У 1998 році молодий львів’янин з дипломом технічного коледжу зайшов до редакції газети «Експрес» не за покликанням, а майже випадково. Електромеханіка, схеми, дроти — усе це раптом відступило перед рядками тексту, які могли змусити чиновників відповідати за свої дії. Так почався шлях Дмитра Євгеновича Добродомова — людини, яка зуміла поєднати гостре перо журналіста-розслідувача, підприємницьку жилку медіаменеджера та впертість політика, що не боїться залишатися позафракційним.
Народився він 13 січня 1977 року у Львові. Закінчив Львівський технічний коледж за електромеханічним фахом, потім недовго вчився в Національному університеті «Львівська політехніка». У 2004 році здобув післядипломну освіту на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. З 2017 року продовжує навчання у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Технічний склад розуму залишився з ним назавжди — чіткість, системність, уміння розкладати складні схеми на деталі.
Перші кроки в журналістиці: «Експрес» і народження розслідувача
Газета «Експрес» стала для Добродомова справжньою школою. За десять років — з 1998 до 2008-го — він пройшов шлях від стажера до першого заступника головного редактора. У редакції працювало майже чотириста людей. Це були роки, коли колектив вірив: якісна журналістика здатна змінювати реальність. Пізніше він сам зізнавався: «Ми якісно, наполегливо робили свою роботу. Ми вірили, що можемо змінити світ. А часом навіть змінювали його».
Саме тут сформувалося його розуміння журналістики не як ремесла, а як інструменту розв’язання конкретних проблем людей. Розслідування корупційних схем, викриття прихованих статків, допомога читачам у боротьбі з бюрократією — усе це стало фірмовим стилем. У 2008 році разом із колегами він заснував ТОВ «Агенція журналістських розслідувань» і став відповідальним редактором газети «Інформатор». Видання спеціалізувалося на глибоких матеріалах, отримувало нагороди на конкурсах «Честь професії» та міжнародних конкурсах дизайну.
ZIK і програми, що змушували тремтіти кабінети
Наступний етап — телебачення. З вересня 2010 року Добродомов обійняв посаду генерального продюсера телерадіокомпанії «МІСТ ТБ» (канал ZIK). Незабаром став генеральним директором усього медіахолдингу. ZIK за кілька років перетворився на найпопулярніший регіональний телеканал Західної України.
Авторські програми «Хто тут живе?» та «Народний контроль» стали візитівкою. У «Хто тут живе?» журналісти розкривали реальні статки та майно чиновників, часто з несподіваними наслідками: деякі герої програм втрачали посади або потрапляли під слідство. Гасло другої програми прямо відсилало до п’ятої статті Конституції України: єдиним джерелом влади в Україні є народ. Це був не просто контент — це була громадянська позиція, втілена в ефір.
У 2012 році Добродомов отримав національну телевізійну премію «Телетріумф» у номінації «Ведучий будь-якого формату — регіон». Нагорода стала визнанням того, що регіональне телебачення може бути не менш впливовим, ніж столичне.
Політика як продовження журналістики
Ще на початку 2000-х Добродомов брав активну участь у протестах «Україна без Кучми» та «Хвиля свободи», входив до Всеукраїнського комітету опору «За правду!». У 2002 та 2012 роках балотувався до Верховної Ради — спочатку самовисуванцем, потім від партії «УДАР».
Прорив стався 2014-го. На позачергових виборах він переміг у мажоритарному окрузі №115 у Львові як самовисуванець. У парламенті VIII скликання обіймав посаду секретаря Комітету з питань запобігання і протидії корупції, керував міжфракційним об’єднанням «Народний контроль». Був членом кількох важливих об’єднань — «Єврооптимісти», групи з реформування податкового та земельного законодавства, захисту вугільної галузі.
За даними моніторингових організацій, Добродомов входив до числа найактивніших та найвідповідальніших депутатів-мажоритарників Львівщини. Він брав участь у розробці понад ста законопроєктів та десятків правок. Після виходу з фракції БПП у 2015 році залишався позафракційним — свідомий вибір людини, яка не хотіла залежати від партійних вертикалей.
Паралельно «Народний контроль» переріс із телевізійної рубрики в громадський рух, а згодом — у політичну партію, де Добродомов став лідером. Рух допомагав військовим під час АТО, контролював місцеву владу, вирішував конкретні проблеми громад.
