Комарницький — українське прізвище з карпатським корінням і водночас прізвище, яке з 2025 року пошукові системи майже повністю віддають одній людині: Денису Сергійовичу Комарницькому, ексдепутату Київської міської ради двох скликань. Для частини читачів це гербове ім’я з долини Стрию, для інших — ярлик «смотрящого» за столицею і фігуранта операції НАБУ «Чисте місто».
Прізвище утворене від назви місцевості, а не від комахи. Його гніздо — село Комарники на Львівщині, письмова згадка якого сягає 1493 року, а шляхетський рід Комарницьких тримав там землі ще з початку XVI століття. Сучасний публічний слід прізвища інший: підозри в організації схеми із комунальною землею Києва, розшук із 10 лютого 2025 року і перебування в Австрії, яке журналісти фіксували у Відні.
Нижче зібрано обидва шари — історичний і правовий. Підозра не є вироком: там, де йдеться про землю, податки й втечу, це версія слідства та повідомлення ЗМІ, а не встановлена судом провина.
Звідки взялося слово, яке сьогодні шукають як скандал
Суфікс -ський / -цький у слов’янських іменах довго позначав прив’язку до місця: людина «з Комарників», а не «комарник» у прямому побутовому сенсі. Село Комарники лежить у Самбірському районі Львівської області, в Боринській громаді, в долині Стрию та його приток. Перша збережена письмова згадка — 1493 рік, коли в документах з’являється Федько з цього роду; роком пізніше — Яцько.
Популярна версія про «винищувачів комарів» при королівських дворах не має опори в українських архівних описах цього прізвища. Вона добре продається в генеалогічних довідках, але розходиться з топонімічною логікою: Комарники як поселення старше за масове закріплення прізвищ, а рід називався від гнізда, а не від професії дезінсектора. Окремий єврейський слід прізвища Komarnitzki існує в ономастичних довідниках, проте для галицької гілки базова лінія — місцева, шляхетська.
У 1506 році король Олександр привілеєм у Любліні підтвердив землі спадкоємцям сіл Комарники, Тур’є і Висоцьке, серед яких були Сашко і Гадур Комарницькі. Придомки роду множилися разом із гілками: Тадорович, Федькович, Яцькович, Онофрикович, Дудич, Лико. Частина нащадків згодом носила паралельне прізвище Височанські — типовий для дрібної галицької шляхти зсув, коли маєток перейменовує рід сильніше, ніж хрещене ім’я батька.
Комарницький у документах XV–XVI століть — це адреса на карті, а не прізвисько за комахами. Плутанина виникає вже в ХХ столітті, коли комерційні сайти про прізвища починають вигадувати «професію комарника».
Село, яке досі тримає прізвище на карті
Комарники розкидані хуторами на десятках квадратних кілометрів, хоча компактна сільська площа в довідниках — близько 4,5 км². Середня висота — під 680 метрів, навколо Зелена, Магура, Кичера. Населення села в останніх відкритих зведеннях — близько 1,5 тисячі людей, разом із підпорядкованими селами старостату — понад дві тисячі. До Турки звідси близько 25 км, до станції Нижня Яблунька — під 20.
Археологія села старше за перший привілей. У Комарниках знаходили бронзові мечі XII–X століть до нашої ери, римські монети, кургани, камінь із написом з урочища Чертіж. Дисертаційні дослідження з історії села доводять, що поселення на цих теренах існувало ще в часи Галицько-Волинського князівства: гірське село стерегло торговий шлях долиною Стрию, а не виникло раптово в 1493-му.
Соціальний устрій довго лишався «шляхетським»: дрібне землеволодіння, хутірська система, українська більшість поряд із польською та єврейською громадами до середини ХХ століття. Епідемії, війни й репресії різали природний приріст, але село не зникло. Для людини, яка шукає предка з прізвищем Комарницький, метрики Борині, Турки і самбірських архівів корисніші за сторінку Вікіпедії про політика.
