Коли вночі лунає повітряна тривога і в небо піднімаються рої безпілотників, українці чують у зведеннях фразу «група шахедів». Це не просто технічний термін — це реальність війни, де кожна така група стає випробуванням для системи протиповітряної оборони. Коротка відповідь на питання «група шахедів це скільки» звучить так: найчастіше одна група налічує від 20 до 40 дронів-камікадзе типу Shahed-136 (або російських аналогів Geran-2), хоча розміри варіюються від невеликих розвідувальних формувань по 5–10 апаратів до масованих хвиль по 50 і більше. Далі — детальний розбір тактики, еволюції та реальних цифр на основі даних 2025–2026 років.
Шахеди — це іранські ударні безпілотники, які Росія активно використовує проти України з вересня 2022 року. Вони летять низько, зі швидкістю близько 150–180 км/год, несуть бойову частину вагою 40–50 кг і здатні долати відстані до 1000–2000 км залежно від модифікації. Але головна їхня сила — не в одиночних ударах, а саме в групах. Коли дрони йдуть зграєю, вони створюють ефект насичення: радари та мобільні вогневі групи ППО змушені розпорошувати сили, витрачати боєприпаси, а частина апаратів все ж проривається до цілей.
Що означає «група шахедів» у контексті атак
У зведеннях Повітряних сил ЗСУ та моніторингових каналах «група» — це не фіксована одиниця, а тактичне формування, яке росіяни запускають для досягнення конкретної мети. Маленькі групи по 5–10 дронів часто слугують для розвідки маршрутів, перевірки роботи української ППО або відволікання сил. Вони летять першими, змушуючи ввімкнути радари та витратити ракети.
Середні групи — від 20 до 40 апаратів — це основний ударний кулак. Вони йдуть компактним строєм, використовуючи рельєф місцевості та низьку висоту польоту, щоб ускладнити виявлення. Такі формування здатні перевантажити навіть сучасні системи ППО, бо одночасно атакують кілька напрямків.
Великі ударні хвилі — 50 і більше дронів — це вже масовані атаки, які часто поєднуються з крилатими ракетами або балістикою. У таких випадках групи шахедів стають частиною складної комбінованої операції, де одні апарати відволікають увагу, а інші несуть основний удар по енергетиці, інфраструктурі чи військових об’єктах.
У 2025–2026 роках розміри груп стабілізувалися на рівні 20–40, але пікові атаки сягали 60–100+ дронів за одну хвилю. Наприклад, у грудні 2025 року фіксували атаки по 86 шахедів, розділених на 3–4 групи. У 2026-му тенденція до збільшення хвиль зберігається: середній розмір групи виріс до 25–45 апаратів, а загальна кількість за добу нерідко перевищує 200.
Тактика формування та запуску груп
Росія запускає шахеди переважно з наземних мобільних пускових установок — вантажівок або причепів, які можуть перевозити по 4–6 дронів одночасно. Для більшої групи потрібно кілька таких установок, що працюють синхронно. Дрони злітають з інтервалом у кілька хвилин, щоб утворити єдиний рій.
Тактика еволюціонувала. На початку війни групи були маленькими — 2–5 апаратів — і слугували для тестування оборони. З часом росіяни зрозуміли ефективність насичення: чим більше дронів одночасно в повітрі, тим вища ймовірність прориву. У 2025–2026 роках групи часто включають не тільки ударні Shahed-136, а й модифікації з реактивними двигунами (Geran-3/4), які летять швидше і вище, а також дрони-обманки без бойової частини.
Важливий елемент — маршрут. Групи нерідко летять складними траєкторіями, змінюють висоту, використовують «коридори» між зонами відповідальності ППО. Деякі дрони виконують роль «провідників» — летять попереду і передають дані про роботу радарів.
Еволюція розмірів груп з 2022 по 2026 рік
Зміни в тактиці добре видно на цифрах. У 2022–2023 роках типова група — 3–10 дронів. У 2024-му середній розмір виріс до 10–20. У 2025 році стабілізувався на 20–40, а в масованих атаках — до 50–80. У 2026-му (січень–квітень) фіксували групи по 25–45, а загальні добові показники сягали 100–200+ апаратів.
