Генерал-лейтенант Валерій Віталійович Кондратюк народився 4 липня 1970 року в Джамбулі, нині Таразі в Казахстані, де радянська армія ще диктувала ритм життям тисяч сімей. Цей хлопець з пострадянського дитинства виріс у ключову фігуру української розвідки, очолюючи Головне управління розвідки Міноборони у 2015–2016 роках і Службу зовнішньої розвідки у 2020–2021. Його кар’єра – це суміш адреналіну спецоперацій, дипломатичних інтриг і жорстких рішень на фронті гібридної війни. Учасник бойових дій в Іраку та на Донбасі, Кондратюк поєднує тактичний хист із стратегічним баченням, яке досі резонує в українських спецслужбах.
Його шлях не просто хронологія посад, а історія адаптації розвідки до нових загроз – від радянських руїн до повномасштабного вторгнення. Коли в 2014-му Майдан перевернув систему, Кондратюк повернувся з “відставки”, очоливши контррозвідку СБУ, а згодом реформував ГУР. Сьогодні, у 2026-му, він коментує деградацію російських спецслужб і попереджає про пастки “культу лояльності”, що руйнує еліти зсередини.
Ранні роки: від казахстанських степів до київських казарм
Джамбул у 1970-х – це пилюка степів, змішана з запахом казарм, де служив батько Валерія. Родина переїжджає до Києва, і юний Кондратюк занурюється в сувору дисципліну Київського Суворовського військового училища, яке закінчує 1987-го. Там, серед гвинтівок і маршів, зароджується поклик до розвідки – не гламуру шпигунів з фільмів, а реальної тактики виживання.
Наступний крок – Київське вище загальновійськове командне училище імені Фрунзе, де 1991-го він отримує спеціальність “командна тактична, військова розвідка”. Розпад СРСР кидає виклик: армія в хаосі, але Кондратюк уже бачить горизонт ширше. Він доповнює освіту Київським лінгвістичним університетом (1995, іноземні мови), магістратурою в Академії ЗС України (1996, військове управління в міжнародних відносинах). А потім – стрибок за океан: курси штабних офіцерів НАТО в Нідерландах (1996), школа розвідки Канади (1997), антитероризм у ФБР США (1998). Ці роки формують його як мостика між радянським спадком і західними стандартами – рідкісний гібрид для українського офіцера.
Кандидат економічних наук, полиглот (англійська, німецька), одружений, батько трьох синів і доньки – Кондратюк будує фундамент не лише кар’єри, а й стабільного тилу, що витримає шторми спецслужб.
Перші випробування: спецпризначенці та американський аташат
1991-й: командир групи спецпризначення в 260-му загоні під Кіровоградом (нині Кропивницький). Тут – перші уроки: розвідка не на папері, а в багнюці, де кожен кущ ховає загрозу. 1992–1994: помічник у 9-й бригаді спецпризначення, де відточують навички аналізу інформації під вогнем.
З 1996-го – офіцерські посади в ГУР МО, а 1999–2002 – військовий аташе в США. Вашингтон: не просто дипломатія, а збір інсайтів у серці НАТО. Кондратюк повертається з багажем контактів, що згодом врятують Україну в критичні моменти. 2002–2004: начальник служби в ГУР, де кує оперативні групи для гібридних викликів.
- Ключові уроки з США: розвідка – це не лише прослуховування, а культурний інтелект і довгострокові альянси.
- Перехід до СБУ: 2004–2010 – від начальника управління до керівника апарату Голови СБУ, де стикається з корупцією ери Януковича.
- 2010: “відставка” після перемоги Януковича – інтуїція підказує: система прогнила.
Цей період – як шахова партія: Кондратюк жертвує пішаками посад заради королівського захисту України пізніше.
Повернення після Революції: контррозвідка і ГУР у вогні
2014-й: Майдан очищає арку, Кондратюк очолює Департамент контррозвідки СБУ. Агенти ФСБ рояться, сепаратисти множаться – він блокує десятки мереж, реформує підрозділи під гібридну війну. Перехід до ГУР у липні 2015-го: начальник в розпал АТО. Його ера – це час, коли розвідка стає “очима” ЗСУ на Донбасі.
