Фраза «права рука Зеленського» протягом кількох років майже однозначно асоціювалася з однією людиною — Андрієм Єрмаком. З лютого 2020-го до кінця листопада 2025-го він очолював Офіс Президента і фактично став другою за впливом фігурою в системі влади України.
Його роль виходила далеко за межі формальних повноважень керівника канцелярії. Єрмак координував міжнародні переговори, гуманітарні питання, обміни полоненими та внутрішню політику в умовах повномасштабної війни. Після відставки та відкриття кримінального провадження у 2026 році дискусія про «праву руку» набула нового змісту.
Ця стаття розкриває, як формувалася ця вертикаль, чому посада набула такої ваги, які механізми впливу працювали і що змінилось після листопада 2025 року. Матеріал орієнтований і на тих, хто тільки починає розбиратися в українській політиці, і на тих, хто вже стежить за процесами кілька років.
Що означає «права рука» в українській політичній традиції
У політичному сленгу «права рука» — це не просто близький радник. Це людина, яка має постійний доступ до першої особи, фільтрує інформацію, впливає на кадрові рішення і часто виступає посередником між президентом і зовнішнім світом. В українських умовах, де інститут президентства поєднує широкі повноваження з потребою оперативного управління, така фігура набуває особливої ваги.
Після 2019 року, коли Володимир Зеленський прийшов до влади з мінімальним політичним досвідом, потреба в надійному адміністративному ядрі стала очевидною. Спочатку цю роль частково виконував Андрій Богдан, потім — Сергій Шефір. Але саме з призначенням Андрія Єрмака у лютому 2020-го посада керівника Офісу Президента перетворилася на справжній центр прийняття рішень.
На відміну від класичних західних chief of staff, український варіант часто включав і зовнішньополітичні функції, і контроль над силовими структурами через вплив на кадрові призначення, і координацію воєнного часу.
Андрій Єрмак: від юриста і продюсера до ключового соратника
Андрій Борисович Єрмак народився 21 листопада 1971 року в Києві. Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, отримавши ступінь магістра міжнародного приватного права та кваліфікацію перекладача англійської. У 1995 році здобув право займатися адвокатською діяльністю.
Кар’єра почалася в приватному секторі. Він працював у юридичній фірмі «Проксен», згодом заснував власні компанії, що спеціалізувалися на інтелектуальній власності, торговельному праві та супроводі медіапроєктів. Серед клієнтів були музичні гурти, радіостанції та кінокомпанії. У 2012 році створив Garnet International Media Group і виступив продюсером кількох фільмів, зокрема «Правило бою» та «Межа».
Політичний досвід до 2019 року був обмеженим: протягом кількох скликань він працював помічником народного депутата від Партії регіонів Ельбруса Тедеєва на громадських засадах. Справжній вхід у велику політику стався після перемоги Зеленського. У травні 2019-го Єрмака призначили помічником Президента з питань зовнішньої політики. Уже 11 лютого 2020 року він змінив Андрія Богдана на посаді керівника Офісу Президента.
Як працювала система впливу під час повномасштабної війни
Після 24 лютого 2022 року роль Єрмака стала ще більш центральною. Поки президент виконував функції Верховного головнокомандувача, керівник Офісу взяв на себе координацію гуманітарних питань, організацію обмінів полоненими, підготовку міжнародних переговорів і підтримку контактів із західними партнерами.
Він входив до Ставки Верховного головнокомандувача та Ради національної безпеки і оборони. Саме через нього проходили багато ключових рішень щодо санкційної політики, мирних ініціатив і кадрових призначень у силовому блоці. У 2024 році Time включив його до списку 100 найвпливовіших людей світу, а українські рейтинги регулярно ставили його на друге місце після Президента.
Механізм впливу базувався на кількох елементах: постійній фізичній близькості до Зеленського, контролі над потоком інформації, можливості блокувати або просувати кадрові пропозиції та ролі головного переговорника з міжнародними партнерами. У нашій практиці спостереження за політичними процесами ми бачили, як така концентрація функцій одночасно підвищує ефективність управління в кризі і створює ризики надмірної персоналізації влади.
| Період | Посада / роль | Ключові функції |
|---|---|---|
| Травень 2019 — лютий 2020 | Помічник Президента | Зовнішня політика, переговори |
| Лютий 2020 — листопад 2025 | Керівник Офісу Президента | Координація ОП, РНБО, міжнародні контакти, гуманітарні питання |
| 2022–2025 | Учасник Ставки ВГК | Воєнно-політична координація |
Дані систематизовано на основі відкритих біографічних джерел та офіційних указів.
