Кісєль Юрій Григорович — народний депутат України IX скликання від партії «Слуга народу», заступник голови фракції та голова Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури. Народився 28 лютого 1963 року в Кривому Розі, пройшов шлях від інженера-будівельника на промислових підприємствах Дніпропетровщини до керівника одного з найбільш ресурсних комітетів парламенту.
До політики він керував компаніями, що виробляли бетонні вироби та виконували будівельні роботи, а після обрання в 2019 році передав бізнес дружині. У грудні 2025 року НАБУ та САП повідомили йому підозру у складі організованої групи, яка, за версією слідства, організовувала отримання неправомірної вигоди за «потрібні» голосування.
Його біографія поєднує регіональний промисловий досвід, стрімкий політичний зліт «нової хвилі» 2019 року та гучні антикорупційні питання, які залишаються предметом судового розгляду й громадської уваги станом на осінь 2026 року.
Промислове коріння: навчання і перші кроки в будівництві Кривого Рогу
Кривий Ріг кінця 1970-х — початку 1980-х років був містом гігантських кар’єрів, металургійних комбінатів і постійного будівельного гулу. Саме тут 28 лютого 1963 року народився Юрій Григорович Кісєль. Після школи він вступив до Криворізького гірничорудного інституту і з 1980 по 1985 рік навчався за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Диплом інженера в ті роки відкривав прямий шлях до стабільної роботи на великих підприємствах регіону, де потрібні були фахівці, здатні керувати цехами та виробничими процесами.
Після інституту Кісєль працював начальником виробничих цехів виробничого об’єднання «Кривбасбудіндустрія». Це було підприємство, яке забезпечувало будівельні матеріали та роботи для промислового комплексу міста. Деякі регіональні джерела зазначають, що він також має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і отримує відповідні соціальні виплати, хоча деталі участі у відкритих біографіях не розкриваються широко.
У 2000 році на базі «Кривбасбудіндустрії» з’явилося ТОВ «Растро», директором якого став Кісєль. Компанія займалася виробництвом бетонних розчинів, блоків для стін підвалів, бортових каменів та інших виробів. Паралельно в грудні 2003 року він став співвласником і директором ТОВ «Біант» — будівельної компанії, яка також спеціалізувалася на бетонних виробах і будівельно-монтажних роботах. До 2018–2019 років це був його основний професійний профіль: керування виробництвом матеріалів, які йшли на об’єкти в Кривому Розі та області.
Як бетонний бізнес став трампліном у велику політику
Політична кар’єра Кісєля почалася різко і без попереднього публічного досвіду. На парламентських виборах 2019 року він балотувався від партії «Слуга народу» під номером 43 у загальнодержавному списку як безпартійний. На момент виборів він обіймав посаду директора ТОВ «Растро» (пізніше «Растро КР») і проживав у Кривому Розі. 29 серпня 2019 року він склав присягу народного депутата України IX скликання.
Того ж дня його обрали головою Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури і заступником голови фракції «Слуга народу». Для людини без попереднього парламентського чи партійного стажу це було стрімке призначення. У 2020 році він очолив Дніпропетровську обласну організацію партії і став відповідальним за партійне будівництво в регіоні, включно з відбором кандидатів на місцеві вибори.
Після отримання мандату Кісєль передав корпоративні права в бізнесі дружині Валентині Дмитрівні. Сам він декларував будинок у Кривому Розі (близько 350 кв. м, придбаний ще в 2007 році) і частку в квартирі, тоді як більш значні активи оформлювалися на дружину. Це типова практика для багатьох новообраних депутатів, але в його випадку вона одразу привернула увагу через профіль комітету, який він очолив.
| Період | Основна діяльність | Ключові посади чи компанії |
|---|---|---|
| 1980–1985 | Навчання | Криворізький гірничорудний інститут |
| Після 1985 – 2000-ті | Виробництво | Начальник цехів «Кривбасбудіндустрія», директор ТОВ «Растро» |
| 2003–2019 | Бізнес | Співвласник/директор ТОВ «Біант», ТОВ «Растро КР» |
| З 29.08.2019 | Політика | Нардеп, голова комітету транспорту, заступник голови фракції |
Дані зведені на основі офіційних карток Верховної Ради, Вікіпедії та досьє на сайтах Chesno і LB.ua.
