Богдан Гарнага — полковник Збройних сил України, позивний «Бахмат», офіцер, який виїхав на Донбас за кілька днів після випуску з академії у червні 2014 року і з того часу майже безперервно залишається в бойовій системі. Його шлях пролягає від командира взводу 72-ї бригади крізь опорник «Зеніт» біля Донецького аеропорту, оборону Сумщини й Чернігівщини, Попасну, добровольчий батальйон під Новобахмутівкою — до посади першого командира 9-ї окремої бригади безпілотних систем.
Для початківця це історія про те, як сільський хлопець із Київщини стає командиром у найгарячіших точках. Для досвідченого читача — приклад еволюції українського офіцера: від механізованої піхоти 2014-го до штабної роботи і далі до роду сил, якого ще кілька років тому не існувало. Станом на 2026 рік його ім’я фігурує і в українських офіційних біографіях, і в пропагандистських «вироках» окупаційних судів — і саме цей розрив варто читати уважно.
Озерна, ліцей Богуна і рішення, яке не виглядало героїчним
Богдан Павлович Гарнага народився 6 грудня 1991 року в селі Озерна Білоцерківського району Київської області. Військових у родині не було. Шлях у форму розпочався з простої деталі: мати почула про Київський військовий ліцей імені Івана Богуна і вирішила, що синові це знадобиться «для життя» — навіть якщо потім він обере іншу професію.
Ліцей він закінчив у 2009-му. До академії з першої спроби не вступив, тож підписав контракт, пройшов школу сержантів і потрапив до 72-ї окремої механізованої бригади в Білій Церкві — у 2-й батальйон, 6-ту роту. Пізніше все ж вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, факультет бойового застосування військ, спеціальність «управління діями підрозділів механізованих військ».
Цей старт важливий не як «патріотична легенда», а як робоча схема, яку досі повторюють сотні контрактників: ліцей або військова кафедра, сержантська школа, частина, вже потім виш. Гарнага згодом сам говорив, що хотів би, аби його діти теж пройшли ліцей — не обов’язково щоб стати офіцерами, а щоб мати дисципліну, якої цивільна школа часто не дає.
П’ятниця — випуск, понеділок — бригада, далі — Іловайськ
21 червня 2014 року академія випустила лейтенанта Гарнагу. У суботу він був удома в Білій Церкві. У понеділок уже представився в 72-й бригаді як той, хто прибув для проходження служби. 28 червня підрозділ виїхав у зону АТО під Амвросіївку.
Перші бойові епізоди — не парадні штурми, а брудна логістика війни, яка щойно розгорнулася. У складі тактичної групи третього батальйону він виходив на Старобешеве забирати поранених після Іловайська. Займали мости, знімали ворожу рацію і коригували вогонь своїх танків, чуючи розмови противника в прямому ефірі. Далі — переговори, автобуси з полоненими, швидкий відхід разом із Нацгвардією.
Відстань між випускним фото і першим мінометним нальотом у нього вимірювалася не роками, а годинами. Саме ця щільність — ключ до розуміння покоління офіцерів 2014-го: вони не «доростали» до війни, війна почалася в них на порозі казарми.
У січні 2015-го Гарнага прийняв 7-му роту 3-го механізованого батальйону 72 ОМБр. На фронті її швидко прозвали «шаленою». Під Білою Кам’янкою рота чисельністю 74 бійці утримувала лінію оборони завдовжки близько восьми кілометрів, вибила дві роти противника і зайняла панівну висоту. Це не епізод «для вітрини»: така щільність — менше десяти людей на кілометр — означає, що командир живе в постійному дефіциті резерву, сну й боєкомплекту.
Опорник «Зеніт»: півроку між аеропортом і Авдіївкою
З грудня 2016-го рота Гарнаги тримала опорний пункт «Зеніт» поблизу зруйнованого Донецького аеропорту, в районі Авдіївки. Тоді йому було 25. Журналісти «Цензор.НЕТ» записували з ним розмову просто на позиції: про те, як після двох туманних днів український прапор з’являється над будиночком рибалки між «Зенітом» і аеропортом.
На той момент офіцер свідомо залишався командиром роти, хоча йому пропонували майорські посади. Логіка була проста й жорстка: рота — це той рівень, де ще чути кожного бійця і ще можна особисто відповідати за кожен метр. Пізніше цей самий принцип він перенесе на добровольчі підрозділи 2022-го: не роздувати штаб швидше, ніж люди встигають навчитися не гинути.
Паралельно йшли ротації Волноваського району, Світлодарської дуги, Луганщини, Водяного, Пісків, Горлівки. У 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського він став заступником командира батальйону, згодом — командиром 15-го батальйону. До повномасштабного вторгнення за плечима вже були вісім років майже безперервної війни.