Ця еволюція — наслідок як нарощування виробництва (Росія випускає сотні шахедів щомісяця), так і адаптації до української ППО. Коли одна група не проривається, агресор збільшує наступну. Водночас зростає і кількість комбінованих атак, де шахеди йдуть разом з ракетами «Калібр», «Іскандер» чи «Кинджал».
Вплив груп шахедів на Україну та відповідь ППО
Кожна група шахедів — це випробування не лише для техніки, а й для людей. Повітряні сили ЗСУ, мобільні вогневі групи, волонтери з дронами-перехоплювачами та навіть цивільні з рушницями щодня протистоять цим роям. За даними 2025–2026 років, ефективність перехоплення коливається від 70–80% у звичайні ночі до 90%+ під час масованих атак, коли всі сили зосереджені.
Але прориви все ж трапляються. Один-два шахеди, що долетіли до цілі, здатні пошкодити енергетичну інфраструктуру, житлові будинки чи цивільні об’єкти. У 2025 році фіксували атаки, де до 40–50% дронів досягали цілей у певних регіонах. Це змушує Україну постійно вдосконалювати систему ППО, інтегрувати нові технології перехоплення (включаючи дрони-«мисливці») та просити партнерів про додаткові системи.
Групи шахедів також впливають на психологічний стан населення. Нічні тривоги, звуки вибухів, очікування — усе це частина реальності, з якою українці живуть уже кілька років. Водночас кожна успішно відбита атака стає приводом для гордості та єдності.
Технічні характеристики шахедів та їхні модифікації
Shahed-136 — це іранський дрон-камікадзе з поршневим двигуном, крилом розмахом близько 2,5 м і дальністю польоту до 2000 км у деяких версіях. Російські аналоги Geran-2/3/4 мають покращену електроніку, іноді реактивні двигуни та кращу стійкість до перешкод.
У 2025–2026 роках з’явилися модифікації з системами технічного зору та елементами штучного інтелекту для autonomous навігації. Це ускладнює боротьбу з ними, бо дрони можуть коригувати маршрут у польоті. Водночас Україна активно розвиває власні аналоги та засоби протидії — від гарматних установок до лазерних систем.
Цікаві факти про групи шахедів
Попри всю небезпеку, групи шахедів стали частиною сучасної воєнної реальності, де технології та людська витримка змагаються щодня.
У 2025 році зафіксували рекордну атаку з понад 120 шахедами, розділеними на кілька груп. Це стало одним із найбільших нальотів за весь період війни.
Деякі групи включають не тільки ударні дрони, а й «обманки» — апарати без бойової частини, які імітують справжні цілі на радарах. Це змушує ППО витрачати ресурси даремно.
Виробництво шахедів у Росії налагоджене на потужностях в Алабузі (Татарстан). За оцінками, щомісяця випускають сотні одиниць, що дозволяє підтримувати високий темп атак.
У 2026 році з’явилися повідомлення про використання шахедів з елементами штучного інтелекту для autonomous вибору цілей. Це нова ера у війні дронів, де людина все менше контролює кожен апарат.
Групи шахедів часто запускають уночі або на світанку — у часи, коли видимість найгірша, а системи ППО працюють на межі можливостей.
Майбутнє груп шахедів та протидія
У 2026 році тенденція до збільшення груп зберігається. Росія тестує нові тактики: комбіновані атаки з дронами, ракетами та навіть авіацією. Україна відповідає розвитком власних технологій перехоплення, інтеграцією західних систем та активною роботою мобільних груп.
Кожна відбита група шахедів — це не просто статистика, а врятовані життя, неушкоджена інфраструктура та доказ стійкості. Попри всі виклики, українська ППО продовжує вдосконалюватися, а суспільство — адаптуватися. Групи шахедів стали символом сучасної війни, де технології змінюють правила, але людська рішучість залишається вирішальним фактором.
У світі, де дрони вже не просто інструмент, а повноцінна зброя масового ураження, розуміння того, що таке «група шахедів» і скільки в ній апаратів, допомагає краще усвідомлювати реальність і підтримувати тих, хто захищає небо щодня. Цифри змінюються, тактика еволюціонує, але головне залишається незмінним: кожна успішно відбита атака — це крок до перемоги.