66-й мобільний військовий госпіталь (військова частина А0233) залишається одним із ключових підрозділів Медичних сил Збройних Сил України, підпорядкованим Військово-медичному клінічному центру Західного регіону. З дислокації у Львові він у лютому 2015 року перемістився на Донеччину і майже десять років працював у Покровську, надаючи кваліфіковану медичну допомогу з елементами спеціалізованої.
Підрозділ функціонує як автономний медичний комплекс на колесах: кожне відділення має власну техніку, операційну, реанімаційне оснащення та можливість швидкого згортання. За час повномасштабного вторгнення через нього пройшло близько 90 тисяч військовослужбовців; раніше, до 2022-го, лікували понад 48 тисяч бійців і тисячі цивільних.
У січні 2025 року фіксована локація в Покровську була знищена серією керованих авіабомб, однак мобільний характер дозволив зберегти персонал і продовжити роботу в кількох лікарняних точках уздовж лінії зіткнення.
Десять років на одному місці: як львівський підрозділ став покровським якорем
З 2007 року 66-й мобільний військовий госпіталь базувався у Львові і готувався до реагування на надзвичайні ситуації — повені, техногенні аварії, масові травми. У серпні 2014-го персонал пройшов тренування з розгортання понад п’ятдесяти наметів на площі трьох футбольних полів, розрахованих на одночасне приймання до ста поранених. Уже в лютому 2015-го колона вирушила на схід.
Перші місяці медики жили й працювали в наметах на території залізничної лікарні Покровська (тоді Красноармійська). Три роки тривали в польових умовах, поки цивільна лікарня не виділила поверхи в двох корпусах. Звідти госпіталь майже не зміщувався аж до кінця січня 2025 року — рідкісний приклад довготривалої фіксації мобільного підрозділу в зоні активних бойових дій. Вертолітний майданчик і можливість залізничної евакуації робили його вузлом між стабілізаційними пунктами та глибшими шпиталями Дніпра й Харкова.
Під час пандемії COVID-19 поранених залишали в приміщеннях, а намети знову розгортали у дворі. З’явилася каплиця, яка пережила навіть авіаудар 2025 року. Така стабільність місця розташування дозволяла накопичувати досвід конкретних типів поранень Донецького напрямку і підтримувати зв’язок із місцевими цивільними лікарями.
Автономний комплекс на колесах: механізм роботи мобільного госпіталю
Мобільний військовий госпіталь відрізняється від стаціонарного тим, що весь функціонал — від сортування до операційної — можна зібрати, перевезти й розгорнути за години. У 66-му кожне відділення має власний автотранспорт: хірургічна група — операційну й перев’язувальну на колесах, реанімація — апаратуру ШВЛ і моніторинг, евакуаційна — санітарні машини. Це дозволяє працювати навіть після втрати фіксованої будівлі.
Типовий цикл починається з приймально-сортувального відділення. Поранених ділять за ступенем тяжкості: критичні одразу в протишокову чи операційну, середньої тяжкості — на стабілізацію, легші — на обстеження. Хірургічне відділення виконує невідкладні втручання (зупинка кровотечі, дренування, первинна обробка ран, іноді торакотомія). Реанімація підтримує життєві функції до транспортування далі. Терапевтичне відділення приймає контузії, соматичні захворювання, наслідки вибухової травми без відкритих ран.
Аптека замовляє медикаменти з центрального госпіталю і розподіляє їх як всередині підрозділу, так і на військові частини. Автосанітарна рота забезпечує доставку з передової та подальшу евакуацію, найчастіше до лікарні імені Мечникова в Дніпрі. Генератори, запас медикаментів і можливість працювати в підвалах роблять комплекс відносно автономним навіть під регулярними обстрілами.
Рішення про евакуацію хірургічних груп за кілька годин до удару семи керованими авіабомбами 30 січня 2025 року зберегло весь персонал, який місяцями працював у підвалах.
