Богдан Йосипович Копитко (у російськомовних джерелах часто Копытко), відомий у вузьких колах як «Копито», «Бодя» чи «Долар», народився 1 листопада 1964 року в селі Старе Село на Львівщині. Колишній десантник із першою судимістю ще з армійських часів пройшов через жорсткі реалії львівських вулиць 90-х і згодом став ключовим бенефіціаром ПрАТ «Львівський холодокомбінат» — виробника морозива під брендом Limo, який сьогодні входить до п’ятірки найбільших в Україні та експортує продукцію навіть до Бразилії.
Його бізнес-імперія охоплює молочну переробку, будівництво, торгівлю та футбольний клуб «Львів». У серпні 2016 року на нього скоїли зухвалий замах із застосуванням вибухівки та автоматичної зброї, унаслідок якого загинули троє охоронців. Організатора засудили до довічного ув’язнення. Станом на 2025–2026 роки активи продовжують генерувати сотні мільйонів гривень доходу, а сам Копитко залишається фігурою, навколо якої досі циркулюють різні версії минулого.
Ця історія — не просто біографія. Вона відображає типовий для Західної України шлях багатьох людей тієї епохи: від хаосу після розвалу СРСР через силові структури 90-х до легальних активів у харчовій промисловості та спорті.
Коріння в Старому Селі та формування характеру
Старе Село Пустомитівського району — тихе галицьке поселення з традиційним укладом, де праця на землі й родинні зв’язки довго визначали долю людини. Саме тут 1 листопада 1964 року народився Богдан Йосипович. Дитинство проходило серед пагорбів і лісів, де хлопці грали у футбол на луках, а батьки вимагали дисципліни.
У 1980-х він потрапив до елітних десантних військ радянської армії. Служба включала стрибки з парашутом, марш-кидки та жорстку підготовку. Саме там, за участі у груповій бійці, Копитко отримав першу судимість і три роки позбавлення волі. Звільнившись наприкінці 1980-х, він повернувся у Львів уже з досвідом, який у ті роки цінувався на вулицях більше за будь-які дипломи.
Галицьке коріння дало йому не лише місцеву підтримку, а й певне розуміння правил «порядності» всередині кримінального світу — ставку на перевірених людей із дитинства. Це згодом допомогло вижити в період, коли багато лідерів бригад гинули від куль або ножів.
Вулиці Львова 90-х: бригада «Завіні» та власний шлях
Після розпаду СРСР Львівщина, як і вся Україна, поринула у вакуум влади. Контроль над ринками, транспортом, лісом і нерухомістю переходив до організованих груп. Богдан Копитко увійшов у бригаду Ореста Завінського, відомого як «Завіні». Після вбивства лідера 21 червня 1994 року Копитко зібрав власну групу з найближчих товаришів.
У кримінальних колах його називали «Копито», «Бодя» або «Долар». Спостерігачі відзначали, що він тримався певних внутрішніх норм і уникав зайвої публічності. Саме ця обережність дозволила йому пройти найкривавіші роки без фатальних наслідків, на відміну від багатьох сучасників.
До середини 90-х вплив груп поширювався на різні сфери — від «даху» для бізнесу до участі в перерозподілі активів. Копитко, за даними тогочасних розслідувань, мав зв’язки не лише на Львівщині, а й ширше. Однак уже тоді він почав шукати вихід у легальне поле.
Перехід у легальний бізнес: холодокомбінат як фундамент
Близько 1996–1997 років Богдан Копитко оголосив про перехід до «білого» бізнесу. Перші фірми — «Горгани», «Глобус» — займалися торгівлею та послугами. Ключовим кроком стало отримання контролю над ПрАТ «Львівський холодокомбінат» — підприємством, заснованим ще 1942 року як холодильний комплекс.
Сьогодні комбінат виробляє близько 13 тисяч тонн морозива на рік під торговою маркою Limo. Асортимент перевищує 110–150 видів: ріжки, ескімо, брикети, фруктовий лід, торти. Підприємство має сертифікати ISO 9001 та 22000, у штаті близько 400 постійних працівників і до тисячі в сезон. У 2025 році бренд вийшов на ринок Бразилії.
За даними відкритих реєстрів, Копитко є кінцевим бенефіціаром із часткою близько 54–69 % акцій (разом із пов’язаними структурами). Дохід комбінату в останні роки перевищував 1,5 млрд грн. Паралельно під контролем перебувають ПАТ «Дрогобицький молочний завод», торгові доми, будівельні компанії та енергетичні структури.
| Компанія | Сфера | Роль Копитка | Статус (2025–2026) |
|---|---|---|---|
| ПрАТ «Львівський холодокомбінат» | Виробництво морозива (Limo) | Кінцевий бенефіціар | Активне, експорт |
| ПАТ «Дрогобицький молочний завод» | Молочна переробка | Бенефіціар / засновник | Активне |
| ТзОВ «ПФК „Львів“» | Футбол | Президент, бенефіціар | Активне |
| ТОВ «Торговий дім Глобус» та пов’язані | Торгівля, логістика, туризм | Засновник / бенефіціар | Активне |
Дані взято з відкритих реєстрів (YouControl, OpenDataBot) та офіційної інформації про підприємство. Диверсифікація дозволила активам пережити кризи 2008, 2014 та пандемію.
