Олександр Станіславович Сирський — український генерал, Герой України, колишній Головнокомандувач Збройних Сил України (з 8 лютого 2024 до 21–22 липня 2026 року). Він пройшов шлях від командира взводу до найвищої військової посади країни і керував ключовими операціями під час російсько-української війни.
Народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області (тоді РРФСР). Більшу частину життя провів в Україні, де здобув освіту, побудував кар’єру і став одним із центральних воєначальників сучасної історії ЗСУ.
Його ім’я пов’язують із обороною Києва 2022 року, Слобожанським контрнаступом і Курською операцією 2024-го. Водночас період командування супроводжувався складними рішеннями на сході та публічними дискусіями про стиль керівництва.
Ранні роки та військова освіта
Олександр Сирський народився в родині професійного військового. У 1970-х роках батька перевели служити до Харкова, і сім’я переїхала в Україну. Тут майбутній генерал закінчив школу з золотою медаллю.
У 1982 році за квотою для відмінників він вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища. Закінчив його 1986-го в званні лейтенанта. Перше місце служби — командир мотострілецького взводу в Лубнах на Полтавщині.
Після здобуття незалежності України Сирський залишився служити в українському війську. У 1996–1998 роках з відзнакою закінчив Академію Збройних Сил України (оперативно-тактичний рівень), а 2005–2006-го — Національну академію оборони України (оперативно-стратегічний рівень) із золотою медаллю. Має науковий ступінь кандидата військових наук.
Кар’єра до повномасштабного вторгнення
Сирський послідовно пройшов усі щаблі командної вертикалі. Командував 72-ю механізованою бригадою, обіймав посади в штабах корпусу та Об’єднаного оперативного командування.
З початком російської агресії 2014 року він очолив штаб Антитерористичної операції. У 2015–2016 роках брав участь у подіях під Дебальцевим, де українські підрозділи виходили з оточення. Пізніше став командувачем Об’єднаного оперативного штабу, а 2017-го — командувачем АТО, яку згодом переформатували в Операцію об’єднаних сил.
У серпні 2019 року Олександра Сирського призначили командувачем Сухопутних військ ЗСУ. На цій посаді він зустрів повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року. 23 серпня 2020-го йому присвоїли звання генерал-полковника.
Роль у повномасштабній війні 2022–2024 років
На початку великої війни Сирський відповідав за організацію оборони Києва. Під його керівництвом створили ешелоновану систему оборони, що допомогла зупинити російський наступ на столицю. За ці дії в березні–квітні 2022 року його удостоїли звання Героя України.
Восени 2022-го він командував Слобожанським (Харківським) контрнаступом, у результаті якого українські сили звільнили значні території Харківської області, зокрема Балаклію, Ізюм і Куп’янськ.
Пізніше його ім’я пов’язували з обороною Бахмута 2022–2023 років. Ця битва стала однією з найважчих і викликала дискусії щодо співвідношення втрат і стратегічної доцільності утримання міста. Сирський також керував діями на інших напрямках східного фронту.
Головнокомандувач ЗСУ: 2024–2026
8 лютого 2024 року президент Володимир Зеленський призначив Олександра Сирського Головнокомандувачем Збройних Сил України, змінивши на цій посаді Валерія Залужного. Одним із перших рішень нового головкома стало організоване виведення підрозділів з Авдіївки в лютому 2024-го з метою уникнення оточення.
Під його командуванням у 2024 році відбулася Курська операція — наступ українських сил на територію Курської області РФ. У 2025–2026 роках Сирський наголошував на збереженні ініціативи та локальних наступальних діях.
21–22 липня 2026 року президент звільнив Олександра Сирського з посади Головнокомандувача. Новим головкомом став Михайло Драпатий. Зміна керівництва відбулася на тлі громадських протестів, пов’язаних із попереднім звільненням міністра оборони Михайла Федорова.
У заяві після звільнення Сирський зазначив, що передає наступникові армію, яка не лише обороняється, а й наступає, і що за 2026 рік під його командуванням звільнено близько 700 квадратних кілометрів української території.
Стиль командування та оцінки
Олександр Сирський відомий як закритий, малопублічний воєначальник, який рідко давав інтерв’ю і більше часу проводив на передовій, ніж у телевізійних студіях. Колеги відзначали його досвід оперативного планування і увагу до збереження особового складу в критичних ситуаціях.
Водночас його стиль критикували за надмірну централізацію рішень і недостатню гнучкість у впровадженні нових технологій, зокрема дронів. У деяких публікаціях з’являлося прізвисько, пов’язане з високими втратами під Бахмутом. Прихильники натомість підкреслювали його роль у найуспішніших операціях 2022 року.
У нашій практиці аналізу відкритих військових джерел ми стикалися з оцінками, де Сирського порівнювали з класичними радянськими/пострадянськими командувачами — сильний у штабній роботі й управлінні великими масами військ, але менш відкритий до горизонтальних ініціатив знизу.
Поширені твердження та уточнення
- «Він росіянин за походженням і тому ненадійний». Народився на території РРФСР, але з дитинства жив в Україні, прийняв українське громадянство і всю кар’єру будував у ЗСУ. Батьки й брат станом на середину 2020-х залишалися в Росії.
- «Він лише виконував накази і не мав власної стратегії». Як командувач Сухопутних військ і пізніше головком він брав безпосередню участь у плануванні ключових операцій.
- «Усі невдачі фронту — його особиста відповідальність». Війна — складний процес, де рішення залежать від ресурсів, розвідки, політичних факторів і дій противника.
FAQ про Олександра Сирського
Коли і де народився Олександр Сирський?
26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області (РРФСР).
Які ключові операції він очолював?
Оборона Києва 2022, Харківський контрнаступ 2022, бої за Бахмут, Курська операція 2024, організація виходу з Авдіївки.
Коли він був Головнокомандувачем ЗСУ?
З 8 лютого 2024 до 21–22 липня 2026 року.
Чим відзначили його заслуги?
Звання Героя України (2022), ордени Богдана Хмельницького різних ступенів, інші державні нагороди.
Хто став його наступником?
Михайло Драпатий.
Олександр Сирський залишив посаду Головнокомандувача влітку 2026 року, передавши наступникові армію, яка пройшла найважчі випробування сучасної війни. Його біографія — це історія офіцера, який формувався ще в радянській системі, але реалізувався в незалежній Україні і став одним із символів її збройного опору. Подальша оцінка його спадщини формуватиметься вже істориками і самими військовими, які пройшли з ним цей шлях.