Багаторівнева лікувально-евакуаційна система: від стабпункту до глибокого тилу
У системі медичного забезпечення ЗСУ 66-й мобільний військовий госпіталь займає проміжну ланку між стабілізаційними пунктами бригад і великими клінічними центрами. На першій лінії (найближче до фронту) працюють точки для найважчих поранених, де головне завдання — стабілізувати і підготувати до транспортування. Друга лінія дає більше часу на операції й діагностику, третя — вже ближче до глибокого тилу.
У 2025 році підрозділ планував шість лікарняних точок: три на першій лінії, дві на другій і одну на третій. На момент останніх публічних даних працювали чотири. Кожна точка приймає, оперує, стабілізує і передає далі. Через постійне наближення фронту та загрозу дронів кількість переміщень за попередній рік сягала восьми-дев’яти. Намети майже перестали використовувати — їх надто легко виявити й уразити; пріоритет віддають існуючим приміщенням лікарень і підвалам.
Евакуація відбувається автотранспортом, залізницею і, коли дозволяє обстановка, вертольотами. Час від поранення до кваліфікованої допомоги критично впливає на виживання при масивній кровотечі й тяжкій травмі грудної клітки. Саме тому водії санітарних машин і екіпажі евакуації вважаються одними з найбільш ризикованих позицій у підрозділі.
Персонал під постійним тиском: хто тримає 66-й
Начальник госпіталю підполковник медичної служби Ігор Бійчук у 32 роки очолив підрозділ понад 350 осіб. До війни на таку посаду зазвичай виходили після восьми-десяти років досвіду; зараз кадровий голод змушує молодих хірургів, які закінчили Українську військово-медичну академію, брати відповідальність значно раніше. Сам Бійчук прибув до Покровська хірургом у 2019 році після навчання в Тернопільському національному медичному університеті та військової кафедри.
Постійний фон загрози створюють FPV-дрони, які літають «як бджоли» — гудуть і свистять майже щодня. Заїзд і виїзд із локації залишаються найнебезпечнішими етапами. Моральне й фізичне навантаження високе: спочатку шок від важких поранень, ампутацій і бруду притуплюється, але страх смерті й втома від безперервних переміщень залишаються. Підтримка колег, капеланська служба і чіткий алгоритм роботи допомагають утримувати працездатність.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли збереження інтернету до останнього моменту дозволило персоналу дізнатися про знищення будівлі одразу після удару і швидко організувати збір обладнання, що вціліло. Це підкреслює, наскільки важлива комунікація навіть у момент евакуації.
Міфи та реальні ризики польової медицини
Уявлення про роботу мобільного госпіталю часто спрощуються. Реальність складніша і вимагає точного розуміння обмежень.
- Міф «госпіталь завжди стоїть на місці». Фіксована локація в Покровську протрималася довго, але в умовах дронової війни будь-яка точка стає мішенню; мобільність — не опція, а умова виживання підрозділу.
- Міф «там роблять усі операції». 66-й надає кваліфіковану допомогу з елементами спеціалізованої: зупинка кровотечі, стабілізація, первинна хірургія. Складні реконструктивні чи нейрохірургічні втручання частіше виконують уже в клінічних центрах третього ешелону.
- Міф «медики захищені статусом». Обстріли, дрони й артилерія не розрізняють червоний хрест; ризик для персоналу порівнянний із ризиком для евакуаційних екіпажів.
- Помилка «можна працювати в наметах як раніше». Дрони зробили намети надто вразливими; сучасна практика віддає перевагу існуючим будівлям і підземним приміщенням.
- Помилка «цивільних не приймають». У мирніші періоди госпіталь безкоштовно лікував місцеве населення — хірургію, кардіологію, стоматологію. Під час інтенсивних боїв пріоритет зміщується на військових.
