | Практичне освоєння обліку, охорони та відтворення лісів |
| 1993–1998 | Лісничий (Рудки, Липники) | Управління конкретними лісництвами, робота з колективами та громадами |
| 1998–2004 | Генеральний директор «Львівліс» | Керівництво об’єднанням підприємств, економічні та виробничі питання |
| 2004–2007 | Начальник інспекцій, заступник начальника держуправління екології | Контроль за дотриманням законодавства, перехід до управлінських позицій |
| З 2007 | Начальник Львівського ОУЛМГ, з 2022 — Західного міжрегіонального управління | Стратегічне керівництво, впровадження реформ, сталий розвиток регіону |
Ця таблиця демонструє послідовне зростання від практичної роботи до системного управління. Кожен етап додавав розуміння як локальних проблем, так і ширших економічних та екологічних взаємозв’язків.
Науковий внесок: методологія еколого-економічного управління
Паралельно з адміністративною кар’єрою Дейнека розвивав наукову діяльність. У 2002 році захистив кандидатську, а в 2010 — докторську дисертацію. Його головна монографія «Лісове господарство: еколого-економічні засади розвитку» (350 сторінок) стала спробою системно описати, як поєднати економічні інструменти з екологічними пріоритетами.
Суть підходу проста, але глибока: ліс — це не лише джерело деревини. Він надає екосистемні послуги — регулює водний стік у Карпатах (запобігаючи паводкам і зсувам), зберігає біорізноманіття, поглинає вуглець, створює умови для рекреації та туризму. Економічна модель має враховувати ці «приховані» цінності. Якщо рубати лише за принципом максимального прибутку сьогодні, завтра регіон отримає деградовані схили, втрату ґрунтів і зниження привабливості для інвесторів та туристів.
Дейнека опублікував понад 30 наукових статей. Серед пізніших робіт — дослідження еволюції концепції сталого розвитку лісового господарства та економіко-правового забезпечення на міжнародному й регіональному рівнях, а також пропозиції щодо реформування оподаткування в лісовому секторі (2024). Він викладає в Національному лісотехнічному університеті України дисципліни «Економіка лісового та садово-паркового господарства» та «Економіка галузі», передаючи студентам не лише знання, а й власний досвід практичного втілення теорії.
Практичні результати та програми розвитку лісів Львівщини
За роки керівництва реалізовано низку програм, спрямованих на збільшення лісистості та покращення стану лісів. Ще у 2017 році за участі Дейнека затвердили програму розвитку лісового господарства області на 2017–2021 роки, яка передбачала висадку десятків тисяч гектарів. Сьогодні актуальним напрямком стала робота з самосійними лісами — природним відновленням на землях, де раніше велося сільське господарство. На Львівщині потенційно йдеться про понад 10 тисяч гектарів, які можна легалізувати та включити до лісового фонду без значних витрат на посадку.
Такий підхід ідеально вписується в еколого-економічну філософію: природне відновлення часто дає стійкіші насадження, дешевше коштує державі та швидше виконує захисні функції. У Карпатському регіоні, де сконцентровані цінні букові ліси, це особливо важливо — тут ліс виконує роль «зеленого щита» для населених пунктів у долинах.
Сімейна традиція та людський вимір
Анатолій Михайлович одружений, має чотирьох дітей. Його син Михайло також обрав професію лісівника. У 2023 році Михайло Дейнека очолив Дрогобицьку філію державного підприємства «Ліси України». Це не просто сімейна історія — це приклад професійної спадкоємності в галузі, де досвід передається через практичну роботу та особисте ставлення до лісу як до живого організму, а не лише ресурсу.
Попри високі посади, Дейнека зберігає зв’язок із практикою. Він регулярно відвідує лісництва, спілкується з лісничими, бере участь у відкритті інфраструктурних об’єктів у Карпатах — доріг, які одночасно служать для господарських потреб і полегшують доступ для охорони та туризму.
Цікаві факти про Анатолія Дейнека
- Народився на Волині, але понад 30 років присвятив саме лісам Львівщини та Карпатського регіону, ставши одним із найдовготриваліших керівників у галузі.
- Його син Михайло очолив Дрогобицьку філію ДП «Ліси України» — продовження сімейної династії в новій структурі галузі.
- Автор монографії обсягом 350 сторінок, яка й сьогодні використовується як методологічна основа для поєднання економіки та екології в лісівництві.
- З 2007 року незмінно керує регіональним управлінням, переживши кілька економічних криз, політичних змін та масштабну реформу 2022 року.
- Активно розвиває міжнародну співпрацю — ділився досвідом ведення господарства в Карпатах з лісівниками Південної Кореї.
- Підтримує напрямок роботи з самосійними лісами, що дозволяє збільшувати лісистість регіону природним і економічно вигідним способом.
- Має статус академіка Лісівничої академії наук України та професора, поєднуючи науку з щоденним управлінням реальними лісовими масивами.
Виклики сьогодення та роль досвідченого керівника
Сучасне українське лісівництво стоїть перед складними завданнями. Реформа 2022 року зі створенням єдиного ДП «Ліси України» спрямована на підвищення прозорості (електронні аукціони з деревини), боротьбу з незаконними рубками та покращення ефективності. Водночас у західному регіоні зберігаються специфічні виклики: необхідність зберігати унікальні старовікові букові ліси, розвивати рекреаційний потенціал без шкоди для природи, адаптуватися до змін клімату та зростаючих вимог ЄС щодо біорізноманіття й простежуваності продукції.
Досвід Дейнека — людини, яка пройшла всі щаблі від лісничого до міжрегіонального керівника — дозволяє знаходити практичні рішення. Його акцент на еколого-економічному балансі допомагає уникати крайнощів: ні тотальної консервації (яка може призвести до занепаду сільських територій), ні хижацької експлуатації. Програми з природного відновлення, підтримка легалізації самосійних лісів, розвиток не тільки заготівлі, а й переробки та рекреації — усе це елементи тієї самої філософії, яку він обґрунтував ще в дисертації та монографії.
Сьогодні, коли Україна прагне відновлювати ліси на пошкоджених територіях і водночас забезпечувати економічну стійкість галузі, підхід, який поєднує науку, практику та довгострокове бачення, набуває особливої цінності. Анатолій Михайлович Дейнека залишається однією з ключових фігур, які формують обличчя сучасного українського лісівництва — не лише на Львівщині, а й у масштабах усього західного регіону.