Замах 2016 року: факти, версії та судовий фінал
29 серпня 2016 року близько 10:30 на дорозі до Старого Села пролунав вибух. Кортеж із кількох Mercedes потрапив у засідку: закладена під асфальт вибухівка (ймовірно, під час ремонту дороги) спрацювала, після чого почалася стрілянина з автоматичної зброї та застосування гранатомета. Загинули троє охоронців — Роман Савка, Віталій Статутяк і Андрій Стецишин. Четвертий дістав важкі поранення. Сам Копитко, за офіційною версією, перебував в іншому автомобілі й зумів вирватися.
На місці знайшли понад сто гільз, залишки гранатомета РПГ-26 та інші докази. Слідство кваліфікувало подію як замовне вбивство, пов’язане з перерозподілом сфер впливу між львівськими групами.
Організатором визнали Дмитра Гаврилюка (пов’язаного з угрупованням Володимира Дідуха, «Вова Морда»). У березні 2024 року Шевченківський районний суд Львова призначив йому довічне ув’язнення, виконавцям — по 15 років. Апеляційний суд у березні 2025 року залишив вирок без змін.
Окремі джерела з посиланням на дані Державної прикордонної служби стверджують, що Копитко офіційно виїхав з України ще 27 квітня 2014 року і станом на вересень 2016-го не повертався. Він не брав участі в судових засіданнях. Ці факти породили альтернативні версії — від інсценування до продовження конфліктів заочно. У нашій практиці аналізу подібних справ ми стикалися з випадками, коли відсутність потерпілого в суді ускладнювала повне з’ясування мотивів, але формально вирок набрав чинності.
Футбол як новий фронт і публічне обличчя
З середини 2010-х Копитко активно інвестував у футбол. «Львівський холодокомбінат» спонсорував ФК «Верес» (Рівне). У 2018 році він став президентом клубу. Згодом увагу перенесено на ПФК «Львів», де він також обійняв посаду президента. У 2019-му відзначав 55-річчя саме на тренуванні команди.
Клуб інвестував у молодіжну академію та інфраструктуру. У 2023 році з’являлися повідомлення про можливий продаж за кілька мільйонів євро, однак контроль залишився. Станом на 2024–2025 роки «Львів» виступає в Першій лізі з амбіціями повернутися до УПЛ. Для багатьох у регіоні це стало способом «відбілювання» репутації та створення позитивного публічного образу.
Сім’я, закордонні зв’язки та сучасний статус
Дружина Копитка померла 2014 року. У нього двоє дітей. Син Юрій фігурує як представник у структурах холодокомбінату та інших компаніях. За окремими розслідуваннями, він одружений із громадянкою Росії, а сім’я має бізнес-інтереси в Чехії — донька навчалася в престижній British International School у Празі, а сам Копитко у 1990-х–2000-х роках отримував там громадянство, ховаючись від розшуку.
Станом на 2025–2026 роки бізнес-група генерує сукупний дохід понад мільярд гривень (за рейтингами OpenDataBot). Активи включають будівництво житла у Львові, енергетику та торгівлю. Сам Копитко уникає публічності. Останні згадки в ЗМІ пов’язані переважно з судовими наслідками старої справи та діяльністю компаній.
Поширені міфи про Богдана Копитка
- «Він повністю пішов з криміналу ще в 90-х» — перехід до легального бізнесу відбувся, але шлейф старих зв’язків і конфліктів зберігався десятиліттями, що підтверджує замах 2016-го.
- «Замах був інсценований ним самим» — офіційне слідство і суд визнали вину конкретних осіб, пов’язаних із суперницьким угрупованням. Альтернативні версії залишаються непідтвердженими.
- «Він контролює весь львівський бізнес» — контроль зосереджений на конкретних активах у молочній галузі, будівництві та футболі. Масштаб значний для регіону, але не абсолютний.
- «Після 2014-го його немає в Україні, тож бізнес керується з-за кордону» — дані прикордонників дійсно фіксують виїзд, проте компанії продовжують працювати під управлінням довірених осіб і сина.
Ці міфи виникають через брак повної публічної інформації та сенсаційний тон багатьох публікацій.
FAQ: відповіді на найчастіші запитання
Хто такий Богдан Копытко насправді?
Львівський бізнесмен, бенефіціар холодокомбінату Limo та низки інших компаній, колишній учасник кримінальних структур 90-х, президент футбольного клубу.
Чи був він у машині під час замаху 2016 року?
За офіційною версією — ні, він їхав в іншому авто. Деякі джерела ставлять під сумнів навіть його перебування в Україні на той момент.
Скільки коштує бізнес Копитка?
Точної оцінки немає. Лише дохід холодокомбінату сягає 1,5 млрд грн на рік, а сукупний рейтинг бізнес-групи перевищує мільярд.
Чи має він російські зв’язки?
Окремі розслідування вказують на родинні стосунки сина з громадянкою РФ та бізнес у Росії в минулому. Прямих підтверджень активної участі самого Копитка немає.
Що з футбольним клубом «Львів» зараз?
Клуб під контролем структур, пов’язаних із Копитком, грає в Першій лізі та розвиває молодь.
Історія Богдана Копитка залишається незавершеною. Активи працюють, суди завершили одну з найгучніших справ регіону, а суспільство й досі по-різному оцінює шлях від десантника з судимістю до власника одного з найвідоміших українських брендів морозива. У галицьких реаліях такі біографії рідко бувають чорно-білими.