Денис Комарницький: від історика КНУ до фракції Черновецького
Денис Сергійович Комарницький народився 20 січня 1978 року в Києві. У 2000 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «історик», у 2003-му в тому ж університеті здобув другу вищу освіту за правом. Кар’єра почалася не з бізнесу забудовника, а з партійного апарату: у 2000–2002 роках він був консультантом-організатором київської міської організації Народно-демократичної партії.
З 2002 до 2006 року працював у юридичній фірмі «Правозахисник» — від юриста-консультанта до виконавчого директора. У 2005-му став співзасновником і бенефіціаром акціонерного товариства «Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування» і очолив «Центр розвитку економіки і права». Політичний злет припав на епоху Леоніда Черновецького: депутат Київської міської ради 5-го скликання з 2006 року і 6-го з 2008-го, голова фракції «Блок Леоніда Черновецького» у 2008–2010 роках, член бюджетної комісії.
Після виходу з ради прізвище не зникло з київського порядку денного. З 2019 року низка видань почала називати його «смотрящим» за Києвом — неофіційним посередником між бізнесом, землею і міською вертикаллю, який, за цією журналістською рамкою, змінив на цій ролі Вадима Столара. Сам термін не є посадою. Це медійний ярлик, і саме він пояснює, чому запит «комарницький» у 2025–2026 роках виводить новини, а не генеалогію.
Окремий ранній кримінальний епізод стоїть осторонь земельної справи. У 2011 році щодо Комарницького і В’ячеслава Супруненка була справа про розбійний напад; за досьє LB.ua суд тоді визнав вину. Це не частина операції «Чисте місто», і змішувати два провадження в одну «довічну схему» — типова помилка переказів.
Що саме слідство називає схемою «Чистого міста»
На початку лютого 2025 року НАБУ і САП провели операцію «Чисте місто»: понад 90 обшуків, затримання, підозри групі людей навколо земельних і бюджетних рішень Києва. Провадження, на яке посилаються розслідування, відкрите ще 3 квітня 2023 року. 6 лютого обшуки торкнулися й оточення Комарницького, але самого його тоді не затримали. 10 лютого бюро оголосило його в розшук як ймовірного організатора злочинної організації.
Версія слідства, як її переказують НАБУ і профільні медіа, виглядає приземлено, без кінематографічних сейфів. Комунальну землю виводили без торгів через фіктивну нерухомість: «будинки-привиди», господарські споруди, навіть туалети, які створювали формальний привід для передачі ділянки. За цими повідомленнями, ділянками на понад 11 млн грн встигли заволодіти, а передачу ще кількох — на 81–83 млн грн — зупинили. Інші зведення називають спробу привласнення на близько 94–100 млн грн. Розбіжність цифр — не дрібниця: одна сума стосується вже оформленого, інша — замаху, який обшуки обірвали.
Підозри в земельній справі отримали люди зі столичної вертикалі, серед яких медіа називали заступника голови КМДА Петра Оленича, голову земельної комісії Київради Михайла Терентьєва, представників «Київблагоустрою» і «Спецжитлофонду». Комарницький публічно називав тиск політичним. Поки немає вироку Вищого антикорупційного суду саме щодо нього в цій справі, коректна формула одна: підозрюваний у розшуку, а не засуджений організатор.
| Епізод | Дата | Що зафіксовано публічно | Статус на осінь 2026 |
|---|---|---|---|
| Операція «Чисте місто» | лютий 2025 | Обшуки, підозри групі, розшук Комарницького з 10 лютого | Слідство рухалося; екстрадиції з Австрії не було |
| Земельна схема за версією НАБУ | орієнтовно 2019–2024 | Вивід ділянок без торгів; 11+ млн грн оформлено, більші суми зупинені | Підозра, не вирок |
| Податкова підозра | 21 листопада 2025 | 48 квартир, продаж на 68 млн грн, несплата близько 12 млн грн, ч. 3 ст. 212 КК | Оголошена заочно Київською міською прокуратурою |
| Перебування за кордоном | з березня 2025 | «Українська правда» знайшла його у Відні; у березні 2026 зафіксований на концерті | Розшук НАБУ зберігався |
Таблиця зібрана за повідомленнями НАБУ, Київської міської прокуратури, «Української правди» і Суспільне. Суми в різних сюжетах не додаються механічно: земля і податок — різні провадження.
