Юлія Мендель — українська журналістка, кандидатка філологічних наук і колишня прессекретарка президента Володимира Зеленського у 2019–2021 роках. Її ім’я спершу асоціювали з відкритим конкурсом на Банковій і міжнародними інтерв’ю глави держави, а згодом — із двома мемуарами, шлюбом під час війни та різкою зміною тону щодо колишнього роботодавця.
Народилася 3 вересня 1986 року в Генічеську на Херсонщині. Закінчила Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, захистила кандидатську дисертацію про лірику Володимира Затуливітра, працювала на ICTV, «Еспресо», «112 Україна» та «Інтері», писала для The New York Times і Politico Europe. Після двох років в Офісі президента випустила книги «Кожен із нас — Президент» і «The Fight of Our Lives», а у 2025–2026 роках стала однією з найсуперечливіших фігур українського інформаційного поля через заклики до припинення вогню та інтерв’ю Такеру Карлсону.
Ця стаття зібрана так, щоб і той, хто вперше шукає «хто така Юлія Мендель», і той, хто вже читав її колонки, отримав хронологію, контекст, суперечки й інструменти, як відрізняти факт від інтерпретації.
Генічеськ, філологія і перша камера
Південне місто на Азовському узбережжі дало Мендель не лише місце народження, а й мовну біографію, яку вона пізніше описувала як шлях від російськомовного середовища до української як рідної. У червні 2008 року вона закінчила Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де вивчала українську мову та літературу, англійську й польську. У 2012-му захистила кандидатську дисертацію «Натурфілософська металогія лірики Володимира Затуливітра в контексті поезії 1970–90 рр.».
Журналістика почалася одразу після університету. З травня 2008-го по грудень 2014-го Мендель працювала репортеркою ICTV. Далі були короткі, але щільні відрізки: редакторка «Еспресо TV», кореспондентка «112 Україна» у США, міжнародна редакція «Інтеру». Паралельно вона стала першою українською журналісткою в програмі World Press Institute, стажувалася в Єльському університеті, пройшла Варшавську євроатлантичну літню академію WEASA і програму Солідарності імені Леха Валенси.
У 2016 році Мендель виступила продюсеркою документального фільму «Контужений: травма України» (Shell-Shocked: Ukraine’s Trauma) — однієї з перших стрічок про посттравматичний стрес після бойових дій на Донбасі. Того ж року в Politico вийшов її матеріал про корупцію у вишах, де вона описала історію з хабарем науковому керівникові. Херсонський міський суд у квітні 2019-го визнав твердження недостовірним; апеляція у жовтні 2020-го кваліфікувала його як оціночне судження і скасувала попереднє рішення.
З 2017-го до травня 2019-го вона була позаштатною кореспонденткою The New York Times в Україні, консультувала Світовий банк з комунікацій і публікувалася в Politico Europe, VICE, Spiegel Online. Саме цей міжнародний слід пізніше став її головною перевагою на конкурсі речниці.
Конкурс чотирьох тисяч: як філологиня стала голосом президента
Наприкінці квітня 2019 року новообраний президент оголосив відкритий конкурс на посаду прессекретаря. Заявки подали понад чотири тисячі людей. 3 червня 2019 року указом Володимира Зеленського Юлію Мендель призначили на посаду. Попередником був Святослав Цеголко, наступником після її звільнення — Сергій Никифоров.
На фінальній співбесіді, за її пізнішими розповідями, перевіряли англійську. Для команди, яка тільки входила у владу і шукала «несистемне» обличчя, це було логічно: Мендель уже вміла говорити із західними редакціями мовою, якою вони звикли читати новини.
Однак ще до указу виник конфлікт інтересів. 1 травня 2019-го в The New York Times вийшла її спільна з Кеннетом Воґелем стаття про роль Джо Байдена у відставці генпрокурора Віктора Шокіна. CNN тоді вказав, що матеріал готувався в період, коли Мендель уже подала заявку на посаду в Офісі президента, і редакція NYT цього не знала. Сама Мендель пояснювала: вакансію оголосили 30 квітня, заявку вона подала 3 травня, а розслідування на той момент уже було готове.