Вибори, кампанії та особисті рішення
2015 року він балотувався на посаду Львівського міського голови. 2019-го — на пост Президента України від «Народного контролю» (зареєстрований ЦВК, згодом зняв кандидатуру на користь Анатолія Гриценка). На парламентських виборах того ж року йшов під другим номером списку партії «Громадянська позиція», проте партія не подолала прохідний бар’єр.
Кожен раз кампанії будувалися навколо ідей прозорості, відповідальності влади та прямого діалогу з людьми. Добродомов публічно оприлюднював декларації, підписував угоди про відповідальність перед виборцями.
Контроверзії та випробування публічністю
Як і будь-яка помітна фігура, Добродомов стикався з критикою. У 2017 році разом із Міхеїлом Саакашвілі він незаконно перетнув кордон з Польщею — подія, яка викликала широкий резонанс і стала підставою для внесення до деяких баз даних. Моніторингові організації фіксували процедурні порушення у фінансових звітах та деклараціях — типова ситуація для багатьох українських політиків того періоду. Деякі опоненти звинувачували в політичній непослідовності чи використанні брендів для агітації.
Сам Добродомов ніколи не приховував своєї громадянської активності й готовності діяти не лише з парламентської трибуни, а й на вулиці, коли вважав це необхідним. Продаж телеканалу «4» у 2021 році та подальші події навколо нового власника також стали предметом обговорень у медіасередовищі.
Сучасний етап: YouTube, нові формати та львівське коріння
Після завершення парламентської каденції Добродомов не зник з інформаційного поля. Він продовжує медіадіяльність. У 2024 році анонсував запуск нового інформаційно-аналітичного каналу. Юридична особа — ТОВ «Проюкрейн-медіа» (співзасновники — Дмитро Добродомов та Сергій Гайдай). На YouTube вже діє проєкт Pro Ua з аналітичними програмами, де обговорюють стратегію перемоги, кадрові рішення в державі, питання національної безпеки. Канал орієнтований на пряму мову без огляду на «єдиний марафон».
Крім того, Добродомов пов’язаний із львівським каналом NTA. Його стиль — називати речі своїми іменами, поєднувати журналістський досвід із політичним бекграундом — залишається впізнаваним. У часи повномасштабної війни такі голоси з регіонів набувають особливого значення: вони не просто коментують, а пропонують альтернативні погляди на процеси, які відбуваються в центрі.
Цікаві факти про Дмитра Добродомова
- Випадковий журналіст. Прийшов до «Експресу» з технічною освітою і залишився на десятиліття, ставши одним із найвпливовіших регіональних медіаменеджерів.
- Цитата, що визначає філософію. «Ми вірили, що можемо змінити світ. А часом навіть змінювали його» — про роки роботи в «Експресі».
- «Телетріумф» за регіональне телебачення. У 2012 році отримав премію як ведучий програми «Хто тут живе?» — визнання, що якісний контент можливий не тільки в Києві.
- Сім’я інтелектуалів. Дружина Ганна Малкіна — доктор політичних наук. Дочка Анастасія займається вокалом і пластом, син Олексій захоплюється музикою та футболом.
- Громадський рух понад партію. «Народний контроль» почався як телевізійна рубрика, переріс у рух допомоги військовим і контроль за владою на місцях.
- Рейтинги відповідальності. За версіями «ЧЕСНО», «Слово і Діло» та «Опори» — один із найактивніших і найвідповідальніших мажоритарників Львівщини VIII скликання.
- Нові формати в 2024–2025. Анонсував запуск інформаційно-аналітичного каналу та розвиває YouTube-проєкт Pro Ua з фокусом на пряму аналітику без цензури формату.
Дмитро Добродомов — це приклад людини, яка не просто перейшла з журналістики в політику, а спробувала перенести туди цінності розслідувальної роботи: прозорість, відповідальність, орієнтацію на результат для звичайних людей. Його шлях від львівської редакції до парламентського комітету з антикорупції та сучасних цифрових платформ показує, як особиста впертість і віра в п’яту статтю Конституції можуть формувати цілі медіа- та громадські проєкти.
Сьогодні, коли інформаційний простір фрагментується, а довіра до традиційних інститутів коливається, досвід таких фігур, як Добродомов, стає особливо цінним для розуміння, як регіональний голос може впливати на національну дискусію. Його історія ще далека від завершення — нові канали, нові розмови, нові спроби контролювати владу від імені тих, хто цю владу делегує.