Керівництво комітетом: інфраструктура, дороги і законопроєкти
Комітет з питань транспорту та інфраструктури — один із ключових у парламенті. Його предмет відання охоплює стратегію розвитку інфраструктури, залізничний, автомобільний, морський, річковий і повітряний транспорт, дороги, транзит і безпеку. Кісєль очолив його одразу після обрання і залишався на посаді протягом усієї каденції, включно з 2026 роком.
У комітеті працювали підкомітети з автомобільних доріг, залізниці, авіації, морського транспорту та безпеки дорожнього руху. Серед питань, які розглядалися під його керівництвом, — регулювання залізничних перевізників, безпека користувачів електросамокатів і велосипедів, плани роботи комітету на сесії. У січні 2026 року він проводив перше засідання року, де затверджували план на перше півріччя.
Паралельно виникали питання щодо можливого поєднання посади з інтересами будівельного бізнесу. Журналісти звертали увагу на те, що дружина депутата була пов’язана з компаніями, які займалися дорожнім будівництвом (зокрема «Атласінфра» після 2019 року) і будівництвом загалом («Пілон»). Сам Кісєль у публічних заявах підкреслював роботу «заради Перемоги України» і участь у законодавчих ініціативах, пов’язаних із транспортом.
За даними декларацій і розслідувань, найбільші майнові об’єкти сім’ї, включно з будинком площею понад 350 кв. м в Іванковичах під Києвом, оформлені на дружину. Цей будинок раніше належав президенту Зеленському, і факт угоди викликав окремі коментарі в медіа ще в 2021 році.
Регіональна вертикаль Слуги народу на Дніпропетровщині
Окрім київської роботи, Кісєль з червня 2020 року очолював Дніпропетровську обласну організацію партії «Слуга народу». Він відповідав за партійне будівництво, відбір кандидатів на місцеві вибори 2020 року і підтримку вертикалі в одному з найбільших промислових регіонів. Президент Зеленський призначав його куратором області для цих процесів.
У парламенті він входив до груп міжпарламентських зв’язків з Таїландом (заступник керівника), Вірменією, Австрією, Китаєм, Катаром, Кубою, Казахстаном, Японією та іншими. Також його призначали до Національної ради реформ. Помічником Кісєля певний час працював син Сергія Шефіра — тодішнього першого помічника президента. Це підсилювало сприйняття депутата як людини, близької до оточення Банкової.
Голосування Кісєля в парламенті включало підтримку низки резонансних ініціатив. Серед них — легалізація медичного канабісу, заборона релігійних організацій, пов’язаних з росією, а також закон №12414 у липні 2025 року, який підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору. Останнє рішення викликало масові протести і критику з боку антикорупційних органів та частини суспільства. Він також підтримував містобудівну реформу, яку критики називали вигідною забудовникам.
Грудень 2025: підозри НАБУ щодо схеми голосувань
29 грудня 2025 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозри п’ятьом депутатам фракції «Слуга народу»: Юрію Кісєлю, Ігорю Негулевському, Євгену Пивоварову, Ользі Савченко та Михайлу Лабі. Їх підозрюють у належності до організованої злочинної групи у Верховній Раді, яка забезпечувала отримання неправомірної вигоди за «потрібне» голосування.
За версією слідства, учасники групи отримували інструкції щодо конкретних законопроєктів через чат у WhatsApp, а після голосувань передавали кошти. Розмір неправомірної вигоди, згідно з матеріалами, становив від 2 до 5 тисяч доларів для рядових депутатів і до 10–20 тисяч для голів і заступників комітетів. За окремими епізодами 2025 року фіксували суми понад 145 тисяч доларів, які потім розподілялися. Кісєля називали одним із тих, хто координував групу і отримував гроші для подальшого розподілу. Його офіс, за даними ЗМІ, прослуховували близько 2–2,5 років.
30 грудня 2025 року Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді застави. Засідання проходило в закритому режимі через таємницю слідства. Кісєль звинувачення відкидає, визнає існування чату з колегами, але заперечує отримання хабарів. Його адвокати заявили про намір оскаржити рішення. Прізвище депутата також з’являлося в матеріалах операції «Мідас» щодо корупції в енергетиці, де його згадували фігуранти в розмовах.
