Цимбалюк Руслан Степанович — це ім’я, яке стоїть на перетині складної хірургічної практики, наукових досліджень та багаторічної роботи з виховання лікарів. Народжений 1972 року, він уже понад чверть століття пов’язаний із Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця. Сьогодні Руслан Степанович — кандидат медичних наук, доцент кафедри загальної хірургії №1, Заслужений лікар України, фахівець із гепатопанкреатобіліарної хірургії, еферентної терапії та лапароскопічних методик. З січня 2026 року він обіймає посаду заступника директора Навчально-наукового інституту медицини з роботи зі студентами 1–3 курсів. Раніше, з вересня 2020-го по грудень 2025 року, очолював медичний факультет №2 як декан.
Його шлях — це послідовне сходження від асистента кафедри до людини, яка безпосередньо впливає на якість підготовки тисяч майбутніх лікарів і водночас зберігає активну клінічну практику на базі Київської міської клінічної лікарні №10. У фокусі його професійної уваги — гострі та хронічні захворювання підшлункової залози, жовчних протоків і печінки, а також впровадження сучасних малотравматичних і допоміжних технологій у невідкладну хірургію.
Освіта та формування професійного шляху
Руслан Степанович закінчив медичний факультет №2 Київського медичного університету імені О.О. Богомольця 1996 року. Після цього два роки пройшов інтернатуру за спеціальністю «Хірургія» на базі того ж університету. Уже з 1999 року почав працювати асистентом кафедри загальної хірургії №1 — однієї з найстаріших хірургічних кафедр України, заснованої ще 1889 року на медичному факультеті Університету святого Володимира.
Ранні роки кар’єри виявилися насиченими. 1999 року він пройшов курс онкології в міжнародній онкологічній школі у Відні. Це був час, коли доступ до сучасних європейських підходів для молодих українських хірургів був обмеженим, і такий досвід став важливим фундаментом. З 2007 року Руслан Степанович — дійсний член Всеукраїнської асоціації озонотерапевтів та виробників озонотерапевтичного обладнання. Він одним із перших на кафедрі почав активно впроваджувати методи озонотерапії як допоміжний інструмент у хірургічній практиці.
Адміністративні здібності проявилися швидко. У 2009–2014 роках він працював заступником декана медичного факультету №2 з навчальної та виховної роботи. У 2014–2015 роках обіймав посаду заступника декана з питань інтернатури та підвищення кваліфікації лікарів. З лютого 2015 року перейшов на посаду заступника начальника відділу лікувально-консультативної роботи НМУ. Ці кроки дозволили йому глибше зрозуміти механізми організації медичної освіти та клінічної роботи на рівні всього університету.
Наукові здобутки та ключове дослідження
2019 року Руслан Степанович захистив кандидатську дисертацію на тему «Раннє хірургічне лікування гострого біліарного панкреатиту». Спеціальність — 14.01.03 «Хірургія». Робота виконана під егідою Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин.
Гострий біліарний панкреатит — це запалення підшлункової залози, спричинене жовчнокам’яною хворобою, коли камінь або набряк блокує спільну жовчну протоку. У важких випадках розвивається панкреонекроз, поліорганна недостатність і висока летальність. Традиційно перші дні намагалися лікувати консервативно, а операцію відкладали. Дослідження Цимбалюка показало, що в чітко відібраних пацієнтів раннє хірургічне втручання (лапароскопічна холецистектомія або санація жовчовивідних шляхів) дозволяє суттєво знизити кількість ускладнень і тривалість перебування в стаціонарі. Дев’ять із 27 його наукових праць безпосередньо пов’язані з цією темою.
На рахунку Руслана Степановича — 12 патентів на винаходи та понад 27 друкованих робіт у фахових виданнях, з яких сім — у міжнародних журналах. Серед недавніх публікацій — дослідження епідеміології хірургічних інфекцій після абдомінальних операцій в Україні (2021–2023), робота про якість життя пацієнтів з епідермолізом бульозним та стаття про психічне здоров’я студентів-медиків після першого року повномасштабної війни. Така широта свідчить про здатність поєднувати вузькоспеціалізовану хірургію з актуальними питаннями медичної освіти та суспільного здоров’я.
Клінічна практика та впровадження інновацій
Основне місце роботи — клінічна база кафедри, Київська міська клінічна лікарня №10. Тут Руслан Степанович організовує роботу відділу еферентної терапії. Еферентні методи (плазмаферез, гемодіаліз, гемосорбція) дозволяють видаляти з крові токсичні продукти запалення, медіатори та ферменти підшлункової залози при тяжкому панкреатиті. Це критично важливо, коли консервативна терапія вже не справляється і ризик розвитку синдрому поліорганної недостатності зростає.
Він активно впроваджує лапароскопічні технології при втручаннях на жовчних протоках, підшлунковій залозі та при некротичному панкреатиті. Мінімально інвазивний підхід зменшує травматичність, скорочує період відновлення та знижує ризик післяопераційних гриж і спайок. Крім того, на кафедрі під його кураторством продовжують розвивати озонотерапію — метод, що має протизапальну, антимікробну та імуномодулюючу дію і добре доповнює традиційне хірургічне лікування.
