Ще кілька років тому українські мотиви в одязі асоціювалися переважно з вишиванкою, етностилем і образами для особливих подій. Сьогодні ситуація змінилася. Українські бренди носять щодня. Традиційні техніки вплетені в сучасний дизайн. Речі вітчизняних дизайнерів давно вийшли на міжнародний рівень.
Стилістка Галина Денисюк пояснила причини цього явища. Називати його лише трендом уже неправильно.
Зміна ставлення до культури
Одна з головних причин — інше ставлення самих українців до власної культури. «Ми перестали дивитися на українське як на щось, що потрібно обов’язково осучаснити, щоб воно стало достатньо модним. Навпаки, ми нарешті побачили цінність у тому, що вже маємо: у ремеслах, вишивці, формах, прикрасах, символах, роботі майстрів. А дизайнери навчилися дуже красиво перекладати цю спадщину мовою сучасної моди».
Особливо помітним процес став в останні роки. Одяг і аксесуари стали способом говорити про походження та культурну приналежність. Український код більше не мусить бути очевидним.
«Українська ідентичність у моді сьогодні набагато ширша. Можна обрати одяг українського бренду, сучасні прикраси з українськими мотивами, речі з льону, ручну роботу, плетіння або переосмислені традиційні форми. Український код може бути дуже делікатним – іноді достатньо однієї прикраси чи символічної деталі. Для мене важливо не буквально “одягнутися в Україну”, а показати українську ідентичність через власний стиль», — говорить стилістка.
Популярність уже не пояснюється лише патріотизмом. Локальні бренди конкурують із міжнародними дизайном, якістю та впізнаваністю.
«Якби українські речі були неякісними або неактуальними, одного бажання підтримувати своє було б недостатньо. У нас дуже сильна робота з формою, ручними техніками, деталями, матеріалами. Найважливіше – з’явився власний почерк».
Міжнародне визнання і природність стилю
Підтвердженням є успіх дизайнерів за межами країни. Ruslan Baginskiy, FROLOV, BEVZA, Vita Kin, IENKI IENKI, Ksenia Schnaider, LITKOVSKA, GUDU та інші бренди відомі міжнародній fashion-аудиторії. Їхні речі з’являються на світових знаменитостях. Явище поступово перестало сприйматися як суто локальне.
Для Денисюк цікавішим є те, наскільки різним може бути стиль сьогодні. «Українське – це вже давно не лише вишиванка. Це може бути абсолютно мінімалістичний костюм українського дизайнера, сучасна прикраса з переосмисленим символом, сумка, взуття, лляна сорочка. Не потрібно буквально вдягати на себе національні символи, щоб підтримувати українське».
Окреме місце займають традиційні прикраси та ремесла. Гердани, дукачі, намиста, хустки, плетені сумки та ручна робота дедалі частіше з’являються в сучасних образах, а не лише в етнічних.
«Мені подобається, коли умовний дукач носять не з повністю етнічним комплектом, а з білою майкою та жакетом. Гердан – із сорочкою та джинсами. Плетену сумку – з мінімалістичною сукнею. Саме на контрасті традиційні речі починають виглядати особливо цікаво».
Стилістка радить не використовувати всі символи одночасно. Сучасніше працює один акцент. «Моя формула проста: один сильний український акцент плюс сучасна база плюс ваша індивідуальність. Коли символів занадто багато, образ може перетворитися на костюмований. А сьогодні українська мода цікава саме своєю природністю».
Ще одна причина інтересу — глобальний попит на речі з власною історією. На тлі масового виробництва цінними стають ручна робота, ремесло, локальність і впізнаваність.
«Світ трохи втомився від однакових речей. Коли всі можуть купити приблизно те саме, особливо цінною стає річ, за якою стоїть історія. А в українській культурі таких історій неймовірно багато. Нам не потрібно їх вигадувати – потрібно навчитися сучасно з ними працювати».
Саме тому Денисюк не хотіла б називати нинішню популярність короткочасною модою. «Мені хочеться, щоб ми відійшли від формулювання “українське зараз у тренді”. Українське не повинно бути модним лише через певні історичні обставини. Воно має бути бажаним, тому що це красиво, якісно, впізнавано і має власний характер. Коли людина обирає українського дизайнера не з обов’язку, а тому що це найкраща річ серед запропонованих, – ось це для мене справжній успіх української моди».