Сімейний бізнес і майнові декларації після отримання мандату
Дружина Валентина Дмитрівна Кісєль після 2019 року стала основною фігурою в сімейних бізнесах. Вона є власником і керівником ПП «Пілон» (будівництво житлових і нежитлових споруд), а також була пов’язана з ТОВ «Атласінфра» (дорожнє будівництво). На неї оформлені значні активи: вантажна та спеціальна техніка (тягачі, бетономішалки, напівпричепи), які відповідають профілю будівельного бізнесу.
У деклараціях за останні роки Кісєль вказував зарплату депутата (близько 788 тисяч гривень у 2024 році), пенсію (близько 140 тисяч), соціальні виплати як ліквідатору Чорнобиля. Разом з дружиною він декларував накопичення в іноземній валюті, що наближалися до мільйона доларів і євро. Автомобіль Toyota Land Cruiser він використовував на правах оренди від компанії, тоді як дружина купувала легкові авто. Будинок у Кривому Розі залишився в спільній власності, а дорожчий об’єкт під Києвом — на дружині.
У нашій практиці аналізу декларацій нардепів ми стикалися з випадками, коли передача бізнесу дружині супроводжувалася збереженням впливу на галузь через комітет. У випадку Кісєля це питання залишається відкритим і часто згадується в розслідуваннях, присвячених дорожнім закупівлям і лобіюванню змін у правилах тендерів.
Питання, які найчастіше виникають навколо фігури Кісєля
Чи є Кісєль досі діючим депутатом після підозри? Так. Підозра і застава не позбавляють мандату автоматично. Він зберігає статус народного депутата і головує в комітеті, поки не буде вироку суду або іншого рішення.
Чи передав він бізнес повністю? Формально корпоративні права перейшли дружині, але медіа продовжують пов’язувати сімейні компанії з інтересами в інфраструктурі та дорожньому будівництві.
Чи був він ліквідатором Чорнобиля? Деякі досьє і декларації фіксують цей статус і відповідні виплати, хоча публічні деталі участі обмежені.
Чому саме він очолив транспортний комітет? Офіційно — як представник фракції. Критики вказують на будівельний бекграунд і близькість до оточення президента.
Який розмір застави? Точну суму в публічних повідомленнях не завжди називають; засідання було закритим. Адвокати готують апеляцію.
Правовий статус підозрюваного депутата: що змінюється, а що залишається
Отримання підозри від НАБУ не зупиняє повноважень депутата. Він може брати участь у засіданнях, голосувати і керувати комітетом. Застава як запобіжний захід передбачає внесення коштів і певні обмеження (наприклад, щодо виїзду чи спілкування), але не арешт. Кісєль заявив, що оскаржуватиме рішення суду.
Справа стосується системних виплат за голосування і координується з іншими фігурантами. Слідство фіксувало контакти, переписки і передачу коштів. Паралельно депутат залишається на посадах у фракції та комітеті. Це створює ситуацію, коли людина, яку підозрюють у продажі голосів, продовжує впливати на законодавство в галузі транспорту та інфраструктури.
Поширена помилка — вважати, що після підозри депутат автоматично втрачає мандат або вплив. Насправді процес може тривати місяцями й роками, і до вироку статус зберігається. Інша помилка — ігнорувати регіональну роль: очолення обласної організації «Слуги народу» на Дніпропетровщині давало додаткові важелі впливу поза Києвом.
- Не плутати підозру з обвинуваченням чи вироком — це різні стадії.
- Не вважати передачу бізнесу дружині повним виходом з галузі, якщо комітет курує ту ж сферу.
- Звертати увагу на декларації: валютні накопичення і техніка на дружині часто стають предметом аналізу.
- Відстежувати голосування з антикорупційних питань, зокрема щодо незалежності НАБУ та САП.
Станом на жовтень 2026 року справа перебуває на стадії судового розгляду запобіжних заходів і подальшого розслідування. Кісєль Юрій Григорович залишається діючим депутатом, а його біографія — прикладом того, як промисловий досвід Кривого Рогу поєднався з парламентською владою і антикорупційними викликами сучасної України.