У Чернівцях, де буковинський вітер змішує аромати вишневих садів з відлунням старовинних коломийок, 24 серпня 1987 року народилася Марина Іванівна Тимофійчук. Сьогодні вона відома всій країні як NAVKA — співачка, поетка, авторка пісень і продюсерка культурних проєктів, які не просто звучать, а буквально торкаються найглибших струн української ідентичності. Її шлях — це не суха хроніка досягнень, а жива історія про те, як поезія, голос і непохитна віра в силу культури допомагають зберігати душу нації навіть у найтемніші часи.
NAVKA творить у жанрах попу, соулу та R&B, але її музика завжди пронизана українським корінням. Вона не просто виконує пісні — вона переосмислює їх, робить сучасними й доступними, водночас зберігаючи автентичність. Для новачків її творчість — це легкий вхід у світ української музики через емоційні хіти. Для досвідчених слухачів — глибокий культурний код, де кожна нота несе відлуння Майдану, фронтових концертів і народної пам’яті.
Дитинство та юність: коріння, що дало паростки творчості
Марина виросла в родині, де поєдналися інженерна точність батька — учасника війни в Афганістані — та музична чутливість матері-вчительки. Уже з восьми років вона писала вірші, брала участь у поетичних конкурсах і навіть видала дві збірки поезій. Це було не просто дитяче захоплення — це був спосіб осмислювати світ, який пізніше перетворився на потужний інструмент впливу.
Закінчивши загальноосвітню школу № 8 у Чернівцях та музичну школу № 2 за класом фортепіано, вона продовжила шлях у Чернівецькому училищі мистецтв. У 14 років почала серйозно займатися вокалом під керівництвом Олени Кузнєцової — тієї самої першої виконавиці легендарної «Червоної рути» Володимира Івасюка. Цей зв’язок з івасюківською традицією став для неї не просто уроком техніки, а справжнім духовним спадком.
У 2009 році Марина закінчила філологічний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Філологія дала їй глибоке розуміння слова, яке вона згодом майстерно поєднала з мелодією. У тому ж році вона стала дипломанткою ювілейного фестивалю «Червона рута» — події, яка для багатьох буковинських митців є своєрідним обрядом ініціації.
Від поезії до сцени: перші визнання та випробування
Ще до того, як голос NAVKA зазвучав на великих майданчиках, Марина вже мала вагомі здобутки як поетка. Вона перемогла в конкурсі «Мандрівний музика» імені Володимира Івасюка одразу в двох номінаціях — як авторка текстів і як композиторка. У 2007 році стала фіналісткою Міжнародного фестивалю бардів OPPA у Варшаві, виступаючи польською мовою. Це показало її здатність виходити за межі звичного й знаходити спільну мову з різними аудиторіями.
Перші пісні та вірші вже несли в собі громадянську позицію. У листопаді 2013 року, за два тижні до початку Революції гідності, вона опублікувала композицію «Доборолися» на слова Ліни Костенко. Після трагічного вбивства Сергія Нігояна на Майдані з’явилася пісня «Я не дозволю вбивати мого брата». Ці твори стали не просто реакцією на події — вони стали частиною культурного спротиву, який підтримував дух протестувальників.
Громадська діяльність та фронтова підтримка
У 2014 році Марина очолила Департамент суспільних комунікацій Чернівецької обласної державної адміністрації. Ця посада дала їй можливість впливати на інформаційну політику регіону в складний період. Однак уже в 2015 році вона звільнилася, остаточно обравши шлях мистецтва.
На Різдво 2015 року вона вирушила з благодійними концертами в зону АТО. Виступи відбувалися в екстремальних умовах: від розбомбленої музичної школи в Станиці-Луганській, де зібралося лише 30 глядачів, до клубу в колишньому таборі, де слухали вже 300 військових. За вагомий внесок у підтримку 80-ї окремої десантно-штурмової бригади в 2016 році її нагородив особисто командир Андрій Ковальчук.
Ці концерти стали для неї не просто актом волонтерства — вони стали школою емпатії та розуміння того, наскільки сильно пісня може підтримати людину на межі сил.
Професійний прорив: пісні, що торкають серце нації
Переломним моментом стала пісня «Я нап’юсь вина, як закінчиться війна», випущена в липні 2016 року. Вона не лише набрала популярності, а й відкрила двері до професійнішого рівня виробництва музики. За нею послідували інші хіти: «#Татанці», «Мамо, він мій», «Ми дівчата, ми такі (котики-муркотики)», «Ціп-ціп» та багато інших.
У 2019 році Марина пройшла кастинг до десятого сезону шоу «Х-Фактор». Хоча телевізійний формат не став для неї головним шляхом, участь у ньому допомогла ширшій аудиторії відкрити її творчість. Того ж року вона переїхала до Києва, щоб працювати з професійними музикантами та продюсерами.
«Україна в піснях»: 13 тижнів, 13 пісень, 13 історій єдності
Улітку 2020 року NAVKA запустила масштабний соціальний проєкт «Україна в піснях». За 13 тижнів вона презентувала 13 українських народних пісень у сучасній авторській обробці та зняла 13 кліпів у найгарніших куточках країни. Проєкт мав на меті не просто відродити забуті або маловідомі народні твори, а показати красу України, познайомити глядачів з роботою українських дизайнерів одягу та довести, що народна пісня може бути актуальною й для молодої аудиторії.
Деякі композиції, зокрема «За світ встали козаченьки», «Ой, не ходи Грицю» та «Вийди, Іванку», увійшли до неофіційної шкільної програми — вчителі вмикають їх на уроках, а діти знімають власні відео. Російськомовні слухачі писали: «Оказывается, украинская музыкальная культура может быть такой интересной».
