Станіслав Андрійович Войтович народився 18 вересня 1965 року в радгоспі П’ятигорський Казахської РСР і зумів перетворити досвід торгівлі сільськогосподарською продукцією на один із найпотужніших вертикально інтегрованих холдингів України — «Терра Фуд». Під його керівництвом компанія стала абсолютним лідером із виробництва та експорту рослинно-вершкових сумішей, зайняла значну частку ринку переробки молока й постачає продукцію до десятків країн світу.
Герой України, заслужений працівник сільського господарства, підприємець, який у 2016 році свідомо відійшов від операційного управління, щоб зосередитися на стратегії. Його історія — це приклад, як дисципліна, вертикальна інтеграція та готовність адаптуватися до криз створюють довгострокову цінність не лише для бізнесу, а й для регіонів і тисяч працівників.
Сьогодні група компаній під брендами «Ферма», «Тульчинка», Premialle та іншими продовжує розвиватися, інвестуючи в енергонезалежність і нові напрямки, залишаючись важливим гравцем українського продовольчого ринку.
Корені в степах і перші кроки в комерції: як формувався характер підприємця
У степовому радгоспі на півночі Казахстану, де вітер носить запах сухої трави й важкої праці, з’явився на світ Станіслав Войтович. Батьки працювали на землі, і саме цей досвід простих, але послідовних зусиль став першим уроком майбутнього бізнесмена. Незабаром сім’я переїхала до Василькова Київської області. Там хлопець закінчив середню школу в 1982 році, а вже у двадцять років розпочав торгівлю сільськогосподарською продукцією.
Ринок кінця вісімдесятих і початку дев’яностих був хаотичним і жорстким. Цукор, м’ясо, молочні продукти — усе, що можна було купити й продати з вигодою. Войтович не просто торгував. Він вивчав ланцюги постачання, розумів сезонність і вчився домовлятися. Паралельно здобув освіту інженера-технолога за спеціальністю «Технологія м’яса та м’ясних продуктів» в Українському державному університеті харчових технологій (диплом 1997 року). Знання технології поєднувалися з комерційною хваткою — рідкісне поєднання для того часу.
Перша оплачувана робота — заготівельник у кооперативі «Райспоживспілки» — навчила його дисципліни обліку й уваги до деталей. У дев’яності разом із партнерами він запускав торгові компанії, які швидко вийшли на ринки країн колишнього СРСР. Саме тоді сформувався принцип, який пізніше ляже в основу холдингу: контроль над усім ланцюгом — від сировини до полиці.
Вертикальна інтеграція як фундамент: від одного заводу до холдингу з десятками підприємств
Переломним став 1999 рік. Войтович придбав Тульчинський маслосирзавод на Вінниччині — підприємство з багатою історією, але в занепаді. Це був не просто актив. Це була основа майбутньої вертикально інтегрованої моделі. Далі пішли Вапнярський молокозавод (2001), Решетилівський маслозавод (2003), Крижопільський сирзавод і Тульчинський м’ясокомбінат (2003–2005). До 2006–2009 років до групи увійшли Білоцерківський молочний комбінат, Могилів-Подільський молокозавод та інші підприємства.
У 2006 році з’явилася керуюча компанія «Терра Фуд», яка об’єднала розрізнені активи під єдиним стратегічним управлінням. Сьогодні група працює в кількох областях України, має власний агрокомплекс «Зелена долина», цукровий напрямок і мережу молокопереробних потужностей. Вертикальна інтеграція дозволила контролювати якість сировини, знижувати собівартість і швидко реагувати на зміни ринку.
У нашій практиці аналізу українських агрохолдингів ми неодноразово бачили, як саме контроль над сировинною базою та переробкою давав компаніям перевагу в кризові роки — коли ті, хто залежав лише від закупівель, втрачали маржу й ринки.
Механізм простий, але вимагає дисципліни: власне молоко й буряки → переробка → готові продукти → логістика й експорт. Така модель зменшує залежність від зовнішніх постачальників і дає можливість інвестувати в технології, а не лише в торгові операції.
Бренди та ринкова сила: чому «Тульчинка», «Ферма» і Premialle стали символами якості
Портфель брендів «Терра Фуд» побудований так, щоб закривати різні сегменти. «Тульчинка» — масове вершкове масло та спреди, які стали лідерами продажів. «Ферма» асоціюється зі свіжістю й фермерською якістю. Premialle орієнтований на преміум-сегмент і експорт, особливо сири. Є також «Біла Лінія» та інші торгові марки.
Станом на 2019 рік група займала близько 10 % ринку переробки молока в Україні. Частка в рослинно-вершкових сумішах сягала понад 25–37 % у різні роки. Продукція йде до 50–55 країн, включаючи ринки Європейського Союзу після акредитації Білоцерківського комбінату. Компанія виробляє масло, сири, молоко, спреди, а останніми роками розвиває веганські продукти й працює над енергоефективністю.
Успіх брендів тримається на трьох стовпах: стабільна якість, широка дистрибуція та здатність адаптувати асортимент під запити різних ринків. Експорт став не просто додатковим каналом, а страховим механізмом під час внутрішніх криз.
Від операційного керівника до стратега: нагороди, філософія управління та передача операцій
У 2006 році Станіслав Войтович отримав звання заслуженого працівника сільського господарства України. 19 серпня 2009 року — звання Героя України з врученням ордена Держави «за визначні заслуги перед Україною у розвитку агропромислового комплексу, особистий внесок у збільшення виробництва та переробки сільськогосподарської продукції на основі впровадження прогресивних технологій». Додамо орден святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня та медаль «За жертовність і любов до України».