Відень, автівка з табличкою «200» і межа факту
Журналісти «Української правди» у березні 2025 року знайшли Комарницького у Відні. За їхніми даними, офіційно кордон він не перетинав: спершу переховувався в Києві та області, близько 16 лютого опинився в Румунії, далі — в Австрії. Департамент стратегічних розслідувань Нацполіції повідомляв, що двоє працівників управління стратегічних розслідувань на Закарпатті допомагали нелегальному виїзду. Медіа описували колону з людьми, у яких були посвідчення СБУ, і авто з табличкою «200».
У жовтні 2025-го ZN.ua із посиланням на джерела писало, що слідчі НАБУ обшукали житло у Відні і допитали Комарницького. Паралельно Bihus.Info показувало недобудований палац у Козині площею понад 3100 м² на березі Козинки: арешт на об’єкт знімали, після чого землю і недобуд переоформили на тестя, Юрія Булгакова. 21 листопада 2025 року Київська міська прокуратура оголосила заочну підозру в ухиленні від сплати податків майже на 12 млн грн: 48 квартир в елітних ЖК, частина продана на 68 млн грн, податок із угод не сплачений. Кваліфікація — частина 3 статті 212 Кримінального кодексу.
6 жовтня 2026 року журналіст Михайло Ткач оприлюднив фото з концерту гурту «Машина часу» у Відні, який відбувся в березні 2026-го: на світлинах Комарницький серед глядачів. Для слідства це не доказ вини в земельній справі. Для читача це маркер, що розшук усередині України не зупинив публічне життя за кордоном. Екстрадиція з Австрії на осінь 2026 року в відкритих повідомленнях не фігурує як завершена, тож судового фіналу «Чистого міста» саме щодо нього немає.
У нашій практиці розбору публічних досьє ми стикалися з випадком, коли родина тезки з Самбора тиждень отримувала дзвінки «ви той Комарницький із землі». Прізвище рідкісне на слух і дуже гучне в стрічці — і цього досить, щоб чужа справа прилипла до чужого паспорта.
Кого ще носить це прізвище — і чому їх змішують
Віталій Мар’янович Комарницький, народжений 15 березня 1964 року в Криму, — інша біографія. Правознавець, доктор юридичних наук (2012), професор (2013), заслужений будівельник України, у 2010-му депутат Луганської облради від Партії регіонів, з 5 липня до 25 жовтня 2019 року — голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. До столичної землі і операції «Чисте місто» він не має стосунку.
На Тернопільщині прізвище тримає свій реєстр: розвідниця СБ Головного проводу ОУН Євгенія Комарницька, командир боївки УПА Іван Комарницький, польський історик із Кременця Зиґмунт-Еразм Комарницький (1809–1883). Галицькі Комарницькі XVI століття і київський депутат 2006 року — не одна родовідна лінія, доки метрика не доведе інше. Генеалогічні сайти, які обіцяють «сертифікат походження за 15 хвилин», цю різницю стирають.
За моїм досвідом розбору архівних запитів протягом місяця найчастіше плутають три речі: село Комарники, рід Комарницьких гербової доби і будь-якого сучасного носія прізвища з першої шпальти. Пошук без імені та по батькові майже завжди віддає Дениса.
Помилки, які повторюють навіть уважні перекази
- Називати його засудженим за «Чисте місто». На осінь 2026 року є розшук, підозри і заочні процесуальні дії. Вирок у цій справі щодо нього в публічному полі не з’являвся. Підміна статусу перетворює новину на вирок натовпу.
- Додавати 11 млн грн землі до 12 млн грн податків і отримувати «схему на 23». Це різні епізоди, різні органи і різний предмет. Земля — комунальні ділянки, податок — продаж квартир.