Четверта година ранку 24 лютого: сигарета, гул і дзвінок командиру бригади
Повномасштабне вторгнення Гарнага зустрів у 58-й бригаді. У ніч на 24 лютого 2022-го, близько 03:57, вийшов зі штабу на ґанок, закурив і побачив спалахи в напрямку кордону. Зателефонував командиру бригади полковнику Кащенку зі словами, що війна почалася. Кілька хвилин потому надійшов наказ займати оборону в Сумах.
Лівий фланг вступив у бій. Сили противника переважали, але підрозділ знищив дві бойові машини, виграв час для виведення тилів бригади і відійшов на Батурин. Зв’язок падав — командир із начальником штабу вилазили на дах дев’ятиповерхівки з рацією в одній руці й антеною в іншій.
Далі були Чернігівщина і звільнене Ягідне. Гарнага розповідав, що після того, що побачив у підвалі, де місяць тримали близько 300 людей, серед них 58 дітей, їхав у машині й плакав. Цивільні автівки розстріляні, на узбіччях тіла, у коридорі чоловік місяць спав, тримаючи немовля. Медики його підрозділу забирали хворих дітей із матерями до лікарні.
У квітні 2022-го — Попасна. За день інколи до тисячі снарядів. 5 квітня під час евакуації поранених підбили першу БМП, потім другу: ворожі «Орлани» тримали периметр в онлайн-трансляції. Командир одного з підрозділів викликав артилерію на себе, щоб не пустити штурмові групи в будівлю. Відхід прикривали бійці 140-го. У тій будівлі лишилося 10 людей; троє потрапили в полон, 27 поранено, троє загинули. Сорок бійців несли поранених п’ять кілометрів до точки евакуації.
Саме цей епізод російська сторона пізніше використала для заочного «вироку» окупаційного суду в Луганську: 20 років колонії суворого режиму за нібито невибірковий мінометний вогонь 7 квітня 2022-го. Для українського читача важливо розрізняти бойові дії в місті, яке штурмували регулярні й наймані сили РФ, і юридичну фікцію суду невизнаного утворення. Міжнародно цей «вирок» не є вироком.
45-й стрілецький: одинадцять місяців добровольців під Новобахмутівкою
З квітня 2022-го по лютий 2023-го Гарнага командував 45-м окремим стрілецьким батальйоном. Майже 90 відсотків складу — добровольці без бойового досвіду: айтішники, програмісти, ресторатори, люди, які ще вчора збирали гроші на турнікети. Батальйон 11 місяців утримував напрямок біля Новобахмутівки з мінімальними, як для такої ділянки, втратами.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли цивільні читачі сприймають такі підрозділи як «гарматне м’ясо з вулиці». Реальність інша і жорсткіша. Командир тут працює не героєм плаката, а інструктором під вогнем: вчить окопуватися, не світитися тепловізором, не класти всіх в одну посадку, не витрачати боєкомплект на «відчуття роботи». Доброволець без досвіду може тримати позицію — якщо офіцер не соромиться повторювати елементарне сто разів.
Захист Сумщини й недопущення прориву на Київ стали підставою для ордена Богдана Хмельницького II ступеня. Указ Президента України № 113/2022 від 7 березня 2022 року прямо називає майора Богдана Павловича Гарнагу серед нагороджених «за особисту мужність і самовіддані дії». Рік раніше, 7 червня 2021-го, він уже отримав орден III ступеня — Зеленський вручав його поблизу лінії зіткнення.
Що змінюється, коли офіцер іде зі «своєї» роти в штаб
У лютому 2023-го Гарнага став начальником штабу 14-ї окремої механізованої бригади на Куп’янському напрямку. З червня по серпень 2023-го виконував обов’язки начальника штабу 65-ї ОМБр. З вересня 2023-го по січень 2025-го навчався в Національному університеті оборони України — рідкісна пауза в людині, яка з 2014-го майже не виходила з операційного циклу.
Штабна робота ламає романтику «командира в окопі». Тут уже не 74 людини на восьми кілометрах, а взаємодія артилерії, логістики, ротацій, дронів і піхоти на десятках кілометрів. Той, хто пройшов і роту, і батальйон добровольців, і штаб бригади, бачить війну одночасно знизу і зверху. Саме цей подвійний зір пізніше знадобиться в Силах безпілотних систем.
Перший командир першої у світі бригади безпілотних систем
У січні 2025 року 9-й окремий мотопіхотний батальйон (колишній вінницький батальйон ТрО 2014 року, згодом у складі 59-ї бригади) переформатували в 9-ту окрему бригаду безпілотних систем і включили до нового роду сил — Сил безпілотних систем ЗСУ. Першим командиром став підполковник, згодом полковник Богдан Гарнага.