У 2016 році Войтович ухвалив важливе рішення: відійшов від щоденного операційного управління й зосередився на стратегії та постановці цілей. Операційне керівництво перейшло до команди на чолі з Фортунато Гуадалупі. Це дозволило запровадити зміни в корпоративній структурі, запустити проєкти з енергоефективності та диджиталізації.
Філософія, яку він неодноразово підкреслював, проста: люди — головна цінність бізнесу. Інвестиції в заводи рятували робочі місця в невеликих містах, де підприємство часто було єдиним великим роботодавцем. Відповідальність бізнесу починається з вимогливості до себе.
Стійкість у бурю: як холдинг адаптувався до пандемії, війни та енергетичних викликів
Пандемія 2020 року перевірила на міцність багато компаній. Войтович пізніше зазначав, що життєстійкими виявилися ті, хто впорався з дистанційною роботою, мав диверсифікований портфель і налагоджений експорт. Саме ці фактори допомогли «Терра Фуд» зберегти стабільність.
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало ще серйознішим випробуванням. СЕО групи публічно заявив, що залишається в Україні, а виробництво продовжує працювати. Логістику перебудовували через західні кордони, шукали нових партнерів, зберігали експортні контракти. До 2025–2026 років компанія активно інвестувала в зелену енергетику — сонячні станції, біогаз, когенерацію. Обсяг інвестицій у енергонезалежність уже наближався до 100 млн грн. Мета — замкнений цикл: агросировина → енергія → переробка → стійкість до зовнішніх шоків.
За даними відкритих джерел, виторг групи в 2024 році склав близько 10,6 млрд грн, а за перше півріччя 2025-го — 6,3 млрд грн із зростанням. Штат — понад 4,5 тисячі працівників. Ці цифри показують, що модель, закладена Войтовичем, витримала найжорсткіші випробування.
Практичні уроки для підприємців: чек-лист від досвіду Войтовича
Історія Станіслава Войтовича дає конкретні інструменти як початківцям, так і досвідченим керівникам.
- Починайте з контролю над критичною ланкою. Для нього це була переробка. Для вас це може бути логістика, сировина чи клієнтська база. Без контролю ключової ланки масштабування стає хаотичним.
- Будуйте вертикаль поступово, але послідовно. Один завод → кілька → керуюча компанія. Не намагайтеся охопити все одразу.
- Диверсифікуйте продукти й ринки. Масове + преміум, внутрішній ринок + експорт. Це страхування від локальних криз.
- Вчасно передавайте операційне управління. Коли бізнес виростає, засновник має переходити в роль стратега. Інакше компанія впирається в «стеля» однієї людини.
- Інвестуйте в людей і регіони. Збереження робочих місць у малих містах створює лояльність і соціальний капітал, який не купиш за гроші.
- Готуйтеся до енергетичних і логістичних шоків заздалегідь. Зелена генерація й альтернативні маршрути — уже не опція, а необхідність.
Цей чек-лист не є універсальною формулою. Він відображає логіку, яка працювала в конкретних українських умовах протягом майже тридцяти років.
Людський вимір і суспільний внесок: сім’я, меценатство, регіональний вплив
Станіслав Войтович одружений, разом із дружиною виховав трьох дітей — двох синів і доньку. Сімейне життя залишається приватним, що характерно для багатьох українських підприємців його покоління.
Меценатська діяльність охоплює культуру, освіту й соціальну підтримку. Серед відомих ініціатив — підтримка видання книг про українську історію та мистецтво, реконструкція площі в Трипіллі з пам’ятним знаком, будівництво наметового містечка «Родовід Січ» у 2014 році для дітей із Донецька та Луганська, підтримка медичних ініціатив. Він цікавиться сучасним українським мистецтвом і має колекцію робіт.
На регіональному рівні заводи групи стали центрами зайнятості. Інвестиції в модернізацію не лише підвищували продуктивність, а й зберігали громади, для яких підприємство було економічним якорем.
Поширені запитання про Станіслава Войтовича та «Терра Фуд»
Хто такий Войтович Станіслав Андрійович?
Український бізнесмен, засновник і президент групи компаній «Терра Фуд», Герой України (2009). Народився 18 вересня 1965 року в Казахстані, дитинство провів у Василькові.
Чим відома компанія «Терра Фуд»?
Лідер із виробництва рослинно-вершкових сумішей і один із найбільших гравців ринку молочної переробки. Бренди «Тульчинка», «Ферма», Premialle. Експорт до 50+ країн, власна сировинна база та переробка.
Чому Войтович отримав звання Героя України?
За особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу, збільшення обсягів виробництва й переробки сільськогосподарської продукції на основі сучасних технологій.
Чи керує він компанією щодня?
Ні. З 2016 року зосередився на стратегічних питаннях. Операційне управління здійснює професійна команда.
Який поточний стан групи?
Компанія продовжує працювати, інвестує в енергонезалежність і адаптується до умов воєнного часу. За відкритими даними, зберігає значні обсяги виторгу й зайнятості.
Шлях Станіслава Андрійовича Войтовича показує, що великі аграрні імперії народжуються не з раптових проривів, а з послідовних рішень, готовності вчитися технології й уміння вчасно передавати операційну відповідальність. Для тих, хто будує бізнес сьогодні, його досвід залишається живим підручником — без зайвого пафосу, але з чіткими практичними акцентами.