Під кулеметним вогнем на околицях Мирнограда Діана Коваль чула стогін пораненого бійця з кульовим у скроню. Секунди тікали, як пісок у годиннику смерті, але її руки не тремтіли. Зоровий контакт, впевнений голос — і хлопець вижив, повернувся в стрій. Лучанка з позивним «Вітамінка» вже понад десять років рве поранених з обіймів загибелі на передовій, в госпіталях і евакуаційних потягах. Народжена влітку 1997-го в Луцьку, вона пройшла шлях від сільської фельдшерки до тимчасового виконувача обов’язків начальника батальйонного медпункту 100-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Її історія — це не просто біографія, а гімн стійкості волинської душі. Від АТО через ООС до повномасштабної навали 2022-го Діана врятувала сотні, якщо не тисячі, побратимів. Бойова дівчина, яка займалася боксом і волейболом, обрала скальпель замість рукавичок. Сьогодні, у 2026-му, на танковому батальйоні «Сталевої Сотки» вона координує евакуації під дронами й артою, нагадуючи: перемога починається з порятунку кожного.
Така вона, Діана Коваль — тендітна на вигляд, але з волею сталевою, як волинські ліси. Її служба сповнена драматизму: від перших контрактів у 14-й бригаді до морської піхоти й нинішньої ролі лідера медичної ланки.
Ранні роки: луцька дівчина з характером бійця
Луцьк, серце Волині, де старовинні замки шепочуть про лицарську відвагу, став колискою для Діани. Влітку 1997-го в звичайній родині з’явилася дівчинка, яка з дитинства не терпіла слабкості. Рідні згадують: тендітна, але вперта, вона обожнювала рух. Бокс — для кулачного характеру, волейбол — для командної гри. «Дівчинка бойова», — так казали про неї сусіди, коли Діана ганяла м’яч по дворах чи тренувалася на рингу.
Шкільні роки промайнули швидко, з мріями про допомогу людям. Волинь, земля медиків і воїнів, надихала: бабусі-фельдшерки, діди-ветерани. Діана не просто вчилася — жила майбутньою справою. Уявіть вулички Луцька, де вечорами вона бігала кроси, думаючи про білу халат. Ця енергія згодом витягне поранених з поля бою.
Родина — опора й шок. Коли донька оголосила про армію, батьки онаніли. Але підтримали. Сьогодні сестра Катерина служить поруч у 100-й бригаді — родинний ланцюг незламності.
Освіта та перші кроки: від коледжу до села Семки
2015-й. Луцький базовий медичний коледж, нині Волинський медичний інститут, видає диплом 18-річній Діані. Розподіл — село Семки, тоді Маневицький район Волині. Десять місяців фельдшером і завідувачем ФАПу: уколи, перев’язки, нічні виклики в хату до бабусі з кризою. Там, серед полів і лісів, де швидка — це велосипед, Діана загартувалася.
Ці місяці — школа життя. Пацієнти ставали друзями: діди ділилися історіями АТО, матірки благословляли. Діана вчилася слухати серцебиття, відчувати біль. Волинь навчила її: медицина — не папірці, а руки, що рятують. Цей досвід згодом врятує життя під Донецьком.
Та село кликало ненадовго. Серце тягнуло до більшого — де адреналін і справжні випроби.
Контракт у 19: стрибок у пекло 14-ї бригади
Літо 2016-го, напередодні 19-річчя. Діана підписує контракт з 14-ю окремою механізована бригада імені князя Романа Великого. Перша посада — операційна медсестра. Потім санітарний інструктор, старша медсестра евакуаційного відділення медроти. Позивний «Вітамінка» — за енергію, що підіймає дух.
АТО/ООС: Широкине, Маріуполь, Донеччина. Під мінометами евакуювати поранених — норма. Діана згадує: «Рідні були в шоці. Але я бойова — бокс, волейбол. Не чекали, що піду в армію». Кожна евакуація — дуель зі смертю. Руки в крові, але очі горять.
Бригада Романа Великого — легенда. Діана стала частиною: тренування, ротації, перші порятунки. Тут народилася «Вітамінка» — символ надії.
Госпіталь і морпіх: від травм до моря крові
Контракт скінчився — перерва. Та Діана повернулася в Луцький військовий гарнізонний госпіталь (ВЧ 4554), травматологія. Постова медсестра, старша — ампутації, політравми, евакупотяги. «Хлопці агресивні спочатку. Помиємо, нагодимо, поговоримо — відтануть». Психологічна допомога — її фішка.
Потім 503-й батальйон морської піхоти. Море, окопи, десант. Евакуації під вогнем — адреналін на максимумі. Діана витягувала «важких», де шанси 50/50.
Цей етап загартував: від білих стін до брудних траншей. Волинь пишалася — донька рятувала синів України.
Лідер «Сталевої Сотки»: 100-а бригада у 2025-2026
Червень 2025-го: перехід до танкового батальйону 100-ї окремої механізованої бригади. ТВО начальника БМП. Покровський напрямок, Мирноград — гарячі точки. Евакуації під дрони, координація команди.
2026-й: служба триває. Сотні врятованих. Діана навчає молодих, тримає мораль. «Зоровий контакт — ключ. Страх у очах — і не довезеш». Танки гримлять, але медпункт — остання надія.
Бригада «Сталева Сотка» — символ. Діана — її серце.
Біль втрат: брат, наречений і незламність
Війна забирає близьких. Двоюрідний брат Віталій — з 2014-го, загинув. Наречений Богдан — 2023, Куп’янськ. Батьки його — як рідні, спілкуються. Сестра Катерина — побратима.
Та Діана стоїть. Біль — паливо. «Менше пальців на руці невдач. Усі пам’ятаю». Особисте — табу, але сила в тих, кого врятувала.
Вона вірить у перемогу. Волинь чекає героїню додому.
Цікаві факти про Діану Коваль
- Захоплювалася боксом — це допомогло в евакуаціях: сила рук і характеру.
- Позивний «Вітамінка» — за енергію, що «заряджає» поранених.
- Евакуювала з скронею — хлопець одужав, повернувся воювати.
- Служить з сестрою — родинний дует у 100-й бригаді.
- У госпіталі «відтавляла» агресивних бійців розмовами та чаєм.
Ці штрихи роблять «Вітамінку» живою легендою фронту.
Щоб уявити масштаб її внеску, ось хронологія служби. Таблиця показує еволюцію від новачка до лідера.
| Період | Посада та бригада | Ключові події |
|---|---|---|
| 2015 | Фельдшер ФАП, Семки | Перші пацієнти, загартування |
| 2016-201? | Медсестра, 14 ОМБр | АТО/ООС, перші евакуації |
| Після 1 контракту | Травматологія, Луцький госпіталь | Політравми, психдопомога |
| Пізніше | Морська піхота, 503 бат. | Передова, десант |
| 2025-2026 | ТВО нач. БМП, 100 ОМБр | Покровськ, танковий бат. |
Дані з suspilne.media та volynnews.com. Таблиця ілюструє, як досвід накопичувався, роблячи Діану елітним медиком.
Роль таких, як «Вітамінка», у ЗСУ невимовна. За даними військових аналітиків, бойові медики підвищують виживаність на 30-50%. Діана — приклад: від Волині до фронту, де кожна секунда — битва. Її енергия надихає тисячі. А фронт триває, і «Вітамінка» попереду, готова до нових порятунків.