Бригада формувалася на ходу і одразу виводила на лінію невеликі оперативні групи. До складу увійшли підрозділи з дуже різною ДНК: жіночий підрозділ операторок БпЛА «Гарпії», «Кавказький легіон» добровольців з Кавказу, диверсійно-розвідувальний батальйон «Сонечко», який раніше працював у контурі ГУР. Гарнага особисто передавав прапор командирам цих підрозділів — жест, який у військовій культурі означає не церемонію, а прийняття чужої історії у свою.
У подкасті «На лінії вогню» весни 2025-го він говорив про трансформацію армії, роль дронів, нове покоління командирів, демотивацію ветеранів і моральні межі війни. Формулювання було різке: «Ми не повинні бути такими тварями, як вони». Окремо наполягав, що в частині завдань жінки-операторки емоційно стійкіші за чоловіків — і саме тому «Гарпії» не декоративний проєкт, а бойова одиниця.
У грудні 2025-го, майже через рік після створення бригади, Гарнага передав командування капітану Рустаму Нургудіну, колишньому начальнику штабу полку безпілотних систем. У відкритому зверненні назвав себе першим командиром частини «в момент, коли все тільки народжувалося», і підкреслив: як офіцер залишається в строю. Для біографії це важливий штрих — він не «забронював» посаду, а запустив структуру і відійшов, коли вона вже дихала сама.
Майор Богдан Гарнага «Бахмат» про оборону Сумщини і Чернігівщини: «Ми палили броню ворога, а вони рвалися до Києва» – Останні та актуальні новини України та світу, новини дня онлайн – Україна Молода
На світлині часів оборони півночі — той самий офіцер, якого бійці знають як «Бахмата»: без пафосу в обличчі, з типовою екіпіровкою механізованої піхоти початку великої війни. Від цієї каски до пульту FPV минуло менше трьох років. Швидкість цієї зміни і є головним сюжетом його кар’єри після 2022-го.
Як читати Гарнагу: міфи, які заважають побачити офіцера
Публічний образ «Бахмата» легко розвалюється на кілька спрощень. Нижче — ті, що найчастіше зустрічаються в коментарях і переказах, і чому вони шкодять навіть прихильникам.
- «Він з випускного одразу став легендою». Ні. Він став лейтенантом, який у понеділок прийшов у бригаду і поїхав забирати поранених. Легенда наростає постфактум; у 2014-му це була робота з дефіцитом карт, зв’язку й досвіду.
- «Добровольчий батальйон — значить нерегулярна імпровізація». 45-й стрілецький тримав ділянку 11 місяців. Імпровізація без статуту вбиває. Командир якраз і був тим, хто накладав статут на людей без статуту в голові.
- «Перехід у дрони — втеча з піхоти». Навпаки: піхотний досвід 2014–2023 років став аргументом, чому саме такі офіцери мають будувати бригади СБС. Дрон без розуміння окопу стріляє красиво і марно.
- «Російський вирок щось доводить». Окупаційний суд судить українського командира за бої в місті, яке сама РФ стерла з карти. Це інструмент інформаційної війни, не джерело фактів.
- «Харизма в інтерв’ю = стиль командування». Гарнага в камері справді гострий і жартує. На позиції його цінують за інше: рахунок втрат, відстань евакуації, кількість снарядів, які ще є вранці.
За моїм досвідом читання його інтерв’ю за останні роки одне формулювання повторюється частіше за інші: ніхто не народжений для війни, і жодна мати не народжує дитину «під мобілізацію». Це не пацифізм. Це відмова романтизувати те, що він бачив у Ягідному й Попасній.
Коли історія офіцера стає практичним орієнтиром
Для цивільного, який лише починає розбиратися в ЗСУ, біографія Гарнаги закриває одразу кілька сусідніх питань: як виглядає кар’єра контрактника 2010-х, чим рота відрізняється від батальйону, навіщо офіцеру університет оборони посеред війни і що таке Сили безпілотних систем не в рекламному ролику, а в структурі.
Для військового або ветерана корисніше дивитися не на ордени, а на розвилки. Він залишався на роті, коли пропонували вище. Брав добровольців, коли можна було просити «стару» механізовану частину. Ішов учитися в НУОУ, коли штабна посада вже була. Будував нову бригаду і віддав її іншому командиру через рік. Це не універсальний рецепт, але це послідовність людини, яка мислить частиною, а не власним погоном.
Чек-лист для самоперевірки, якщо ви читаєте такі біографії, щоб зрозуміти сучасну армію, а не зібрати «пантеон героїв»:
- Чи названі конкретні частини, дати й ділянки фронту — чи лише загальні слова «воєнний шлях»?
- Чи видно різницю між посадами (взвод, рота, батальйон, штаб, бригада СБС), чи все зведено до «командир»?
- Чи відокремлені державні нагороди України від відомчих медалей і церковних відзнак?