Розуміння цих меж допомагає правильно оцінювати можливості підрозділу і не створювати хибних очікувань щодо рівня допомоги на конкретній дистанції від фронту.
Цифри порятунку та виклики 2025–2026 років
Статистика ілюструє масштаб роботи. До кінця 2020 року пролікували понад 48 тисяч військовослужбовців і близько 8 тисяч цивільних. За період повномасштабного вторгнення — орієнтовно 90 тисяч військових. Одночасно госпіталь міг приймати до ста пацієнтів; хірургічне відділення розраховане приблизно на п’ятдесят ліжок хірургічного профілю.
| Показник | До 2022 | Повномасштабний період | Примітка |
|---|---|---|---|
| Проліковані військові | понад 48 тис. | близько 90 тис. | дані станом на початок 2025 |
| Цивільні | близько 8 тис. | обмежено | безкоштовна допомога в спокійніші періоди |
| Лікарняні точки | 1–2 | 4–6 | розподіл по лініях евакуації |
| Персонал | до 200–250 | понад 350 | за даними начальника підрозділу |
Дані узагальнені з публічних репортажів і інтерв’ю командування; точні оперативні цифри залишаються службовими.
Головний виклик 2025–2026 років — поєднання високої інтенсивності бойових дій із необхідністю постійно змінювати локації. Знищення покровської бази семи керованими авіабомбами показало вразливість навіть довготривалих точок. Водночас збереження персоналу і швидке відновлення роботи в інших приміщеннях підтвердили правильність мобільної концепції. Кадровий голод і емоційне вигорання залишаються системними ризиками, які частково компенсуються чіткими протоколами та підтримкою всередині підрозділу.
Питання, які найчастіше виникають про 66-й госпіталь
Читачі часто шукають конкретні деталі про можливості, локацію і відмінності від інших медичних формувань.
- Чи продовжує 66-й працювати після удару по Покровську? Так. Фіксовану будівлю втратили, але мобільний характер дозволив передислокуватися і розгорнути роботу в кількох лікарняних точках.
- Який рівень допомоги він надає? Кваліфіковану з елементами спеціалізованої: сортування, невідкладна хірургія, реанімація, стабілізація перед подальшою евакуацією. Це не повний клінічний центр.
- Скільки людей одночасно може прийняти? Історично до ста пацієнтів; фактична пропускна здатність залежить від кількості розгорнутих точок і інтенсивності надходження поранених.
- Чи лікує цивільних? У періоди відносної стабільності — так, безкоштовно за низкою спеціальностей. Під час інтенсивних боїв пріоритет віддається військовослужбовцям.
- Чим відрізняється від стабілізаційного пункту бригади? Стабпункт ближче до передової і зосереджений на первинній стабілізації. 66-й — наступний етап із більшими можливостями хірургії та реанімації.
Чек-лист ефективності мобільного госпіталю в умовах сучасної війни
Оцінити роботу підрозділу такого типу можна за кількома практичними ознаками.
- Час від надходження до початку операції або реанімації для критичних пацієнтів — чим коротший, тим вищі шанси на виживання.
- Наявність резервного плану евакуації персоналу й обладнання за кілька годин.
- Можливість працювати без зовнішнього електропостачання (генератори, акумулятори, портативні апарати ШВЛ).
- Чіткий розподіл функцій між лініями (перша — найважчі, друга — стабілізація й операції, третя — підготовка до глибокого тилу).
- Підтримка зв’язку й логістики медикаментів навіть під регулярними ударами дронів.
- Ротація персоналу і механізми зниження емоційного вигорання.
Ці критерії допомагають зрозуміти, чому мобільність і попередня підготовка мають вирішальне значення, коли фіксовані об’єкти стають мішенями. 66-й мобільний військовий госпіталь демонструє, як поєднання досвіду десятирічної роботи на одному напрямку і здатності швидко змінювати локацію дозволяє продовжувати рятувати життя навіть після втрати основної бази.