Для початківця в політичній журналістиці цей епізод важливий як урок: межа між репортером і майбутнім спікером влади тонша, ніж здається. Для досвідченого читача — як перший сигнал, що кар’єрний стрибок Мендель ніколи не був «чистим» у медійному сенсі.
Два роки на Банковій: що вдалося і де комунікація ламалася
Формально Мендель курирувала міжнародний напрям: супроводжувала президента в поїздках, працювала з іноземними ЗМІ, відповідала за тон офіційних заяв. За її каденції Зеленський дав інтерв’ю Le Monde, Der Spiegel, Gazeta Wyborcza, з’явився на обкладинках Time і The Guardian. У серпні 2020-го розмова з Euronews вийшла тринадцятьма мовами. 9 грудня 2019-го вона була в делегації на переговорах «нормандського формату» в Парижі.
Практична сторона посади виглядала інакше, ніж глянцеві обкладинки. Уже в червні 2019-го в ефірі «1+1» Мендель заявила, що українські військові на Донбасі «піддаються на провокації» і стріляють по цивільних об’єктах. Військова прокуратура тоді надсилала запити щодо її слів. У вересні того ж року вона кілька разів фізично не допускала журналістів до президента: відштовхнула кореспондента «Схем» Сергія Андрушка, відтягнула за руку Крістофера Міллера з Radio Free Europe/Radio Liberty, агресивно відреагувала на журналістку LB.ua. Національна спілка журналістів України вимагала вибачень, «Ініціатива 34» — звільнення. Зеленський 10 жовтня публічно її захистив, але попередив, що наступного разу «розстанеться».
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли читачі плутали «захист першої особи» з правом прессекретаря фізично зупиняти мікрофон. Це різні речі: охорона відповідає за безпеку, речник — за доступ до питань. Змішування ролей майже завжди закінчується скандалом.
Були й дрібніші зриви. Восени 2020-го повідомлення про позитивний тест Зеленського на COVID-19 Мендель почала зі слова «на жаль» і одразу додала, що президент «почувається добре» — допис довелося правити. З’являлися чутки про роман із президентом; вона їх заперечувала, кажучи, що має «серйозні стосунки» з іншою людиною.
30 квітня 2021-го стало відомо, що вона йде з посади. Указ про звільнення президент підписав 9 липня 2021-го. Сама Мендель пізніше казала, що «протрималася 25 місяців» і вигоріла. Після цього короткий час була позаштатною радницею керівника Офісу президента Андрія Єрмака з роботи з іноземними медіа, а з 17 липня по 4 вересня 2021-го вела матеріали на каналі «Україна 24».
Дві книги — два портрети однієї влади
11 липня 2021 року вийшла українська книжка «Кожен із нас — Президент» у видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Це не сухий щоденник апаратниці, а спроба описати країну очима жінки, народженої наприкінці 1980-х у російськомовному місті, яка вчилася на Заході й раптом опинилася всередині нової влади. Тон книжки загалом доброзичливий до команди Зеленського.
13 вересня 2022-го Simon & Schuster випустив англомовну «The Fight of Our Lives: My Time With Zelenskyy, Ukraine’s Battle for Democracy, and What It Means to the World». Мендель описує зустрічі Зеленського з Путіним, на яких була присутня, реакцію на телефонні розмови з Дональдом Трампом, що стали підставою для першого імпічменту, і життя під обстрілами вже після 24 лютого. Washington Post назвав розповідь «щирою». Права на екранізацію придбала Future Shack Entertainment.
Контраст між цими текстами і пізнішими інтерв’ю 2025–2026 років став головним аргументом її критиків: спочатку — майже панегірик, потім — обвинувачення в узурпації, емоційній нестабільності й блокуванні миру. Сама Мендель пояснює зміну досвідом війни і «тим, що побачила зсередини». Опоненти вказують на відсутність нових первинних доказів і на те, що ключові рішення, про які вона говорить, ухвалювалися вже після її звільнення.