- Чи поданий російський «вирок» як факт злочину — чи як елемент пропаганди?
- Чи є після 2023 року згадка про навчання, штаб або технології, а не лише про штурми 2014–2022-го?
Якщо хоча б на три пункти відповідь «ні», ви читаєте не біографію, а агітку. З Гарнагою якраз навпаки: джерела дозволяють зібрати суху хронологію, і саме вона сильніша за будь-який пафос.
Питання, які реально задають про Богдана Гарнагу
Хто такий Богдан Гарнага і який у нього позивний?
Полковник ЗСУ, уродженець села Озерна на Київщині, позивний «Бахмат». Учасник війни з 2014 року, перший командир 9-ї окремої бригади безпілотних систем у 2025 році.
Чому його називають офіцером, який пішов на фронт із випускного?
Випуск Національної академії сухопутних військ відбувся 21 червня 2014-го (п’ятниця). У понеділок він уже був у 72-й бригаді, 28 червня — у зоні АТО під Амвросіївкою. Формулювання журналістів точне за календарем, хоча «з балу на передову» — спрощення: між ними були доба вдома і представлення в частині.
Які державні нагороди він має?
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2021) і II ступеня (указ від 7 березня 2022 року). Також медаль «За військову службу Україні» (2016), нагрудний знак «Знак пошани», медалі «За оборону Волновахи» та «За оборону Маріуполя», відзнака УПЦ КП «За жертовність і любов до України», іменна вогнепальна зброя.
Чи командує він досі 9-ю бригадою?
Ні. Бригаду створено в січні 2025-го, він був її першим командиром. У грудні 2025-го командування прийняв капітан Рустам Нургудін. Гарнага публічно підтвердив, що залишається в строю.
Що робити з інформацією про «заочний вирок» у Луганську?
Сприймати як заяву слідчих органів РФ та структур окупованої Луганщини, не як встановлений міжнародним судом факт. Українські джерела цей епізод описують у контексті боїв за Попасну, а не як кримінальну справу.
Нагороди й етапи служби: зібрати розрізнені згадки в одну таблицю
Нижче — зведення відкритих даних про службу та відзнаки. Дати нагород — за указами і повідомленнями академії та профільних видань; етапи служби — за біографічними довідками та інтерв’ю самого офіцера.
| Період / дата | Посада або подія | Частина / контекст |
|---|---|---|
| 2009 | Випуск | Київський військовий ліцей ім. І. Богуна |
| до 2014 | Контракт, школа сержантів, служба | 72 ОМБр, Біла Церква |
| 21.06.2014 | Лейтенант, випуск | НАСВ ім. П. Сагайдачного |
| 28.06.2014 | Командир взводу, вихід в АТО | Район Амвросіївки, Старобешеве |
| з 01.2015 | Командир 7-ї «шаленої» роти | 72 ОМБр; Біла Кам’янка, «Зеніт» |
| 02.12.2016 | Медаль «За військову службу Україні» | Указ до Дня ЗСУ |
| 07.06.2021 | Орден Богдана Хмельницького III ст. | Вручення поблизу лінії зіткнення |
| 24.02.2022 | Оборона Сумщини / Чернігівщини | 58 ОМПБр |
| 07.03.2022 | Орден Богдана Хмельницького II ст. | Указ Президента № 113/2022 |
| 04.2022–02.2023 | Командир 45-го стрілецького батальйону | Новобахмутівка, добровольці |
| 2023 | Начальник штабу | 14 ОМБр, згодом 65 ОМБр |
| 09.2023–01.2025 | Навчання | Національний університет оборони України |
| 01.2025–12.2025 | Перший командир бригади | 9 ОБрБпС Сил безпілотних систем |
Джерела даних таблиці: Указ Президента України № 113/2022; біографічна стаття української Вікіпедії про Гарнагу Богдана Павловича та матеріали Суспільного.
Найточніший портрет «Бахмата» — не орденська планка і не заголовок про випускний. Це офіцер, який у 23 роки тримав вісім кілометрів сімдесятьма чотирма людьми, у 30 — учив добровольців не вмирати під Новобахмутівкою, у 33 — запускав бригаду дронів і через рік віддав її наступнику. Війна змінювала інструмент. Принцип лишався той самий: частина важливіша за біографію командира.
Поки триває велика війна, такі біографії не закриваються «і жив довго». Вони обриваються на актуальній посаді, на новому роді військ, на наступній ротації. Богдан Гарнага станом на 2026 рік — живий приклад того, як українська армія перекроїла сама себе: від механізованої роти біля спаленого аеропорту до екрана оператора, який бачить той самий ліс уже з повітря. Читач, який дійшов сюди, вже знає не «ім’я з новин», а маршрут людини всередині цієї перекройки.