Народжений 7 жовтня 1970 року в Рівному, Віталій Афанасійович Ломакович поєднує в собі точність математика, витримку банкіра та далекоглядність стратега. Його кар’єра розгортається на тлі трьох десятиліть української економічної трансформації — від гіперінфляції 90-х до викликів повномасштабної війни. Сьогодні він радник міністра фінансів, засновник Growford Institute та впливовий гравець львівського бізнесу, чиї рішення стосуються і пенсійних заощаджень українців, і розвитку міської інфраструктури.
Сім’я, в якій він виріс, заклала фундамент для такого шляху. Батько, Афанасій Миколайович Ломакович, — відомий математик, професор, ректор Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка. Мати, Світлана Ломакович, — вчитель хімії, біології та молодших класів. У домі, де точність розрахунків поєднувалася з педагогічною турботою, майбутній економіст навчився цінувати системне мислення та відповідальність перед суспільством.
Після закінчення економічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка у 1992 році Віталій Ломакович одразу занурився в практичну роботу. Перша посада — економіст валютного відділу кооперативного банку «Тернопіль-кредит». Це був час, коли українська банківська система тільки народжувалася: кооперативні банки ставали першими ластівками ринкової економіки, а іноземний капітал лише придивлявся до країни. Уже в 1993–1994 роках він обіймав посаду фінансового директора українсько-німецького підприємства «Форсайд», здобуваючи досвід роботи з західними партнерами.
Наступні дев’ять років (1994–2003) стали школою регіонального банківництва. Віталій Ломакович пройшов шлях від заступника директора Тернопільської філії до заступника голови правління Західно-Українського кредитного банку (ЗУКБ), а згодом — «Кредит Банку» (Україна). Останній цікавий тим, що мав прямі інвестиції польського капіталу та кошти Європейського банку реконструкції та розвитку. Це дало можливість вивчити європейські стандарти корпоративного управління, управління ризиками та обслуговування клієнтів у регіонах.
У 2003–2005 роках він очолив групу фінансових компаній «Оптіма», зокрема ТзОВ «КУА „Оптіма-Капітал“». Компанія з управління активами тоді тільки формувалася в Україні. Вона стала однією з перших, хто почав працювати з активами недержавних пенсійних фондів. Для багатьох українців це був перший досвід, коли їхні майбутні пенсії почали працювати на ринку капіталу, а не просто лежати на рахунках.
Найяскравіший етап банківської кар’єри — 2005–2011 роки. Віталій Ломакович очолив правління БМ Банку — «дочки» російського Банку Москви в Україні. З нуля він розбудував мережу з 47 сучасних безбалансових відділень по всій країні, створив близько 600 робочих місць і наростив активи до рівня близько 0,6 млрд доларів США. Це був період, коли іноземні банки активно заходили в Україну, приносячи технології, капітал і нові стандарти. Ломаковичу вдалося поєднати закордонний досвід з українськими реаліями — від особливостей регулювання до поведінки клієнтів у різних регіонах.
Паралельно з банківською діяльністю він обіймав посаду голови наглядової ради ПАТ «Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури» у Львові (2012–2014). Це вже був місток до ширшого бізнесу та суспільної діяльності.
У квітні 2014 року Верховна Рада призначила Віталія Ломаковича членом Ради Національного банку України. Рада НБУ — це стратегічний орган, який впливає на монетарну політику, затверджує ключові рішення щодо інфляційного таргетування, курсової політики та нагляду. Його перебування на посаді припало на надзвичайно складний період: постмайданні реформи, банківська «чистка», перехід до нової моделі регулювання. Разом з колегами він став співавтором «Стратегії розвитку банківської системи 2016–2020: Синергія розвитку банків та індустріалізації економіки», яку підтримали профільні комітети парламенту. Стратегія підкреслювала необхідність не просто стабілізувати банки, а зробити їх інструментом промислового зростання.
З 2019 року Віталій Ломакович заснував і очолив Growford Institute — незалежний неурядовий аналітичний центр. Інститут займається стратегічними глобальними дослідженнями в економіці та фінансах, оцінкою системних ризиків, аналізом монетарної та фіскальної політики. Серед напрямків — дослідження грошових ринків, зовнішньоекономічної вразливості України, видатків бюджету, впливу міжнародної допомоги (зокрема 90-мільярдної позики ЄС). У 2025–2026 роках інститут опублікував роботи про акцизну політику, тренди бюджетних видатків, а також спільний аналіз «Рік, коли змінилося все». Ці матеріали стають частиною експертних дискусій і впливають на формування альтернативних поглядів на економічну політику під час війни.
