Олександр В’ячеславович Богуслаєв народився 2 серпня 1978 року в Запоріжжі — місті, де десятиліттями бився пульс української авіаційної промисловості. У цьому промисловому центрі, серед заводських труб і випробувальних стендів, формувався не просто спадкоємець, а людина, чиє життя згодом переплелося з долями стратегічних активів держави, розкішшю європейських курортів та гучними юридичними процесами. Його шлях — це не просто біографія сина відомого промисловця, а відображення складної епохи приватизації, політичних альянсів та викликів воєнного часу.
Ранні роки Олександра пройшли в атмосфері, де технічна освіта та інженерна думка вважалися основою успіху. Він здобув вищу освіту, пов’язану з Харківським авіаційним інститутом імені М. Є. Жуковського, одним з провідних осередків підготовки фахівців для авіакосмічної галузі. Деякий час працював викладачем, передаючи знання новому поколінню. Цей період заклав фундамент для майбутньої ролі в сімейному бізнесі, де технічна обізнаність поєднувалася з управлінськими обов’язками. Запоріжжя тих років ще зберігало відлуння радянської індустріальної могутності, а «Мотор Січ» залишалася символом здатності України виробляти складні авіаційні двигуни для вертольотів і газотурбінні установки.
Входження Олександра в бізнес відбулося природно через наглядову раду АТ «Мотор Січ». Він обіймав посаду заступника голови цього органу, що відповідає за стратегічний нагляд за діяльністю компанії. «Мотор Січ» — підприємство з глибокою історією, що сягає початку XX століття, яке в радянські часи стало ключовим виробником двигунів для гелікоптерів Мі-8, Мі-17, Ка-27 та багатьох інших. Після незалежності України завод пройшов шлях приватизації, і В’ячеслав Богуслаєв, батько Олександра, з інженера-професіонала перетворився на ключову фігуру, яка контролювала підприємство десятиліттями. Син успадкував не лише позицію в наглядовій раді, а й частину відповідальності за долю активу, що мав стратегічне значення для оборони та цивільної авіації.
Політичні амбіції теж стали частиною його шляху. Олександр працював помічником на громадських засадах народного депутата Ярослава Сухого від «Партії регіонів» у V скликанні. У 2014 році він балотувався до Верховної Ради VIII скликання як самовисуванець в одному з округів і посів третє місце, набравши близько 6,97 % голосів. Ця спроба показала бажання впливати на процеси не лише через бізнес, а й через політику. Водночас офіційні декларації за період 2003–2021 років демонстрували досить скромні доходи — трохи менше 7 мільйонів гривень. На рахунки в українських банках за той самий час надійшло готівкою близько 57 мільйонів гривень, що, за даними правоохоронних джерел, могло походити від сімейних переказів.
Масштаб активів родини розкривається через нерухомість, яку вони накопичували роками. З 2009 по 2018 рік В’ячеслав та Олександр Богуслаєви придбали щонайменше 19 об’єктів у Дубаї — квартири в престижних вежах Burj Khalifa та Emirates Crown Tower, офіси в бізнес-центрах Jumeirah. Загальна вартість перевищувала 15 мільйонів доларів. Продажі відбувалися поетапно і часто збігалися з важливими подіями: після втрати батьком депутатської недоторканності, арешту акцій підприємства, рішень РНБО про націоналізацію «Мотор Січ» та підозр у державній зраді. Станом на 2024 рік у власності залишалося близько п’яти об’єктів у районі Dubai Pearl.
У 2020 році Олександр Богуслаєв спробував придбати острів Ґаллінара в Лігурійському морі біля берегів Італії. Нижня, незабудована частина коштувала 10 мільйонів євро, а повна угода з історичними будівлями оцінювалася в 25 мільйонів. Острів, що належав дев’яти італійським родинам понад 40 років, мав статус природного заповідника з руїнами монастиря IV століття та вежами. Італійська держава скористалася правом переважної покупки головної вілли Діани, і угода зірвалася. Цей епізод став одним із найяскравіших прикладів того, як бізнесмени з пострадянського простору намагалися закріпитися в європейській нерухомості з історичним шармом.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Олександр Богуслаєв залишив країну наприкінці того ж місяця. Вже 7 березня 2022 року, через два тижні після початку війни, його компанія Monacuiros оформила на себе маєток Domaine de Cuiros у комуні Баржем у Провансі. Загальна вартість трьох угод у регіоні сягнула приблизно 45,5 мільйона євро. Родина отримала понад 400 гектарів земель — лісів, полів і виноградників у комунах Bargeme та Combs-sur-Artuby. Окрім того, через французькі компанії SCI belle epoque, SCI des anges та SCI Saint Petr родина володіє об’єктами на Лазурному узбережжі: квартирою на Англійській набережній за 850 тисяч євро, двома апартаментами площею понад 600 квадратних метрів кожен на бульварі Гюго, будинком на бульварі Едуарда VIII за 1,6 мільйона євро та іншими об’єктами загальною вартістю близько 6 мільйонів євро. У Монако Олександр Богуслаєв проживав у найпрестижнішому комплексі One Monte Carlo.
Цікаві факти про Олександра Богуслаєва
- Офіційно за 18 років (2003–2021) він заробив менше 7 мільйонів гривень, водночас на рахунки надійшло 57 мільйонів готівкою — різниця, яку правоохоронці пов’язують із сімейними переказами.
- Спроба купити історичний острів Ґаллінара в Італії за 10–25 мільйонів євро зірвалася через втручання держави, яка викупила головну віллу для публічного доступу та культурних проєктів.