Кафедра загальної хірургії №1 спеціалізується на складній абдомінальній хірургії: резекціях печінки, реконструктивних операціях на жовчних протоках, лікуванні пухлин підшлункової залози та ускладнень панкреатиту. У колективі працюють провідні фахівці країни, а Руслан Степанович відповідає за кураторську та виховну роботу, передаючи досвід молодшим колегам.
Викладацька діяльність та лідерство в медичній освіті
З 2019 року — доцент кафедри, з 2021-го — офіційно присвоєне вчене звання «доцент». Протягом останніх років він бере активну участь у розробці методичного забезпечення навчального процесу. Як декан медичного факультету №2 протягом п’яти з половиною років (включаючи пандемію COVID-19 та перші роки повномасштабної війни) він відповідав за організацію навчального процесу в умовах, коли студенти та викладачі змушені були швидко адаптуватися до онлайн-формату, повітряних тривог та енергетичних обмежень.
З січня 2026 року, на новій посаді заступника директора Навчально-наукового інституту медицини з роботи зі студентами 1–3 курсів, Руслан Степанович зосередився на адаптації першокурсників, психологічній підтримці та формуванні мотивації до професії. Саме в цей період з’явилася його співавторська публікація про ментальне здоров’я студентів-медиків після першого року війни — дослідження, яке вийшло далеко за межі суто хірургічної тематики.
Його стиль керівництва поєднує вимогливість із підтримкою. Студенти та інтерни відзначають, що він завжди доступний для консультацій, вміє пояснювати складні клінічні ситуації простими словами і водночас вимагає глибокого розуміння патофізіології.
Професійні об’єднання та міжнародне визнання
Руслан Степанович — дійсний член Асоціації хірургів-гепатологів країн СНД, член президії Асоціації хірургів України, член Асоціації фахівців з малоінвазивних, ендоскопічних та лазерних технологій, Європейського панкреатичного клубу та Міжнародної асоціації панкреатологів. Така участь відкриває можливості для обміну досвідом, участі в міжнародних конференціях та впровадження найкращих світових практик в українську медицину.
Членство в європейських та міжнародних структурах особливо цінне сьогодні, коли українська медицина активно рухається шляхом євроінтеграції. Стандарти діагностики та лікування гострого панкреатиту, підходи до санації жовчовивідних шляхів, протоколи еферентної терапії — усе це постійно оновлюється завдяки участі українських фахівців у глобальному професійному діалозі.
Цікаві факти про Руслана Степановича Цимбалюка
– Ще 1999 року, на самому початку самостійної кар’єри, Руслан Степанович пройшов спеціалізований курс онкології у Відні. У ті роки поїздка за кордон для молодого українського хірурга була рідкісною можливістю, і отримані знання лягли в основу його подальшого підходу до онкологічних та невідкладних станів черевної порожнини. – З 2007 року він послідовно впроваджує озонотерапію у хірургічну практику кафедри. Метод, який тоді тільки починав набирати популярність в Україні, сьогодні використовується як допоміжний при лікуванні гнійно-септичних ускладнень та для прискорення загоєння ран. – Тема кандидатської дисертації 2019 року — «Раннє хірургічне лікування гострого біліарного панкреатиту» — безпосередньо стосується одного з найскладніших і найлетальніших невідкладних станів у абдомінальній хірургії. Дослідження лягло в основу практичних рекомендацій щодо оптимального часу втручання. – П’ять із половиною років на посаді декана медичного факультету №2 припали на період пандемії та повномасштабної війни. За цей час факультет не лише зберіг якість підготовки, а й адаптував навчальні програми до нових реалій — від онлайн-лекцій до психологічної підтримки студентів. – З 2026 року, вже на посаді заступника директора інституту, він зосередився саме на студентах молодших курсів — тому періоді, коли формується професійна ідентичність і коли підтримка особливо важлива. – Окрім хірургії підшлункової залози та печінки, Руслан Степанович бере участь у міждисциплінарних дослідженнях — від епідеміології післяопераційних інфекцій до якості життя пацієнтів із рідкісними дерматологічними захворюваннями та ментального здоров’я студентів-медиків. – Він має індивідуальну підприємницьку діяльність (ФОП) у сфері медичної практики, що дозволяє зберігати гнучкість у консультуванні та лікуванні пацієнтів поза межами університетської клініки.
Руслан Степанович Цимбалюк продовжує поєднувати три головні ролі — практикуючого хірурга, дослідника та організатора медичної освіти. Його досвід раннього хірургічного втручання при біліарному панкреатиті, впровадження еферентних методів та лапароскопічних технологій, а також турбота про психологічний стан студентів у складні часи роблять його фігурою, яка реально впливає на якість української медицини сьогодні і на те, якою вона стане завтра.
Для пацієнтів із складними захворюваннями підшлункової залози та жовчовивідних шляхів консультація фахівця такого рівня — це можливість отримати сучасний, доказовий підхід, що поєднує класичну хірургічну школу Богомольця з новими технологіями та міжнародними стандартами. Для студентів і молодих лікарів — приклад того, як можна залишатися активним клініцистом і водночас системно впливати на підготовку наступних поколінь.