У часи, коли українська енергосистема щодня проходить випробування на міцність, голос Андрія Закревського звучить особливо переконливо. Це не просто черговий коментатор у новинах. Це інженер із реальним досвідом видобутку нафти й газу, який пройшов шлях від роботи на бурових майданчиках і в сервісних компаніях до керівництва галузевими асоціаціями та створення власної консалтингової агенції «ЕнергоДжерела». Його думка цінна саме тому, що спирається не на абстрактні моделі, а на роки практики з горизонтальними свердловинами, технологіями гідророзриву пласта та економікою виснажених родовищ.
Андрій Закревський зараз обіймає посаду заступника директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України. Раніше він очолював правління Асоціації «Нафта та газ України», керував проєктом «Перший Буровий Портал» і працював директором та консультантом у таких компаніях, як «КУБ-ГАЗ», «Регіон» та «НТП Бурова техніка». За освітою — інженер з видобутку нафти і газу, має також економічну підготовку та досвід аспірантури в МНТУ ім. Бугая. Такий фон дозволяє йому говорити однаково впевнено і про технічні нюанси буріння, і про макроекономічні наслідки енергетичних рішень.
Шлях у професію: від свердловини до експертної трибуни
Багато хто уявляє енергетичних експертів як людей у костюмах, які ніколи не бували на буровому майданчику. Андрій Закревський — протилежність цьому стереотипу. Його кар’єра починалася з практичної роботи в нафтогазовому секторі. Він безпосередньо стикався з викликами українських родовищ, більшість яких уже давно перейшли у стадію виснаження. Саме це спонукало його глибше зануритися в технології, здатні «реанімувати» старі свердловини.
Особливої уваги заслуговує його науковий інтерес до геофізичних досліджень під час буріння та експлуатації горизонтальних свердловин. Горизонтальне буріння дозволяє збільшити контакт із продуктивним пластом у десятки разів порівняно з вертикальними свердловинами. Для України, де багато родовищ мають складну геологію та вже частково вироблені, ця технологія стала одним із ключових інструментів підвищення видобутку без необхідності постійно бурити нові вертикальні стовбури.
Не менш важливою частиною його експертизи є гідророзрив пласта (ГРП) та колтюбінгові технології. ГРП — це метод, за якого в пласт під високим тиском закачують рідину з пропантом, щоб створити тріщини й вивільнити вуглеводні, які інакше залишилися б у породі. Закревський послідовно виступає за впровадження цих методів на виснажених українських родовищах, водночас досліджуючи їхній екологічний вплив — зокрема на біорізноманіття. Такий підхід вигідно відрізняє його від радикальних прибічників чи противників технології: він бачить і економічний потенціал, і необхідність жорсткого контролю за екологічними ризиками.
Роль у галузевих асоціаціях та консалтингу
Керівництво асоціаціями — це не просто почесна посада. Це можливість впливати на формування політики, стандартів і комунікації між державою, бізнесом та суспільством. Андрій Закревський стояв біля витоків або активно розвивав кілька важливих майданчиків. «Перший Буровий Портал» став спробою систематизувати інформацію для фахівців галузі, зробити знання доступнішими. Асоціація «Нафта та газ України» об’єднувала гравців ринку для спільного відстоювання інтересів. Сьогодні в Асоціації енергетичних та природних ресурсів України він продовжує цю лінію — уже в ширшому контексті, що включає не лише нафту й газ, а й загальну енергетичну безпеку країни.
Консалтингова агенція «ЕнергоДжерела», яку він очолює, дозволяє йому зберігати незалежність суджень. Саме ця незалежність робить його коментарі в медіа особливо помітними: він не пов’язаний корпоративними зобов’язаннями великих гравців і може говорити відверто про проблеми, навіть якщо вони незручні.
Голос під час енергетичної кризи: що саме пояснює Андрій Закревський
Коли російські удари по енергетичній інфраструктурі стали системними, Андрій Закревський одним із перших почав розкладати ситуацію по поличках для широкої аудиторії. Він чітко розмежовує поняття базової та маневрової генерації. Атомні станції дають стабільну базову потужність (орієнтовно 6–8 ГВт у поточних умовах), але вони погано пристосовані до швидких змін навантаження. Маневрова генерація — теплові станції, гідроелектростанції, газові турбіни — потрібна саме для покриття пікових споживань. Саме її значна частина була пошкоджена або знищена.
У травні 2024 року в інтерв’ю УНІАН він детально розібрав цифри: пік споживання сягає 16–17 ГВт, а доступний імпорт обмежений приблизно 2–3,7 ГВт. Різниця закривається за рахунок пошкодженої маневрової генерації та обмежень у мережі. Звідси — неминучість відключень у найближчі роки, доки не відновлять достатні потужності. Він підкреслював, що тотального блекауту по всій країні не буде завдяки атомній базі та сонячній генерації вдень, але пікові навантаження вранці та ввечері створюватимуть серйозні проблеми.