- Вважати «смотрящого» посадою. Такого запису в штаті КМДА немає. Ярлик описує вплив, який приписують ЗМІ, а не мандат.
- Виводити прізвище від професії ловити комарів. Для галицької гілки працює топонім Комарники, привілей 1506 року і придомки роду, а не придворна дезінсекція.
- Змішувати з Віталієм Комарницьким. Луганська ОДА 2019 року і Київрада Черновецького — різні люди, різні області, різний вік.
Кожна з цих помилок живе, бо короткий заголовок не вміщує різниці між підозрою і вироком. Довший текст якраз для того, щоб різниця лишилася видимою.
Питання, які пошук ставить одразу після прізвища
Чи Комарницький досі в розшуку? НАБУ оголосило розшук 10 лютого 2025 року у справі про організацію схеми із київською землею. Відкриті повідомлення осені 2026 року, включно з публікацією фото з Відня, описують його як розшукуваного, а не як людину, щодо якої розшук знято.
Де він перебуває? З березня 2025 року журналісти фіксують його у Відні. У березні 2026-го він був на концерті у тому ж місті; світлини вийшли 6 жовтня 2026 року. Точна адреса в публічних текстах не наводиться, і шукати її самостійно не варто: це вже не фактчек, а стеження.
Скільки землі фігурує у справі? Базова публічна цифра оформленого виводу — понад 11 млн грн, зупинені ділянки — ще близько 81–83 млн грн. Зведення «близько 100 млн» описують замах ширше. Податковий епізод — окремо, близько 12 млн грн несплаченого податку з продажу квартир на 68 млн грн.
Чи прізвище рідкісне? На Львівщині й Тернопільщині воно історично щільніше, у Києві — помітне через одну публічну біографію. Для генеалогії шукають метрики Комарників, а не стрічку НАБУ.
Коли справа може дійти до суду? Без екстрадиції або добровільного повернення заочний розгляд має стелю. Станом на осінь 2026-го відкриті джерела не фіксують завершеної екстрадиції з Австрії.
Чек-лист, якщо прізвище стосується вас або вашого пошуку
- Завжди додавайте ім’я та по батькові. «Комарницький» без Дениса Сергійовича виводить справу 2025 року навіть тоді, коли ви шукаєте предка з Турківщини.
- Розділяйте органи: НАБУ і САП — земля і організація, Київська міська прокуратура — податок за статтею 212, Нацполіція — обставини виїзду.
- Фіксуйте дату повідомлення. Сума «11 млн» і сума «100 млн» належать різним реченням однієї версії слідства.
- Для родоводу йдіть у Комарники: привілей 1506 року, придомки, самбірські й львівські метрики. Політичне досьє там не допоможе.
- Не публікуйте чужі адреси, номери автівок і розклади концертів як «допомогу слідству». Публічний факт і досьє на приватну людину — різні жанри.
Цього набору досить, щоб не повторити чужий заголовок дослівно. Якщо потрібен процесуальний статус на сьогодні, його дає картка провадження, а не телеграм-канал із переказом переказу.
Що лишається відкритим восени 2026-го
Прізвище Комарницький старше за будь-яку київську оборудку на п’ять століть. Село в долині Стрию досі стоїть на тій самій річці, рід розійшовся придомками, а пошуковий рядок звузився до однієї біографії 1978 року народження. Ця нерівність тимчасова. Справа «Чистого міста» або отримає судовий текст, або лишиться досьє розшукуваного у Відні — і саме цей текст, а не ярлик «смотрящого», колись визначить, чим прізвище відгукується в архівах наступного десятиліття.
Поруч із цим живе тихіша гілка: метрики Борині, бронзові мечі з Комарників, луганський правознавець із тим самим прізвищем і тернопільські прізвища, які не просили київської землі. Розвести ці лінії важче, ніж переказати втечу. Саме розведення і є роботою, яку короткий сюжет зазвичай не доробляє.