Проєкт став для Марини справжнім випробуванням на міцність. За її словами з інтерв’ю на порталі БукІнфо, він «коштував мені класної трикімнатної квартири в Києві у хорошому районі». Команда сподівалася на більшу підтримку, але вже на третьому кліпі зрозуміла — доведеться вкладати власні кошти та брати кредити. Зйомки проходили в Кам’янці-Подільському, на Херсонщині (де трапився нічний інцидент з проколотою шиною та спробою пограбування), у Чернівцях та інших регіонах. Команда працювала з віддачею: звукорежисер Борис Кукоба та режисер Іоанн Зенков вкладали душу в кожен кадр.
«Меч єдиності»: історичний мюзикл, травма та незламність
Паралельно з музичними проєктами NAVKA стала авторкою та продюсеркою волонтерського історичного мюзиклу (музичного фільму) «Меч єдиності». Проєкт поєднує українську історію з історією діаспори та несе ідею єдності поколінь і земель. У 2023 році під час зйомок в Одесі після завершення одного з етапів Марина знепритомніла, впала й сильно травмувалася — порвала губу та вибила три передні зуби.
У дописі вона емоційно описала момент: кров, зуби в роті, відчуття, ніби це жахливий сон. Лікарня в Одесі зашила губу грубою ниткою, залишивши уламки зубів. Пізніше пластичний хірург виправив наслідки. Попри все, матеріал для мюзиклу було знято. У 2025 році вона продовжувала обговорювати проєкт у студіях, зокрема з продюсером Сергієм Січевським, підкреслюючи важливість історичної пам’яті та зв’язків з українською діаспорою.
Ця історія стала символом: навіть фізичний біль не зупиняє людину, яка вірить у силу мистецтва як зброї єдності.
Особисте життя: сила материнства та баланс між сценою й домом
Марина — розлучена мама двох синів: Андрія (2010 року народження) та Максима (2012 року народження). Вона відкрито говорить про виклики поєднання творчої кар’єри з вихованням дітей. Переїзд до Києва, зйомки в різних регіонах, фінансові жертви — усе це лягало на плечі жінки, яка одночасно будує власний бренд і ростить синів.
Її пісні часто торкаються жіночої сили, ніжності й одночасно стійкості. Композиція «Ми дівчата, ми такі (котики-муркотики)» стала своєрідним гімном сучасних українських жінок — сильних, але здатних бути м’якими й турботливими.
Музичний стиль та культурний вплив
Стиль NAVKA — це гармонійний синтез сучасних аранжувань і народних мотивів. Вона не боїться експериментувати: поєднує соул і R&B з коломийками, щедрівками та козацькими піснями. Для новачків це звучить свіжо й доступно. Для поціновувачів — це глибоке переосмислення традиції в контексті сьогодення.
У часи повномасштабної війни її творчість набула особливого значення. Пісні про єдність, пам’ять і незламність стають не просто розвагою, а культурним щитом. Проєкт «Україна в піснях» та мюзикл «Меч єдиності» — це практичні приклади того, як мистецтво працює на державному рівні: зберігає мову, історію та емоційний зв’язок між поколіннями.
Цікаві факти про Марину Тимофійчук (NAVKA)
- З восьми років писала вірші й видала дві поетичні збірки ще до того, як почала серйозно співати.
- Перемогла в конкурсі імені Володимира Івасюка одразу як авторка й композиторка — рідкісний подвійний успіх.
- У 2007 році виступала польською на міжнародному фестивалі в Варшаві й потрапила до фіналу.
- «Я нап’юсь вина, як закінчиться війна» стала переломною піснею, після якої рівень виробництва музики зріс кардинально.
- Проєкт «Україна в піснях» обійшовся їй у трикімнатну квартиру в Києві — вона свідомо пішла на фінансові жертви заради культури.
- Під час зйомок одного з кліпів на Херсонщині команда пережила нічний напад шахраїв, але завдяки кмітливості та допомозі героя кліпу все завершилося благополучно.
- Деякі її обробки народних пісень використовують у школах як неофіційний навчальний матеріал.
- У 2023 році після зйомок мюзиклу «Меч єдиності» отримала серйозну травму обличчя, але продовжила роботу над проєктом.
- NAVKA активно співпрацює з військовими та волонтерами, а її концерти в зоні АТО досі згадують як потужну підтримку духу.
- У 2025 році вона продовжувала просувати історичний мюзикл «Меч єдиності», підкреслюючи важливість зв’язків з українською діаспорою.
Сучасна діяльність та спадщина, яку вона творить щодня
Станом на 2026 рік Марина Тимофійчук (NAVKA) продовжує активну творчу й продюсерську діяльність. Вона випускає нові пісні, бере участь в інтерв’ю та обговореннях культурних проєктів, зокрема історичного мюзиклу «Меч єдиності». Її голос звучить на радіо, в плейлистах і на сценах, а ідеї — у серцях тих, хто шукає в українській музиці не просто мелодію, а справжній зміст.
Кожен її проєкт — це нагадування: культура не є розкішшю в часи випробувань. Вона є тим самим мечем і щитом, який допомагає нації залишатися собою. Від буковинських колисанок до сучасних аранжувань, від поетичних зошитів восьмирічної дівчинки до масштабних волонтерських мюзиклів — шлях Марини Тимофійчук доводить, що справжня сила народжується там, де слово зустрічається з мелодією, а особиста відвага — з любов’ю до своєї землі.
Її історія триває, і кожна нова нота додає ще один яскравий мазок до великої картини української культури, яку ми всі разом малюємо.