Особливо цінними є його практичні зауваження щодо регіональних особливостей. Він звертав увагу, що при ударах по перетинах через Дніпро та київські енергетичні вузли під загрозою можуть опинитися центральні та східні області, тоді як західні регіони з розвиненою сонячною генерацією вдень почуваються комфортніше. Такі деталі допомагають людям розуміти, чому графіки відключень різняться по областях і чому вони часто змінюються.
Практичні поради експерта: як жити в умовах нестабільності
Практичні поради експерта щодо адаптації до енергетичних викликів
Андрій Закревський не обмежується діагностикою проблем — він пропонує конкретні кроки для звичайних людей і бізнесу. Ось найважливіші з них, систематизовані на основі його публічних коментарів: – **Змінюйте звички споживання.** Найбільше навантаження на систему створюють саме побутові споживачі в ранкові та вечірні години. Перенесення енергоємних справ (прання, нагрів води, робота потужних приладів) на денний час або пізню ніч реально знижує пікові дефіцити. Це не заклик до аскетизму, а раціональний розподіл навантаження. – **Не покладайтеся лише на генератори.** Портативні станції живлення (типу EcoFlow та аналоги) корисні для короткочасних відключень і критичних приладів. Але для тривалого використання вони — лише тимчасове рішення. Повноцінна заміна централізованої мережі генераторами в масштабах країни неможлива ні технічно, ні економічно. – **Розумійте різницю між базовою та маневровою генерацією.** Коли вимикають світло ввечері — це не обов’язково означає, що «взагалі немає електроенергії». Часто це питання саме пікового навантаження. Знання цього допомагає спокійніше ставитися до графіків і планувати свій день. – **Підтримуйте когенераційні рішення.** Локальні установки, що одночасно виробляють тепло та електроенергію, значно підвищують стійкість будинків, лікарень, шкіл. У перспективі саме такий розподілений підхід зменшує вразливість великих централізованих об’єктів. – **Дивіться на тарифи реалістично.** Закревський неодноразово наголошував: штучно занижені тарифи створюють дисбаланс, коли енергію купують дорого, а продають дешево. Ринкове ціноутворення — необхідна умова для залучення інвестицій у відновлення та нове будівництво.
Ці поради народилися не в кабінеті, а з розуміння реальних обмежень системи. Вони не обіцяють швидкого дива, натомість пропонують стратегію виживання та поступового відновлення.
Чому його думка залишається актуальною у 2026 році
Навіть коли найгостріша фаза енергетичної кризи минає, Україна все одно стикається з наслідками: необхідністю масштабних ремонтів, пошуком балансу між традиційною генерацією та відновлюваними джерелами, інтеграцією в європейський енергетичний ринок. Андрій Закревський продовжує коментувати ці процеси — від перспектив літнього експорту газу (щоб заробити кошти на імпорт та ремонти) до очікуваного зростання цін на електроенергію та газ.
Його позиція щодо технологій ГРП та горизонтального буріння теж не втрачає актуальності. Україна має значні запаси вуглеводнів, але їх ефективне вилучення потребує сучасних методів. При цьому питання екології та впливу на довкілля залишаються на порядку денному. Дослідження Закревського саме в царині промислової екології та впливу галузі на біорізноманіття роблять його одним із небагатьох фахівців, які можуть вести розмову одночасно в технічній, економічній та природоохоронній площинах.
Андрій Закревський як приклад поєднання практики та публічної експертизи
У сучасній Україні, де інформаційний простір заповнений емоційними заявами та поверхневими оцінками, особливо цінними стають люди, які можуть оперувати цифрами, технологічними деталями та реальними кейсами з галузі. Андрій Закревський саме такий. Його шлях — від бурового майданчика через керівництво компаніями та асоціаціями до медійної трибуни — демонструє, як практичний досвід перетворюється на здатність впливати на суспільне розуміння складних процесів.
Для початківців, які тільки починають цікавитися енергетикою, він — доступний провідник у світ термінів «горизонтальна свердловина», «ГРП», «маневрова генерація» та «пікове навантаження». Для просунутих читачів — джерело нюансів про економіку виснажених родовищ, екологічні аспекти технологій та реальні обмеження енергосистеми під час війни.
Його коментарі не завжди оптимістичні, але майже завжди конструктивні. Вони змушують задуматися не лише про те, чому вимкнули світло, а й про те, що кожен може зробити вже сьогодні, і що має зробити держава та галузь у найближчі роки. У цьому поєднанні інженерної точності та громадянської відповідальності й полягає головна цінність Андрія Закревського як публічного експерта.