Бізнес-активність Ломаковича тісно пов’язана зі Львовом. Через низку компаній — ТОВ «Нормаз Плаза», ТзОВ «Будівельний альянс», ТОВ «Вікарта», ТОВ «Бест Пропертіс» та інші — він бере участь у розвитку нерухомості, будівництві комерційно-житлових комплексів, управлінні активами. Одним із помітних партнерств стало співробітництво з родиною Зіновія Козицького. Разом вони реалізують проєкти багатоповерхових будинків та готельних комплексів у місті. Таке партнерство демонструє, як регіональний бізнес може поєднувати фінансовий досвід з урбаністичним розвитком.
Громадська складова кар’єри не менш вагома. Ще у 2012 році Віталій Ломакович заснував Всеукраїнський благодійний фонд «Мрії збуваються», який реалізує проєкти підтримки людей з інвалідністю. У 2016 році він став фундатором Національної премії «Високі стандарти журналістики». Премія має на меті заохочувати якісну, етичну журналістику в часи інформаційних війн та фейків. Вона проводилася кілька років поспіль, збираючи короткі списки в категоріях «сталий медійний проєкт», «швидкий розвиток у професії» та інших. Під час повномасштабної війни церемонії призупинили, але сама ідея — підтримувати високі професійні стандарти — залишається актуальною.
У 2012 році Віталій Ломакович балотувався до Верховної Ради від партії «УДАР» Віталія Кличка по одномандатному округу №164 у Тернопільській області. Він набрав понад 12 тисяч голосів (10,63 %), посівши четверте місце. Це був досвід безпосередньої роботи з виборцями та розуміння регіональних проблем.
Особливої уваги заслуговує епізод 2024 року. У березні правоохоронці затримали Віталія Ломаковича у справі про ймовірне розкрадання понад 44 млн грн бюджетних коштів під час реконструкції військового ліцею в Червонограді. Під підозру також потрапили посадовці Національної академії сухопутних військ та підрядники. Однак уже в липні 2024 року Галицький районний суд Львова скасував повідомлення про підозру через недостатність доказів. Прокуратура планувала оскарження, проте на момент 2025–2026 років публічних відомостей про поновлення підозри чи вироку немає. У правовій державі саме суд вирішує питання вини, і до остаточного рішення діє презумпція невинуватості.
Сьогодні Віталій Ломакович залишається радником міністра фінансів Сергія Марченка (призначений у квітні 2020 року) та активно розвиває Growford Institute. Його команда аналізує реальні виклики: як висока облікова ставка НБУ впливає на кредитування бізнесу під час війни, як ефективніше використовувати бюджетні кошти міст, як мінімізувати зовнішньоекономічні ризики. Ці дослідження — не просто теоретичні вправи, а спроба запропонувати практичні рішення для виведення України на рівень розвинених економік.
Цікаві факти про Віталія Ломаковича
Віталій Ломакович — син видатного українського математика та педагога. Батько вплинув на формування системного, точного мислення сина, яке пізніше проявилося і в банківській стратегії, і в аналітичній роботі інституту. У 2012 році він балотувався до парламенту від партії «УДАР» і набрав більше 12 тисяч голосів у Тернопільській області — серйозний результат для новачка в політиці. Заснована ним у 2016 році премія «Високі стандарти журналістики» стала однією з перших незалежних нагород, орієнтованих саме на професійну етику та якість медіа в Україні. Growford Institute під його керівництвом у 2025–2026 роках публікує дослідження про бюджетні видатки, акцизну політику та зовнішньоекономічну вразливість — теми, які безпосередньо впливають на гаманці українців. Він є співвласником та партнером у низці львівських компаній, які займаються нерухомістю та будівництвом, зокрема разом із родиною Зіновія Козицького реалізує проєкти багатоповерхових комплексів у місті. Ще в 2005–2011 роках під його керівництвом БМ Банк створив майже 600 робочих місць і розбудував мережу з 47 відділень — приклад успішного масштабування іноземного банку в українському середовищі. Віталій Ломакович ініціював іменну стипендію в Українському католицькому університеті — одному з найпрестижніших вишів країни, підтримуючи нове покоління економістів та управлінців.
Кар’єра Віталія Ломаковича — це не просто перелік посад. Це історія людини, яка в різні періоди української історії — від перших ринкових експериментів до воєнного часу — намагалася будувати інституції, що працюють на довгостроковий результат. Банківська мережа, яку він створював, аналітичний центр, що пропонує альтернативи, премія, яка захищає стандарти журналістики, і бізнес-проєкти, що змінюють обличчя Львова, — усе це частини одного великого пазла. Сьогодні, коли Україна шукає нові моделі економічного зростання, досвід таких фахівців стає особливо цінним. Його робота триває — і в кабінетах міністерств, і в залах Growford Institute, і на будівельних майданчиках Львова.