Порівняння з іншими близькими соратниками Зеленського
На початку каденції «правою рукою» часто називали Сергія Шефіра — давнього друга і співзасновника «Кварталу 95». Він відповідав за комунікацію з великим бізнесом і мав високий рівень особистої довіри. Однак його вплив залишався більш неформальним і не поширювався на весь апарат держави.
Андрій Богдан, перший керівник Офісу, мав сильну юридичну та політичну експертизу, але його стиль і публічна поведінка швидко створили напругу всередині команди. Після його відходу Єрмак зайняв нішу, яка поєднувала адміністративну дисципліну з особистою лояльністю.
Після листопада 2025 року з’явилися нові кандидатури на роль близького радника, зокрема згадувався Кирило Буданов. Проте жодна з фігур поки не набула такого ж рівня концентрації повноважень, який мав Єрмак протягом п’яти з половиною років.
Відставка 2025 року та розвиток подій у 2026-му
28 листопада 2025 року після обшуків НАБУ і САП Андрій Єрмак написав заяву про відставку. Того ж дня Президент її задовольнив. Причиною стали розслідування, пов’язані з корупційними схемами в енергетичному секторі та будівництвом елітного житла під Києвом (справа «Династія»).
У травні 2026 року Єрмаку офіційно повідомили про підозру в легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, у особливо великих розмірах. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави. Пізніше умови змінювалися. Сам колишній керівник Офісу всі звинувачення заперечує.
Ці події стали найбільшим кадровим і політичним потрясінням для вертикалі влади з початку повномасштабного вторгнення. Вони показали, наскільки сильно система залежала від однієї людини і наскільки швидко може змінитися баланс сил.
Поширені міфи про «сірого кардинала»
- Міф про повну самостійність. Єрмак ніколи не був незалежним гравцем. Усі ключові рішення формально залишалися за Президентом. Його сила полягала в довірі та можливості реалізовувати волю першої особи.
- Міф про «всевладдя» без відповідальності. Насправді керівник Офісу ніс політичну відповідальність за багато процесів, навіть якщо юридично вона була розмитою.
- Міф про те, що після відставки вплив зникає миттєво. Мережі контактів і знання системи зберігаються. Однак без посади можливості суттєво звужуються.
- Міф про унікальність моделі. Концентрація влади в руках близького радника траплялася і раніше в українській історії. Відмінність полягала в масштабі воєнного часу.
Ці стереотипи виникають через брак прозорості в роботі Офісу Президента та через природну схильність суспільства шукати одну фігуру, на яку можна «повісити» всі проблеми.
FAQ: питання, які найчастіше шукають
Хто зараз вважається правою рукою Зеленського?
Після відставки Єрмака жодна публічна фігура не отримала такого ж рівня впливу. Роль розподілена між кількома людьми.
Чому Єрмак мав таку владу?
Через особисту довіру Президента, контроль над апаратом Офісу, участь у переговорах і координацію воєнного управління.
Чи пов’язаний Зеленський зі справою «Династія»?
Офіційні заяви НАБУ свідчать, що Президент не фігурує в цьому провадженні.
Яка була роль Єрмака в обмінах полоненими?
Він безпосередньо координував багато процесів, включаючи знакові обміни 2022–2024 років.
Чи можливе повернення до попередньої моделі управління?
Теоретично так, але після скандалу 2025–2026 років політична ціна такої концентрації влади суттєво зросла.
Чек-лист для розуміння вертикалі влади навколо Президента
- Хто має постійний доступ до першої особи?
- Хто фільтрує інформацію і порядок денний?
- Хто бере участь у ключових міжнародних переговорах?
- Чи є формальні повноваження, підкріплені реальним впливом на кадри?
- Як довго людина утримує позицію без публічних конфліктів із Президентом?
- Чи з’являються незалежні джерела, які підтверджують або спростовують рівень впливу?
- Що відбувається з вертикаллю після відходу ключової фігури?
Цей список допомагає оцінювати не лише минулі, а й майбутні зміни в оточенні будь-якого українського президента. Система влади в Україні традиційно персоналізована, і розуміння механізмів «правої руки» дає ключ до багатьох політичних процесів.
Історія Андрія Єрмака як «правої руки Зеленського» залишається одним із найяскравіших прикладів того, як особиста довіра, адміністративний ресурс і воєнний час можуть створити фігуру майже паралельної влади. Після 2025 року ця модель зазнала серйозного удару, але питання про те, хто і як буде виконувати подібні функції надалі, залишається відкритим.