Тарас Іванович Батенко народився 20 червня 1974 року у Львові й уже понад десятиліття залишається однією з найпомітніших фігур мажоритарної політики Західної України. Як народний депутат VIII та IX скликань від 123-го округу Львівської області, він очолює депутатську групу «Партія „За майбутнє“» та входить до Комітету з питань бюджету Верховної Ради. Його шлях — це рідкісне поєднання академічної кар’єри політолога, дослідника опозиційних рухів XX століття, керівника стратегічної енергетичної інфраструктури та практикуючого законодавця, який пережив кілька політичних трансформацій країни.
Батенко здобув вищу політологічну освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка 1996 року. Через три роки захистив кандидатську дисертацію на тему «Роль опозиційного лідера в суспільно-політичному процесі України другої половини XX ст.». Ця робота стала не просто науковим доробком, а своєрідним ключем до розуміння його подальшого світогляду: вивчення того, як окремі особистості протистояли системі в умовах тоталітаризму, сформувало в нього чітке уявлення про цінність інституційної незалежності та історичної пам’яті.
Ранні роки та формування світогляду
Львів 1970–1980-х років, де зростав Тарас Батенко, був містом, де ще живилися спогади про національно-визвольний рух, діяльність Української Гельсінської групи та репресії проти інакомислячих. Молодий політолог не просто вивчав ці процеси — він занурився в них глибоко. Уже на початку 1990-х він долучився до Української республіканської партії, яку очолював дисидент Левко Лук’яненко. Працював у редакції журналу «Республіканець», де формувався його стиль публіцистики — жорсткий, фактологічний, з акцентом на персоналії та механізми влади.
Після університету Батенко швидко опинився в системі обласної державної адміністрації. З 1996 по 1997 рік він очолював інформаційно-аналітичний напрям, пізніше став заступником директора Центру політичних досліджень «Нова хвиля». У 2000–2002 роках керував центром політичного прогнозування газети «Високий замок» — одного з найвпливовіших видань регіону. Цей період дав йому унікальний досвід поєднання аналітики з медіа та реальною політикою.
У 2003–2005 роках він був одним із керівників виборчого штабу Віктора Ющенка у Львівській області. Помаранчева революція стала для нього не лише політичним, а й особистим випробуванням: досвід організації кампанії в регіоні з сильними патріотичними настроями пізніше допоміг йому самому перемагати в мажоритарних округах з високими результатами.
Науковий доробок: від опозиціонерів до аналізу сучасного авторитаризму
Батенко — автор понад десяти книг і сотень публікацій. Серед найвідоміших — «Свіча Михайла Гориня. Штрихи до портрета», дослідження про братів Горинів та Івана Геля, «Опозиційна особистість: друга половина XX сторіччя». Особливе місце займає книга «Путін. Народження диктатора» (2014, друге видання), презентація якої відбулася на Львівському книжковому форумі за кілька місяців до анексії Криму. Раніше, ще 2001 року, він видав «Прелюдію Путіна», яку, за деякими свідченнями, намагалися обмежити в поширенні російські дипломатичні структури у Львові.
Його дослідження завжди тяжіли до персонального виміру політики: як конкретна людина стає символом опору чи, навпаки, інструментом авторитарної консолідації. Цей підхід помітний і в його парламентській діяльності — Батенко часто ініціює або підтримує рішення, пов’язані з історичною справедливістю та захистом інституцій від надмірного впливу.
Від обласної влади до стратегічної інфраструктури
У 2005–2008 роках Тарас Батенко обіймав посаду заступника голови Львівської обласної державної адміністрації з політико-правових питань. Потім, у 2009–2014 роках, став директором «Магістральних нафтопроводів „Дружба“» ПАТ «Укртранснафта». Це був період, коли трубопровідна система залишалася одним із ключових елементів енергетичної залежності України від російських поставок. Досвід управління об’єктом критичної інфраструктури дав йому практичне розуміння ризиків, які пізніше стали очевидними під час повномасштабного вторгнення.
Саме цей період — між науковими кабінетами, обласною адміністрацією та нафтопроводами — сформував Батенка як політика, здатного говорити і про високі матерії історичної пам’яті, і про конкретні бюджетні рішення чи енергетичну безпеку.
Парламентський шлях: два скликання та еволюція позицій
2014 року Тарас Батенко переміг на мажоритарному окрузі № 123 (Золочівський, Перемишлянський та інші райони Львівщини) з результатом 50,89 % як кандидат від «Блоку Петра Порошенка». Вже наступного року він вийшов з фракції. 2016 року очолив політичну раду партії «Українське об’єднання патріотів — УКРОП», а 2018-го — став її головою.
