Сергій Василюк: від козацького року до окопів ЗСУ

Київські вулиці Лютеранської, де виріс Сергій Василюк, дихали історією – тихі двори, шепіт Дніпра неподалік і перші вогники патріотизму в серці підлітка. Народжений 9 червня 1983 року в столиці, він з дитинства ковтав книги про козаків, мандрував парками та боровся за чистоту річок. Цей хлопець, що виріс серед екологічних акцій і шкільних дебатів про українську державність, став голосом покоління – фронтменом гурту “Тінь Сонця”, автором гімнів на кшталт “Меч Арея” та “Козаки”, а з початком повномасштабної війни – бійцем ЗСУ, який поєднує гітару з дронами на фронті.

Його шлях – це не просто біографія, а жива сага про те, як музика переплітається з боротьбою. Сергій Василюк пише пісні, що рвуть душу, як запорізький вітер, і служить у батальйонах, де кожна нота на концертах збирає кошти на Mavic для побратимів. Родинні корені з Тальнівщини на Черкащині додають глибини: мати пов’язана з селом Поташ, де предки шепотіли легенди про гайдамаків.

Сьогодні, у 2026 році, він – старший солдат РУБпАК “Вирій” на Запорізькому напрямку, лауреат премій і волонтер, чиї концерти оживають окопи. А почалося все з простої гітари в київській квартирі.

Раннє життя та освіта: коріння патріотизму

Уявіть маленького Сергія, як він з однолітками чистить Осокорки від сміття чи гасить пожежі на луках Дніпра – це 1998 рік, коли школяр уже відчував відповідальність за землю. Вихований у патріотичній родині, він рано відкрив для себе українську історію, народознавство й географію. Шкільні роки пройшли в атмосфері, де мова й культура були не абстракціями, а живими цінностями.

У 2005-му Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова видає йому диплом магістра з географії та англійської. Тема магістерської – “Історія формування державного кордону України” – ніби передвіщала його майбутні баталії за незалежність. Ця освіта не запорошилася пилом: Сергій мріяв викладати, але музика й акції витягли на велику сцену.

З 2003-го він у “Молодій Просвіті”, Союзі гетьманців і МНК – акції на Майдані 2010-го проти податкового гніту чи захист мови на Європейській площі стали його хрещенням вогнем. Тут, серед наметів і гасел, зародився той вогонь, що запалив “Тінь Сонця”.

Музична кар’єра: народження “Тіні Сонця” та козацький рок

Літо 1999-го: двоюрідний брат Олексій і Сергій після 10-го класу хапають гітари – так народжується “Тінь Сонця”. Засновник і фронтмен пише тексти про козаків, волю й любов до землі, змішуючи фолк-метал з бардівською лірикою. Впливи? Iron Maiden для драйву, Gods Tower для містики, українські Вій і Кому Вниз для душі.

Дебют у 2003-му в київському “Барві”, перший альбом “Святість віри” 2002-го з хітом “Де зорі нагадують тебе”. А 2004-й – “Над Диким полем”, де “Меч Арея” стає гімном фестивалів. Сергій грає вокал, акустику, бас – універсал, чиї пісні оживають наживо, як степовий вітер.

Сольна кар’єра під псевдонімом “Новояр” стартує 2009-го: альбоми “Сховане обличчя” (2010) і “Пісні Книги Джунглів” (2011) – бардівські перлини з лейблів “Наш Формат” і UKRmusic. Гурт гастролює Польщею, Білоруссю, фестивалі “Підкамінь” і “Файне Місто” ревучать його голосом.

Щоб розібратися в еволюції, ось ключова дискографія “Тіні Сонця”. Перед таблицею варто наголосити: кожен альбом – це крок від юнацького запалу до воєнної лірики.

Альбом	Рік	Ключові пісні	Особливості
Святість віри	2002	Де зорі нагадують тебе	Дебют, фолк-рок основи
Над Диким полем	2004	Меч Арея	Козацький метал, фестивальний хіт
Полум’яна Рута	2007	Козаки	Епічні балади, тур Європою

Джерела даних: uk.wikipedia.org (сторінка гурту Тінь Сонця), tinsontsya.com. Ця таблиця показує, як Сергій еволюціонував від акустики до потужного року. Після неї – живі концерти, де “Їхали козаки” співають тисячі, ніби на Запоріжжі.

Громадська та політична діяльність: від акцій до партій

Сергій не ховався за мікрофоном – з 2009-го в Історичному клубі “Холодний Яр”, де акції пам’яті оживають гетьманський дух. 2012-й: вступ до ВО “Свобода”, балотування на 102-му окрузі (майже 20% голосів!), Київрада 2013-2014. Проєкти на кшталт “Видатні українці” чи акція до Шевченка – його режисура надихала молодь.

2019-го розрив зі “Свободою”, співзасновник “Народовладдя” з Юрієм Левченком. Голова Кіровоградської організації, кандидат до ВР-9 (197 округ, 2021) і Київради (2020). Не обраний, але голос його лунав: “Україна починається з мови”, – писав у публікаціях 2010-го.

• Страйк підприємців на Майдані: виступи, що згуртували тисячі.
• Захист мови: мітинги, де пісні ставали гаслами.
• Екоініціативи: від річок Києва до екопарків.

Ці пункти – не сухий список, а емоційний двигун його життя. Політика для Сергія – продовження сцени, де слова б’ють, як риф.

Військова служба: від Сармата до Вирій

2015-й, позиція “Берлога”: доброволець “Сармат”, перші окопи. Повномасштабка 2022-го кидає в 130-й батальйон ТрО 241 бригади – Харківщина, піхота, міномети під Бахмутом, аеророзвідка. “На бойових життя відкривається краще”, – каже в інтерв’ю 2025-го на FM Галичина.

Тепер РУБпАК “Вирій” на Запоріжжі: благодійні концерти приносять дрони Mavic 3 Pro. Січень 2026-го – нагорода “За оборону України”. Медаль від ОУВ “Таврія” 2025-го, премія Горліса-Горського 2023-го. “Служу українському народові”, – його коментар до відзнаки.

1. Харківщина: перші бої, адаптація.
2. Бахмут: міномети, де пісні співають у перервах.
3. Запоріжжя: дрони від концертів, волонтерство.

Ці етапи – не хронологія, а подвиг, де гітара годує фронт. У 2025-му на Черкащині концерт для побратимів – емоції зашкалюють.

Особисте життя та родинні зв’язки

Коріння з Поташу Тальнівщини: материнська лінія несе черкаські гени гайдамаків. Родина – опора, де патріотизм у крові. Сергій рідко ділиться приватним, але в інтерв’ю 2025-го згадує дитинство: школа “Динамо”, ультрас, любов до Реброва. Волонтерство в екопарках, тури Європою 2025-го – все для України.

Його світ – сім’я, побратими, сцена. “Музика б’є сильніше за артилерію”, – з розмови на “Вістях Черкащини”.

У 2026-му Сергій продовжує: концерти, дрони, пісні з окопів. Його “Козаки” лунають на фронті, ніби заклик до перемоги, а гітара не мовчить. Тінь Сонця сяє яскравіше, бо за нею – серце воїна.