Короткий хронологічний каркас
| Період | Роль | Що запам’яталося |
|---|---|---|
| 2008–2019 | Журналістка, консультантка Світового банку | ICTV, NYT, World Press Institute, фільм про ПТСР |
| 3 червня 2019 — 9 липня 2021 | Прессекретарка президента | Міжнародні інтерв’ю, скандали з журналістами, Нормандія |
| липень 2021 — 2022 | Авторка, позаштатна радниця | «Кожен із нас — Президент», шлюб 4 червня 2022 |
| 2022–2024 | Колумністка, спікерка | «The Fight of Our Lives», виступи на CNN, BBC, France 24 |
| 2025–2026 | Публічна критикеса | Стаття в Time, інтерв’ю Карлсону, внесення до «Миротворця» |
Дані таблиці зібрані з офіційних указів президента, сторінок видавництв та енциклопедичних довідок українською й англійською.
Особисте: Павло Кухта, фронт і розпис без бенкету
Роман із економістом Павлом Кухтою, першим заступником міністра економіки у 2019–2020 роках і тимчасовим виконувачем обов’язків міністра навесні 2020-го, почався після її звільнення з Банкової — орієнтовно влітку 2021-го. Публічно Мендель показала обличчя партнера лише 13–14 лютого 2022-го, у День закоханих, із підписом «Make Love, Not War».
26 березня 2022-го Кухта пішов добровольцем на фронт. Перед цим зробив пропозицію. 4 червня 2022 року пара зареєструвала шлюб у київському РАЦСі. Гучне весілля відклали «на після перемоги». Кухта має доньку Ярославу від попереднього шлюбу; з армії він повернувся приблизно за місяць.
За різними оцінками українських видань, на середину 2026 року Мендель більшість часу проводить за кордоном, хоча Київ називає домівкою. Англомовний блог і колонки для західної преси стали її основним майданчиком.
П’ять поширених помилок про Юлію Мендель
Навколо її біографії наросло чимало спрощень. Нижче — ті, що найчастіше трапляються в коментарях і коротких новинах, і чому вони підводять.
- «Вона завжди була проти Зеленського». Ні. Книги 2021–2022 років і публічні виступи перших воєнних місяців витримані в підтримувальному тоні. Зміна риторики стала помітною з 2025 року.
- «Її звільнили зі скандалом». Формально вона сама оголосила про відхід наприкінці квітня 2021-го, указ з’явився 9 липня. Причини називали вигорання, а не одну конкретну справу.
- «Вона керувала переговорами з Росією». Мендель була в делегації нормандського саміту 2019 року як прессекретарка, але не була учасницею закритих політичних торгів. Пізніші заяви про Стамбул-2022 вона робить як колишня інсайдерка, не як свідок за столом.
- «Усі західні медіа її підтримують». Публікації в Time, Washington Post чи виступи на France 24 не дорівнюють одностайному схваленню. Українські редакції — від «Української правди» до Kyiv Independent — у 2026-му прямо називали частини інтерв’ю Карлсону маніпулятивними.
- «Після Банкової вона зникла». Навпаки: книжки, колонки, освітні курси, волонтерство і регулярні коментарі для міжнародних ефірів.
Ці помилки живучі, бо біографія Мендель зручно ділиться на «до» і «після». Реальність складніша: людина може змінити оцінку подій, не стаючи автоматично ані героїнею, ані зрадницею. Перевіряти варто конкретне твердження, а не ярлик.
2025–2026: Time, Єрмак, Карлсон і розкол аудиторії
Після перемоги Дональда Трампа на виборах 2024 року Мендель писала, що драматизувати результат не варто: жоден кандидат не запропонував Україні «перемоги в кредит». 30 січня 2025-го в Time вийшла її колонка з закликом до негайного припинення вогню. Аргумент: війна виснажує країну швидше, ніж змінює лінію фронту; перспектива НАТО віддалена; втрати, біженці й зруйнована інфраструктура вже є фактом. У коментарі France 24 вона твердила, що значна частина українців, особливо в містах під обстрілами, згодна на паузу.
Окремий пласт — заяви про Андрія Єрмака. У грудні 2025-го в інтерв’ю Радіо Свобода Мендель назвала його «найнебезпечнішою людиною у вертикалі влади» і «фільтром рішень президента». Наприкінці січня 2026-го з’явилися її слова про езотеричні практики в Офісі. Критики одразу нагадали: у книзі 2021 року вона писала про Єрмака стримано-позитивно.