2019 року він знову переміг у тому ж окрузі вже як самовисуванець за підтримки демократичних сил — з результатом 45,05 %. У Верховній Раді IX скликання увійшов до депутатської групи «За майбутнє», згодом став її головою, а 2023 року очолив однойменну партію. З 2019 року — член Комітету з питань бюджету, а раніше очолював підкомітет з нафтової та нафтопродуктової тематики в енергетичному комітеті.
Серед законодавчих ініціатив, з якими асоціюється Батенко, — співавторство законопроєкту про визнання депортованими громадян України, примусово переселених з території Польщі у 1944–1951 роках (закон ухвалено в першому читанні 2021 року, остаточно — 2025-го). Він неодноразово звертався з вимогою надати звання Героя України Мирославу Симчичу, яке зрештою було присвоєно 2022 року. Також Батенко виступав ініціатором визнання ФСБ РФ та ГУР ЗС РФ терористичними організаціями.
Водночас його парламентська діяльність містить і рішення, які викликали гостру критику з боку антикорупційних організацій. 2020 року він був серед ініціаторів подання до Конституційного Суду, яке призвело до рішення про неконституційність окремих положень антикорупційного законодавства та часткового скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування. 2025 року підтримав законопроєкт № 12414, що тимчасово обмежував незалежність НАБУ та САП, — пізніше парламент підтримав коригувальний закон, який повернув частину незалежності антикорупційним органам. Такі кроки Батенко пояснював необхідністю балансу між контролем та ефективністю в умовах воєнного стану, проте вони стали предметом публічних дискусій.
Особисте життя та людський вимір
Тарас Батенко одружений з Катериною Кобрин (нар. 1984). У подружжя двоє дітей: донька Юстина (2007) та син Дем’ян (2008). Попри насичену політичну кар’єру, він зберігає інтерес до історії та мистецтва — тем, які супроводжували його ще з університетських років.
Цікаві факти про Тараса Батенка
- Книга «Путін. Народження диктатора» (2014) була презентована на Львівському книжковому форумі за кілька місяців до анексії Криму — одна з перших системних спроб українського автора проаналізувати механізми приходу Путіна до влади.
- Раніше видана книга про путінський режим (2001) потрапила під неофіційне обмеження поширення з боку російського консульства у Львові.
- Батенко — член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, що підкреслює його зв’язок з львівською інтелектуальною традицією.
- Як директор «Магістральних нафтопроводів „Дружба“» він керував об’єктом, який і досі залишається символом енергетичної взаємозалежності України та Європи з Росією.
- Законопроєкт про визнання депортованими українців, переселених з Польщі 1944–1951 років, який він активно підтримував, остаточно ухвалили лише 2025 року — через чотири роки після першого читання.
- У 2014 році Батенко порівнював Євромайдан з попередніми українськими революціями, підкреслюючи історичну спадкоємність протестних рухів.
- Його дисертація про роль опозиційного лідера в Україні XX століття багато в чому пояснює, чому в парламенті він часто зосереджується на питаннях інституційної незалежності та історичної пам’яті.
Хронологія ключових етапів політичної кар’єри Тараса Батенка
| Рік | Подія | Результат / посада |
|---|---|---|
| 1996 | Закінчення ЛНУ ім. І. Франка | Політолог |
| 1999–2000 | Захист кандидатської дисертації | Кандидат політичних наук |
| 2005–2008 | Заступник голови Львівської ОДА | Політико-правові питання |
| 2009–2014 | Директор «Магістральних нафтопроводів „Дружба“» | Укртранснафта |
| 2014 | Обрання до ВРУ VIII скликання | 50,89 % в окрузі № 123 (БПП) |
| 2016–2018 | Керівництво УКРОП | Голова політичної ради, потім голова партії |
| 2019 | Обрання до ВРУ IX скликання | 45,05 % як самовисуванець |
| 2019–2026 | Голова депутатської групи «За майбутнє» | Член Бюджетного комітету |
| 2023 | Очолив партію «За майбутнє» | Замість Ігоря Палиці |
Досвід Тараса Батенка показує, як львівська інтелектуальна традиція може органічно поєднуватися з практичною роботою в енергетиці та бюджетній політиці воєнного часу. Його законодавчі ініціативи щодо історичної пам’яті та інституційної незалежності залишаються актуальними навіть у 2026 році, коли парламент продовжує працювати в умовах повномасштабної війни. Незалежно від того, чи йдеться про нафтопроводи, антикорупційні органи чи визнання депортованих — у кожному рішенні простежується спроба знайти баланс між ідеалами, які він вивчав десятиліттями, та реаліями, які диктує сьогодення.