- Понад 400 гектарів прованських земель з виноградниками родина оформила на себе буквально через два тижні після початку повномасштабної війни.
- Олександр Богуслаєв відмовився від українського громадянства та отримав паспорт Гренади — карибської держави, що надає певні переваги для проживання в Європі.
- У Монако його помічали в компанії з колишнім міністром оборони України Олександром Кузьмуком на початку 2025 року.
- Сім’я володіла квартирою в анексованому Криму в Ялті, що додає ще один шар до географії активів.
Купівля сотень гектарів у Провансі саме навесні 2022 року — один із тих моментів, коли хронологія подій змушує замислитися про пріоритети та часові збіги.
Щоб систематизувати масштаб нерухомих активів, варто поглянути на ключові придбання в таблиці.
| Рік | Об’єкт / Місце | Приблизна вартість | Примітка |
|---|---|---|---|
| 2009–2018 | 19 об’єктів у Дубаї (Burj Khalifa, Emirates Crown, офіси) | понад 15 млн USD | Більшість продані поетапно до 2024 року, залишилося 5 |
| 2020 | Острів Ґаллінара, Італія (нижня частина) | 10 млн EUR (повна угода ~25 млн) | Угода зірвалася через переважне право держави |
| 2010–2023 | Нерухомість на Лазурному узбережжі Франції (Ніцца, Вільнев-Лубе, Валлоріс) | близько 6–7 млн EUR | Оформлено через французькі компанії SCI |
| березень 2022 | Domaine de Cuiros та землі в Провансі (Bargeme, Combs-sur-Artuby) | близько 45,5 млн EUR | Понад 400 га земель з виноградниками |
| постійно | One Monte Carlo, Монако | елітний рівень | Основне місце проживання останніми роками |
Ці цифри та дати походять із матеріалів журналістських розслідувань та офіційних повідомлень. Вони ілюструють не лише обсяги, а й динаміку — як активи переміщувалися між юрисдикціями залежно від подій в Україні.
2 травня 2025 року СБУ та Офіс Генерального прокурора спільно з правоохоронцями Монако та Франції провели операцію в князівстві. Олександра Богуслаєва затримали у віллі в Монако. Йому повідомили про підозру в легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великому розмірі (частина 3 статті 209 Кримінального кодексу України). За версією слідства, разом із батьком він підозрюється в розкраданні активів «Мотор Січ» на суму близько 650 мільйонів доларів. Підозра стосується періоду 2016–2025 років і включає придбання нерухомості у Франції та Монако. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі з можливою конфіскацією майна. За деякими даними, початкова варта в Монако була знята без пред’явлення остаточних обвинувачень на тому етапі, однак розслідування триває, і можливі подальші процесуальні дії, включно з екстрадицією чи паралельними провадженнями у кількох країнах.
Підозра в легалізації 650 мільйонів доларів, здобутих, за версією слідства, через махінації з активами стратегічного підприємства, виводить справу далеко за межі звичайного бізнес-конфлікту.
Паралельно триває процес проти В’ячеслава Богуслаєва — батька Олександра. Його затримали ще в жовтні 2022 року за підозрою в державній зраді, пособництві агресору та постачанні авіадвигунів для російських військових вертольотів. Активи родини, включно з частками в компаніях та нерухомістю, підлягали націоналізації та арешту. У 2025 році суди продовжували тримання під вартою, зменшували розмір застави, а Європейський суд у деяких випадках скасовував продовження санкцій. Справа сина стала логічним продовженням розслідування сімейних активів, що вийшли за межі України.
Контекст справи виходить за рамки однієї родини. «Мотор Січ» десятиліттями залишалася важливим гравцем у виробництві авіаційних двигунів, критично необхідних як для цивільної, так і для військової авіації. Спроби іноземних інвесторів, зокрема китайських, придбати контроль над підприємством блокувалися українською владою та західними партнерами через побоювання втрати технологій. Націоналізація після арешту батька стала відповіддю держави на загрози стратегічним активам під час війни. Водночас випадок Богуслаєвих ілюструє ширші тенденції: як капітали, накопичені в епоху приватизації, знаходять шлях до європейських юрисдикцій, як змінюються громадянства для оптимізації проживання, і як міжнародна співпраця правоохоронців (Україна — Франція — Монако) стає інструментом повернення або блокування таких активів.
Для початківців важливо зрозуміти просту річ: наглядова рада — це не виконавчий орган, а структура, що контролює дотримання стратегії та законності. Бенефіціар — особа, яка реально отримує вигоду від компанії, навіть якщо формально власність оформлена на інші юридичні особи. Для просунутих читачів цікавішим стає аналіз механізмів: як фіктивні контракти та офшорні ланцюжки дозволяють виводити кошти, як превентивні заходи держав (націоналізація, санкції) взаємодіють з європейським правом, і чому справи про відмивання часто тягнуться роками через юрисдикційні бар’єри.
Гренада як нова батьківщина для людини, яка десятиліттями жила в Україні, — це не просто зміна паспорта, а символ нового етапу, де кордони стають умовними для тих, хто має ресурси.
Сьогодні справа Олександра Богуслаєва залишається відкритою. Розслідування в Монако та можливі провадження у Франції чи Україні тривають. Активи родини арештовані в різних юрисдикціях, а суспільство продовжує обговорювати баланс між приватною власністю, державними інтересами та відповідальністю еліт у часи національної загрози. Історія ця ще не завершилася — вона продовжує розгортатися в залах судів, на сторінках розслідувань та в контексті ширшої боротьби за прозорість і справедливість.