За моїм досвідом читання політичних мемуарів протягом місяців після гучних інтерв’ю, найчастіша пастка — сприймати інсайд як доказ. Інсайд — це доступ. Доказ — документ, другий незалежний свідок або відкриті дані.
У травні 2026 року Мендель дала довге інтерв’ю Такеру Карлсону. Вона назвала Зеленського однією з головних перешкод на шляху до миру, говорила про емоційну нестабільність, накопичення влади, нібито згоду віддати Донбас на стамбульських переговорах і про те, що критика влади в Україні карається мобілізацією. Наприкінці розмови перейшла на російську і звернулася до Володимира Путіна. Повномасштабну війну описала формулою «слов’яни вбивають слов’ян». Офіс президента назвав інтерв’ю маніпулятивним. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга — таким, що принижує державу. Сайт «Миротворець» вніс Мендель до своєї бази. Сама вона заявила, що після цього ефіру не може повернутися в Україну.
Для західної аудиторії, втомленої війною, її слова лягли в уже готову рамку «потрібен мир зараз». Для значної частини української — як виступ людини, яка колись формувала образ президента для світу, а тепер розповідає тій самій аудиторії протилежне без нових первинних джерел. Обидва прочитання існують одночасно. Ігнорувати одне з них означає читати лише половину історії.
Коли самостійно розібратися, а коли шукати першоджерело
Біографічні факти — дата народження, освіта, дати указів, назви книжок, ім’я чоловіка — перевіряються швидко: офіційні реєстри, сторінки видавництв, енциклопедичні статті. Тут читач може обійтися сам.
Інша справа — твердження про закриті переговори, стан здоров’я політиків, «магію в Офісі» чи мотиви мобілізації. Тут одного інтерв’ю замало. Варто шукати стенограми, заяви учасників переговорів, документи Ставки, фактчеки кількох незалежних редакцій. Якщо джерело одне і воно саме є стороною конфлікту — це гіпотеза, не вирок.
Чек-лист для читача заяв колишніх інсайдерів
- Чи була ця людина фізично присутня на події, про яку говорить, чи переказує чужі слова?
- Чи збігається нова версія з її власними текстами дво-трирічної давнини? Якщо ні — чи пояснює вона розрив?
- Чи є друге, незалежне джерело з іменем і посадою?
- Чи не підміняє емоційний образ («диктатор», «герой», «зрадник») конкретний факт?
- Хто виграє від того, що саме ця версія стане вірусною саме зараз?
Цей список не замінює журналістське розслідування. Він лише зменшує шанс стати ретранслятором чужої кампанії — байдуже, з якого боку.
Питання, які реально шукають про Юлію Мендель
Скільки років Юлії Мендель і звідки вона? Народилася 3 вересня 1986 року в Генічеську Херсонської області. У 2026-му їй 39–40 років.
Чому її призначили прессекретаркою? Вона виграла публічний конкурс серед понад 4000 претендентів. Сильними сторонами були англійська, досвід у західних медіа і відсутність довгого шлейфу в старих політичних штабах.
Чи одружена Юлія Мендель? Так. 4 червня 2022 року вона зареєструвала шлюб з Павлом Кухтою, економістом і колишнім першим заступником міністра економіки.
Де вона зараз і чим займається? Позиціонує себе як незалежну журналістку й колумністку, пише для західних видань, веде англомовний блог, анонсує нову книгу. Значний час проводить за межами України.
Чи можна вважати її «голосом Кремля» лише через інтерв’ю Карлсону? Ні, якщо говорити юридично й фактично. Інтерв’ю і формулювання викликали жорстку критику в Україні й збіглися з окремими російськими наративами. Це не тотожно роботі на спецслужбу. Для оцінки потрібні конкретні докази, а не ярлик.
Ім’я Юлії Мендель тепер працює як лакмус: хтось бачить у ній сміливу інсайдерку, яка «нарешті сказала», хтось — людину, що змінила тональність разом зі зміною політичної кон’юнктури на Заході. Обидва погляди живуть в одному інформаційному полі. Точні дати, укази, назви книжок і стенограми скандалів при цьому не змінюються — змінюється лише рамка, в яку їх вкладають.