Під його командуванням ГУР інтегрує дрони, кіберінтелект, координує з НАТО. Операції на кшталт “птахів” (розвідка БПЛА) чи нейтралізації диверсантів – його спадщина. Звільнення 2016-го – не поразка, а переїзд на Банкову як заступник глави АП (2016–2019), де він радить Порошенку з розвідки.
| Період | Посада | Ключові події |
|---|---|---|
| 2014–2015 | Начальник Департаменту контррозвідки СБУ | Боротьба з агентурними мережами ФСБ |
| 2015–2016 | Начальник ГУР МО | Реформи, операції на Донбасі (uk.wikipedia.org) |
| 2020–2021 | Голова СЗР | Протидія гібридним загрозам |
Таблиця ілюструє піки кар’єри – кожен етап додає шарів досвіду. Джерело даних: uk.wikipedia.org та liga.net.
Лідерство в СЗР: тіні Кремля і глобальні альянси
Червень 2020: Зеленський призначає його головою СЗР. Пандемія, ескалація на фронті – Кондратюк розгортає мережу за кордоном, фокусуючись на дезінформації та кіберзагрозах. СЗР під ним розкриває “розстрільні списки” росіян, координує з ЦРУ та MI6. Звільнення 23 липня 2021-го – політичний маневр? Багато хто бачить у ньому жертву “культу лояльності”.
Він сам коментує: у інтерв’ю NV.ua генерал розкриває, як рос спецслужби деградують через пріоритет лояльності над професіоналізмом. “Культ лояльності руйнує тихо”, – каже Кондратюк, малюючи етапи: від зручності до ескадронів смерті (nv.ua).
Бойові шрами: Ірак, Донбас і невидимі битви
Участь в Іраку – хрещення вогнем 2003–2008, коли українські розвідники тестували тактику в чужій пустелі. На Донбасі з 2014-го: АТО/ООС, де його структури годували ЗСУ даними про ворожі колони. Не герой медій, а той, хто в тіні рятує життя.
- Ірак: координація миротворців, протидія інсургентам.
- Донбас: розвідка для артилерії, нейтралізація ДРГ.
- Гібрид: кібероперації проти “вагнерівців”.
Ці досвіди роблять його голосом авторитету: у 2025–2026 роках Кондратюк у подкастах Moseichuk говорить про “розстрільні списки” ворога, де фігурували Парубій та інші.
Нагороди та спадщина
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2017) – за обороноздатність. Медаль “За військову службу” (2010). Ці блискучі знаки – не данина, а підтвердження: Кондратюк зміцнював ЗСУ в найтемніші часи.
Цікаві факти про Валерія Кондратюка
- Навчався в Академії ФБР – один з небагатьох українців з таким бекграундом.
- Плутають з телеведучим Юрієм Кондратюком – але один веде шоу, другий – тіні війни.
- Економіст за науковим ступенем: застосовував моделі до розвідпослуг.
- У 2025-му попередив про AI-загрози в інтерв’ю – пророчий погляд.
- Сім’я – три сини й донька, тил для “невидимої роботи”.
Ці перлини роблять його не просто генералом, а живою легендою.
Сучасні бурі: обшуки ДБР і голос експерта
24 вересня 2025-го ДБР влаштовує обшуки: справа про контракт на 112 млн грн з ТОВ “С-Монітор” 2020-го для прогнозування інфозагроз. Критики бачать тиск – Кондратюк нібито став “незалежним каналом” для Буданова з Заходом. Справа з липня 2025-го зависла, але резонує: чи це полювання на “старих вовків”?
У 2026-му Кондратюк активний: в ефірах Radio NV аналізує кадрові ротації в СБУ/ГУР, радить фокус на професіоналізмі. “Росіяни на останній стадії деградації”, – його слова надихають, попереджаючи про пастки авторитаризму. Його бачення – як маяк у тумані війни: розвідка перемагає не числом, а інтуїцією та сміливістю правди.
Кондратюк продовжує впливати – через слова, пам’ять операцій, приклад для новачків. Війна триває, і його стратегії ще заграють на фронтах.